Справа № 127/23129/17
Провадження № 1-кп/127/41/25
20 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці клопотання прокурора про оголошення в міжнародний розшук обвинуваченої ОСОБА_7 та застосування до неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016020010001761 від 10.03.2016, -
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває вищевказане кримінальне провадження.
Прокурор звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з письмовим клопотанням про оголошення в міжнародний розшук обвинуваченої ОСОБА_7 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016020010001761 від 10.03.2016.
Клопотання прокурора мотивоване тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та у випадку доведення її вини їй загрожує покарання у виді позбавлення волі. Також, судові засідання у кримінальному провадженні неодноразово відкладалися, зокрема 16.06.2025, 26.08.2025, 15.09.2025 через неявку обвинуваченої до зали судових засідань. За результатами перевірки ІПС «Аркан», ОСОБА_7 у вказані дати перебувала за кордоном, оскільки виїхала за межі України, згідно паспорту для виїзду за кордон № НОМЕР_1 . У судові засідання призначені на 13.11.2025 та 20.11.2025 обвинувачена не з?явилася, та не виконали обов'язки покладені на неї ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.10.2025, а саме свій паспорт - громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 не здала. Крім того, ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 14.08.2017 було задоволено клопотання слідчого про застосування до обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у сумі 909960,70 грн. Згідно квитанції № 0.0.839518545.1 від 31.08.2017 ОСОБА_8 було внесено заставу за ОСОБА_7 у сумі 909960,70 грн, тому прокурор просить звернути заставу в дохід держави, у зв'язку з невиконанням обвинуваченої покладених на неї обов'язків.
Представник потерпілого ОСОБА_5 підтримав клопотання прокурора, зазначив, що воно обґрунтоване та просив суд його задовільнити.
Потерпілий ОСОБА_6 підтримав позицію адвоката ОСОБА_5 .
Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про оголошення в міжнародний розшук обвинуваченої ОСОБА_7 . Зазначив, що обвинувачена наразі перебуває в Німеччині на лікуванні, від суду не переховується та просить проводити розгляд справи за її участі в режимі відеоконференції з власних засобів зв'язку.
Заслухавши клопотання прокурора, думку учасників справи з приводу заявленого прокурором клопотання, суд дійшов наступного висновку.
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016020010001761 від 10.03.2016.
Відповідно до ст. ст. 1, 19 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава, органи державної влади, посадові особи якої зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав і в порядку, визначеному КПК України (ч. 1ст. 4 КПК України).
Відповідно до вимог розділу IV КПК України, участь обвинуваченого під час судового розгляду є обов'язковою, що відповідає гарантіям, закріпленим міжнародними нормативно-правовими актами в сфері захисту прав людини.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України обвинувачений зобов'язаний прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Під ухиленням від суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду.
При з'ясуванні того, які дії особи мають визначатися юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від суду, враховується, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов'язана з'являтися до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку. При цьому, факт ухилення від суду буде і тоді, коли особа перебуває поза межами території України і не з'являється на виклики суду без поважних причин та умисно створює видимість наявності об'єктивних причин неможливості такої явки (як то не своєчасне отримання повісток про виклик, ігнорування отримання повісток у поштовому відділенні тощо).
На даний час достовірно встановлено, що обвинувачена ОСОБА_7 залишила територію України, перетнувши державний кордон на виїзд, та наразі перебуває у Федеративній Республіці Німеччині, та такими діями ухилилась від судового розгляду справи.
ОСОБА_7 має статус обвинуваченої в даному кримінальному провадженні та обізнана про розгляд кримінального провадження Вінницьким міським судом Вінницької області та, відповідно, про свій обов'язок прибувати за викликами до суду для участі в судових засіданнях.
Суд зауважує, що попри запроваджений в Україні правовий режим воєнного стану, Вінницький міський суд Вінницької області продовжує здійснювати правосуддя, його місцезнаходження або територіальна підсудність не змінювались, тому враховуючи обізнаність обвинуваченої ОСОБА_7 про кримінальне переслідування її в Україні, а також беручи до уваги її виїзд за межі України без повідомлення компетентних органів про місце її перебування, суд розцінює дії обвинуваченої як такі, що спрямовані на свідоме переховування та ухилення від явки до суду. Наведені обставини, на переконання суду, свідчать про відмову обвинуваченої ОСОБА_7 від права бути присутньою на судових засіданнях (предстати перед судом).
Крім того, відповідно до положень чинного Кримінально-процесуального кодексу України, можливість проведення судового засідання за допомогою власних засобів зв'язку не передбачена.
Відповідно до вимог статей 45-52 КПК України, захисник зобов'язаний здійснювати належний захист обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження.
Для реалізації своєї позиції у справі та належного захисту обвинуваченого адвокат повинен бути присутній безпосередньо разом з підзахисним в приміщенні суду, який здійснює розгляд кримінального провадження, та користуватися усіма наданими йому процесуальними правами.
Обвинуваченій ОСОБА_7 було задоволено клопотання про участь в судовому засіданні, в порядку виключення, в режимі відеоконференції, оскільки остання перебувала за межами території України та проходила лікування. Однак, на даний час, ніяких підтверджуючих документів про те, що обвинувачена за станом здоров'я не може особисто бути присутня в судових засіданнях суду надано не було, та така поведінка останньої судом розцінена, як зловживання своїми правами з метою затягування розгляду справи.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.09.2025 було задоволено клопотання прокурора та застосовано привід до обвинуваченої ОСОБА_7 . Однак, здійснити її привід не представляється можливим.
Крім того, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.10.2025 було задоволено клопотання прокурора про встановлення обов'язків обвинуваченій ОСОБА_7 , які нею не виконуються.
Положення ст. 42 КПК України передбачають, що підозрюваний, обвинувачений зобов'язаний: прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Також судом враховано, що події які інкримінуються ОСОБА_7 були вчинені у 2014 році, тобто на даний час пройшло більше 10 років з дня вчинення кримінального правопорушення, а тому така поведінка обвинуваченої свідчить про спробу затягнути строки розгляду справи з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Так, органом, що здійснює повноваження щодо оголошення особи в міжнародний розшук, є Генеральний секретаріат Інтерполу.
Згідно ст. 335 КПК України розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.
Чинним КПК України не регламентовано поняття «міжнародний розшук» та не розкрито змісту зазначеного терміну. При цьому поняття «міжнародний розшук» використовується в цьому кодексі як обов'язкова підстава для здійснення спеціального досудового розслідування чи провадження (in absentia) (ч.5 ст.139,297-1,297-4,323 КПК України).
Очевидним, є те що встановлення місця перебування обвинуваченого та доставлення його до суду є необхідною умовою для успішного закінчення судового провадження. З цією метою відповідними суб'єктами здійснюється розшук особи, яка ухиляється від суду.
Розшук може відбуватися на території України, бути міждержавним та/або міжнародним. Метою для усіх видів розшуку є отримання інформації про місцезнаходження розшукуваної особи та подальшого доставлення її до суду, правоохоронного органу.
Аналіз норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що розшук є комплексом слідчих, оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються правоохоронними органами в місцях можливого перебування розшукуваних. В свою чергу, міжнародним розшуком є комплекс зазначених заходів, що заснований на нормах національного і міжнародного права та здійснюються поза межами держави-ініціатора за запитами спеціально уповноважених органів держав, силами правоохоронних запитуваних країн з використанням можливостей
Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол.
Розшук особи в Україні та міжнародний розшук особи відрізняється як за територією, на якій здійснюється даний розшук так і суб'єктами, які його здійснюють.
Прийняття судом ухвали про оголошення особи у розшук, шляхом задіяння міжнародного співробітництва є єдиним способом реалізації та виконання цього рішення суду та встановлення точного місцезнаходження обвинуваченого за кордоном.
Враховуючи те, що обвинувачена ухиляється від явки в суд та наразі перебуває на території Федеративної Республіки Німеччини, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук підлягає задоволенню.
Відповідно ст. 193 ч. 6 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
З наведеної норми вбачається, що у разі оголошення обвинуваченого у міжнародний розшук та доведення прокурором підстав, передбачених ст. 177 КПК України, суд може застосувати так звану попередню процедуру застосування до обвинуваченого запобіжного заходу - обрання запобіжного заходу. Наступним етапом після затримання особи (не пізніш як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження) - є забезпечення розгляду за участю обвинуваченого клопотання про застосування раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Отже, для оцінки необхідності обрання запобіжного заходу обвинуваченому достатньо встановлення судом обставини оголошення у міжнародний розшук.
Додатковою умовою для такого висновку є наявність підстав, передбачених ст. 177 КПК України. Вказана стаття визначає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Окремо суд звертає увагу, що при обранні запобіжного заходу судом не перевіряється висунуте ОСОБА_7 обвинувачення на предмет обґрунтованості.
Крім цього, на відміну від процедури застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при вирішенні питання про його обрання не досліджується можливість застосування менш суворого запобіжного заходу, оскільки тримання під вартою - це єдиний запобіжний захід, передбачений в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Судом встановлено, що обвинувачена виїхала до іншої держави.
Таким чином, у суду є достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 виїхала та наразі перебуває у іншій державі та відомості про в'їзд на територію України на теперішній час відсутні.
У своєму клопотанні прокурор вказує на наявність ризиків вчинення обвинуваченою ОСОБА_7 дій, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, про ймовірність переховування її від суду.
Ризики вчинення обвинуваченою дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації нею таких дій.
На думку суду, ризики переховування обвинуваченої від суду є реальними та зумовлюють необхідність дії запобіжного заходу. Зокрема, ризик переховування від суду є реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , суворістю можливого покарання, пов'язаними із цим негативними для особи наслідками.
Про реалізацію цього ризику свідчить те, що ОСОБА_7 , будучи обвинуваченою у кримінальному провадженні, виїхала до іншої держави та на теперішній час на територію України не поверталася. Крім того, судом прийнято рішення про оголошення її в міжнародний розшук.
Аналізуючи викладене, суд вважає доведеним існування ризику переховування обвинуваченим від суду.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
З урахування вищезазначеного, а саме те, що обвинувачена ОСОБА_7 виїхала за межі території України, прийнято рішення про оголошення обвинуваченої в міжнародний розшук та прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку, що відносно ОСОБА_7 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
У зв'язку з оголошенням ОСОБА_7 в міжнародний розшук, кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016020010001761 від 10.03.2016, підлягає зупиненню.
Крім того, судом враховано, що ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 14.08.2017 було задоволено клопотання слідчого про застосування до обвинуваченої ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у сумі 909 960,70 грн.
Згідно квитанції №0.0.839518545.1 від 31.08.2017 ОСОБА_8 було внесено заставу за ОСОБА_9 у сумі 909 960, 70 грн. Дані обставини, також, підтверджуються довідкою з Вінницької УВП №1, відповідно до якої ОСОБА_9 01.09.2017 була звільнена з-під варти у зв'язку з внесенням застави.
Відповідно до вимог абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
При цьому, на підозрюваного у разі внесення застави були покладені обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора або суду залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; уникати від спілкування зі свідками, потерпілим чи іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні.
Отже, судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_7 будучи обізнаною про наявність відносно неї кримінального провадження, яке знаходиться на стадії судового розгляду, у судові засідання неодноразово не з'являлась без поважних причин, таким чином ухиляється від явки до суду.
Згідно ч. 1 ст. 138 КПК України поважними причинами неприбуття особи на виклик є: 1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання; 2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; 3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); 4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; 5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; 6) смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; 7) несвоєчасне одержання повістки про виклик; 8) інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик.
Належних доказів поважності причини своєї неявки в судові засідання обвинувачена ОСОБА_7 суду не надала. Так, обвинувачена надавала довідки, що вона перебувала на лікування за межами території України, коли були призначенні судові засіданні, однак ст. 138 КПК України, чітко визначає, що поважною причиною є тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад. Інформація, що у ОСОБА_7 наявна хвороба, у зв'язку з якою вона не могла тимчасово залишити заклад охорони здоров'я, наразі відсутня.
Заходами забезпечення кримінального провадження є, у тому числі, запобіжні заходи (пункт 9 частини 2 статті 131 КПК). Застава є одним із видів запобіжних заходів (пункт 3 частини 1статті 176 КПК).
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
При порушенні умов такого запобіжного заходу як застава процедура його застосування включає також застосування заходів кримінально-процесуальної відповідальності. Так, у разі порушення умов застави - вона звертається в дохід держави (частина 8 статті 182 КПК).
Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу (частина 9 статті 182 КПК).
З наведеного вище слідує, що звернення застави в дохід держави є невід'ємною складовою зміни запобіжного заходу в вигляді застави, яка передбачена частинами 8 та 10 статті 182 КПК, та охоплюється поняттям застосування запобіжного заходу в вигляді застави.
У зв'язку із викладеним, звернення застави в дохід держави має (із врахуванням особливостей цього заходу) відповідати встановленим правилам застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Відповідно до ч. 3 ст. 182 КПК України вказано, що при застосування запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.
Метою припису ч. 8 статті 182 КПК є запобігання порушенню підозрюваним покладених на нього обов'язків шляхом застосування заходу кримінально-процесуальної відповідальності за таке порушення. У той же час метою звернення застави в дохід держави не є відшкодування шкоди, у завданні якої особа підозрюється.
При цьому суд звертає увагу, що застава є безстроковим запобіжним заходом, тому її строк не може бути визначний ухвалою суду, і вона без визначення строку забезпечує виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.
Отже, у разі порушення умов такого запобіжного заходу як застава (зокрема, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин та не повідомив заздалегідь про причини своєї неявки), суд вправі застосувати заходи кримінально-процесуальної відповідальності - звернути заставу в дохід держави.
З огляду на викладене клопотання прокурора відповідає вимогам чинного законодавства, а тому приходить до переконання, що вимога прокурора про звернення застави в дохід держави є законною та обґрунтованою належними й допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.
Таким чином, заставу, внесену за обвинувачену ОСОБА_7 , з урахуванням клопотання прокурора, слід звернути в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131, 177, 128, 183, 193, 335 КПК України,
Клопотання прокурора про оголошення в міжнародний розшук обвинуваченої ОСОБА_7 та застосування до неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Оголосити в міжнародний розшук обвинувачену ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянку України.
Обрати відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Після затримання обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніше ніж через 48 годин з часу її доставки до місця розгляду кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Заставу в сумі 909 960 (дев'ятсот дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень 70 копійок, внесену 31.08.2017 року на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації в Вінницькій області, визначену ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 14.08.2017 року, звернути в дохід держави та зарахувати її до спеціального фонду Державного бюджету України.
До розшуку обвинуваченої ОСОБА_7 провадження у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016020010001761 від 10.03.2016 - зупинити.
Здійснення розшуку обвинуваченої ОСОБА_7 доручити співробітникам Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області (вул. Нове шосе, 3, Буча, Київська область, 08293, e-mail: chchbuchapd@kv.police.gov.ua).
Контроль за організацією виконання ухвали суду про міжнародний розшук покласти на прокурора Вінницької обласної прокуратури - ОСОБА_3 .
Дана ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів. В решті ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: