Справа № 127/18974/25
Провадження № 2/127/3866/25
24 листопада 2025 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Шаміної Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №343399723 від 14 листопада 2021 року в розмірі 20293,90 грн, мотивуючи позовні вимоги тим, що 14 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір №343399723 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором. Зазначає, що відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору та добровільно без примусу чи тиску заявив про своє бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
Вказує, що відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV573PY, який відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію» має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту в сумі 5500, 00 грн на умовах строковості, зворотності та платності строком, на умовах строковості, зворотності та платності строком на 30 днів з можливістю продовження договору зі сплатою процентів за користування кредитом.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Надалі до даного договору факторингу укладалися додаткові угоди, в тому числі й щодо продовження терміну його дії Відповідно до цього договору до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №343399723 від 14 листопада 2021, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 169 від 18 січня 2022 року.
23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 23/0224-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №343399723 від 14 листопада 2021. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписали реєстр прав вимоги №1 від 23 лютого 2024 року, за яким було відступлено право грошової вимоги за кредитним договором №343399723 від 14 листопада 2021, укладеним з відповідачем.
29 травня 2025 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія» «ЕЙС» було укладено договір факторингу №29/05/25-Е. Відповідно до реєстру боржників б/н до договору факторингу №29/05/25-Е від 29 травня 2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20293,90 грн.
Позивач зазначає, що кредитор свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за його користування не сплачує, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за вищевказаним кредитним договором в сумі 20293,90 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000, 00 грн та судовий збір в сумі 2422, 40 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2025 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачами відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив, а також витребувано додаткові докази.
Відповідач, правом подання відзиву на позовну заяву не скористалась.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.
Судом установлено, що 14 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії №343399723 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Згідно п. 1.1 договору за цим договором кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредиту вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 5500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт».
Пунктами 1.2,1.3 кредитного договору передбачено, сума кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника, кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 5500,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 14 грудня 2021 року.
Позичальник в будь-який час, протягом дисконтного періоду дії договору, може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. Повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові транші, а договір вважається припиненим шляхом його повного виконання, загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів) отриманих протягом всього строку дії договору. Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів) отриманих протягом всього строку дії договору (п.1.4, п.1.5 договору).
Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 кредитного договору, позичальник має право користуватися кредитом від дати фактичного отримання суми кредиту за кожним траншем та до закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання. Кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі «дисконтний період»), а саме до 14 грудня 2021 року. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.
За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти (п.1.9 договору); виключно на період строку визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 1.9.1 договору); за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті (п.1.9.2 договору).
Якщо Позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8. договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов'язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього договору. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору (п.1.9.3 договору).
Невід'ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Підписавши цей договір, відповідач підтвердив, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті www.moneyveo.ua (п.5.1.).
Як слідує з матеріалів справи договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV573PY, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання договору між його сторонами.
На підтвердження укладення договору №343399723 від 14 листопада 2021 року позивач також надав копію заявки ОСОБА_1 на отримання грошових кошів в кредит від 14 листопада 2021 року, яка містить відомості про відповідача (номер телефону, електронну адресу, серію та номер паспорта, дату його видачі та РНОКПП), адресу реєстрації та проживання відповідача, номер її банківської картки, суму кредиту, строк надання кредиту, дату укладення договору та номер договору оферти (а.с.18). Також надано довідку щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», з якої слідує, що 14 листопада 2021 року ОСОБА_1 підписала кредитний договір одноразовим ідентифікатором MNV573PY, який було відправлено позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 , ідентифікатор введено 14 листопада 2021 року о 19:07:29 год, а перерахування грошових коштів позичальнику мало місце 14 листопада 2021 року о 19:08:20 год (а.с.18 з/б).
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», на виконання умов кредитного договору, перерахувало грошові кошти ОСОБА_1 14 листопада 2021 року на банківську картку, маска картки НОМЕР_2 , вказану позичальником в заявці на отримання грошових коштів в кредит від 14 листопада 2021 року, що підтверджується платіжним дорученням від 14 листопада 2021 року (а.с.24).
Згідно повідомлення АТ «Універсал Банк» від 08 серпня 2025 року на ім'я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку НОМЕР_3 .
Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_2 , наданої АТ «Універсал банк» на виконання вимог ухвали суду від 17 липня 2025 року, 14 листопада 2021 року на картку відповідача було зараховано 5500,00 грн.
Згідно розрахунку заборгованості до кредитного договору №343399723 від 14 листопада 2021 року, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідач станом на 18.01.2022 року має заборгованість у сумі 14393,50 грн, з яких: 5500,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 8893,50 грн заборгованість по відсотках.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до умов договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс», зазначені у відповідних реєстрах права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором. Сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення прав вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов'язань клієнта перед фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов'язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов'язки клієнта за кредитним договором.
Право вимоги переходить до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги. Підписанням реєстру права вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром прав вимоги (п.2.1, п.2.2, п. 4.1 договору).
Згідно п. 1.3 право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно пункту 8.2 договору, строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №19 до цього договору та продовжено строк його дії до 31 грудня 2020 року, інші умови залишено без змін.
31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року було викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції від 31 грудня 2020 року), строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2021 року.
31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року.
31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року.
31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
Сторони цього договору підписали Реєстр прав вимоги №169 від 18 січня 2022 року, який містить інформацію щодо права вимоги за договором №343399723 від 14 листопада 2021 року на загальну суму 14393,50 грн.
Тобто сторони погодили відступлення не лише існуючих прав вимоги, але й тих прав, які виникнуть в майбутньому, що відповідає положенням статей 514 та 1078 ЦК України.
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Тобто договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.
Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов'язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.
Предметом договору факторингу згідно ст. 1078 ЦК України може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Отже, підписавши 18 січня 2022 року Реєстр прав вимоги №169 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» діяли у відповідності до приписів статті 1078 ЦК України та умов договору факторингу, який був чинним, та ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором №343399723 від 14 листопада 2021 року.
При цьому, згідно п. 2.2 договору факторингу, разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов'язки клієнта за кредитним договором.
ТОВ «Таліон Плюс» здійснило нарахування процентів в межах строку кредитування передбаченого кредитним договором. Згідно розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Таліон плюс», заборгованість за договором №343399723 від 14 листопада 2021 року станом на 08.04.2022 року становить 20293,90 грн, з яких: 5500,00 грн тіло кредиту, 14793,90 грн -нараховані проценти.
23 лютого 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №23/0224-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшли права грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу строк дії договору закінчується 31 грудня 2024 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п. 4.1 договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі встановлені у відповідному додатку.
23 лютого 2024 року сторони цього договору підписали Реєстр прав вимоги №1, який містить інформацію щодо права вимоги за договором №343399723 від 14 листопада 2021 року, укладеним з відповідачем, на загальну суму 20293,90 грн.
Вказане відступлення права вимоги відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства.
29 травня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Ейс» уклали договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1 є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 1.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованостей та є невід'ємною частиною цього договору.
29 травня 2025 року сторонами договору факторингу підписали та скріпили печатками акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №29/05/25-Е.
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №29/05/25-Е від 29 травня 2025 року заборгованість відповідача за кредитним за договором №343399723 від 14 листопада 2021 року становить 20293,90 грн, з яких: 5500,00 грн - тіло кредиту, 14793,90 грн -нараховані проценти.
Договори факторингу є правомірним, тобто таким, що породжують, змінюють або припиняють цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Доказів про неправомірність цих договорів матеріали справи не містять.
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.
Отже до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право кредитора за кредитним договором №343399723 від 14 листопада 2021 року, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
Позичальник неналежно виконує умови кредитного договору.
Так, відповідно до наданого позивачем розрахунку за договором №343399723 від 14 листопада 2021 року заборгованість становить 20293,90 грн, з яких: 5500,00 грн - заборгованість по основному боргу, 14793,90 грн - заборгованість по відсоткам.
Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та відсотками за користування кредитними коштами.
При цьому звертає увагу, що розмір відсотків визначений відповідно до умов договору та в межах строку користування. Так умовами договору передбачені різні процентні ставки за користуванням кредитом, а саме дисконтна, індивідуальна, базова та процентна ставка передбачена п. 1.9 кредитного договору, а також різні умови продовження строку дії кредитного договору. Однак враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні відомості про сплату відповідачем процентів за користування кредитними коштами в порядку передбаченому п. 1.3 договору, а також основної суми кредиту, тому строк дії договору автоматично пролонгується кожного разу на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду, тобто загальний строк дії кредитного договору становить 120 днів.
Також суд відмічає, що відповідач доказів на спростування розміру суми заборгованості не надав, а тому суд дійшов висновку про неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань, внаслідок чого права позивача порушенні, існує заборгованість за кредитним договором, розмір якої встановлений судом, яка і підлягає стягненню з відповідача.
Окрім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2422,40 грн судового збору (судовий збір визначений з урахуванням понижуючого коефіцієнта).
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ст.137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року в справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року в справі № 554/2586/ 16-ц.
Позивачем заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу та в їх підтвердження надано: договір про надання правової допомоги № 29/05/25-01 від 29 травня 2025 року з додатковою угодою, акт прийому-передачі наданих послуг від 05 червня 2025 року.
Відповідно до п.1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надати правничу допомогу в обсязі та умовах, передбачених цим договором.
Порядок оплати послуг та їх вартість визначені в розділі 3 договору.
Додатковою угодою №25770709768 від 30 травня 2025 сторони, зокрема доповнили предмет договору як надання правничої допомоги по захисту інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .
Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 05 червня 2025 року, який містить детальний опис робіт, адвокатом надані послуги на суму 7000 грн, що включає: складання позовної заяви до позичальника ОСОБА_1 (2 год - 5000,00 грн), вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника (2 год - 1000,00 грн), підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування коштів за кредитним договором (1 год -500,00 грн), підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором ( 1 год -500,00 грн).
Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу та надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд зважає, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, а формування позиції та підготовка матеріалів не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. Тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об'єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 642, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005) заборгованість за договором №343399723 від 14 листопада 2021 року у розмірі 20293,90 грн, з яких: 5500,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 14793,90 грн - заборгованість по відсоткам; а також 2422,40 грн судового збору та 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, оф.2005,
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна