Провадження № 33/803/2684/25 Справа № 175/7383/25 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Круподеря Д. О.
10 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Круподеря Д.О., розглянувши апеляційну скаргу захисника Масюк Г.С., яка діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15.09.2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,,
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
Обставини встановлені судом першої інстанції:
Під час судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що 12 березня 2025 року о 17-13 год. біля будинку №62 по вулиці В.Стуса у місті Краматорську Донецької області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAEWOO LANOS державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці ока, що не реагують на світло, порушення мови, бліде обличчя).Порушення зафіксовано на нагрудний відеореєстратор. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15.09.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Вимоги, викладені в апеляційній скарзі та узагальненні доводи особи, яка її подала:
З таким судовим рішення не погодилась захисник Масюк Г.С. та оскаржила його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що постанова є незаконною на необґрунтованою, так як суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки змісту протоколу та наявним в матеріалах справи доказам.
Зазначає, що з наявних в матеріалах справи відео засобів не вбачається факт руху та керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 . Водночас з тим, на відео не вбачається повідомлення працівником поліції підстав для зупинки транспортного засобу, передбаченого ст.35 Закону України «Про національну поліцію».
Вказує, що відеозапис долучений до матеріалів справи не є належним та допустимим доказом, відсутній відрізок часу, а саме з 17:14:00 по 17:38:48.
Наголошує, що огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння проведений з порушенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1452/735.
Зауважує, що в матеріалах справи відсутні належні докази перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння, а зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки сп'яніння не знаходять свого підтвердження.
Зазначає, що ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі шляхом вручення письмового направлення, а також вищезазначене направлення відсутнє і в матеріалах справи.
Наголошує, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, тому його огляд повинен проводитися у спеціальному порядку, визначеному приписами ст.266-1 КУпАП.
Вказує, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, що свідчить про упередженість дій співробітників поліції якими не було виконано вимог ст.266 КУпАП, чим порушено порядок огляду водіїв на стан сп'яніння встановлений Законом.
Позиції сторін в суді:
Особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисник Масюк Г.С. про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, однак до зали судового засідання не з'явились. До початку судового розгляду від захисника Масюк Г.С. надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі адвоката.
Керуючись вимогами ст.268 КУпАП апеляційний суд приходить до висновку про розгляд апеляційної скарги без їх участі.
Висновки суду:
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп'яніння у встановленому порядку.
Таким чином, доказуванню підлягають всі обставини, які є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року(далі - Інструкція).
Відповідно до п. 2 розділу 1 Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 4 розділу 1 Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Огляд на стан сп'яніння, відповідно до п.6 розділу 1 зазначеної Інструкції, проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів відбувається у відповідності із розділом ІІ вищезазначеної інструкції.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд першої інстанції при її розгляді дотримався зазначених вимог закону та правильно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності події та складу правопорушень в діях ОСОБА_1 ч.1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а вина підтверджується дослідженими в суді апеляційної інстанції доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА № 010254 від 12.03.2025 щодо ОСОБА_1
- рапортом інспектора взводу 1 роти 2 БПП в містах Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Філоненка Володимира від 12.03.2025 року.
-відеофайлами на оптичному диску долучених до протоколу.
Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому в своїй сукупності вони підтверджують обставини встановлені в суді. При цьому, будь-які дані, які б спростовували чи ставили під сумнів досліджені докази відсутні і не встановлені.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи, дослідив письмові докази у справі та відеозапис, усім дослідженим доказам надав оцінку та дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапису подій, що мали місце 12 березня 2025 року за участю ОСОБА_1 здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
На вказаному відеозаписі працівниками поліції повідомлено ОСОБА_1 про виявленні ознаки наркотичного сп'яніння та запропоновано пройти огляд в медичному закладі в присутності працівників поліції, на що останній відмовився. Працівником поліції було роз'яснено наслідки відмови від проходження огляду у виді складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, апеляційний суд вважає, що вимоги інструкції жодним чином не порушені та дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам вище вказаної Інструкції, яка передбачає порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінням у встановленому законом порядку.
Отже, під час судового розгляду достовірно встановлено, що працівником поліції виконано всі вимоги чинного законодавства і вжито всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов'язок, передбачений п. 2.5 ПДР - не пройшов на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння.
Норми діючого законодавства України не передбачають окремого виду огляду для виявлення ознак сп'яніння, разом з цим, виявлення у водія ознак сп'яніння є суб'єктивною думкою поліцейського, яку він складає на підставі аналізу дій водія під час спілкування із ним, а наявність або відсутність стану сп'яніння у водія перевіряється за допомогою проходження відповідного огляду. В даному випадку, водій ОСОБА_1 відмовився проходити такий огляд, за що передбачена адміністративна відповідальність.
Доводи апеляційної скарги про відсутність на відеозаписах наявних в матеріалах справи факту руху та керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 , спростовуються відеозаписами з бодікамери працівника патрульної поліції (signal-2025-03-12-191649_002 та signal-2025-03-12-191649_003), на яких вбачається як факт руху транспортного засобу, так і факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Одночасно з тим, водій ОСОБА_1 особисто без жодного тиску з боку працівників поліції підтвердив, що керував транспортним засобом «DAEWOO LANOS» державний номерний знак НОМЕР_1 . При цьому жодних скарг чи заперечень на дії працівників поліції під час його зупинки та подальшого складання протоколу ОСОБА_1 не заявляв. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції відноситься до заявлених захисником доводів критично та не сприймає до уваги.
Доводи апеляційної скарги про те, що долучений до матеріалів відеозапис не є належним та допустимим доказом, судом не приймаються до уваги з наступних підстав.
Так, відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, зареєстрованого в МЮ України за № 28/322999 від 11.01.2019 року, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
Досліджений апеляційним судом відеозапис містить зафіксовані всі події щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та такою, що підтверджує обставини, які мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати долучений до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис неналежним доказом.
Відеозапис містить зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом та факту відмови у проходженні огляду на стан наркотичного сп'яніння .
Доводи сторони захисту про недоведеність працівниками поліції ознак алкогольного сп'яніння, не спростовують вини ОСОБА_1 оскільки виявлення таких ознак є повноваженнями поліцейського за його внутрішнім переконанням та слугують підставою для вимоги до водія пройти огляд на стан сп'яніння, задля спростування або доведення перебування водія у стані сп'яніння. Норми чинного КУпАП та відповідної Інструкції щодо проведення огляду водіїв на стан сп'яніння, не вимагають проведення окремого огляду для виявлення ознак та не наділяють правом оскаржувати виявлені поліцейським ознаки, окрім проходження відповідного огляду.
З приводу посилання в апеляційній скарзі на відсутність повідомлення працівниками поліції підстав для зупинки транспортного засобу, апеляційний суд зазначає наступне.
Такі доводи спростовуються матеріалами справи, зокрема, рапортом інспектора взводу 1 роти 2 БПП в містах Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Філоненка Володимира від 12.03.2025 року. Згідно рапорту транспортний засіб «DAEWOO LANOS» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 було зупинено на підставі ст.8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», а також наявним в матеріалах справи відеозаписом (фрагмент відео 00:02:25).
Твердження апелянта щодо того, що від керування транспортним засобом ОСОБА_1 відсторонений не був, спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом. На зазначеному відеозаписі зафіксовано факт відсторонення працівником поліції водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом (фрагмент відео 00:15:40), тому доводи апеляційної скарги в цій частині суд апеляційної інстанції вважає недоведеними.
Щодо доводу апеляційної скарги про невручення ОСОБА_1 письмового направлення на огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, а також відсутність вищезазначеного направлення в матеріалах справи
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку в медичному закладі, не оспорюючи наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння, наявність або відсутність відповідного направлення на огляд до медичного закладу не впливає на обставини, встановлені під час судового розгляду.
Так, з аналізу Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, направлення на огляд видається в разі згоди водія на проходження такого огляду на місці зупинки транспортного засобу або закладі охорони здоров'я. Інструкція не містить норми, яка б зобов'язувала працівників поліції видавати такі документи в разі відмови водія від проходження огляду.
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому огляд на стан сп'яніння повинен проводитись посадовою особою Військової служби порядку у Збройних Силах України або в присутності такої посадової особи, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Оскільки правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, віднесено до правопорушень на транспорті, то військовослужбовець винний у його вчинені, повинен нести адміністративну відповідальність на загальних засадах. Тому і проведення огляду водія-військовослужбовця на стан алкогольного сп'яніння та складання протоколу про керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння відповідно до приписів ст.ст. 255, 266 КУпАП віднесено до повноважень органів Національної поліції.
Тому твердження захисника що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння повинен був здійснюватися в порядку визначеному ст. 266-1 КУпАП, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм ст. 266-1 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що під час апеляційного перегляду не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що під час апеляційного перегляду не виявлено жодних порушень з боку працівників патрульної поліції відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року.
Інші доводи апеляційної скарги суд не може прийняти до уваги, оскільки вони мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, зазначені ним порушення не є суттєвими та такими, що доводять невинуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з матеріалів справи не вбачається і вони не знайшли свого підтвердження.
Отже, будь яких доказів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, апеляційному суду не надано.
При вирішенні питання про наявність вини ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому адміністративного правопорушення, судом першої інстанції досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи, їм надана оцінка у сукупності.
Таким чином, інших переконливих доводів апеляційної скарги, які б вказували на істотні порушення, які є безумовною підставою для його скасування, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для скасування постанови судді.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника Масюк Ганни Сергіївни - залишити без задоволення.
Постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15.09.2025 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: