Справа № 725/4984/25
Провадження № 2/727/3148/25
21 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:
Головуючого-судді: Одовічен Я.В.
За участю секретаря: Зінич О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 11.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73623149, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.2.1 договору кредиту, за цим договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.
Вказувало, що умовами договору сторони погодили, що сума кредиту: 14000 гривень; строк кредитування/строк договору 30 днів; процентна ставка/день 0,175%; комісія за надання кредиту 15% від суми наданого кредиту, що у гривневому еквіваленті складає 2100 гривень; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (пеня) за день становить 4%.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника, яку позичальник вказав при оформленні кредиту.
Відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання, чим допустив істотні порушення умов договору, не повернув кошти, які були йому надані у вигляді позики відповідно договору, та не сплатив відсотки за користування позикою, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
Станом на дату здійснення розрахунку за кредитним договором №73623149 від 11.12.2024 року заборгованість ОСОБА_1 становить 23555 грн. 00 коп., з яких: 14000 гривень - заборгованість за основним боргом; 735 грн. 00 коп. - заборгованість по процентам за користування; 6720 грн. 00 коп. - заборгованість по відсоткам за понадстрокове користування; 2100 грн. 00 коп. - заборгованість за комісією.
Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за договором №73623149 від 11.12.2024 року у розмірі 23555 грн. 00 коп. та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 17.10.2025 року провадження по справі було відкрито та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачем відзиву на позов подано не було.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за останнім відомим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями ст.ст. 130,131 ЦПК України, про що у справі є належні докази, про причини відсутності не повідомив.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставі ст. 280 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 11.12.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73623149 (а.с.7-13).
Відповідно до п.2.1 договору, за цим договором кредитодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту. Мета отримання кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Вид фінансової послуги, що надається відповідно до умов договору - надання коштів у кредит.
Згідно п.2.2 кредитного договору, сума кредиту - 14000 гривень; строк кредиту - 30 днів; процентна ставка - 0,175% (фіксована); комісія за надання кредиту 15% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 2100 гривень); дата надання кредиту: 11.12.2024 року; дата повернення кредиту: 09.01.2025 року; денна процентна ставка в день - 0,675%; проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною), процентна ставка в день - 4%; пеня, процентна ставка в день - 4%; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 918,52%; орієнтовна загальна вартість кредиту: 16835 гривень.
Пунктом 6.1 кредитного договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному п.2.2 договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування кредитом, за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором.
Згідно п.6.2 кредитного договору, за надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті позичальником в останній день користування кредитом відповідно до п.2.2 договору. Розмір комісії, яка нараховується за надання кредиту, визначений п.п.2.2.4 п.2.2 договору. Розмір комісії за надання кредиту, яка підлягає сплаті позичальником, включає в себе адміністративні та операційні витрати, які несе кредитодавець під час розгляду заявки та надання кредиту. Комісія за надання кредиту підлягає сплаті виключно у випадку задоволення такої заявки та укладення договору. Послуга для позичальника полягає в аналізі заявки та наданні пропозицій з укладення кредитного договору, а також в швидкому прийнятті рішення щодо надання кредиту.
Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та /або строку виплати кредиту, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку кредитування відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв'язку з погодженням строку кредитування обираються позичальником самостійно під час ініціювання укладення додаткової угоди про продовження строку кредитування та визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами, а також відображаються позичальнику в особистому кабінеті (п.7.1 кредитного договору).
Відповідно до п.п.7.2, 7.4 кредитного договору, за продовження строку користування кредитом, позичальник вносить кредитодавцю платіж, який визначаються виходячи з процентної ставки, зазначеної у договорі та/або додатковій угоді, та кількості днів, на яку позичальник бажає оформити пролонгацію. Позичальник має право продовжити строк користування кредитом необмежену кількість разів, за наявності неповернутого кредиту/ його частини на момент оформлення пролонгації.
Договір підписаний відповідачем електронним підписом шляхом внесення одноразового ідентифікатора: 87033.
Відповідно до довідки про укладення договору (ідентифікацію) ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладений договір №73623149 від 11.12.2024 року ідентифікований Товариством. Акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором): одноразовий ідентифікатор - 87033; ідентифікатор відправлено позичальнику - 11.12.2024 року о 08:48:01 год.; ідентифікатор введено позичальником/відправлено кредитору - 11.12.2024 року о 08:48:01 год.; перерахування грошових коштів позичальнику - 11.12.2024 року о 08:51:15 год. (а.с.24).
Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» №КД-000028468/ТНПП від 09.05.2025 року, товариство підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: дата: 11.12.2024 року; номер платежу: 13258c50-ec7a-47c5-8fd9-42c9a94eb6d4; сума: 14000 гривень; отримувач Леснюк Василь - ЕПЗ номер НОМЕР_1 (а.с.25).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №73623149 від 11.12.2024 року, загальна заборгованість ОСОБА_1 за період з 11.12.2024 року по 09.05.2025 року становить 23555 грн. 00 коп., з яких: 14000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 735 грн. 00 коп. - заборгованість по процентам за користування; 6720 грн. 00 коп. - заборгованість по відсоткам за понадстрокове користування; 2100 грн. 00 коп. - заборгованість за комісією (а.с.28-29).
Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Із дослідженого судом кредитного договору №73623149 від 11.12.2024 року встановлено, що оспорюваний договір укладено в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Положеннями ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України«Про електронні довірчі послуги».
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як було встановлено судом, кредитний договір №73623149 від 11.12.2024 року укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, а саме з боку кредитодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою електронного підпису (87033), та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного уписьмовій формі.
Із копії вказаного договору видно, що ОСОБА_1 як позичальник за кредитним договором, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши відповідачу свої персональні дані (РНОКПП, серію та номер паспорта, мобільні номера та номер картки НОМЕР_1 ).
Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За положеннями статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст.525, ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього кодексу.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо догов ором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Звертаючись до суду з позовними вимогами, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» посилалося на те, що у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором №73623149 від 11.12.2024 року у розмірі 23555 грн. 00 коп., з яких: 14000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 735 грн. 00 коп. - заборгованість по процентам за користування; 6720 грн. 00 коп. - заборгованість по відсоткам за понадстрокове користування; 2100 грн. 00 коп. - заборгованість за комісією.
Розглядаючи доводи позивача щодо дійсного розміру заборгованості, суд виходить із наступного.
Згідно з п.п.2.2.2, 2.2.3 кредитного договору строк дії кредиту 30 днів; процентна ставка 0,175% в день.
У п.п.2.2.4 кредитного договору вказано, що дата надання кредиту: 11.12.2024 року; дата повернення кредиту: 09.01.2025 року; денна процентна ставка в день - 0,675%; проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною), %/день - 4%; пеня, %/день - 4%; орієнтовна реальна річна процентна ставка, % - 918,52%; орієнтовна загальна вартість кредиту. - 16835 гривень.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 за кредитним договором №73623149 від 11.12.2024 року у період дії договору з 11.12.2024 року по 09.01.2025 року відсотки були нараховані за відсотковою ставкою 0,175% (згідно умов договору) та сума відсотків за вказаний період становить 735 гривень.
Також, з вказаного розрахунку вбачається, що позивачем у період з 10.01.2025 року по 21.01.2025 року (12 днів) були нараховані відсотки за понадстрокове користування за відсотковою ставкою 4% у розмірі 6720 гривень.
При цьому, суд звертає увагу на те, що позивачем не було надано суду доказів на підтвердження вчинення позичальником ОСОБА_1 дій відповідно до вимог п.7.1 - п.7.3 Договору з метою пролонгації дії договору.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 6720 гривень суми заборгованості по відсоткам за понадстрокове користування суд зазначає наступне.
Суд розмежовує плату за правомірне користування чужими коштами та санкцій за неправомірне прострочення грошового зобов'язання (згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).
Положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами (протягом строку дії договору).
Наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (після закінчення строку дії договору) встановлені частиною 2 статті 625 ЦК України (стягнення 3% річних та індексу інфляції, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом).
У цій справі суд приходить до висновку, що передбачені договором проценти за понадстрокове користування (4,00% в день) після закінчення терміну позики фактично є фінансовою санкцією за невиконання зобов'язання, що є формою відповідальності.
Однак, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п.18 Перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 11.12.2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за понадстрокове користування слід відмовити.
У зв'язку із зазначеним, оскільки позичальник (відповідач) звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, у період дії в Україні воєнного стану, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача підлягає стягненню заборгованість: за кредитним договором №73623149 від 11.12.2024 року у розмірі 16835 грн. 00 коп., з яких: 14000 грн. 00 коп. - заборгованість за основним боргом; 735 грн. 00 коп. - заборгованість по процентам за користування; 2100 грн. 00 коп. - заборгованість за комісією.
За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи те, що відповідач не належно виконує свої зобов'язання за укладеними договорами та відповідно не надав суду доказів на спростування вказаного, приходить до висновку, що позов ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» є обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2149 грн. 88 коп.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне:
Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей 134, 137, 141 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
З огляду на статтю 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).
Частина друга статті 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Так, представником позивача до позовної заяви було долучено договір №03-08/2023 про надання правничої допомоги від 03.08.2023 року, укладений між АО «Правовий діалог» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с.32-35); додаткову угоду №4 від 06.05.2025 року до договору про надання правничої допомоги №03-08/2023 від 03.08.2023 року; реєстр №4 від 06.05.2025 року до договору про надання правничої допомоги №03-08/2023 від 03.08.2023 року; акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 14.05.2025 року за договором про надання правничої допомоги №03-08/2023 від 03.08.2023 року; довіреність №93 від 04.11.2024 року (а.с.45); копію свідоцтва ОСОБА_2 про право на заняття адвокатською діяльністю від 23.05.2019 року; наказ (розпорядження) АО «Правовий діалог» №01-К від 28.06.2024 року про прийняття на роботу з 01.07.2024 року ОСОБА_2 (а.с.44).
Згідно додаткової угоди №4 від 06.05.2025 року до договору про надання правничої допомоги №03-08/2023 від 03.08.2023 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та АО «Правовий діалог», сторони дійшли взаємної згоди доповнити додаток №2 договору, який був укладений сторонами 03.08.2023 року, додатковим переліком фізичних осіб, щодо яких об'єднанням надаються послуги за договором, в редакції додатку №4.
У реєстрі №4 від 06.05.2025 року до договору №03-08/2023 про надання правничої допомоги від 03.08.2023 року під №31 містяться відомості про ОСОБА_1 (а.с.39зв.).
Як вбачається з акту прийому-передачі наданої правничої допомоги від 14.05.2025 року, АО «Правовий діалог» (об'єднання) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) засвідчують, що об'єднання надало, а клієнт отримав наступні послуги: складання позовної заяви до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, вивчення та аналіз документів, направлення/подача позовної заяви, вартість послуг - 7100 гривень.
Будь-яких клопотань від відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до суду не надходило.
Тому, враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу кошти в розмірі 5041 гривень.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), проживаючого в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ЄДРПОУ 39861924), яке розташоване в м.Київ, площа Арсенальна, 1Б, заборгованість за кредитним договором №73623149 від 11.12.2024 року у розмірі 16835 грн. 00 коп., з яких: 14000 грн. 00 коп. - заборгованість за основним боргом; 735 грн. 00 коп. - заборгованість по процентам; 2100 грн. 00 коп. - заборгованість за комісією.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ЄДРПОУ 39861924) понесені судові витрати у розмірі 2149 грн. 88 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5041 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Одовічен Я.В.