Провадження № 33/803/1938/25 Справа № 243/4163/25 Суддя у 1-й інстанції - Дюміна Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Круподеря Д. О.
17 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Круподеря Д.О., розглянувши у відкритому судовому засідання у місті Кривий Ріг апеляційну скаргу захисника Токарєва В.В. на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 червня 2025 року, якою,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: відомості відсутні, громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП ,-
Обставини встановлені судом першої інстанції:
Cудом першої інстанції встановлено, що 06 травня 2025 року о 09 годині 40 хвилин у Краматорському районі с.Олександрівка по вул.Шкільна, біля буд.22, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 червня 2025 року ОСОБА_1 , визнано винним за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) грн., позбавлено права керувати транспортним засобом на строк 1 рік, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Доводи апеляційної скарги:
З таким судовим рішенням не погодився адвокат Токарєв В.В. та оскаржив в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 не порушувались вимоги вказані в протоколі, зазначені дії не відповідають дійсності та сфальсифіковані працівниками поліції.
Після складення протоколу ОСОБА_1 пройшов огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі за результатами якого ознак сп'яніння не виявлено.
Крім того працівниками поліції порушено вимоги інструкції та не відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, не вручено направлення для проходження огляду на виявлення стану сп'яніння, протокол не містить відомостей про відмову ОСОБА_1 під проходження огляду.
Поліцейськими порушено права ОСОБА_1 на захист, оскільки не роз'яснено його права, а підпис останнього про роз'яснення прав в протоколі відсутній.
Рапорт поліцейського не можна сприймати, як доказ, оскільки останній не містить відомостей про особу, якою він складений .
Позиції сторін в суді:
Учасники судового провадження, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, однак до зали судового засідання не з'явились. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності учасників.
Висновки суду:
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп'яніння у встановленому порядку.
Таким чином, доказуванню підлягають всі обставини, які є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 2 розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 4 розділу 1 Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно вимог пункту 12 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд першої інстанції при її розгляді дотримався зазначених вимог закону та правильно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності події та складу правопорушення в діях ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими судом першої інстанції доказами, яким судом надана повна та належна оцінка, а саме:
протоколом серії АБА № 093055 від 06.05.2025 року про адміністративне правопорушення, який відповідає вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння, відповідно до якого, в результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп'яніння: зіниці ока не реагують на світло, поведінка, яка не відповідає обстановці;
рапортом інспектора взводу 2 роти 1 БПП в м. Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Гарцева О., згідно якого на підставі п.3 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», було зупинено транспортний засіб Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Водію повідомлено причину зупинки транспортного засобу нащо останній усунув правопорушення на місці зупинки шляхом заміни лампи у непрацюючому стоп сигналі. Під час спілкування у водія були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці. Водієві було запропоновано пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння, на що останній відмовився. Водія було попереджено про настання адміністративної відповідальності та складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, велась відеофіксація;
даними диску з відеозаписом з фіксацією на ньому відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому в своїй сукупності вони підтверджують обставини, встановлені в суді. При цьому, будь-які дані, які б спростовували чи ставили під сумнів досліджені докази відсутні і не встановлені.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи, дослідив письмові докази у справі та відеозапис, усім дослідженим доказам надав оцінку та дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Апеляційний суд зауважує, що обов'язковою складовою інкримінованого адміністративного правопорушення є відмова від проходження огляду на стан сп'яніння. Вказана складова у вигляді відмови від проходження огляду поза розумним сумнівом підтверджена матеріалами справи.
Крім того зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінням у встановленому законом порядку.
Твердження сторони захисту, що ОСОБА_1 не порушено вимоги п.2.5 ПДР, спростовується долученим до матеріалів справи відеозаписом, який містить фіксацію факту керування та зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , під час спілкування з працівниками патрульної поліції у останнього виявлено ознаки наркотичного сп'яніння та неодноразово запропоновано пройти огляд в медичному закладі на що останній спочатку відмовився, а потім безпідставно наполягав на присутності працівників ВСП, оскільки є військовослужбовцем.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що на військовослужбовців, які керують транспортними засобами, розповсюджуються положення ПДР України, зокрема, і п.2.5, будь-яких виключень чинним законодавством не передбачено. Окрім того, до процедури огляду водіїв на стан сп'яніння, які є військовослужбовцями, також застосовуються положення ст.266 КУпАП, як і до будь-яких інших водіїв, апеляційний суд зазначає, що вказане твердження водія ґрунтується на помилковому тлумаченні норм ст. 266-1 КУпАП.
По прибуттю працівників ВСП, водій знову ухилився від відповіді, наполягаючи на безпідставності його зупинки та відтворення для нього відеозапису порушення ПДР. Слід зазначити, що наявність вказаного відеозапису мала б юридичне значення у разі притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом з непрацюючим стоп-сигналом, і не має жодного значення до порушення п.2.5 ПДР України. Отже, протягом години ОСОБА_1 своїми діями ухилявся від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, висував поліцейським необґрунтовані вимоги, що поліцейським обґрунтовано було розцінене як відмова від проходження огляду у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції зазначає, що поведінка ОСОБА_1 під час складання протоколу була направлена на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення .
Судом апеляційної інстанції, достовірно встановлено, що працівником поліції виконано всі вимоги чинного законодавства і вжито всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов'язок, передбачений п. 2.5 ПДР - не пройшов на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Твердження сторони захисту про те, що дії працівників патрульної поліції містять фальсифікацію, суд апеляційної інстанції зазначає, що ці доводи є безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.
З матеріалів справи, в тому числі з долученого до протоколу відеозапису, жодних порушень з боку поліцейських при складанні адміністративного протоколу щодо ОСОБА_1 не вбачається.
Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 звертався з будь-якими скаргами на дії працівників поліції суду не надано. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції апелянт не надав у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції визнає дане твердження захисника безпідставним.
Крім того суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженням сторони захисту, про те що водію не оголошено його права чим порушено право останнього на захист, оскільки згідно долученого до протоколу відеозапису встановлено, що після приїзду працівників ВСП поліцейським перед складанням протоколу оголошено ОСОБА_1 його права тому суд апеляційної інстанції не вбачає порушень права особи на захист, а дії працівників патрульної поліції відповідають вимогам інструкції.
Вирішуючи питання допустимості та належності доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, рапорту працівника поліції, направленню та відеозапису подій, що мали місце 06 травня 2025 року за участю ОСОБА_1 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.
В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).
Апеляційний суд наголошує, що рапорт поліцейських за своїм правовим змістом є документом, якими поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення. Він підлягає аналізу та оцінці у сукупності з всіма наявними доказами. Крім того в рапорті наявна інформація про особу, якою він складений, тому твердження апелянта про те, що рапорт, який є в матеріалах справи не повинен братись до уваги не є слушним.
При цьому, рапорт поліцейського не є самостійним беззаперечним доказом вини особи, у вчиненні адміністративного правопорушення, однак протокол про адміністративне правопорушення та рапорт оцінені судом першої інстанції у сукупності з іншими належними та допустимими доказами у справі, які узгоджуються між собою та доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП
Доводи апеляційної скарги щодо направлення для проходження огляду на стан сп'яніння не є допустимим доказом є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження вказаного огляду, тому не сприймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Доводи апеляційної скарги про проходження ОСОБА_1 самостійного огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки порядок проходження огляду водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння чітко регламентується вищезазначеною Інструкцією, де самостійне проходження особою огляду на стан сп'яніння не передбачено.
Отже будь яких доказів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, апеляційному суду не надано.
При вирішенні питання про наявність вини ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому адміністративного правопорушення, судом першої інстанції досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи, їм надана оцінка у сукупності.
Під час апеляційного перегляду не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції. Будь яких доказів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, апеляційному суду не надано.
Таким чином, інших переконливих доводів апеляційної скарги, які б вказували на істотні порушення, які є безумовною підставою для його скасування, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченогост.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
За таких обставин, апеляційна скарга не може бути задоволена, оскільки вона не містить у собі достатніх підстав для висновку про те, що постанова судді про визнання ОСОБА_1 винним та притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1 ст. 130 КУпАП, є незаконною та необґрунтованою, а тому, за наслідками її розгляду, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне прийняти рішення, яким залишити вказану апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката Токарєва Валентина Васильовича - залишити без задоволення.
Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 червня 2025 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: