Справа № 635/7067/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/1358/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: арешт майна
18 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-за участі секретаря ОСОБА_5 ,
-представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 ,
-власника майна ОСОБА_7 ,
-прокурора ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові, в режимі відеоконференції, матеріали за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 22 вересня 2025 року,-
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону та накладено арешт у вигляді заборони права на відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене в ході обшуку 10.09.2025 року, проведеного за місцем мешкання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
-ноутбук Gigabyte Aero 14 OLED BMF (BMF-72EEBB4SO) з зарядним пристроєм;
-мобільний телефон Iphone 13 ProMax у корпусі зеленого кольору;
-копію довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочку від призову ОСОБА_7 на 1 арк.;
-чотири копії заяв ОСОБА_7 до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про оформлення відстрочки від 28.10.2024 року, від 06.11.2024 року, від 03.03.2025 року, від 06.05.2025 року, кожна на 1 арк.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором доведено необхідність та наявність підстав для арешту майна з метою збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити в повному обсязі у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що подане прокурором клопотання про арешт майна не містить підпису особи, яка звернулась із цим клопотанням.
Наголошує, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно була за клопотанням прокурора постановлена без виклику власника майна та його передставника, що позбавило останніх можливості реалізувати право на захист і висловити заперечення проти арешту майна. На момент подання прокурором клопотання про накладення арешту, вилучені речі мали статус тимчасово вилученого майна, а отже суд зобов'язаний був повідомити власника про дату і час розгляду клопотання відповідно до вимог ч.1 ст. 172 КПК України.
Зазначає, що викладені стороною обвинувачення обставини справи, не мають відношення до ОСОБА_7 , а сам він непричетний до вчинення кримінального правопорушення, оскільки має чинну відстрочку, що спростовує необхідність працевлаштування для отримання бронювання або ухилення від мобілізації. Окрім цього, ОСОБА_9 був прийнятий на роботу у КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» лише 15.01.2025 року, тобто після отримання ним відстрочки від військової служби.
Вказує, що до клопотання прокурора було надано копії розсекречених протоколів негласних (слідчих) розшукових дій, однак ОСОБА_7 не було надано можливості ознайомлення з їх змістом.
Наголошує, що клопотання прокурора і матеріали справи не містить відомостей про те, що вилучені мобільний телефон та ноутбук були отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі його сліди. Вважає, що вилучені у ОСОБА_7 предмети не відповідають ознакам речових доказів та не можуть бути предметами спеціальної конфіскації.
Також просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що клопотання про арешт майна розглянуто слідчим суддею без виклику власника майна та його представника. Представник власника майна ознайомився з оскаржуваною ухвалою лише 10.10.2025 року, а отже строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді підлягає обчисленню, починаючи з 11.10.2025 року.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні власник майна та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення власника майна, його представника, прокурора, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (п.8 ч.1 ст.129 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
Як вбачається з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:
1)одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;
2)призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3)були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
4)були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
З матеріалів судового провадження вбачається, що за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025220000000614 від 07.05.2025 року, відповідно до якого службові особи ТЦК та СП Харківської області, та КП «КОМПЛЕКС З ВИВОЗУ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ» діють всупереч інтересам служби, вчиняючи дії, які завдають істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам держави, зловживаючи службовим становищем, спільно з іншими громадянами України, організували механізм одержання неправомірної вигоди для себе за фіктивне працевлаштування до комунального підприємства, з отриманням відстрочки від призову громадян України, які бажають уникнути мобілізації та подальше заволодіння грошовими коштами, заробітною платою працівників, які не виконують функціональні обов'язки, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Відповідно до матеріалів судового провадження вбачається, що органом досудового розслідування встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення може бути причетний ОСОБА_7 , 1996 року народження.
10.09.2025 року за адресою: АДРЕСА_2 за місцем мешкання ОСОБА_7 проведено обшук, виявлено та вилучено вищевказане майно, яке належить останньому.
11.09.2025 року вилучене під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 майно визнано речовими доказами.
У клопотанні про арешт майна прокурор зазначив, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ч.1 ст.98 КПК України, а саме зберегло на собі його сліди, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Задовольнивши клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, про наявність підстав вважати, що майно, на яке посилається прокурор, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, зокрема, з метою збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації.
За вказаних обставин, прокурор довів необхідність арешту майна відповідно до п.п. 1,2 ч.2 ст. 170 КПК України, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України
З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, відповідно до постанови слідчого СУ ГУНП в Харківській області, визнано в законному порядку речовим доказом (а.с. 23-33), використовувалось як засоби чи знаряддя для забезпечення вчинення кримінальних правопорушень, що свідчить про наявність підстав для застосування спеціальної конфіскації, визначених ст. 96-2 КК України, а посилання представника власника майна про зворотне - неспроможними.
Окрім того, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Згідно зі ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, можливість застосування спеціальної конфіскації у разі арешту майна з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України.
При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч. ч. 2, 4 ст. 173 КПК України та ст. 172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч. 5 ст. 173 КПК України.
Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.
Відповідно до порядку, передбаченого ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Що стосується посилання апелянта на те, що власник майна ОСОБА_7 непричетний до вчинення кримінального правопорушення, то такі відомості мають бути перевірені слідством, яке висуває іншу версію, а саме про те, що за результатами здійснених співробітниками Харківського управління ДВБ НПУ заходів встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення може бути причетний в тому числі ОСОБА_7 , а у вилученому у нього майнімістяться відомості, які мають доказове значення у кримінальному провадженні та вони потребують детального дослідження, в тому числі будуть являтись об'єктами дослідження під час проведення судових експертиз.
Доводи апеляційної скарги представника власника майна про те, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно за клопотанням прокурора була постановлена без виклику власника майна та його передставника, що позбавило останніх можливості реалізувати право доступу до суду, приймати учать у судовому засіданні щодо поданого клопотання прокурора, надавати докази та підтвердження своєї позиції - є слушними.
Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно положень ч.2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Відповідно до ч.1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
За таких обставин, виходячи з системного, семантичного аналізу ч.1 ст.167 КПК України, все інше майно, яке знаходиться у володінні, користуванні та розпорядженні власника такого майна, свідчить про те, що воно не є тимчасово вилученим.
Слідчий суддя вищевказані приписи закону залишив поза увагою та, у порушення вимог ч.1 ст.172 КПК України, розглянув клопотання прокурора про арешт майна, яке вже мало процесуальний статус «тимчасово вилученого» без повідомлення та участі власника майна ОСОБА_7 та його представника, що, згідно ч.1 ст.412 КПК України, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Однак, у даному випадку це порушення КПК України не є підставою для скасування ухвали та призначення нового судового розгляду, оскільки порушене вищевказане право власника майна і його представника було поновлено в суді апеляційної інстанції, в судовому засіданні якого останні надали свої пояснення щодо клопотання прокурора про арешт майна, та письмові дані на підтвердження своєї позиції.
Що стосується долучення до апеляційної скарги захисником документів про наявність відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період до прийняття його на роботу до КП «Комплекс з вивозу побутових відходів», які на думку захисника спростовують версію органу досудового розслідування про причетність ОСОБА_7 до вищевказаної злочинної діяльності, то зазначені питання підлягають дослідженню під час досудового розслідування і на даному етапі не входять до компетенції суду апеляційної інстанції.
Щодо посилання апеляційної скарги представника власника майна про те, що подане прокурором клопотання про арешт майна не містить підпису особи, яка звернулась із цим клопотанням, то колегія суддів зазначає наступне.
Зазначене клопотання про накладення арешту на майно, разом з доданими до нього матеріалами, було скеровано до районного суду особисто прокурором, як його автором, прошито, пронумеровано, з доданим переліком (описом) наявних матеріалів, який містить підпис прокурора, про що прокурор, як автор клопотання, підтвердив в судовому засіданні Харківського апеляційного суду.
Доводи апеляційної скарги про не ознайомлення власником майна зі змістом розсекречених протоколів негласних (слідчих) розшукових дій, також не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не спростовують правильність висновків, прийнятого судового рішення.
Щодо тверджень апеляційної скарги про неправильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, доведення вини в скоєнні кримінальних правопорушень, правильність кваліфікації, належність, допустимість, достовірність доказів, то ці питання вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та належним чином мотивованою і підстав для її скасування, за доводами апеляційних скарг не вбачає.
Керуючись ст. ст.404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання представника власника майна задовольнити.
Поновити представнику власника майна ОСОБА_7 - адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 22 вересня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025220000000614 від 07.05.2025 року.
Ухвалу слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 22 вересня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025220000000614 від 07.05.2025 року- залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власників майна - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді