Справа № 348/589/25
Провадження № 22-ц/4808/1425/25
Головуючий у 1 інстанції Гундяк Т. Д.
Суддя-доповідач Максюта
18 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів: Бойчука І.В., Баркова В.М.,
секретаря Петріва Д.Б.,
з участю особи, яка подала апеляційну скаргу, позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Зварищука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Надвірянської міської ради про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Гундяком Т.Д. 15 липня 2025 року в м. Надвірна Івано-Франківської області, повний текст якого складено 23 липня 2025 року,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовними вимогами до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Надвірнянської міської ради про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 12.12.2007 року зареєструвала з відповідачем ОСОБА_2 шлюб, який рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24.12.2012 року розірвано. Від спільного подружнього життя з відповідачем у ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 , який проживає з нею та знаходиться на її вихованні й утриманні.
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02.03.2021 року збільшено розмір стягнення аліментів з ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 1 600 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов її сім'ї ОСОБА_1 проживає в квартирі разом з неповнолітнім сином ОСОБА_3 та двома неповнолітніми дітьми від другого шлюбу, не працює, трудової книжки не має, підсобного господарства не веде, земельної ділянки не має і вона не в змозі в повному обсязі забезпечувати сама всім необхідним спільну з відповідачем дитину. У зв'язку з цим позивачка зазнає матеріальних труднощів через відсутність матеріальної допомоги з боку відповідача, а відповідач не бере участі у вихованні та утриманні їх сина.
Починаючи з 2012 року відповідач не дбає про свого неповнолітнього сина, не бере участі у його вихованні, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не дбає про його здоров'я, не цікавиться навчанням та не сприяє розвитку його природних здібностей. Жодної матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої дитини не дає, хоча працює на тимчасових роботах з яких має доходи і фактично має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання сина. Вихованням дитини він не займається протягом 12 років, не готує сина до самостійного життя, дитина обділена батьківською турботою і увагою.
Крім того, згідно довідки-рахунку заборгованість відповідача перед нею на утримання неповнолітньої дитини станом на 01.03.2025 року становить 106 446,50 грн.
З врахуванням того, що відповідач не виконує своїх обов'язків щодо виховання та розвитку сина, позивачка просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та збільшити розмір аліментів з 1 600 грн до 2 000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Короткий зміст оскаржуваного рішення
Заочним рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 липня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Надвірнянської міської ради про позбавлення батьківських прав задоволено частково.
Змінено розмір аліментів та ухвалено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок щомісячно, але не менше 50 відсотків встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні позову про позбавлення батьківських прав відмовлено.
Попереджено ОСОБА_2 , про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
Покладено на Службу у справах дітей Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків стосовно сина ОСОБА_3 .
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
ОСОБА_1 з таким рішенням суду не погодилася, подала апеляційну скаргу у якій зазначила, що вважає його незаконним у частині відмови у позбавленні батьківських прав ОСОБА_2 .
Так, ОСОБА_2 починаючи з 2021 року не піклується про свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , який проживає з нею, не бере участі у його вихованні, не дбає про його моральне самоусвідомлення, не цікавиться навчанням сина та не сприяє розвитку його природних здібностей.
Відповідач жодної матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої дитини не надає, хоча має відповідний дохід, тому має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дитини у розмірі 2000 грн.
При вирішенні спору суд не взяв до уваги те, що шлюбні відносини між нею та ОСОБА_2 припинилися у 2012 році, а відповідач не виконує обов'язків щодо виховання та розвитку дитини, дитиною повністю займається лише вона.
Крім того судом не враховано думку неповнолітнього сина, який зазначив у судовому засіданні, що бажає щоб батька позбавили батьківських прав, оскільки батько винен на його утримання більше 106000 грн. та не зважаючи на усі заходи попередження та впливу продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду в частині відмови у позбавленні батьківських прав та ухвалити нове, яким позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
Позиція інших учасників справи
ОСОБА_2 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
У судовому засіданні особа, яка подала апеляційну скаргу, позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Зварищук В.В. апеляційну скаргу підтримали, просили цю скаргу задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та представник третьої особи Служби у справах дітей Надвірнянської міської радиу судове засідання не з'явилися.
Суд виконав свій обов'язок щодо повідомлення учасників справи про день, місце та час розгляду справи.
Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов'язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу у відсутності осіб, які не з'явилися у судове засідання.
Вислухавши пояснення позивачки та її представника, доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст. 367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав.
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Фактичні обставини справи
Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 24.12.2012 у справі № 621/1412/12 шлюб, зареєстрований 12.12.2007 року, актовий запис №2701, між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.18).
У шлюбі сторін народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 08.10.2009 року (а.с.8).
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02.03.2021 року у справі № 348/2125/20 збільшено розмір аліментів, визначений судовим наказом Романівського районного суду Житомирської області від 26.11.2012 справа № 621/1415/12. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі по 1 600 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду набрало законної сили 02.04.2021 (а.с. 24-26).
Відповідно до акту обстеження умов проживання № 205 від 26.02.2025 року, складеного депутатом міської ради Гурмаком Н.В., ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , проживають разом із позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 . Також за результатами обстеження квартирно-житлових умов встановлено, що квартира є приватизованою та з усіма умовами для проживання. Зі слів заявниці вона виховує трьох дітей, батько ОСОБА_3 не бере участі у вихованні і матеріальному утриманні сина (а.с.12).
Відповідно до довідки - розрахунку № 19397 від 05.03.2025 року заборгованості по виконавчому листу №621/1415/12, виданому Романівським районним судом Житомирської області 04.02.2013 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 аліментів на утримання однієї неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку в місяць, починаючи з 26.11.2012 до повноліття дитини, станом на 01.01.2025 заборгованість зі сплати аліментів становить 106 044,50 грн (а.с. 16-17).
Комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Надвірнянської міської ради у висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, затверджений рішенням виконавчого комітету Надвірнянської міської ради від 27.05.2025 №90, дійшла висновку вважати за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до висновку батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 . На комісії з питань захисту прав дитини Надвірнянської міської ради була присутня мати ОСОБА_8 , яка повідомила, що шлюб між нею та чоловіком був розірваний у 2012 році. На даний час вона проживає разом з неповнолітнім сином ОСОБА_3 та двома неповнолітніми дітьми від другого шлюбу, не працює, підсобного господарства не веде, земельної ділянки не має і не має можливості в повному обсязі забезпечувати сама всім необхідним дітей. Батько ОСОБА_10 на засідання комісії не з'явився, хоча був повідомлений належним чином.
Працівниками служби у справах дітей проведено обстеження умов проживання неповнолітнього ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . Під час обстеження встановлено, що квартира знаходиться на 4 поверсі, 9-ти поверхового будинку, складається з 3-х кімнат. Умови проживання задовільні, в квартирі чисто, прибрано, всі речі знаходяться на своїх місцях. Опалення газове, індивідуальне. Кімнати обладнані необхідними меблями та побутовою технікою. Є необхідний запас продуктів та приготовлена їжа. Для виховання та розвитку створені всі умови. Хлопчик має окрему кімнату, де є місце для навчання та відпочинку. До вітчима хлопчик відноситься як до рідного батька, любить його, поважає, прислухається до його порад. З розмови з ОСОБА_3 стало відомо, що хлопчик з 5 років немає зв'язку з рідним батьком, він ніколи не цікавився його життям. Марк хоче, щоб батька позбавили батьківських прав, вважаючи батьком ОСОБА_11 , з яким у дитини склалися хороші відносини.
Працівники служби у справах дітей Надвірнянської міської ради звернулися до Житомирської міської служби у справах дітей (за місцем проживання батька) із клопотання обстежити умови проживання ОСОБА_2 . У відповідь на клопотання Житомирська міська служба у справах дітей надала інформацію, що за адресою по АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Також надано акт обстеження умов проживання від 02.04.2025 року, відповідно до якого була здійснена спроба обстеження умов проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 та на момент обстеження двері помешкання ніхто не відкрив. 14.04.2025 року працівниками служби повторно була здійснена спроба обстеження умов проживання, проте також не вдалося потрапити до квартири. Працівники служби у справах дітей Надвірнянської міської ради зв'язались з ОСОБА_2 у телефонному режимі. Він повідомив, що заперечує щодо його позбавлення батьківських прав, свою позицію надасть службі у письмовому вигляді за допомогою адвоката, проте з того часу на зв'язок більше не виходить, на телефонні дзвінки не відповідає. Письмових пояснень чи клопотань від батька, ОСОБА_2 до служби не надходило.
Застосовані норми права
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. (пункти 1)-6) частини першої статті 164 СК України).
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками». Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, тому застосовувати цей захід слід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20 вказано, що простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв'язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері (батька), то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав. Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди не обов'язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, не обов'язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц (провадження № 61-4022св19); від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18); від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17(провадження № 61-13752св19); від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19); від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Strand Lobben and Others v. Norway» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв'язки дитини з її сім'єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв'язків означає від'єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім'ї.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Розглядаючи цей спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , суд правильно зазначив, що надані позивачем докази не доводять факт нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов'язками щодо неповнолітнього сина настільки, що його поведінка і відношення до сина не можуть бути змінені, зокрема не підтверджують той факт, що відповідач систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які можуть вказувати на те, що відповідач є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із нею сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.
Тому суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав передбачених ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав щодо дитини.
Враховуючи обставини справи, пасивну поведінку відповідача щодо сина, що може бути ознакою ухиленні від виконання батьківських обов'язків по вихованню ОСОБА_15 та необхідність активної участі батька у вихованні сина, суд обгрунтовано попередив ОСОБА_2 про необхідність зміни його ставлення до виховання сина, поклавши відповідний контроль на орган опіки і піклування.
Відтак, колегія повністю погоджується з висновками суду першої інстанції.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не з'ясував думку дитини є безпідставними, оскільки озвучена у судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав. Думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу неповнолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.
Тим паче, сам неповнолітній, не скористався своїм правом на подання позову про позбавлення батьківських прав.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 (провадження № 61-19878св21).
Необґрунтоване і передчасне застосування настільки суворого заходу, як позбавлення батьківських прав, без попереднього використання більш м'яких та гнучких способів впливу, не відповідає принципу пріоритетності інтересів дитини. Розірвання сімейного зв'язку між дитиною та батьками є винятковим заходом, який може бути виправданий лише за наявності надзвичайних обставин.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для застосування до ОСОБА_2 такого виключного і надзвичайного способу впливу, як позбавлення його батьківських прав відносного неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до підпункту В пункту 4 ч. 1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини другої вказаної статті), у разі відмови в позові - на позивача (пункт 2 частини другої вказаної статті).
Ураховуючи, що за результатами перегляду справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення щодо вирішення спору по суті, тому відсутні підстави для нового розподілу витрат у справі.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 липня 2025 року-без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач І.О. Максюта
Судді: І.В. Бойчук
В.М. Барков
Повний текст постанови складено 24 листопада 2025 року.