Справа № 127/27533/25
Провадження № 2/127/6051/25
(ЗАОЧНЕ)
24.11.2025 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 23.04.2016 між публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та відповідачем укладено угоду № 200513215 щодо кредитування. Відповідно до умов кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 10500,00 грн., з встановленим строком користування з 23.04.2016 по 23.04.2021, а відповідачка зобов'язалась повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, відповідно до якої, позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ ««Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитним договором. Таким чином, банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідачка порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк. Станом на 19.08.2025 загальний розмір заборгованості відповідачки перед позивачем становить 25127,05 грн., з яких: 8312,08 грн. заборгованість за кредитом; 16814,97 грн. заборгованість за відсотками; сума збитків з урахуванням 3% річних 2259,36 грн. та сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 5494,39 грн. Приналежність права вимоги за вищезазначеними кредитними договорами які були предметом договору відступлення прав вимоги від 20.07.2020 укладеним між ПАТ «Банк Михайлівський», та ТОВ «Діджи Фінанс» було предметом спору у справі № 910/11298/16 Господарського суду міста Києва. Саме наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору, в деяких випадках за частиною кредитних договорів призвело до спливу встановленого законодавством загального строку позовної давності, в межах якого суд має право задовольнити позовні вимоги кредитора (за умови що боржник клопотатиме перед судом про застосування такої позовної давності), що в свою чергу також є підставою для його поновлення/не застосування судом позовної давності, оскільки кредитор з об'єктивних причин був позбавлений можливості звернутись до суду в межах такого строку (ч. 5 ст. 267 ЦКУ). Фактична відсутність документів, які стосуються угоди щодо кредитування (анкета боржника, надані ним ідентифікаційні дані, що свідчать про виявлення сторони інтересу в укладенні такої угоди та інших документів, які свідчать про наявність правовідносин щодо кредитування між боржником та банком) унеможливлювала реалізацію прав позивача на звернення до суду із захистом своїх власних інтересів. Лише після отримання таких документів, позивач почав здійснювати процедури задля захисту власних інтересів (надсилання претензії, копія якої долучена до позовної заяви), звернення до суду із позовною заявою. Тому представник позивача просить суд поновити строк позовної давності для подання позову до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200513215 від 23.04.2016, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 32880,80 грн., судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 15.09.2025року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечив проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Відзив на позов не подав.
Заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
Заходи забезпечення позову та доказів не вживались. Інші процесуальні дії у справі не проводились.
З урахуванням одночасного існування умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, судом ухвалено провести заочний розгляд справи.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 23.04.2016 між публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та відповідачем укладено угоду № 200513215 щодо кредитування. Відповідно до умов кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 10500,00 грн., з встановленим строком користування з 23.04.2016 по 23.04.2021, а відповідачка зобов'язалась повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитом, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків та інших витрат.
Позивачем надано розрахунок заборгованості, згідно з яким заборгованість відповідача за кредитним договором № 200513215 від 23.04.2016 року, інфляційних втрат та 3% річник становить 32880,80 грн., яка складається з наступного: 25127,05грн. сума боргу та 5494,39 грн. інфляційне збільшення та 2259,36 грн. сума 3% річних.
Рішенням Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року у справі №910/11298/16 скасовано в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ «Діджи Фінанс» у цій частині.
Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905, а саме: зобов'язати ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2.
Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року №1905, реєстрах прав вимог від 19 травня 2016 року №1 та від 20 травня 2016 року №2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року №1 і №2 до зазначеного договору факторингу.
Визнано недійсним договір факторингу від 20 травня 2016 року №1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор».
Зобов'язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року №1 і №2.
Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19 травня 2016 року №1 та від 20 травня 2016 року 2, актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року до зазначеного договору факторингу №1 і №2, та в договорі факторингу від 20 травня 2016 року №1 та додатках до нього.
Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Київ про закінчення виконавчого провадження від 17.01.2023 та постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області від 29.12.2022 про закінчення виконавчого провадження, закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу № 910/11298/16 від 12.07.20201 про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» передати товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2 та наказу № 910/11298/16 від 12.07.20201 про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Плеяда» передати товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2.
20 липня 2020 року між ТОВ ««Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 7_БМ, у відповідності до умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» отримало право вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача.
За змістом статей626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 2ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до частини 1 статті 610ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ч. 1ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно із частиною 2статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Відповідно до частини 1статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Позивачем на підтвердження наявності у відповідачки заборгованості та її розміру подано до суду: заяву №200513215 від 23.04.2016, анкету №2719235, довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупність споживчого кредиту, договір добровільного страхування життя № NSK 200513215, однак доказів того, що відповідачем були отримані кредитні кошти, розмір наданого кредиту, а також обґрунтований розрахунок заборгованості позивачем суду не надано.
Слід також звернути увагу, що із наданих позивачем виписок за картковими рахунками відповідача неможливо встановити, що вищевказані кошти по кредитному договору №200513215 були зараховані йому на рахунок, вказаний у заяві №200513215 від 23.04.2016. У наданих виписках відомості про зарахування коштів на зазначений у заяві рахунок відповідача відсутні.
Із наданого позивачем до позову розрахунку неможливо встановити з чого складається основна сума заборгованості за договором та відповідно з яких сум проводиться нарахування інфляційних та 3% річних. Таким чином, в зазначеному розрахунку необґрунтовано основну суму заборгованості (25127,50 грн), яку позивач заявив до стягнення з відповідача.
Таким чином, суду не надано належних доказів перерахування кредитних коштів ПАТ «Банк Михайлівський» на рахунок відповідача, що могло б підтвердити факт виникнення заборгованості останньої за кредитним договором.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 5ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов'язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов'язок подання доказів покладається на сторони.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач дійсно отримав у ПАТ «Банк Михайлівський» кредит, розмір відсотків, а також наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором №200513215 від 23.04.2016 в сумі 25127,05 грн, у зв'язку з чим слід відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Крім того відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про поновлення строків позовної давності для подання позову про стягнення заборгованості, оскільки в силу вимог частин 2, 3статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідач у справі не клопотав про застосування судом строку позовної давності, а відтак вимога про поновлення строку позовної давності є безпідставною.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача 2422,40 грн судового збору та витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн відсутні.
Керуючись ст.ст.12,13,81,141,247,259,256, 257, 261, 262, 263, 264, 267 ЦК України, ст.ст.524,525,526,611,651,1048,1049,1050,1054 ЦК України, суд -
Вирішив:
В задоволенні позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне судове рішення складено 24.11.2025року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.
ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
Суддя: