Провадження № 33/803/1898/25 Справа № 243/3237/25 Суддя у 1-й інстанції - Агеєва О. В. Суддя у 2-й інстанції - Круподеря Д. О.
10 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Круподеря Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кривий Ріг, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника Авраменко Ю.С. на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04 червня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 130 КУПАП,-
Обставини встановлені судом першої інстанції:
Судом першої інстанції встановлено, що 13 квітня 2025 року о 09 год. 57 хв. в м. Слов'янськ, вул. Героїв Праці, 33, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від продуття алкотестеру Драгер 6810 на місці та від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Велась відеофіксація. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України та скоїв правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04 червня 2025 року, ОСОБА_1 , визнано винним за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) грн., позбавлено права керувати транспортним засобом на строк 1 рік, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Доводи апеляційної скарги:
3 таким судовим рішенням не погодилась захисник Авраменко Ю.С. та оскаржила в апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне оскарження.
В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, крім того в матеріалах справи відсутня інформація про отримання останнім копії оскаржуваної постанови. У зв'язку з чим сторона захисту просить поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з вини апелянта.
В апеляційній скарзі захисник просить, постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення та звільнити останнього від сплати судового збору.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази правомірної зупинки працівниками патрульної поліції транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 .
Вказує, що судом порушено право особи на захист, оскільки не повідомлено ОСОБА_1 про розгляд справи та повідомляє, що останній не підписував наявну в матеріалах справи заяву про отримання смс повідомлень та вперше її побачив при ознайомлені з матеріалами справи.
Зазначає, що наявний в матеріалах справи відеозапис не є належним та допустимим доказом, оскільки не є безперервним, не містить обставин за яких було складено протокол, працівниками поліції не надано доказів на підтвердження ознак сп'яніння ОСОБА_1 ..
Крім того в матеріалах справи відсутні докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не може слугувати безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи, оскільки являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Сторона захисту зазначає, що направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я у випадку відмови водія від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу з метою встановлення стану сп'яніння або незгоди з результатами проведеного огляду є обов'язковим.
При складенні протоколу працівники поліції фактично ввели останнього в оману, штучно створивши ситуацію щоб він начебто відмовився від проведення огляду, та скористалися його необізнаністю з законодавством про адміністративні правопорушення.
Позиції сторін в суді:
Учасники судового провадження, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, однак до зали судового засідання не з'явились. До початку судового розгляду від захисника Авраменко Ю.С. надійшло клопотання з проханням проводити судовий розгляд без особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності та її адвоката.
Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності учасників.
Висновки суду:
Перевіривши матеріали справи, клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню.
За змістом ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
За змістом положень ч.2 ст.294 КУпАП, строк на апеляційне оскарження постанови судді, пропущений із поважних причин, може бути поновлений особі, яка звертається із відповідним клопотанням.
Відповідно до вимог ст.285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови суду в той же строк вручається або висилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржувану постанову суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності постановлено 04 червня 2025 року, за відсутності останнього.
Крім того в матеріалах справи відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови, чим порушено вимоги діючого законодавства.
Згідно з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, апеляційну скаргу подано захисником, за допомогою системи електронний суд 23 червня 2025 року та зареєстровано канцелярією суду 24 червня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні відомості про отримання копії постанови суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання захисника та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за свої внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп'яніння у встановленому порядку.
Таким чином, доказуванню підлягають всі обставини, які є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 2 розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно із п. 3 розділу 1 Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п. 6 розділу 1 зазначеної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько - акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів відбувається у відповідності із розділом ІІ вищезазначеної інструкції.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді дотримався зазначених вимог закону та правильно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності події та складу правопорушення в діях ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, яким судом надана повна та належна оцінка, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА №011325 від 13 квітня 2025 року, зміст якого викладено вище, що складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до ВСП КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Краматорська» у м. Слов'янськ від 13.04.2025 року;
рапортом поліцейського взводу 2 роти ППП в м. Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області Щербанової В. відповідно до якого було зупинено транспортний засіб Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .. Підчас спілкування у останнього виявлено ознаки алкогольного сп'яніння на пропозицію пройти огляд у встановленому законом порядку останній відмовився;
диском з відео-записом з боді-камери поліцейського, на якому зафіксований факт вчинення адміністративного правопорушення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи, дослідив письмові докази у справі та відеозапис, усім дослідженим доказам надав оцінку та дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Апеляційний суд зауважує, що обов'язковими складовими інкримінованого адміністративного правопорушення є відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Крім того зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінням у встановленому законом порядку.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженням сторони захисту про необхідність скасування оскаржуваної постанови у зв'язку з порушенням права ОСОБА_1 на захист, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення останнього про призначення справи до розгляду та зазначає наступне.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявна довідка про отримання ОСОБА_1 повідомлення з зазначенням дати, часу та місця розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Більш того у своїх рішеннях Європейськоий суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
В свою чергу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989).
Враховуючи, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, працівниками патрульної поліції повідомлено водія, що розгляд вказаного протоколу відбудеться в Слов'янському міськрайонному суді Донецької області, що підтверджується відеозаписом долученим до протоколу та особистим підписом ОСОБА_1 у відповідній графі тому останній повинен був цікавитися результатом його розгляду, однак не виконав свого обов'язку. Крім того, в матеріалах справи наявна інформація про отримання ОСОБА_1 повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає порушення судом першої інстанції права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та вважає доводи апеляційної скарги в цій частині не доведеними.
Доводи апеляційної скарги про безпідставність зупинки на увагу не заслуговують, оскільки відповідно до п. 7 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, заходи правового режиму воєнного стану, зокрема, перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Крім того, згідно ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій серед іншого зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Аналогічні вимоги містяться у п.2.4 Правил дорожнього руху, який покладає на водія обов'язок на вимогу поліцейського зупинитися та пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Згідно положень п.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що підставою для зупинки поліцейським транспортного засобу може бути не тільки безпосереднє порушення водієм ПДР, а й наявність у поліцейського достатніх підстав вважати, що водій вчинив або має намір вчинити правопорушення.
Незгода водія із причинами зупинки не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння, такий обов'язок прямо передбачений п.2.5 ПДР та не впливає на причину зупинки.
Вимоги сторони захисту про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору на увагу не заслуговують.
Так, відповідно до п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків мають пільги щодо сплати судового збору.
В даному випадку ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення не як військовослужбовець, а як особа, яка перебувала за кермом транспортного засобу та відмовилась від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп'яніння, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для звільнення останнього від сплати судового збору.
Твердження захисника, щодо порушення порядку пропонування проходження огляду та недоведеність факту керування транспортним засобом, підтверджується вищенаведеними доказами, які є належними та допустимими. Зокрема, підтверджено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у період комендантської години, при цьому останній не заперечував факт керування автомобілем під час спілкування з поліцейськими. Крім того, з відеозапису беззаперечно встановлено, що поліцейський неодноразово пропонував пройти огляд на місці зупинки автомобіля за допомогою газоаналізатора та у медичному закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_1 відповів однозначною відмовою.
Доводи сторони захисту про недоведеність працівниками поліції ознак алкогольного сп'яніння, не спростовують вини ОСОБА_1 оскільки виявлення таких ознак є повноваженнями поліцейського за його внутрішнім переконанням та слугують підставою для вимоги до водія пройти огляд на стан сп'яніння, задля спростування або доведення перебування водія у стані сп'яніння. Норми чинного КУпАП та відповідної Інструкції щодо проведення огляду водіїв на стан сп'яніння, не вимагають проведення окремого огляду для виявлення ознак та не наділяють правом оскаржувати виявлені поліцейським ознаки, окрім проходження відповідного огляду.
Доводи захисника про не надання ОСОБА_1 направлення, носить формальний характер та не впливає на встановлення факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 та факту відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, що і є складом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції, звертає увагу, що ОСОБА_1 не вручено направлення, оскільки останній відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, однак відповідно до вимог Інструкції таке направлення виписане та міститься в матеріалах справи, а тому доводи апелянта в цій частині не заслуговують на увагу.
Доводи адвоката про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, спростовується долученим до матеріалів справи відеозаписом, твердження про те, що у ОСОБА_1 не було вилучено посвідчення водія, не спростовують його вини, оскільки дослідженням матеріалів справи встановлено, що дії ОСОБА_1 містять усі обов'язкові кваліфікуючі ознаки для визнання його винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом та факт відмови останнього від проходження огляду на стан сп'яніння.
Долучений до матеріалів справи відеозапис містить зафіксовані всі події, щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та такою, що підтверджує обставини, які мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати долучений до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис неналежним доказом тому доводи апеляційної скарги в цій частині судом не приймаються до уваги.
Тому апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що працівниками поліції порушені вимоги ст. 266 КУпАП та, що поліцейським при складенні протоколу про адміністративне правопорушення допущені порушення, не заслуговує на увагу, оскільки до протоколу долучений відеозапис на якому відображені обставини, які узгоджуються з матеріалами справи.
Під час судового розгляду судом апеляційної інстанції, достовірно встановлено, що працівником поліції виконано всі вимоги чинного законодавства і вжито всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов'язок, передбачений п. 2.5 ПДР - не пройшов на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Отже, апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
За таких обставин, апеляційна скарга не може бути задоволена, оскільки вона не містить у собі достатніх підстав для висновку про те, що постанова судді про визнання ОСОБА_1 винним та притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1 ст. 130 КУпАП, є незаконною та необґрунтованою, а тому, за наслідками її розгляду, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне прийняти рішення, яким залишити вказану апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Клопотання адвоката Авраменко Юлії Сергіївни про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити адвокату Авраменко Юлії Сергіївні строк на апеляційне оскарження постанови Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04 червня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Авраменко Юлії Сергіївні - залишити без задоволення.
Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04 червня 2025 року, щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: