"24" листопада 2025 р. Справа153/1856/25
Провадження1-кп/153/86/25-к
у підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області
Ямпільський районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202502017000038 від 21 лютого 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.307, ч.1 ст.317 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника адвоката ОСОБА_5 ,
Ухвалою від 18 березня 2025 року по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за №1202502017000038 від 21 лютого 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.307, ч.1 ст.317 КК України було призначено підготовче судове засідання на 24 листопада 2025 року о 12 годині 00 хвилин.
У підготовчому судовому засіданні прокурор вважає за можливе призначення справи до судового розгляду. Заявив клопотання про виклик і допит свідків згідно реєстру. Підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого, так як ризики, передбачені ст.177 КПК України не знизилися.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 не заперечує проти призначення справи до судового розгляду. Не заперечує щодо клопотання прокурора про виклик і допит свідків. Що стосується клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, то заперечує.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 не заперечує проти призначення справи до судового розгляду. Не заперечує щодо клопотання прокурора про виклик і допит свідків, однак заперечує проти задоволення клопотання про продовження строку запобіжного заходу, вважає за доцільно обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, вивчивши обвинувальний акт, розглянувши заявлене клопотання, суд приходить до наступного:
Угод про визнання винуватості чи про примирення, у порядку ст.ст.468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Ямпільському районному суду Вінницької області. Підстав, передбачених у ст.27 КПК України для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні судом не встановлено.
Таким чином, у наявності достатні підстави для завершення підготовки до судового розгляду та для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.
Суд також вважає, що клопотання прокурора про виклик у судове засідання для допиту свідків обвинувачення підлягає задоволенню виходячи із наступного:
Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнути до відповідальності у міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частинами 1, 2 та 6 ст.22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань (ч.1 ст.65 КПК України).
Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1.Подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2.Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3.Вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4.Обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5.Обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установленому цим Кодексом випадках - на потерпілого.
Пунктом 4 ч.2 ст.315 КПК України встановлено, що під час підготовчого провадження, з метою підготовки до судового розгляду суд розглядає клопотання учасників судового провадження про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту.
Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявлене клопотання прокурора відповідає викладеним вище вимогам КПК України та не суперечить загальним засадам кримінального провадження, визначеним у ст.7 КПК України щодо: верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередності дослідження показань, і відповідно, підлягає до задоволення.
Окрім того, разом із обвинувальним актом, 18 листопада 2025 року за вхід.№7275 надійшло клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 . У клопотанні прокурором зазначено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, а саме передбаченого ч.1 ст.307, а також за ч.1 ст.317 КК України, який карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років, а тому усвідомлюючи можливу відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, останній може спробувати переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне. Крім того, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання, в сукупності з вагомістю доказів причетності обвинуваченого до скоєння злочину, саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Характер вчинених ОСОБА_3 злочинів дає підстави вважати, що перебуваючи на волі без застосування дієвого запобіжного заходу він може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інший злочин, що є ризиком передбаченим п.5 ч.1 ст.177 КК України. Наявний ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КК України, а саме, що ОСОБА_3 перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, так як останньому відоме їх місце проживання. Встановлені під час розгляду клопотання обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, а тому є доцільним застосування щодо ОСОБА_3 запобіжно заходу у виді тримання під вартою. На підставі вищевикладених обставин слідчий суддя під час застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дійшов висновку про обґрунтованість підозри, наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду (п.1), вчинення іншого кримінального правопорушення (п.5) та незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п.3). Зокрема, ухвалою слідчого судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 27.09.2025 стосовно ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 26.11.2025. На даний час, заявлені ризики за час утримання ОСОБА_3 під вартою не зменшились та наведені обставини не змінились. У зв'язку з чим виникла необхідність у продовженні строку тримання під вартою. Таким чином, з метою забезпечення виконання обвинувачуваним ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від органів досудового розслідування та суду та незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, необхідно продовжити йому строк тримання під вартою, просить суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , громадянину України, строк тримання під вартою на 60 діб.
Розглянувши заявлене прокурором клопотання про продовження обвинуваченому дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, заслухавши думку учасників сторін щодо даного клопотання, суд приходить до наступного:
Ухвалою слідчого судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 27 вересня 2025 року відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, а саме - до 26 листопада 2025 року.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
У своїх рішення ЄСПЛ звертає увагу на те, що тяжкість злочину, в якому підозрюється (обвинувачується) особа та ризики його ухилення від слідства та суду є єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Окрім того, ЄСПЛ звертає увагу на те, що існує презумпція на користь звільнення з під варти, доводи за та проти такого звільнення не повинні бути загальними та абстрактними (Рішення «Smirnova проти Росії» заява №№46133/99 та 48183/99, рішення від 24/07/2003).
ЄСПЛ вказує, що національні органи мають досліджувати можливість застосування альтернативних запобіжних заходів. Однак, у той же час має бути вмотивований відступ від поваги до особистості.
Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід розглядати у кожній справі окремо з урахуванням її особливостей (Рішення «Jecius проти Литви» заява №34578/97 рішення від 31/07/2000).
Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом, але за наявності чітких ознак, що цього вимагає справжній суспільний інтерес, який не зважаючи на наявність презумпції невинуватості переважає інтереси забезпечення права на свободу.
Ризик втечі не має бути встановлений тільки за можливості суворого вироку. Ризик втечі має оцінюватися разом із факторами, які вказують на характер особи, її моральність, місце проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та ін.
Наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин (Рішення «Selcuk проти Туреччини» №21768/02 рішення від 10/01/2006).
Безперервне тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності дійсної необхідності захисту суспільних інтересів, яка має переважне значення порівняного із вимогою поваги до особистої свободи відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У практиці ЄСПЛ сформульовано чотири базових причини для відмови у звільнені особи з під варти: 1. ризик того, що обвинувачений не з'явиться у судове засідання; 2. ризик того, що обвинувачений вживатиме заходів для запобігання відправленню правосуддя; 3. скоїть інші правопорушення; 4. стане причиною порушення громадського порядку.
Судом враховується те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, за який (ч.1 ст.307 КК України) передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до семи років, (ч.1 ст.317 КК України) передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років. Також було встановлено, що ОСОБА_3 не працює, на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб немає, що є підставою вважати, що у ОСОБА_3 відсутні стійкі соціальні зв'язки, що дає підстави суду прийти до висновку про існування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, обвинувачений може переховуватись від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Окрім цього, ОСОБА_3 перебуваючи на волі, може впливати на свідків, оскільки знає їхнє місце проживання. Вищезазначені ризики є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним ризикам, а тому є доцільним продовження застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. На даний час, заявлені ризики за час утримання ОСОБА_3 під вартою не зменшились та наведені обставини не змінились.
Відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
З урахуванням того, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчинення злочинів, а саме незаконний збут наркотичних засобів та надання приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів, суд знаходить підстав для визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому злочинів, обставини кримінальних правопорушень, майновий та сімейний стан обвинуваченого, інші, наведені вище обставини, передбачені ст.178 КПК України, суд вважає, що застава у межах, визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК України, здатна забезпечити виконання обвинуваченим обов'язків, визначених у ст.194 КПК України, у зв'язку із чим, вважає за необхідне визначити заставу - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як обґрунтовану та достатню для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
На переконання суду саме такий розмір застави, що встановлюється судом в межах визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК України, здатний запобігти відповідним ризикам, та забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Таким чином, суд переконаний в доцільності застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з встановленням застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останньої під вартою.
А тому, із врахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 є обґрунтованим, і таким, що підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.2, 7, 22, 23, 65, 76, 91, 92, 314-316, 334, 369-372 КПК України, суд
Закінчити підготовче провадження і призначити кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.307 та ч.1 ст.317 КК України до судового розгляду у залі судових засідань Ямпільського районного суду Вінницької області на 24 листопада 2025 року о 13 годині 00 хвилин.
Розгляд кримінального провадження здійснюватиметься у відкритому судовому засіданні суддею ОСОБА_1 одноособово.
У судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого та його захисника, яким вручити копії даної ухвали.
Клопотання прокурора ОСОБА_4 про виклик і допит свідків - задовольнити.
Викликати у судове засідання як свідків обвинувачення: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Клопотання прокурора ОСОБА_4 про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю міста Сіверськ Артемівського району Донецької області, проживаючому по АДРЕСА_1 , громадянину України, строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном на шістдесят днів.
Визначити 22 січня 2026 року датою закінченням дії даної ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 .
Визначити розмір застави у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області, депозит 37 315 033 000 401, код ЄДРПОУ:26286152, банк отримувач Державне казначейство України місто Київ, МФО:820172, призначення платежу: застава, Ямпільський районний суд Вінницької області.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 в разі внесення застави наступні обов'язки: прибувати на виклики суду, не відлучатись із населеного пункту, де він проживає місто Ямпіль Могилів-Подільський район Вінницької області без дозволу суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 22 січня 2026 року.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі.
У разі внесенні застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи яка перебуває під вартою, такий строк обчислюється з дня вручення йому ухвали.
Головуючий ОСОБА_1