Провадження № 33/803/2902/25 Справа № 199/5769/25 Суддя у 1-й інстанції - ЛИСЕНКО В. О. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
20 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,
при секретарі судового засідання Черняєвої С.П.,
захисника адвоката Морозова В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника адвоката Морозова В.Ю., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 05 серпня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 10.01.2025, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір, -
постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 05 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним, в тому, що він 09.04.2025 о 12:14 годині у місті Добропілля по вул. Дружби, 2 керував транспортним засобом «Opel Astra Sports Tourer», н.з. НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: почервоніння обличчя та очей; різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку шляхом продуття газоаналізатору «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
На зазначену постанову захисник адвокат Морозов В.Ю., діючий в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу із пропуском строку на апеляційне оскарження.
В клопотанні про поновлення строку вказує, що ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу 13.08.2025 року, тобто без порушення строків. Проте, постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.09.2025 року апеляційну скаргу повернуто. Повернення апеляційної скарги мотивовано тим що не долучено ордер на надання правничої допомоги, проте до апеляційної скарги було долучено договір про надання юридичних послуг та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Вивчивши доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови суду в той же строк вручається або висилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, захисником адвокатом Морозовим В.Ю. 13.08.2025 року вперше подано апеляційну скаргу на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 05 серпня 2025 року, тобто в строк передбачений КУпАП на апеляційне оскарження. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.09.2025 року, вказану апеляційну скаргу повернуто. Повторно із апеляційною скаргою захисник звернувся до суду 18.09.2025 року.
На підставі викладеного, вважаю за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 05 серпня 2025 року, щодо ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі захисник адвокат Морозов В.Ю. просить постанову суду скасувати та провадження закрити за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що причина зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 була безпідставною, а тому першочергова дія поліцейського - сама зупинка - була незаконною, що вказує на порушення прав особи, адже поліцейський не мав жодного права втручатися в рух.
Просить критично поставитися до доказів, наданих стороною обвинувачення, оскільки вони є наслідком дій інспектора, чиї мотиви та об'єктивність викликають обґрунтовані сумніви.
Зауважує, що обвинувачення ґрунтується на зафіксованих у протоколі ознаках, які, на думку поліцейського, свідчили про сп'яніння ОСОБА_1 . Проте ці ознаки є суб'єктивними, не підтверджені об'єктивними даними. Щодо почервоніння шкіри обличчя: Дана ознака не є специфічною виключно для стану алкогольного сп'яніння та може бути наслідком фізіологічної реакції організму на стрес, погодні умови або інші індивідуальні особливості. Щодо запаху з порожнини рота: Твердження про наявність запаху саме алкоголю є особистим сприйняттям інспектора і не може вважатися об'єктивним доказом без застосування спеціальних технічних засобів. Щодо порушення мови: Твердження про порушення мови є оціночним судженням, яке не підтверджено об'єктивними даними, зокрема матеріалами відеофіксації, що могли б зафіксувати темп, чіткість та логічність мовлення. Таким чином, сукупність зазначених ознак є лише суб'єктивним припущенням працівника поліції. Працівник поліції не виконав жодних дій для встановлення ознак сп'яніння, поліцейський обмежився лише поверхневим візуальним спостереженням. Отже, підстава для вимоги проходити огляд є незаконною.
Наголошує, що дії працівників поліції були проведені з істотним порушенням встановленої процедури, оскільки на момент пред'явлення вимоги про проходження огляду у них був відсутній спеціальний технічний засіб (газоаналізатор), що прямо впливає на законність усієї процедури та прав ОСОБА_1 .
Звертає увагу, що запис, долучений до матеріалів справи, в порушення вимог Інструкції не є повним, не фіксує всіх подій, що сталися після зупинки транспортного засобу. Через це, аргумент суду першої інстанції про те, що на записі не зафіксовано як ОСОБА_1 запитував у працівників поліції чи є у них взагалі драгер для проходження огляду, хибним.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому належним чином повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи та за участю його захисника Морозова В.Ю.
Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені ним у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за № 3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно виконані.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за ознакою за керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмову від проходження відповідного огляду.
Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, доказуванню в даному випадку підлягає факт керування транспортним засобом та факт відмови воді від проходження огляду.
Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 295190 від 09.04.2025, що складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого слідує, що у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. Проте огляд на стан алкогольного сп'яніння не проводився; змістом направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.04.2025, з якого убачається, що огляд водія ОСОБА_1 на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я не проводився; матеріалом відеозапису працівника поліції, з якого убачається, що водій ОСОБА_1 назвався поліцейському, який повідомив ОСОБА_1 про те, що він вважає, що водій вживав спиртні напої. Поліцейський запропонував ОСОБА_1 продути на місці зупинки алкотестер «Драгер», на що ОСОБА_1 відповів: «Ні». На питання працівника поліції: «В наркологічний диспансер для встановлення стану алкогольного сп'яніння поїдете?», ОСОБА_1 відповів: «Ні». На питання працівника поліції: «Чому відмовляєтесь?», ОСОБА_1 відповів: «Не має часу по завданню, поспішаю». Водію було роз'яснено наслідки такої відмови - складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 роз'яснили його права згідно ст. 268 КУпАП. Водія відсторонили від керування транспортним засобом.
Дослідивши матеріали справи, з урахуванням доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що досліджені матеріали справи є належними та допустимими доказами, якими беззаперечно підтверджено наявність обов'язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Поміж іншим, апеляційний суд зазначає, що сторона захисту окремо не оспорює факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , а зазначає на ряд порушень проведення огляду, які не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.
Водночас, факт керування транспортним засобом, поза розумним підтверджується сукупністю доказів, які містяться в матеріалах справи.
Крім того, на відеозаписі поліцейських зафіксовано, що під час спілкування із водієм поліцейським констатовано наявність ознак алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що ОСОБА_1 відповів відмовою, тому поліцейським запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_1 також відповів відмовою та зазначив, що не поїде, оскільки немає часу. Під час ознайомлення із змістом протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 заперечень не висловив.
Апеляційний суд вважає відеозапис поліцейських належним та допустимим доказом, який беззаперечно підтверджує події викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а твердження захисника про фрагменте фіксування обставин не спростовує зазначених обставин, оскільки на відеозаписі логічно та послідовно зафіксований весь перебіг подій, який стосується саме адміністративного правопорушення, підстав для сумніву щодо достовірності у апеляційного суду не виникає. Більш того, захисник не зазначає, що якісь обставини викривлені, а лише вказує, що відеозапис поліцейських є не повним, однак дана обставина не впливає на доведеність вини ОСОБА_1 в інкримінованому адміністративному правопорушенні.
Доводи захисника, що на відеозаписі відсутній фрагмент, що ОСОБА_1 питає у поліцейських про наявність у них Драгеру, жодним чином не спростовує факт його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, що є обов'язковою ознакою інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки останній на записі як на підставу відмови зазначив, про відсутність часу, а не на відсутність у працівників поліції газоаналізатору Драгер, крім того, ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд у медичному закладі, що жодним чином не впливає на наявність або відсутність у працівників поліції газоаналізатору, однак ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду і в медичному закладі.
Отже, на відеозаписі наявні усі відомості, які необхідні для встановлення істини у справі. Підстав вважати, що на ОСОБА_1 здійснений тиск або підбурювання щодо відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, у апеляційного суду відсутні. Волевиявлення водія щодо відмови від проходження огляду є твердим та безальтернативним.
Разом з цим, апеляційний суд зауважує, що встановлення ознак сп'яніння є суб'єктивним судженням поліцейського та не потребує проведення окремого огляду. Поліцейський за своїм внутрішнім переконанням під час спілкуванням із водієм може вбачати ознаки сп'яніння, що є безумовною підставою для вимоги в проходженні відповідного огляду. Виявлення та оголошення ознак сп'яніння, не є твердженням про стан сп'яніння водія, а вказує на необхідність в проходженні огляду на спростування або доведення перебування в стані сп'яніння. З огляду на викладене, твердження захисника, в цій частині не заслуговують на увагу.
Заперечення наявності ознак сп'яніння, не є підставою для визнання огляду таким, що не відповідає встановленому порядку. Норми діючого КУпАП та відповідної Інструкції не встановлюють окремих критеріїв та вимог щодо виявлення ознак сп'яніння, а тому їх спростування можливе лише шляхом проходження огляду водієм. Крім того, під час спілкування із поліцейськими ОСОБА_1 жодних заперечень або зауважень не виловив, дій працівників поліції не оскаржив, а тому таку позицію, апеляційний суд вважає, як способом захисту.
В процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, на підставі сукупності доказів, поза розумним сумнівом доведено, як факт зупинки транспортного засобу, факт керування автомобілем «Opel Astra Sports Tourer», н.з. НОМЕР_3 безпосередньо ОСОБА_1 , так і факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, що є обов'язковими складовими інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Не можуть бути задоволеними і посилання в апеляційній скарзі про безпідставність зупинки транспортного засобу з огляду на наступне.
Так, відповідно до п. 5 частини першої статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", комендантська година - це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувався та діяв на час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Відповідно до п.7 ч.1 ст.8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Відповідно до Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29.12.2021 року, № 1456 правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України «Про основи національного спротиву», «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», «Про національну безпеку України», «Про Національну поліцію», «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях», затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.
Отже, перевірка документів у осіб здійснюється після введення військового стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану.
На підставі викладеного, апеляційний суд зауважує, що інспектор поліції діяв в межах наданих йому повноважень під час дії воєнного стану в країні, крім того, поведінка водія на дорозі звернула увагу працівників поліції, а тому підстави зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , є законними та не спростовують наявності в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі викладеного, апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Відповідно до положень частини 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, будь яких інших доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, апеляційному суду не надано.
Переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, які є безумовною підставою для його скасування, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника адвоката Морозова В.Ю., апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції постанова винесена з дотримання вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись статтею 294 КУпАП, -
клопотання захисника адвоката Морозова В.Ю., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 05 серпня 2025 року щодо ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу адвоката Морозова В.Ю., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 05 серпня 2025 року щодо ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА