Провадження № 33/803/2135/25 Справа № 175/4085/25 Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О. М. Суддя у 2-й інстанції - Круподеря Д. О.
10 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Круподеря Д.О., за участю секретаря судового засідання Шевченко В.В., особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Сидоренка С.І., розглянувши у відкритому судовому засідання у місті Кривий Ріг, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу адвоката Сидоренка С.І. на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП ,-
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції:
Судом першої інстанції встановлено, що 19.02.2025 року о 22-04 год., м. Краматорськ, вул. О.Вишні біля буд 29, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «ВАЗ 210994» номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Пройти огляд у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2025 року ОСОБА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладення адміністративне стягнення у виді і штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік та стягнуто судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Доводи апеляційної скарги:
З таким судовим рішенням не погодився захисник Сидоренко С.І. та оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд формально та неякісно підійшов до розгляду справи, що вплинуло на об'єктивність та всебічність розгляду справи.
Судом першої інстанції не вірно встановлено особу водія, оскільки в постанові суду вказано анкетні данні зовсім іншої особи.
Вказує, що долучений до протоколу відеозапис з бодікамер працівників патрульної поліції не можна вважати допустимим доказами у справі, через порушення порядку здійснення відеофіксації, відеозаписи містять сліди монтування та не містить цифрового підпису особи, яка є його автором.
Матеріали справи не містять доказів факту зупинки та керування транспортним засобом під керуванням ОСОБА_1 ..
Окрім того порушено процес здійснення огляду на перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння.
Не надано доказів перебування особи у стані сп'яніння під час керування транспортним засобом, оскільки водія не було відсторонено від керування транспортним засобом та не здійснено вилучення посвідчення водія згідно із законодавством.
Зазначає, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп'яніння та посилання інспектора на вказані ознаки не відповідає дійсності.
Наголошення, що в матеріалах справи відсутні докази, які «поза розумним сумнівом» підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Позиції сторін в суді:
В судовому засідання адвокат Сидоренко С.І. та особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав зазначених в ній.
Висновки суду:
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення учасників судового розгляду, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обґрунтовуючи висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя суду першої інстанції в оскаржуваній постанові послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 984179 від 19 лютого 2025 року, диск з файлами відеозапису, який долучено до протоколу про адміністративне правопорушення.
Однак суд першої інстанції при визнанні ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні, не встановив анкетні данні особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності та визнав винним у вчиненні адміністративного правопорушення за протоколом серії ААД № 984179 від 19 лютого 2025 року, ОСОБА_2 , що суперечить вказаному протоколу та зібраним по справі доказам.
Вказані порушення судом першої інстанції є підставою для скасування судового рішення із постановленням нового.
Згідно зі ст. 294 КУпАП в разі скасування постанови суду першої інстанції суд апеляційної інстанції повинен розглянути справу по суті з винесенням нового рішення, або закрити провадження у справі.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 294 КУпАП в разі скасування постанови суду першої інстанції суд апеляційної інстанції повинен розглянути справу по суті з винесенням нового рішення, або закрити провадження у справі.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння особою, що керує транспортним засобом.
Згідно до вимог ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного,наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 2 розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно із п. 3 розділу 1 Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п. 6 розділу 1 зазначеної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько - акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів відбувається у відповідності із розділом ІІ вищезазначеної інструкції.
Переглядаючи справу, судом апеляційної інстанції встановлено, що 19.02.2025 року о 22-04 год., у м. Краматорськ по вул. О.Вишні біля буд 29, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «ВАЗ 210994» номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Пройти огляд у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за які передбачена адміністративна ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у недотриманні вищенаведених норм та у наявності в його діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме;
протоколом серії ААД № 984179 від 19 лютого 2025 року, з якого встановлено, що 19.02.2025 року о 22-04 год., м. Краматорськ, вул. О.Вишні біля буд 29, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 210994» номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Пройти огляд у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або в медичному закладі відмовився;
відеозаписом з бодікамер працівників патрульної поліції, який долучено до протоколу про адміністративне правопорушення та який містить фіксацію відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі. Крім того на вказаному відеозаписі ОСОБА_1 особисто повідомляє, що керував транспортним засобом «ВАЗ 210994» номерний знак НОМЕР_1 та в подальшому під час спілкування з працівниками патрульної поліції останній не заперечує вказаного факту. Працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 про порушення п. 2.5. ПДР України, роз'ясненні права передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та повідомлено про складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
рапортом інспектора взводу 2 роти 1 БПП в м. Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області ДПП Мартиненка В., згідно якого зупинено транспортний засіб «ВАЗ 210994» номерний знак НОМЕР_1 , під керування водія ОСОБА_1 .. Під час спілкування з працівниками патрульної поліції у останнього виявлено ознаки алкогольного сп'яніння на пропозицію пройти огляд у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився.
Апеляційний суд зауважує, що обов'язковими складовими інкримінованого адміністративного правопорушення є відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Крім того зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінням у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає недоведеними доводи сторони захисту про те, що матеріали адміністративної справи не містять доказів на підтвердження факту керування транспортним засобом, саме ОСОБА_1 оскільки такі спростовуються дослідженим відеозаписом, створеним працівниками поліції. Згідно якого ОСОБА_1 повідомляє, працівнику поліції про керування транспортним засобом «ВАЗ 210994» з держаним номерним знаком НОМЕР_1 , протягом всього часу спілкування з працівниками поліції не заперечує факт керування ним транспортним засобом за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Будь-яких інших доказів на спростування вказаним обставинам, стороною захисту під час апеляційного розгляду надано не було.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що матеріали справи не містять фіксації факту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Проте такий факт не може свідчити про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу, що закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом, що може бути встановлено за допомогою інших доказів.
Твердження адвоката щодо того, що відеозапис з нагрудної камери працівників патрульної поліції не є безперервним, тому його можна вважати неналежним та недопустимим доказом, жодним чином не спростовує доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Право працівників поліції застосовувати технічні засоби відеозапису під час проведення огляду осіб на стан сп'яніння передбачене ч. 2 ст. 266 КУпАП.
Обставини вчинення адміністративного правопорушення підтверджуються саме сукупністю доказів. При цьому, на відеозаписі з місця події зафіксовано необхідні складові об'єктивної сторони правопорушення, а саме факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі.
Включення камери, якою було зафіксовано відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, відбулося з моменту початку виконання поліцейськими службових обов'язків, і піддавати сумніву зміст даного відеозапису з наведених захисником підстав у суду немає. Переривання відеозапису на час складання протоколу також не є достатньою підставою для висновку про відсутність у діях водія, який відмовився від огляду на стан алкогольного сп'яніння, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З урахуванням наведеного, доводи сторони захисту щодо недопустимості відеозапису, як доказу вини ОСОБА_1 апеляційний суд вважає необґрунтованими.
До того ж, вказаний відеозапис не є єдиним та вирішальним доказом, що підтверджує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а оцінюється у сукупності разом з іншими доказами, наявними в справі, з оцінкою кожного доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Із наявних відеозаписів в матеріалах справи апеляційний суд не вбачає постановочних відеозаписів чи слідів монтування різних частин відео та вважає такі доводи апелянта способом захисту для уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП.
Щодо доводів апеляційної скарги, що на диску із відеозаписом відсутній цифровий підпис особи, яка є його автором у зв'язку з чим відеозапис є неналежним доказом, також є неспроможними, оскільки вимоги КУпАП не передбачають накладення цифрового підпису особи, яка є його автором на відеозапис, який створено за допомогою нагрудної бодікамери працівника поліції. Відповідно до ст. 266 КУпАП вимагається лише наявність такого відеозапису.
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому огляд на стан сп'яніння повинен проводитись посадовою особою Військової служби порядку у Збройних Силах України або в присутності такої посадової особи, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Оскільки правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, віднесено до правопорушень на транспорті, то військовослужбовець винний у його вчинені, повинен нести адміністративну відповідальність на загальних засадах. Тому і проведення огляду водія-військовослужбовця на стан алкогольного сп'яніння та складання протоколу про керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння відповідно до приписів ст.ст. 255, 266 КУпАП віднесено до повноважень органів Національної поліції.
Тому твердження захисника що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння повинен був здійснюватися в порядку, визначеному ст. 266-1 КУпАП, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм ст. 266-1 КУпАП.
Додана стороною захисту довідка про перебування ОСОБА_3 на військовій службі підтверджує статус ОСОБА_1 , як військовослужбовця, однак не містить відомостей, що останній виконував бойове завдання чи діяв в межах крайньої необхідності. В даному випадку, суд апеляційної інстанції розцінює, позицію сторони захисту, як намагання уникнути відповідальності за вчинене ОСОБА_1 .
Щодо доводів сторони захисту про те, що працівники патрульної поліції вчинили умисні провокативні дії по відношенню до ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначає, що ці доводи є безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.
З матеріалів справи, в тому числі з долученого до протоколу відеозапису, жодних порушень з боку поліцейських при складанні адміністративного протоколу щодо ОСОБА_1 не вбачається.
Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 з будь-якими скаргами на дії працівників поліції суду не надано. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції апелянт не надав у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції визнає дане твердження захисника безпідставним.
Твердження сторони захисту, щодо відсутності відповідних ознак сп'яніння є необґрунтованими, оскільки працівниками поліції після встановлення особи водія ОСОБА_1 в ході спілкування з останнім виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, що підтверджується і відеозаписом та відповідно до вимог Інструкції останньому було запропоновано пройти огляд на місці зупинки та в медичному закладі на що останній відмовився.
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відтак, встановлення наявності ознак сп'яніння відноситься до компетенції поліцейського при спілкування з водієм, який наділяється такими повноваженнями, зокрема і вказаною Інструкцією, а спростувати такі дії водій може у встановленому законом порядку, а саме проходженням огляду на місці зупинки транспортного засобу або проходженням медичного огляду, тому ставити під сумнів правильність підозри працівника поліції щодо наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, які об'єктивно підтверджується відеозаписом, наразі немає підстав.
Під час судового розгляду судом апеляційної інстанції, достовірно встановлено, що працівником поліції виконано всі вимоги чинного законодавства і вжито всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов'язок, передбачений п. 2.5 ПДР - не пройшов на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Доводи адвоката про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, спростовується долученим до матеріалів справи відеозаписом, твердження про те що у ОСОБА_1 не було вилучено посвідчення водія, не спростовують його вини, оскільки дослідженням матеріалів справи встановлено, що дії останнього містять усі обов'язкові кваліфікуючі ознаки для визнання його винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом та факт відмови останнього від проходження огляду на стан сп'яніння.
Інші доводи апеляційної скарги мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, а будь-яких доказів щодо відсутності у його діях вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 та ступінь його вини, суд апеляційної інстанції вважає необхідним та достатнім застосувати до нього адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Таке стягнення буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень.
Окрім того, в порядку ст. 40-1 КУпАП з правопорушника ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Сидоренка Станіслава Ігоровича - задовольнити частково.
Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2025 року, щодо ОСОБА_1 , скасувати.
Постановити нову, якою визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Держави суму судового збору у розмірі у розмірі 605 (шістсот п'ять ) грн. 60 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: