Справа № 643/12026/25 Головуючий суддя І інстанції Осадчий О. В.
Провадження № 33/818/1732/25 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
19 листопада 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Зарицької К.Ю. на постанову судді Салтівського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
Цією постановою
Притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Накладено на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з О.Ю. на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 коп.).
Постановою встановлено, що 13.07.2025 о 12:27, м. Харків, просп. Ювілейний, 76, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Vectra д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Від проходження на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест або у закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А, водій відмовився.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисником Зарицькою К.Ю. було подано апеляційну скаргу.
Свої апеляційні вимоги захисник обґрунтовував тим, що судом першої інстанції не з'ясовані усіх обставин, які підлягають з'ясуванню та не надана їм належна оцінка. Зокрема, апелянт посилається на те, що матеріали справи не містять відомостей щодо порушення ОСОБА_1 правил дорожнього, а тому, захисник вважає, що ОСОБА_1 не мав проходити огляд на стан сп'яніння. Крім того, сторона захисту вважає, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не відмовлялась від проведення огляду на стан сп'яніння.
У зв'язку з чим, захисник просила постанову суду першої інстанції скасувати та закрити адміністративне провадження про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
До початку апеляційного розгляду через канцелярію суд надійшла заяви захисника Зарицької К.Ю. про розгляд апеляційної скарги за відсутності сторони захисту.
Приписами ч.1 ст. 268 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Разом з тим, приписи ст. 294 КУпАП також не містять вимог щодо обов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час апеляційного розгляду справи. Поряд з цим, цією ж статтею встановлені строки апеляційного перегляду справ про адміністративні правопорушення, а саме двадцять днів з дня надходження справи до суду.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе провадити апеляційний розгляд за відсутності ОСОБА_1 та його захисника. Апеляційний розгляд належить провадити в межах поданої апеляційної скарги з урахуванням відомостей, наявних у матеріалах справи.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга захисника Зарицької К.Ю. не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5, а саме: на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відмовився.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджуються наявними у справі відомостями, а саме: відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №390267 від 13.07.2025 року, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 13.07.2025 о 12:27, м. Харків, просп. Ювілейний, 76, транспортним засобом Opel Vectra д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Від проходження на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест або у закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А, водій відмовився (а.с.1).
У графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення зазначено власний підпис ОСОБА_1 , що свідчить про те, що водія було ознайомлено із змістом протоколу та надано можливість надати пояснення, якою водій не скористався.
Відомостями довідки інспектора ВАП УПП в Харківській області Д. Чаговець встановлено, що ОСОБА_1 має посвідчення водія НОМЕР_2 , а тому не виконання водієм вимог Правил дорожнього руху в частині обов'язків водія, є свідомими діями ОСОБА_1 .
Відповідно до відомостей акту огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу не проводився у зв'язку із відмовою водія (а.с. 5).
Відомостями направлення на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану сп'яніння встановлено, що медичний огляд ОСОБА_1 не проводився у зв'язку із його відмовою (а.с. 4).
З відомостей рапорту поліцейського К. Істоміної вбачається, що 13.07.2025 за адресою: м. Харків, пр-т Ювілейний, 76,відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» було зупинено ТЗ Opel Vectra д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . В ході проведення процесуальних дій у водія було встановлено ознаки алкогольного сп'яніння. Від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також в закладі охорони здоров'я водій відмовився.
Відомостями відеозапису фіксації обставин правопорушення, доданого до протоколу, встановлено рух транспортного засобами дорогою загального користування та його зупинку працівниками поліції. Під час проведення процесуальних дій із забезпечення безпеки дорожнього руху у водія було виявлено ознаки на стан алкогольного сп'яніння. Щодо законної вимоги поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння змінював свою думку, то погоджуючись пройти огляд в закладі охорони здоров'я, то на місці зупинки, а в подальшому взагалі відмовився від проведення відповідного огляду (файл 8u3jc 4 хв 15 с - 4 хв 25 с). Водію було роз'яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та зміст складеного протоколу.
При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. ОСОБА_1 та його захисник не скористались процесуальною можливістю та не звернулись із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Разом з тим, стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, суд встановив, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції або їх упередженості під час проведення ними дій та складання матеріалів про адміністративне правопорушення за відмову ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп'яніння, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, що обумовлюють невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів в цій частині.
Натомість, саме відмова від проходження огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ч.1 ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, що знайшло своє підтвердження у неспростованих відомостях протоколу про адміністративне правопорушення, доданих до нього доказах та інших відомостях, наявних у матеріалах справи.
Разом з цим суд апеляційної інстанції вважає належним зазначити, що приписи статей 130 та 266 КУпАП в їх невід'ємному взаємозв'язку встановлюють відповідальність за відмову від проходження огляду, яка настає у випадку відмови водія від будь-якого, визначеного законом порядку, та запропонованого (в разі наявності підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням проведення його порядку. Відомостей про порушення проведення порядку огляду на стан сп'яніння матеріали справи не містять. Не надано таких відомостей і суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у її релевантному зв'язку із нормами Закону чинними на момент вчинення правопорушення, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків або зафіксованому технічними пристроями відеозапису, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Приписами абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду в їх релевантному зв'язку із вимогами ч.1 ст. 130 КУпАП в редакції, чинній на момент скоєння правопорушення, встановлено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом.
Правопорушення вважається закінченим з моменту відмови водія транспортного засобу від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. А тому, у працівників поліції виникають законні підстави для складання матеріалів про адміністративну відповідальність з моменту фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння в порядку встановленому законом незалежно від причин та способу надання водієм такої відмови.
За таких обставин, враховуючи зміст пункту 2.5 Правил дорожнього руху, необхідно вважати, що водій, стосовно якого є підозри про перебування його у стані сп'яніння, саме зобов'язаний пройти огляд у встановленому законом порядку. Вказаний обов'язок водія спрямований на безпеку руху, тому факт відмови від проходження такого огляду законодавство кваліфікує як окреме правопорушення з правовими наслідками, як для перебування його у стані сп'яніння. Таке належить вважати цілком виправданим та логічним, оскільки в протилежному випадку, водії, відмовляючись від такого огляду, мали б можливість приховувати свій стан, і як наслідок - уникати юридичної відповідальності.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, (наприклад «Функе проти Франції», «Драган Петрович проти Сербії» (Dragan Petroviж v. Serbia) від 14.04.2020 (скарга № 75229/10), S та Марпер проти Сполученого Королівства) не можливо здійснювати по відношенню до особи будь - якого примусу з метою надання цією особою біологічних зразків, оскільки це в розумінні положень пункту 1 статті 8 Конвенції порушує право особи на повагу до її приватного життя.
З відомостей відеозапису, вбачається, що ОСОБА_1 на законну вимогу працівника поліції змінював свою думку щодо місця проведення огляду на стан сп'яніння, а в подальшому відмовився від проведення огляду взагалі, зазначивши, що не буде проходити огляд (файл 8u3jc 4 хв 15 с - 4 хв 25 с).
За таких обставин, наявність неспростованих під час апеляційного перегляду відомостей протоколу та долучених до нього доказів, поза розумним сумнівом, дають підстави вважати сторонньому спостерігачу, що ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відмовившись від виконання законної вимоги поліцейського про проведення медичного огляду водія на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність зупинки транспортного засобу, як на підставу скасування судового рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.
Ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює перелік підстав для зупинки транспортних засобів. Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом.
Однак, законодавець встановлює виключення і не обмежує працівників поліції підставами для зупинки транспортних засобів, визначених ст. 35 Закону «Про Національну поліцію».
Згідно до приписів ст. 31 Закону «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи.
Застосування цієї статті працівниками поліції має обумовлюватися зовнішніми чинниками або обставинами, які можуть надавати прав або зобов'язувати поліцейського застосувати певні превентивні заходи.
При цьому належить врахувати те, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2024 року в Україні введено режим «воєнний стан», який діяв і на час оспорюваної події.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Керування транспортними засобами в стані сп'яніння створює реальну небезпеку для учасників дорожнього руху та може призвести до тяжких наслідків. Здійснити перевірку керування водієм транспортного засобу вочевидь можливе лише після зупинки транспортного засобу. Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено обов'язок водія пройти медичний огляд на стан сп'яніння. Ці вимога поліцейського є імперативною і підлягає виконанню. Разом з тим, ніхто не може бути примушений проходити огляд на стан сп'яніння, оскільки з точки зору стороннього спостерігача такий примус може бути розцінений, як порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, відповідно до викладених правових норм у їх нерозривному взаємозв'язку, водій у якого працівник поліції встановив ознаки сп'яніння зобов'язаний виконати законну вимогу - пройти огляд на встановлення факту такого сп'яніння, а відмова від виконання цієї вимоги є самостійним складом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 130 КУпАП та не знаходиться у причинно - наслідковому зв'язку із законністю чи незаконністю зупинки транспортного засобу. Разом з тим, належить зазначити, що неправомірна зупинка транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення працівників поліції до відповідальності, встановлену законом та підлягають розгляду в окремому порядку.
Натомість матеріали справи не містять відомостей щодо позитивного результату оскарження дій чи бездіяльності працівників поліції, причетних до складання цих матеріалів про адміністративне правопорушення.
За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати необґрунтованими та розцінювати їх, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять відомостей про відмову водія від проведення огляду на стан сп'яніння є суб'єктивними та спростовуються відомостями відеозапису.
Згідно відомостей відеозапису ОСОБА_1 протягом певного часу змінює свою думку щодо місця проведення огляду. після чого взагалі відмовляється від проведення огляду на стан сп'яніння (файл 8u3jc 4 хв 15 с - 4 хв 25 с).
Таким чином, неспростовані відомості доданих до протоколу доказів, зокрема відомості відеозапису, поза розумним сумнівом надають підстав сторонньому спостерігачу стверджувати, що ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.
Оцінюючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмови особи, що притягається до адміністративної відповідальності від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Зарицької К.Ю. залишити без задоволення.
Постанову судді Салтівського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков