Справа №646/8967/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/1417/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.115 КК України
18 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
-захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Основ'янського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2025 року, -
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання начальника відділення злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області та продовжено підозрюваному ОСОБА_7 , 1974 року народження, запобіжний захід у виді тримання під вартою до 04 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги захисник посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначив, що:
-прокурором до клопотання було долучено постанову про призначення групи прокурорів непідписану автором клопотання;
-під час розгляду клопотання прокурора слідчий суддя, не провівши завершальну частину судового засідання - дебати, вийшла до нарадчої кімнати, проголошення рішення не відбулось;
-у матеріалах кримінального провадження на технічному носії інформації відсутній звуко- та відеозапис судового засідання від 29.10.2025 року, а саме - проголошення резолютивної частини судового засідання;
-у матеріалах кримінального провадження відсутня розписка захисника, який особисто приймав участь у судовому засіданні, про отримання ним копії ухвали про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 ;
-постанова про визначення групи слідчих від 04.09.2025 року та 08.09.2025 року підписана тимчасово виконуючим обов'язки заступника начальника Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області, який, на думку захисника не є уповноваженим суб'єктом на підписання постанови про визначення групи слідчих;
-в додатках до клопотання про продовження строку тримання під вартою не міститься постанови прокурора про продовження строку досудового розслідування, а отже слідчий суддя про продовженні строку тримання під вартою не міг вийти за межі строку досудового розслідування.
Указав, що в тексті ухвали слідчого судді міститься абзац, текст якого за змістом не має відношення до кримінального провадження, в рамках якого продовжувався запобіжний захід ОСОБА_7 .
Вважає, що практику ЄСПЛ не можна використовувати проти підозрюваного/обвинуваченого/засудженого.
Наголошує, що слідчим суддею не досліджені аргументи щодо необґрунтованості підозри, з матеріалів провадження не вбачається, що підозрюваний умисно позбавив життя потерпілого, навпаки, протоколи допитів підозрюваного та свідків, результати проведених оглядів підтверджують відсутність умислу на вбивство в діях підозрюваного.
В повідомленні про підозру вказаний неправильний час вчинення злочину, що суперечить інформації з матеріалів кримінального провадження.
Фактичні обставини (вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння), викладені в повідомленні про підозру, не відповідають матеріалам провадження, що є суттєвим для кримінальної кваліфікації.
Посилається на недоведеність наявності передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, а також того, що вони не зменшились або з'явились нові ризики, зокрема:
-переховування від органів досудового розслідування та суду не може обґрунтовуватись тим фактом, що підозрюваний є військовослужбовцем;
-незаконного впливу на свідків, оскільки всі показання свідків служать на користь правової позиції підозрюваного, жоден з них не вказує, що ОСОБА_7 вчинив умисне вбивство;
-перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Наголошує, що прокурором не обґрунтовано недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а слідчим суддею не обґрунтовано мотиви не визначення розміру застави.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні захисник підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор, будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце судового засідання, не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Підозрюваний, будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце судового засідання, заяв чи клопотань про особисту участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не надав.
Тому апеляційний розгляд проведено за їх відсутності.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю-доповідача, захисника, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення слідчого судді першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування чи суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_7 підозрюється у вбивстві а саме в умисному протиправному заподіянню смерті іншій людині, - на думку колегії суддів у цьому провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу, призведе до порушення розумних строків досудового розслідування та судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
За таких обставин, посилання в апеляційній скарзі захисника на недоведеність існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки існування ризиків в тому числі і спроби переховуватися від правоохоронних органів та суду об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування підозрюваного від органів досудового слідства та суду , незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Слід відзначити, що в ухвалі слідчого судді не зазначено про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а тому посилання захисника в цій частині є безпідставними.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення та дійшов обґрунтованого висновку про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів, не зможе забезпечити виконання підозрюваним його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків досудового розслідування.
Доводи захисника про відсутність обґрунтованої підозри, з посиланням на помилкову кваліфікацію дій ОСОБА_7 , колегія суддів не приймає до уваги, оскільки аналіз та оцінка доказів не входить до повноважень слідчого судді та суду апеляційної інстанції під час вирішення питання про обрання чи продовження запобіжного заходу та може бути предметом безпосереднього дослідження в суді першої інстанції під час судового розгляду.
До того ж, сторона захисту наділена можливістю оскаржити пред'явлену підозру в окремому процесуальному порядку та у строки, передбачені чинним КПК України.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо зазначення часу вчинення злочину та його обставин, є неспроможні, оскільки підлягають перевірці під час досудового розслідування.
Стосовно обґрунтованості підозри, суд зазначає, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України у разі затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення.
При цьому в кримінальному процесуальному розумінні існує відмінність між обґрунтованістю та доведеністю висунутої підозри, в тому числі на підставі достатніх, допустимих та достовірних доказів.
Так, у справі «Кавала проти Туреччини» (заява 28749/18, рішення від 10.12.2019) Європейський Суд з прав людини констатував, що не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Разом із тим, "обґрунтованість" підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 (с) ст. 5. Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1 (с) ст.5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.
Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень".
Щодо посилань захисника в апеляційній скарзі про долучення до клопотання про продовження строку тримання під вартою непідписаної прокурором постанови про призначення групи прокурорів та подальшого долучення такої постанови із внесеними змінами, яка підписана прокурором, то колегія суддів зазначає, що повноваження вносити такі зміни керівником Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону під час досудового розслідування чинним КПК України не обмежені.
З приводу посилання захисника в апеляційній скарзі на непроведення слідчим суддею дебатів в судовому засіданні від 29.10.2025 року, колегія суддів зазначає, що непроведення дебатів є порушенням КПК України, однак в даному випадку не тягне скасування судового рішення, оскільки свою позицію щодо питання про продовження запобіжного заходу було сформовано сторонами під час викладення своїх аргументів у судовому засіданні.
Доводи захисника про не оголошення слідчим суддею ухвали, якою вирішено заявлений відвід прокурора від 27.10.2025 року та повного тексту ухвали про продовження запобіжного заходу після виходу з нарадчої кімнати та відсутність на технічному носії інформації запису судового засідання від 29.10.2025 року, позбавлені підґрунтя, оскільки у зв'язку з неприбуттям на оголошення повного тексту ухвал учасників процесу, фіксування процедур оголошення цих судових рішень в судових засіданнях за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до положень ст.107 КПК України, про що в матеріалах справи містяться відповідні довідки (а.с. 174, 186).
Щодо посилання захисника на неотримання ним копії ухвали про продовження запобіжного заходу безпосередньо після проголошення повного тексту ухвали, колегія суддів зазначає, що в даному випадку це порушення КПК України не тягне скасування судового рішення, оскільки на оголошенні повного тексту зазначеної ухвали сторони кримінального провадження присутні не були, що засвідчується наявною в матеріалах справи довідкою про не проведення фіксування судового засідання у зв'язку з неявкою сторін.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що тимчасово виконуючий обов'язки заступника начальника Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області не є уповноваженим суб'єктом на підписання постанови про визначення групи слідчих, колегія суддів оцінює критично, оскільки мова йде про коло організаційно-розпорядчих повноважень, якими наділена посадова особа правоохоронного органу. В даному випадку, виконуючий обов'язки заступника начальника Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області має ті ж самі обов'язки, як і заступник начальника Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області.
Посилання захисника про відсутність постанови прокурора про продовження строку досудового розслідування в додатках до клопотання про продовження строку тримання під вартою, спростовуються матеріалами справи (а.с. 139-145).
Стосовно посилань в апеляційній скарзі захисником на наявність в тексті ухвали слідчого судді абзацу, який не має відношення до кримінального провадження, в рамках якого продовжується запобіжний захід підозрюваному, то колегія суддів приходить до висновку, що цей фрагмент тексту є технічною помилкою та не впливає на суть прийнятого слідчим суддею рішення.
Щодо висловленої думки захисника про неможливість використання практики ЄСПЛ щодо підозрюваного/обвинуваченого/засудженого, то колегія суддів вважає таку позицію необгрунтованою, оскільки застосування практики Європейського суду з прав людини є обов'язковим для України, оскільки згідно зі статтею 46 Європейської конвенції з прав людини, держави-учасниці зобов'язані виконувати остаточні рішення Суду.
Посилання в апеляційній скарзі захисника на необґрунтованість мотивів слідчого судді щодо не визначення розміру застави позбавленні підґрунтя, оскільки в своїй ухвалі слідчим суддею були наведені мотиви не визначення розміру застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини, з чим погоджується і колегія суддів, виходячи з положень п.2 ч.4 ст.183 КПК України.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та відсутності підстав для скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Основ'янського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2025 року щодо підозрюваного ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: