Справа № 727/10208/25
Провадження № 2/727/2429/25
21 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
Головуючого-судді: Одовічен Я.В.
за участю секретаря: Зінич О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшин» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Посилалося на те, що 07.09.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-07092021, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі, у тому числі право вимоги за кредитним договором №1543442 від 07.02.2021 року, що був укладений із ОСОБА_1 .
Того ж дня, ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» як новий кредитор на підставі договору відступлення права вимоги №2-07/09/2021, відступив право вимоги за кредитним договором №1543442 від 07.02.2021 року ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин», у зв'язку з чим останній набув право грошової вимоги до відповідача.
07.02.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1543442 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, та був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора та надісланий на номер мобільного телефону відповідачу.
Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами та повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Згідно умов кредитного договору, товариство надає клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Сума виданого кредиту: 3000 гривень. Строк кредиту - 15 днів. Цільове призначення: споживчі потреби. Стандартна процентна ставка: 1,9 % в день.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором станом 12.06.2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 8565 грн. 00 коп., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - у розмірі 3000 гривень; прострочена заборгованість за процентами в розмірі 5565 грн. 00 коп.
На підтвердження видачі кредитних коштів надав інформаційну довідку, відповідно до якої 07.02.2021 року на картковий рахунок ОСОБА_1 було перераховано кредитні кошти в сумі 3000 гривень за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №1543442 від 07.02.2021 року у розмірі 8565 грн. 00 коп. та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 26.08.2025 року по справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідачем відзиву на позов подано не було. Проте, у поданій до суду заяві від 26.09.2025 року ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, зазначаючи про те, що кредитний договір не укладав та кошти не отримував.
Ухвалою суду від 26.09.2025 року за клопотанням відповідача було витребувано докази від АТ КБ «Приватбанк».
Представник позивача, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився. У позовній заяві просив розгляд справи провести у його відсутності, позов підтримав.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, приходить до наступного.
Як було встановлено судом, 07.02.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1543442 (а.с.22-26). Укладення договору здійнено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, доступ до якої забезпечувався відповідачу через веб-сайт або мобільний додаток, тобто в електронній формі. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, шляхом перевірки товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону клієнта.
Відповідно до п.п.1.1, 1.2. договору, на умовах, встановлених договором, товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки. Сума кредиту складає 3000 гривень.
Строк кредиту 15 днів. Дата повернення вказується в графіку платежів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених у розділі 4 цього договору.
Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, визначеного у п.1.3 Договору (п.1.4).
Орієнтована реальна річна ставка становить за стандартною ставкою 693,50% річних; за зниженою ставкою 138,70% річних (п.1.5).
Кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або на іншу платіжну картку клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту.
Згідно п.4.1 договору у випадку неможливості виконання зобов'язань за договором у повному обсязі у встановлений термін, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати повернення позики, шляхом укладення додаткової угоди до договору позики, у порядку, передбаченому в правилах.
Пропозиція клієнта щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом натискання кнопки продовжити кредит в особистому кабінеті та здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та не сплачених на дату платежу процентів. Після отримання товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів та штрафних санкцій, заява клієнта про продовження строку користування кредитом вважається поданою (п.4.1.2).
Сторони домовились, що у випадку, якщо у клієнта на дату закінчення кредиту наявна заборгованість за кредитом, та клієнт не продовжив строк кредиту відповідно до п.4.1.1-4.1.6 Договору, за цим договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту (п.4.2).
Клієнт, підписуючи цей договір, дає згоду на його авто пролонгацію ще на 15 днів (а.с.4.2.2).
Загальна кількість автопролонгацій за цим договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 календарних днів. Тобто, якщо у разі наступної автопролонгації загальна кількість днів користування кредитом буде більшою за 120, така автопролонгація не застосовується, а строк повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є таким, що настав (п.4.2.5).
Кредитний договір було підписано ОСОБА_1 електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора А107 07.02.2021 року о 06.08 годині.
Кредитодавцем виконано зобов'язання за кредитним договором №1543442 та надано відповідачу кредит.
Як вбачається з виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 , наданої АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду від 26.09.2025 року, вказаний картковий рахунок належить ОСОБА_1 . Фінансовий номер телефону по рахунку НОМЕР_3 . 07.02.2021 року на картку ОСОБА_1 було зараховано кошти у сумі 3000 гривень.
Відповідно до довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №2643_250702151029 від 02.07.2025 року було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 07.02.2021 року 06:10:05 на суму 3000 гривень, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 79732641, призначення платежу зарахування 3000 гривень на карту (а.с.37).
Даючи оцінку спірному правочину, суд враховує наступне:
Так, згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом частини першої та другої статті 205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За положеннями статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із дослідженого судом кредитного договору №1543442 від 07.02.2021 року встановлено, що його укладено в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Положеннями ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до реквізитів Договору №1543442 від 07.02.2021 року, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А107».
Як вбачається з виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 , наданої АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду від 26.09.2025 року, вказаний картковий рахунок належить ОСОБА_1 . Фінансовий номер телефону по рахунку НОМЕР_3 . 07.02.2021 року на картку ОСОБА_1 було зараховано кошти у сумі 3000 гривень.
Отже, кредитний договір №1543442 від 07.02.2021 року укладено в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписано сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, а саме: з боку позикодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі.
Із копії договору видно, що ОСОБА_1 як позичальник за кредитним договором, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши відповідачу персональні дані (РНОКПП: НОМЕР_5 , номер паспорту НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 , номер мобільного телефону № НОМЕР_3 ).
Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов'язковим до виконання.
З урахуванням зазначеного установлено, що відповідач отримав кредитні кошти шляхом переказу на його банківську картку, а тому наведені ним доводи у заяві щодо неотримання кредитних коштів суд відхиляє.
07.09.2021 року між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» (фактор) та ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) укладено договір факторингу №1-07092021 (а.с.12-15). Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права грошових вимог до боржників за кредитним договором.
Згідно витягу з реєстру прав вимог №1-07092021 від 07.09.2021 року до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1543442 від 07.02.2021 року на загальну суму 8565 грн. 00 коп. (а.с.22).
Тоді ж, 07.09.2021 року між позивачем ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» (новий кредитор) та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №2-07/09/2021 (а.с.8-9). Пунктом 1.1. договору факторингу встановлено, що за цим договором кредитор відступає новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє кредитора як сторону кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором. Новий кредитор сплачує кредитору вартість прав вимоги, що відступаються у порядку та на умовах, передбачених договором.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимог №2-07/09/2021, сформованого 07.09.2021 року до ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1543442 від 07.02.2021 року на загальну суму 8565 грн. 00 коп. (а.с.30).
Досліджуючи обставини та підстави переходу права вимоги, суд зазначає наступне:
Так, відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону № 2664-III.
Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (п. 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов'язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.
За змістом частини першої статті 4 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який був чинним но момент виникнення спірних правовідносин, факторинг вважається фінансовою послугою.
У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Як вже зазначалося, відповідно до абзацу першого частини першоїстатті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема, те, що фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).
Звідси за договором факторингу фактор має надавати фінансову послугу, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першоїстатті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).
При цьому така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеною в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.
Водночас грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв'язку з її продажем (частина першастатті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право в разі невиконання клієнтом зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.
Отже, договір факторингу є змішаним договором, який обов'язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги. Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
З урахуванням вище зазначеного, укладаючи наведені договори факторингу, сторони цих договорів обумовили умову, яка полягає у тому, що передача права вимоги здійснюється на підставі Реєстру прав вимог, які є невід'ємним додатком до договорів факторингу, у яких зазначено перелік кредитних договорів та боржників за ними, в межах чинного договору факторингу. Окрім цього, невід'ємними додатками договору є додаткові угоди, якими продовжувався строк дії договору факторингу.
Тому, суд приходить до висновку, що позивач ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» у визначеному законом порядку набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №1543442 від 07.02.2021 року.
Розглядаючи доводи сторін щодо дійсного розміру заборгованості, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст.525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього кодексу.
Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов'язковими до виконання.
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму позики) не повернув, унаслідок чого у нього виникла заборгованість.
Положеннями статей 1046,1049 ЦК України унормовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦКУкраїни позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Отже, за умовами укладеного сторонами договору №1543442 від 07.02.2021 року року, кредитодавець надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3000 гривень, а останній зобов'язався повернути кредит у повному обсязі (п.1.2 договору).
В укладеному між сторонами кредитному договорі сторони узгодили, що кредит надається строком на 15 днів (п.1.3.). Також сторони погодили, що строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання Кредиту передбачених п.4.2.5 договору (авто пролонгація), але не більше ніж на 120 днів.
Розмір стандартної процентної ставки сторонами визначено у розмірі 1,90 % в день. Таким чином, строк кредитування становить з 07.02.2021 року по 07.06.2021 року.
Отже, за період з 07.02.2021 року позивач має право на стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом у розмірі 6840 грн. 00 коп. (3000) х 1,90 % = 57* 120 днів.
Будь-яких доказів повної чи часткової сплати заборгованості відповідачем суду надано не було.
Таким чином, заборгованість відповідача за договором №1543442 від 07.02.2021 року, з урахуванням принципу диспозитивності позовних вимог, становить: заборгованість за тілом кредиту - 3000 грн. 00 коп.; заборгованість за процентами - 5565 грн. 00 коп., а всього 8565 грн. 00 коп.
Частина друга статті 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшин» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 ), проживаючого в АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшин» (ЄДРПОУ 44002941), яке розташоване в м.Київ, вул.Саперне Поле,12, інше, нежитлове приміщення 1008, заборгованість за кредитним договором №1543442 від 07.02.2021 року у розмірі 8565 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшин» (ЄДРПОУ 44002941) понесені судові витрати у розмірі 2422 грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Одовічен Я.В.