Справа № 127/27738/25
Провадження № 1-кп/127/931/25
24.11.2025 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 22025020000000152 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України, -
Починаючи з 19 лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією російської федерації (далі рф) проти України та окупацією частини території України. Зважаючи, що забезпечення підтримки окупаційного режиму на тимчасово окупованих територіях України, утримання незаконних утворень, участі у безпосередніх бойових діях з метою зміни меж території або державного кордону України потребує значних людських та матеріальних ресурсів, вищим військово-політичним керівництвом рф вирішено здійснювати їх у тому числі шляхом залучення підрозділів Федеральної служби виконання покарань російської федерації (ФСВП росії) - федерального органу виконавчої влади росії, який здійснює функції з контролю і нагляду у сфері виконання кримінальних покарань щодо засуджених, функції з утримання осіб, підозрюваних або обвинувачених у скоєнні злочинів, і підсудних, що перебувають під вартою, їхньої охорони та конвоювання, а також функції з контролю за поведінкою осіб, звільнених умовно-достроково від відбування покарання, умовно засуджених та засуджених, яким судом надано відстрочку від відбування покарання, та з контролю за перебуванням осіб, підозрюваних або обвинувачених у скоєнні злочинів, і засуджених, яким судом надано відстрочку від відбування покарання, і з контролю за перебуванням осіб, підозрюваних або обвинувачених у скоєнні злочинів.
Не дивлячись на визначення законодавством рф чітких завдань і покладених на вказаний орган виконавчої влади, його працівники широко залучались до безпосередніх бойових дій проти сил оборони України, незаконному утриманню під вартою та катуванню полонених військовослужбовців Збройних Сил України в установах підпорядкованих ФСВП росії.
Громадянин України ОСОБА_6 після здійснення російськими військами окупації території Автономної Республіки Крим, прийняв рішення про отримання в порушення законодавства України громадянства російської федерації та ведення підприємницької діяльності на окупованих територіях України та росії спільно з найманим працівником - особою, щодо якої досудове розслідування здійснюється у іншому кримінальному провадженні, та іншими невстановленими особами.
З вказаною метою 08.12.2014 р. ОСОБА_6 зареєструвався відповідно до вимог російського законодавства як індивідуальний підприємець у сфері оптової торгівлі кавою, чаєм, какао і прянощами (ОГРНИП 314910234202742 от 08.12.2014, ИНН 910300087821).
Також, з метою провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, ОСОБА_6 , перебуваючи у м. Вінниці, незважаючи на вищезазначені обставини триваючої збройної агресії російської федерації проти України, факт окупації території Автономної Республіки Крим та частини Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей, під час дії воєнного стану в України, протистояння Збройних Сил України та всього Українського народу державі-агресору, вчинив умисні дії спрямовані на отримання прибутків від ведення господарської діяльності у взаємодії із державою-агресором.
Внаслідок окупації території АР Крим, державою-агресором з метою поглиблення окупаційних процесів було внесено ряд змін до власного законодавства, зокрема, федеральним законом рф від 29 червня 2015 р. N 189-ФЗ внесені зміни у статтю 13.1 федерального закону від 18 грудня 2006 р. N 231-Ф3 "Про введення в дію частини четвертої Цивільного кодексу російської федерації" та викладено її у наступній редакції: «На території російської федерації визнається чинними виключні права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, а також на товарні знаки і знаки обслуговування (далі - товарні знаки) та найменування місць походження товарів, що підтверджені офіційними документами України, які діяли станом на день прийняття до складу російської федерації Республіки Крим та утворення в складі російської федерації нових суб'єктів, за умови державної реєстрації відповідного винаходу, корисної моделі, промислового зразку, товарного знаку, найменування місця походження товару та виключного права на таке найменування на підставі поданої до федерального органу виконавчої влади з питань інтелектуальної власності заяви правовласника - фізичної особи, яка є громадянином російської федерації відповідно до статті 4 Федерального конституційного закону від 21 березня 2014 року № 6-ФКЗ "Про прийняття до складу російської федерації Республіки Крим та утворення в складі російської федерації нових суб'єктів - Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя", або юридичної особи, яка подала заяву у порядку, передбаченому статтею 19 Федерального закону від 30 листопада 1994 року № 52- ФЗ "Про введення в дію частини першої Цивільного кодексу російської федерації».
З метою провадження господарської діяльності ОСОБА_6 , перебуваючи на тимчасово окуповані території АР Крим, звернувся 24.06.2014 р. до федеральної служби по інтелектуальній власності російської федерації (далі Роспатент) і заявкою про визнання виключного права на території російської федерації товарного знака для продукції власного підприємства - «Крымский нектар» (номер RU 557130) та отримав від федеральної служби свідоцтво Роспатенту на товарний знак «Крымский нектар» №557130 від 12.11.2015 р., дійсне до 23.10.2022 р.
У аналогічний спосіб ОСОБА_6 24.06.2014 р. звернувся до федеральної служби по інтелектуальній власності російської федерації та зареєстрував торгові знаки «Чаи Крыма» (зображення торгового знаку та назви) за російським законодавством та отримав від Роспатенту відповідні свідоцтва 535207 та 535202 від 24.02.2015 р.
В подальшому, у невстановлений час, але до 01.09.2022 р., перебуваючи у м. Вінниці, здійснюючи дистанційне управління господарською діяльністю індивідуального підприємства, що діяло під назвою « ОСОБА_7 » на тимчасово окупованих територіях АР Крим, ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою отримання прибутків від господарської діяльності, провадження якої було організовано у взаємодії із державою-агресором, організував подачу заявки про продовження строку дії свідоцтва № НОМЕР_2 від 12.11.2015 р.
За результатами розгляду заявки ОСОБА_6 01.09.2022 р., Роспатентом продовжено строк дії названого свідоцтва до 23.10.2032 р.
Відповідні заявки ОСОБА_6 також подав до Роспатенту про продовження строку дії свідоцтва на торгові знаки « ОСОБА_8 » (зображення торгового знаку та назви) № 535202 та № НОМЕР_3 від 24.02.2015 р. За результатами розгляду названих заявок Роспатентом продовжено строк дії зазначених свідоцтв з 11.10.2021 р. до 15.11.2031 р. (назва торгового знаку) та з 01.09.2022 р. до 01.11.2032 р. (зображення торгового знаку) відповідно.
Для оптимізації комерційної діяльності, ОСОБА_6 організував роботу підприємства через веб-сайт «Чаи Крыма» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , на якому розміщено продукцію підприємства, актуальні прайс-листи, форми замовлень та доставки, контактні відомості, серед яких і номер «директора»: НОМЕР_4 - яким користується особисто ОСОБА_6 .
Водночас, у відомостях про спосіб оплати продукції підприємства, як отримувача коштів зазначено батька ОСОБА_6 - ОСОБА_9 та його розрахунковий рахунок № НОМЕР_5 , відкритий у ПАТ «Російський національний комерційний банк» м. Сімферополь.
При цьому, з метою приховання факту ведення господарської діяльності у взаємодії із державою-агресором, 22.02.2024 р. ОСОБА_6 за власною заявою офіційно припинив діяльність як суб'єкт індивідуальної підприємницької діяльності на окупованій території АР Крим, проте, перебуваючи на підконтрольній державній владі України території - м. Вінниці, зберіг контроль за діяльністю даного підприємства і його працівниками як «директор».
Таким чином, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати ефективне управління та контроль за працівниками індивідуального підприємства, що діє на тимчасово окупованій території України під назвою «Чаи Крыма», діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи явно злочинний характер своїх дій, їх суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, розуміючи неприпустимість вчинення злочинів проти основ національної безпеки України в умовах збройного протистояння Українського народу державі-агресору, порушуючи ст. 17 та ст. 65 Конституції України, прийняв рішення про провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та передачу в межах своєї господарської діяльності матеріальних ресурсів воєнізованим формуванням держави-агресора, які безпосередньо шляхом ведення збройної агресії порушують територіальну цілісності України в межах установлених кордонів та її суверенітет.
Так, 04.03.2025 р. до ОСОБА_6 як директора індивідуального підприємства, що діє під торгівельною назвою «Чаи Крыма», шляхом надсилання повідомлення через інтернет-месенджер «Телеграм», що зареєстрований за номером телефону НОМЕР_4 , звернувся з приводу закупівлі продукції підприємства громадянин російської федерації ОСОБА_10 , який займає посаду заступника начальника Федерального Казенного закладу «Виправна колонія № 4 Головного управління Федеральної служби виконання покарань по Краснодарському краю».
Того ж дня, ОСОБА_6 надав ОСОБА_11 контакти бухгалтера підприємства - особи, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, та вказав, що з нею необхідно зв'язатись для отримання більш детальної інформації.
Продовжуючи спільну протиправну діяльність, на виконання управлінських рішень ОСОБА_6 , 06.03.2025 р., перебуваючи на окупованій території АР Крим, використовуючи інтернет-месенджер «Телеграм», зареєстрований на номер НОМЕР_6 , особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, достовірно знаючи, що ОСОБА_12 представляє інтереси установи виконання покарань ФСВП росії, надала останньому вичерпну інформацію про умови укладення договору (публічної офорти), а саме: способу, замовлення, вартості, оплати та доставки продукції підприємства - трав'яних чаїв торгівельних марок «Чаи Крыма» та «Крымский нектар».
В подальшому, діючи відповідно до спільного злочинного умислу направленого на матеріальне забезпечення установи ФСВП Росії, з корисливих мотивів, 10.04.2025 р. особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, надіслала через інтернет-месенджер «Телеграм» актуальний прайс-лист на фіточаї торгівельних марок «Чаи Крыма» та «Крымский нектар».
Після отримання замовлення, 11.04.2025 р. особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, надіслала через інтернет-месенджер «Телеграм» ОСОБА_11 рахунок на оплату товарів торгівельних марок «Чай Крыма» та «Крымский нектар» № ЦБ-67 від 11.04.2025 р. продукції підприємства на загальну суму 10800 російських рублів, де отримувачем матеріальних цінностей зазначено Федеральний Казенний заклад «Виправна колонія № 4 Головного управління Федеральної служби виконання покарань по Краснодарському краю».
Завершуючи спільну протиправну діяльність, направлену на матеріальне забезпечення воєнізованих підрозділів держави-агресора, дії яких спрямовані на ведення агресивної війни проти України, умисно, в межах ефективного управлінського контролю з боку ОСОБА_6 , 19.04.2025 р. особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження організувала передачу на адресу співробітника ФСВП росії ОСОБА_13 продукції торгівельних марок «Чаи Крыма» та «Крымский нектар» про що направила йому через інтернет-месенджер «Телеграм» транспортну накладну № СМФАРВ0118982660.
В судовому засіданні ОСОБА_6 свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину при зазначених вище обставинах визнав повністю, суду надав наступні показання.
Протягом двадцяти п'яти років він проживав у Криму. Після 2014 року, після окупації півострова, він та його сім'я пережили багато негараздів. П'ять років тому він виїхав з Криму у м. Вінницю. Його дружина та діти переїхали разом з ним, але батьки залишилися у Криму.
Він дійсно мав невеликий бізнес у Криму, займався там підприємницькою діяльністю. У зв'язку з окупацією півострова він був змушений перереєструвати своє підприємство відповідно до законів росії. Він працював у Криму, здійснював свою підприємницьку діяльність до повномасштабного вторгнення. Після його переїзду у м. Вінницю він підприємницьку діяльність не здійснював. За отриманням патенту в рф він звертався особисто, але всі свої справи передав головному бухгалтеру та батьку. Прибуток від підприємницької діяльності отримував його батько. Коли йому телефонували з приводу купівлі товарів, то він перенаправляв покупців до головного бухгалтера та давав їм номер телефону останньої.
Він погоджується з обставинами, які описані в обвинувальному акті, у скоєному розкаюється, однак вважає, що по-іншому вчинити не міг.
На даний час він на постійній основі донатить на ЗСУ, просить суд не позбавляти його волі.
З'ясувавши розуміння учасниками процесу змісту обставин, які не будуть досліджуватись, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, впевнившись у добровільності та істинності їх позиції, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України, як передача матеріальних ресурсів воєнізованим формуванням держави-агресора та провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, вчинені за попередньою змовою групою осіб.
При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують та пом'якшують його покарання.
Зокрема судом враховано, що ОСОБА_6 раніше не судимий, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання компрометуючих даних не надходило.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 , суд вважає повне визнання вини, щире каяття, наявність в нього інвалідності ІІІ групи.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 , судом не встановлено.
Вирішуючи питання про міру покарання, яку слід обрати ОСОБА_6 суд виходить з наступного.
Статтями 50 і 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винуватій особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини й захистом інтересів держави та суспільства.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання, тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Суд знаходить неспроможними судження обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисників та прокурора стосовно того, що його діями не було заподіяно нікому шкоди, оскільки його діяння заподіяло шкоду основам національної безпеки України, і сам факт вчинення таких дій свідчить про ступінь суспільної небезпечності діяння, притаманний злочинам. Також суд оцінює й твердження обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що він продовжував вести господарську діяльність на тимчасово окупованій території Криму, не маючи іншого вибору, оскільки вибір в нього був - він мав припинити господарську діяльність, продати свої корпоративні права, передати родичам, тощо. Починаючи з 2014 року багато українських громадян опинилися в складних життєвих ситуаціях внаслідок окупації українських територій, коли їм доводилося вибирати між втратою майна, єдиного житла і навіть життя і принципами та громадянською позицією. Більшість з них здійснила свій вибір, не порушуючи закон і зберігаючи чисте сумління. З обставин, встановлених в судовому засіданні, вбачається, що і у ОСОБА_6 був вибір, він його зробив добровільно і свідомо.
Разом з тим суд враховує, що ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та стійкі соціальні зв'язки, має хронічні захворювання, а тому суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_6 можливе без ізоляції його від суспільства, і покаранням необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів буде штраф у максимальному розмірі, передбаченому ч. 4 ст. 111-1 КК України. Суд також вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 додаткові покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в суб'єктах господарювання будь-якої форми власності, що пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, та конфіскації майна.
На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов'язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.
Суд вважає за необхідне вирішити долю речових доказів в порядку ст. 100 КПК України.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 174 КПК України та те, що до вилучених у ОСОБА_6 мобільних телефонів слід застосувати спеціальну конфіскацію, суд вважає, що арешти, накладені ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 01.08.2025 року на мобільні телефони необхідно залишити до моменту виконання спеціальної конфіскації.
Вирішуючи питання про повернення застави заставодавцю суд виходить з наступного. В ході судового розгляду сторони надавали суду документи, як джерело доказів, зокрема документи, які характеризують особу обвинуваченого та документи, які стосуються речових доказів у даному кримінальному провадженні. При цьому, сторонами кримінального провадження не було надано суду жодного документу, який підтверджує ким, коли, на підставі чого та в якому розмірі внесено заставу. Враховуючи, що суд за власною ініціативою не витребовує докази у сторін кримінального провадження, в матеріалах справи відсутні документи, які стосуються застави, то суд вважає за неможливе повернення застави заставодавцю на даній стадії кримінального провадження. Разом з тим КПК України передбачена можливість вирішити це питання на стадії виконання судового рішення шляхом звернення до суду з відповідним клопотанням.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України та ст. 65 КК України, суд, -
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі десяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі сто сімдесят тисяч гривень в дохід держави, з позбавлення права обіймати посади в суб'єктах господарювання будь-якої форми власності, що пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк десять років, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна в дохід держави.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 01.08.2025 року, на жорсткий диск, ноутбук, приказ, дві заяви, паспорт, страхове свідоцтво, гроші, банківські картки, - скасувати.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:
жорсткий диск TOSHIBA s/n 98QKC460TVSF, ноутбук ASUS К501 s/n 15610N389310, грошові кошти у сумі тринадцять тисяч триста російських рублів, грошові кошти у сумі тридцять дві тисячі чотириста гривень, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів УСБУ у Вінницькій області - конфіскувати в дохід держави;
паспорт рф на ім'я ОСОБА_6 НОМЕР_7 , страхове свідоцтво ОСОБА_6 . 185-159-042-25, банківські карти: Сбербанк росії НОМЕР_8 , Ощадбанк НОМЕР_9 , Монобанк НОМЕР_10 , Укрексімбанк НОМЕР_11 , Отпбанк НОМЕР_12 , Райффайзенбанк НОМЕР_13 , Приватбанк НОМЕР_14 , Сенсбанк НОМЕР_15 , Таскомбанк НОМЕР_16 , Востокбанк НОМЕР_17 , МТВБАнк НОМЕР_18 , Монобанк НОМЕР_19 , Монобанк НОМЕР_20 , Правексбанк НОМЕР_21 , НОМЕР_22 , Укргазбанк НОМЕР_23 , Ощадбанк НОМЕР_24 , Приватбанк НОМЕР_25 , ОтпБанк НОМЕР_26 , Укрексімбанк НОМЕР_27 , Укрексімбанк НОМЕР_28 , які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів УСБУ у Вінницькій області - повернути ОСОБА_6 ;
приказ № 7-2023 від 21.03.2023 р., заяву про відпустку від 21.03.2023 р., заяву про відпустку від 27.10.2022 р., які зберігаються при матеріалах кримінального провадження у прокурора - залишити там же;
на підставі ст. 96-2 КК України, мобільний телефон марки «Samsung 315 F/DS, s/n НОМЕР_29 », мобільний телефон марки «Samsung 721 B/DS, s/n НОМЕР_30 », які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів УСБУ у Вінницькій області - конфіскувати у власність держави.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Вручити копію вироку обвинуваченим та прокурору - негайно. Учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні копію вироку суду надіслати поштою не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя :