Справа №: 148/1468/22
Провадження № 1-кс/148/604/25
24 листопада 2025 року слідчий суддя Тульчинського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , при секретареві ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчин Вінницької області клопотання старшого слідчого СВ Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна по матеріалам кримінального провадження № 12022020180000275 від 05.10.2022, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Старший слідчий СВ Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про арешт майна в якому, з метою забезпечення позову, просив накласти арешт на майно належне підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:
- земельну ділянку з кадастровим номером 0524310100:01:006:0002 площею 0.0993 га;
- житловий будинок загальною площею 136.2 м.кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Клопотання мотивовано тим, що 04.10.2022 року до Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області надійшла ухвала Тульчинського районного суду від 16.09.2022 року № 148/1468/22, по факту вчинення шахрайських дій гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителькою АДРЕСА_2 , які полягають у заволодінню нею грошових коштів в сумі 4500 доларів США у гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_3 .
По даному факту 05.10.2022, було внесено відомості до ЄРДР та отримано номер кримінального провадження № 12022020180000275, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
В ході проведення досудового розслідування, встановивши наявність достатніх доказів для повідомлення про підозру особі у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до ст. 42, 276, 277, 278 КПК України, 23.10.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Тульчин, Вінницької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимій, громадянці України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
В подальшому 29.10.2025 року від представника потерпілої, адвоката ОСОБА_8 надійшов цивільний позов про відшкодування матеріальних та моральних збитків, які були завдані потерпілій ОСОБА_7 злочинними діями ОСОБА_5 .
Відповідно до позовної заяви сума матеріальної шкоди становить 4500 (чотири тисячі п'ятсот) доларів США та моральна шкода в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень, а також витрати на правничу допомогу.
Приймаючи до уваги, що на даному етапі слідства у кримінальному провадженні встановлено, що для забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) за обставин, які детально обґрунтовані і деталізовані у мотивувальній частині клопотання, а також те, що потерпіла ОСОБА_7 та органи досудового розслідування вважають, що існує реальна загроза того, що під час досудового розслідування в межах цього кримінального провадження підозрюваною ОСОБА_5 будуть здійснені дії щодо відчуження майна, яке її належить, задля подальшого уникнення відшкодування завданої шкоди, оскільки ОСОБА_5 на протязі тривалого часу, починаючи з 01.10.2021 таку шкоду не відшкодувала, нерухоме майно підлягає арешту, просив клопотання задовольнити.
В судове засідання старший слідчий СВ Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_3 не з'явився, надав заяву, зі змісту якої вбачається, що клопотання підтримує в повному обсязі та просить розглянути по суті заявлених вимог за його відсутності.(а.с. 17)
На підставі ч. 2 ст.172 КПК України, клопотання розглядається без повідомлення власника та володільця майна.
Відповідно до ст. 107 ч. 4 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає клопотання не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, за змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, прокурора та цивільного позивача, тобто на ініціаторів клопотань.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно з ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. (ч. 2 ст. 170 КПК)
Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З матеріалів справи вбачається, що СВ Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022020180000275 від 05.10.2022, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
23 жовтня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК, а саме: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому.
29.10.2025 року ОСОБА_7 , в межах даного кримінального провадження, заявлено цивільний позов до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, а саме відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) доларів США та моральної шкоди у розмірі 100000 грн. на користь ОСОБА_7 .
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 451791212 від 12.11.2025 слідує, що у власності підозрюваної ОСОБА_5 перебуває ряд об'єктів нерухомого майна, а саме:
- земельна ділянка кадастровий номер 0524310100:01:006:0002 площею 0.0993, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка, яка розташована: АДРЕСА_1 ;
- житловий будинок загальною площею 195.9 м.кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- гараж площею 26.7 м. кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_4 (спільна часткова власність, частка ОСОБА_5 - 1/3)
- земельної ділянки з кадастровим номером 0524310100:01:006:0113 площею 0.0057 га, цільове призначення: для будівництва індивідуальних гаражів, (спільна часткова власність, частка ОСОБА_5 - 1/3)
- житлового будинку загальною площею 136.2 м.кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 20.11.2025, замовником якої є ОСОБА_4 , оціночна вартість земельної ділянки кадастровий номер 0524310100:01:006:0002 площею 0.0993, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка, яка розташована: АДРЕСА_1 , становить 79420,26 грн.
Обґрунтовуючи клопотання про накладення арешту на майно підозрюваної, слідчим зазначається, що необхідність накладення арешту на майно підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України зумовлена забезпечення пред'явленого цивільного позову, оскільки потерпіла та органи досудового розслідування вважають, що існує реальна загроза того, що під час досудового розслідування в межах цього кримінального провадження підозрюваною ОСОБА_5 будуть здійснені дії щодо відчуження майна, яке її належить, задля подальшого уникнення відшкодування завданої шкоди, оскільки ОСОБА_5 на протязі тривалого часу, починаючи з 01.10.2021 таку шкоду не відшкодувала.
Разом з тим, судом установлено, що матеріали клопотання про арешт майна не містять відомостей про те, що підозрювана здійснює заходи щодо відчуження нерухомого майна, що в майбутньому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог потерпілих. Таким чином, суд вважає, що слідчим недоведено існування ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна підозрюваною. Водночас розмір моральної шкоди, визначений потерпілою у кримінальному провадженні, носить виключно оціночний характер та підлягає визначенню судом під час ухвалення рішення в справі по суті. Окрім цього, слідчим належним чином не обґрунтовано співмірності вартості майна, на яке він просить накласти арешт, з розміром шкоди, зазначеної у цивільному позові.
Суд критично відноситься до вартості житлового будинку загальною площею 136.2 м.кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зазначеної в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 451791212 від 12.11.2025, оскільки вартість нерухомого майна зазначена на час реєстрації права власності майна, а саме: 16.08.2011 року.
Щодо довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 20.11.2025, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 0524310100:01:006:0002 площею 0.0993, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка, яка розташована: АДРЕСА_1 , суд зазначає, що замовником в довідці зазначений прокурор Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_4 , та не можливо встановити з якого інтернет ресурсу було роздруковано дану довідку.
Відповідно до частини п'ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною шостою статті 170 КПК України закріплено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
В той же час, відповідно до частини першої статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Абзацом другим частини першої статті 170 КПК України закріплено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Проте, ні в клопотанні слідчого, ні в додатках доданих до нього документах, слідчим не доведено існування будь-яких ризиків, зазначених у статті 170 КПК України, що свідчить про необґрунтованість клопотання.
Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, з огляду на вищезазначене, суд вважає, що слідчим в клопотанні не доведено існування ризиків та наведено переконливих даних, які б вказували на необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову, а також даних про те, що накладення арешту є розумним та спів розмірним із завданнями кримінального провадження, при умові відсутності належної оцінки майна, у зв'язку з чим на даний час, відсутні правові підстави для задоволення клопотання та накладення арешту на майно належне підозрюваній ОСОБА_5 .
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 , про арешт майна по матеріалам кримінального провадження № 12022020180000275 від 05.10.2022, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, відмовити
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1