Справа № 643/5597/25 Головуючий суддя І інстанції Замікула Б. С.
Провадження № 33/818/1548/25 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
19 листопада 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
захисника - Білокінь С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Білокінь С.С. на постанову судді Салтівського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі, 605 гривень 60 копійок.
Постановою встановлено, що 17.03.2025 о 00 год 01 хв м. Харків, Харківська набережна, буд. 2а, керував транспортним засобом Mercedes-Benz GLA 250, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння пройшов добровільно у закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А, що підтверджується висновком №607 від 18.03.2025.
Дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, внаслідок порушення водієм вимог п. 2.9а ПДР.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник Білокінь С.С. подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити.
Свої апеляційні вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не з'ясував всі обставини, які мають значення для правильного розгляду справи та порушив вимоги норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку апелянта, працівники поліції порушили процедуру огляду водія-військовослужбовця на стан сп'яніння. Крім того, працівники поліції не ознайомили ОСОБА_1 із змістом направлення з метою проведення огляду, а висновок щодо перебування водія в стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_2 взагалі не вручався, що, на думку захисника, є порушенням вимог чинного законодавства та обумовлює скасування постанови суду першої інстанції.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги адвоката Білокінь С.С. підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити. На підтримку своїх доводів надавала, аналогічні, зазначеним в апеляційній скарзі, пояснення.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга захисника Білокінь С.С. не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні, передбаченого п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду першої інстанції щодо винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджуються наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 910334 від 29.03.2025, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 17.03.2025 о 00 год 01 хв м. Харків, Харківська набережна, буд. 2а, транспортним засобом Mercedes-Benz GLA 250, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння пройшов добровільно у закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А, що підтверджується висновком №607 від 18.03.2025. Дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, внаслідок порушення водієм вимог п. 2.9а ПДР.
Зокрема, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №910334 від 29.03.2025 року, в графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначено «з рішенням поліцейських не згоден, пояснення надав на окремому аркуші», що свідчить про те, що водія було ознайомлено із змістом вказаного протоколу, який скористався своїм правом та надав пояснення по суті порушення. (а.с.2).
З відомостей письмових пояснень ОСОБА_1 , доданих до протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що особа яка притягається до адміністративної відповідальності не погодилась із діями та рішенням працівників поліції, щодо притягнення до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 у своїх поясненнях зазначив, що в протоколі вказується, що стан алкогольного сп'яніння підтверджується висновкрм КНП ХОР «ОКНЛ» №607 від 18.03.2025 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння, згідно якого він перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Цей висновок він вважав неналежним та недопустимим доказом, який не можна брати до уваги, оскільки він отриманий із порушенням вимог чинного законодавства. Крім того, водій зазначає, що в порушення вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 09.11.2015 його не було ознайомлено із змістом зазначеного висновку про, що свідчить відсутність його підпису у висновку, а також один з трьох примірників висновку не був вручений ОСОБА_1 . У зв'язку з чим особа, яка притягається до адміністративної відповідальності вважала висновок недійсним, а порядок проведення огляду, передбачений ст. 266 КУпАП порушеним. Крім того, у своїх письмових поясненнях, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначає, що працівники поліції склали протокол про адміністративне правопорушення з порушеннями ст. 254 КУпАП (а.с. 8).
Відомостями висновку №607 від 18.03.2025 встановлено, що ОСОБА_1 17.03.2025 перебував в стані алкогольного сп'яніння (а.с.7)
З відомостей акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що огляд ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу не проводився (а.с. 5).
Відомостями Довідки інспектора УПП в Харківській області ДПП К. Галкіної встановлено, що ОСОБА_3 отримував посвідчення водія НОМЕР_2 , а тому не виконання правил дорожнього руху особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в частині дотримання обов'язків водія є свідомими та умисними діями ОСОБА_3 .
З відомостей повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції вбачається, що ОСОБА_1 було запрошено до УПП в Харківській області ДПП 29.03.2025 о 09 год. 00 хв за адресою: м. Харківв, вул. Шевченка, 26 для розгляду вчиненого правопорушення, а також роз'яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП.
З відомостей рапорту поліцейського В. Приходька вбачається, що 17.03.2025 приблизно о 00 год. 01 хв під час дії комендантської години було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Під час виконання процесуальних дій, пов'язаних із забезпеченням безпеки дорожнього руху, у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Водій виконав законну вимогу поліцейського та пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я. ОСОБА_1 з'явився за повідомленням про запрошення до УПП в Харківській області, надав пояснення по суті порушення та отримав копію протоколу, складеного відносно нього.
Відомостями відеозапису фіксації обставин правопорушення, доданого до протоколу ААД № 910334, встановлено, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено за порушення комендантської години. Водій повідомив працівників поліції, що є військовослужбовцем. Під час проведення процесуальних дій, працівником поліції було встановлено ознаки алкогольного сп'яніння у водія, у зв'язку з чим ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку. Особа, яка притягається до адміністративної відповідності повідомив поліцейського, що буде проходити огляд на стан сп'яніння в присутності працівників ВСП, однак був повідомлений поліцейським про те, що до усіх водіїв, зокрема і військовослужбовців, застосовується загальний порядок проведення огляду, зокрема у зв'язку з тим, що водій керував цивільним транспортним засобом, а також про обов'язок водія пройти огляд на стан сп'яніння. ОСОБА_1 просив поліцейських залучити захисника, у зв'язку з чим був повідомлений, що може скористатися допомогою адвоката засобами телефонного зв'язку з наданням часу для використання цього права. В подальшому водій виконав законну вимогу поліцейського та добровільно пройшов медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я. Після проведення огляду, водію було вручено повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції, а також ознайомлено із правами, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_1 та його захисник захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на їх дії до безпосереднього керівництва цих осіб з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП), зокрема протокол про адміністративне правопорушення, та інші. Також стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб - працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, суд апеляційної інстанції враховує, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними дій та складання матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Разом з цим, матеріали справи не містять відповідних відомостей, які свідчать про невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів захисника в цій частині.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що огляд ОСОБА_1 , як водія-військовослужбовця має проводитись співробітниками ВСП відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП, що, на думку апелянта, обумовлює скасування постанови суду першої інстанції належить зазначити наступне.
Відповідно до приписів ч.1, 2 ст. 266-1 КУпАП військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Аналіз положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.
Тобто, положення ст.266-1КУпАП стосуються лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б КУпАП.
Таким чином, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст. 266 КУпАП, які проводять працівники Національної поліції.
Згідно приписів ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України.
Вимогами п. 2 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов'язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.
Належить зазначити, що в розумінні логічного застосування правових норм, щодо яких законодавець на момент вчинення правопорушення ще не вніс відповідних змін, які відповідали б суспільним інтересам та певним обставинам (подолання часової прогалини у законодавстві) суд вважає належним не обмежуватись категорією «водій військового транспортного засобу» та застосовувати під час розгляду цієї справи цю категорію в значенні «водій військового транспортного засобу, який виконує бойове завдання або службовий обов'язок з використанням цивільного автомобіля».
В такому разі водій має підтвердити зазначене відповідними документами. Навіть і тоді, зазначене не обумовлює не виконанням водієм військового транспортного засобу вимог, передбачених ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» щодо виконання законних вимог поліцейського.
З відомостей доданого до протоколу відеозапису вбачається, що хоча ОСОБА_1 , повідомив про те, що він є військовослужбовцем, однак це не звільняє його від виконання законних вимог поліцейського відповідно до вищенаведених підстав.
За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати необґрунтованими та суб'єктивними.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що копія направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складається працівником поліції та одночасно вручається особі, яка має проходити такий огляд, є також безпідставними та суб'єктивними, з огляду на наступне.
Так, огляд особи на стан сп'яніння проводиться відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 09.11.2015 року, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України № 1103 від 17.12.2008 року (зі змінами), згідно яких, якщо водій погодився на проведення огляду він направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції (п. 8 розділу ІІ Інструкції від 09.11.2015 року).
З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (п. 9 розділу ІІ Інструкції від 09 листопада 2015 року та п. 7 Порядку від 17.12.2008 року).
Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку, перший примірник якого видається під підпис поліцейському (п.п. 17, 20 розділу ІІІ Інструкції від 09.11.2015 року, п. 13 Порядку від 17.12.2008 року).
Отже, за змістом вищенаведених норм, направлення водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану сп'яніння складається не для вручення водію і йому не передається, як помилково вважає апелянт, а складається працівником поліції для лікаря, як підстава проведення цим лікарем огляду особи, і відповідно таке направлення залишається у лікаря, а в разі відмови водія від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу має бути долучена до матеріалів адміністративного провадження. Вся процедура огляду водія у медичному закладі проводиться виключно за участю працівників поліції, які і доставляють водія до лікарні, а не водій сам прибуває туди із направленням.
З відомостей письмових доказів та долученого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 виконав законну вимогу поліцейського та добровільно пройшов огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я. Разом з тим, прибувши за викликом до УПП в Харківській області ДПП, ОСОБА_1 було ознайомлено із змістом висновку щодо результатів медичного огляду, а також зазначено, що водій може звернутися до медичного закладу для отримання власного примірника вказаного висновку. Такі дії працівників поліції належить вважати такими, що не порушують вимог Інструкції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати необґрунтованими та розцінювати їх, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 .
З огляду на фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає доводи письмових пояснень ОСОБА_1 , доданих до протоколу про адміністративне правопорушення такими, що не спростовують його вини у вчиненому правопорушенні, оскільки, з точки зору стороннього спостерігача, лабораторне дослідження вочевидь потребує часу для отримання результатів, особливо під час небезпеки, обумовленою дією на території України режиму «воєнний стан» та перебуванням м. Харкова в зоні активних бомбардувань та ракетних обстрілів. З урахуванням цього, працівниками поліції і було визначено відповідну дату та місце складання матеріалу про адміністративне правопорушення у разі отримання позитивного результату проведеного огляду, зазначеного у висновку лікаря-нарколога.
Оцінюючи відомості всіх доказів у справі як окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння.
Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 2.9 «а» ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
Пунктом 1. 9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому доводи апеляційної скарги на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання захисника Білокінь С.С. про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити, поновивши строк апеляційного оскарження постанови Салтівського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника Білокінь С.С. залишити без задоволення.
Постанову Салтівського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков