Справа №: 148/1844/25
Провадження № 2/148/928/25
11 листопада 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Дамчук О.О.,
за участю секретаря Носулько К.П.
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з повідомленням сторін в м. Тульчині цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними зобов'язаннями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачкою укладено два електронних договори, а саме: 26.08.2021 з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАНІФОЮ" про надання позики № 3035607, 31.08.2021 з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" про надання позики № 75139334.
В подальшому 27.01.2022 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" уклало договір факторингу №27/01/2022 відповідно до якого відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором позики № 75139334.
Також 09.02.2022 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАНІФОЮ" уклало договір факторингу № 09/02-2022 відповідно до якого відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором позики № 3035607.
У свою чергу, 10.01.2023 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» уклало договір факторингу №10-01/2023 відповідно до якого відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договорами позики № 3035607 та № 75139334 укладеними з відповідачкою.
Зазначає, що станом на 24.07.2025 заборгованість за вказаними договорами відповідачкою не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у відповідачки обліковується прострочена заборгованість. Просить стягнути з відповідачки загальну суму заборгованості за договорами в сумі 11035,65 грн, яка складається із суми заборгованості за договором № 3035607 від 26.08.2021 у розмірі 4223,05 грн: заборгованість за тілом кредиту - 1300,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 2923,05 грн; за договором № 75139334 від 31.08.2021 у розмірі 6812,60 грн: заборгованість за тілом кредиту 2000,00 грн, заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 4776,00 грн, інфляційні збитки - 32,00 грн, нараховані 3% річних - 4,60 грн. Також просить стягнути понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн.
У судові засідання представниця позивача (а.с.62-63), будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце розгляду справи (а.с.84 зворот, 88 зворот) не з'явилася. У прохальній частині позовної зави міститься вимога про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечують (а.с.6 зворот).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачка ОСОБА_1 , яка повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку відповідно до ст. 128 ЦПК України (а.с.85-86, 90-91, 93) у судові засідання не з'явилася, причини неявки не повідомила. Заяви та клопотання про відкладення судового засідання на адресу суду від останньої не надходили.
Зі згоди представниці позивача у відповідності до ст.ст. 223, 280, 281 ЦПК України суд визнав за можливе проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідачки на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на наведене вище, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).
Верховний Суд не одноразово зазначав, що у тому випадку, якщо судова повістка повертається до суду з причин того, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, а особа вважається повідомленою належним чином.
Отже, у разі, якщо судову повістку направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, враховуючи те, що судову повістку направлялося за зареєстрованим місцем проживання відповідачки, то вважаю, що адресатка повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Звертаю увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав судову повістку за належною адресою та яка повернулася до суду в зв'язку з відмовою від її отримання або відсутністю адресата за вказаною адресою, вважається належним повідомленням, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка направлялась за зареєстрованою адресою проживання відповідачки, що також відображається у п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України.
Відповідачка не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до ч.1 ст. 191 ЦПК України, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання відповідачкою заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що не суперечить положенню частини 2 ст. 191 та частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, вважає позовну заяву підлягаючою задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що 26.08.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір позики № 3035607 (а.с.15-20), відповідно до якого Товариство надало відповідачці кредит у розмірі 1300,00 грн, а відповідачка зобов'язалася повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором на наступних умовах: Розмір кредиту 1300,00 грн; строк користування кредитом 30 днів, кінцевий термін повернення 25.09.2021; тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка у межах строку кредитування 0,01 відсоток від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики за умови виконання договору у визначені в договорі строки (п.2.4.2 та п. 2.4.5 Договору); базова процентна ставка за користування кредитом становить 1,99 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики (п. 2.4.3 Договору), розмір процентів на прострочену позику, фіксований 1,01% від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою (п.2.5 Договору). Позика надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої Позичальником для цієї цілі в Особистому кабінеті на веб-Сайті Товариства протягом 3(трьох робочих) днів з дати підписання Договору (п. 2.6 Договору). Усі електронні документи, підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором, мають таку ж юридичну силу, як і власноруч підписані документи в паперовій формі та породжують права і обов'язки для Сторін (п.8.1 Договору).
Підписуючи договір позики № 3035607 від 26.08.2021 позичальниця підтвердила, що має всі права та повноваження, необхідні для підписання Договору позики (п.8.3.1 Договору); в чіткій та зрозумілій формі отримала інформацію, передбачену ч.2 ст. 12 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також інформацію щодо своїх прав та обов'язків згідно з ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про Захист персональних даних» (п.8.3.3 Договору); вивчила та повністю погоджується з умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІФОЮ›», які є невід'ємною частиною Договору (п.8.3.5 Договору); вивчила та повністю погоджується з умовами цього Договору позики (п. 8.3.6 Договору); Договір укладений на взаємовигідних умовах, в результаті зваженого рішення Сторін з урахуванням принципів розумності та справедливості (п.8.4 Договору).
У пунктах 8.7-8.9 Договору зазначено, що умови Договору можуть бути змінені/доповнені лише за угодою Сторін шляхом укладення відповідної Додаткової угоди. Сплив строку дії Договору не звільняє Сторін від виконання зобов'язань. Усі додаткові угоди, а також додатки до Договору є його невід'ємними частинами.
П. 3.6 Договору позики № 3035607 від 26.08.2021 передбачено, що у випадку укладення Додаткової угоди щодо продовження строку позики за цим Договором, проценти за користування позикою в період дії такої Додаткової угоди нараховуються за спадною процентною ставкою (формула розрахунку якої визначена Додатком № 1) на підставі фіксованого базового середньоденного розміру процентів за користування позикою (п.2.4.3); графік нарахувань визначається відповідною Додатковою угодою.
23.09.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та відповідачкою було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору позики № 3035607 від 26.08.2021, якою було збільшено строк договору ще на 30 днів, тобто до 23.10.2021 (а.с.21).
Із п. 10 Додаткової угоди № 1 від 23.09.2021 до Договору позики № 3035607 від 26.08.2021 вбачається, що ця Додаткова угода набуває чинності з дати її підписання Сторонами та є невід'ємною частиною Договору.
Кошти кредиту були надані відповідачці Товариством відповідно до пункту 2.6 Договору, а саме кошти кредиту у розмірі 1300,00 грн були перераховані на банківський картковий рахунок відповідачки, що підтверджується довідкою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 03.05.2024 (а.с.33).
09.02.2022 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 09/02-2022, у відповідності до умов якого ТОВ «МАНІФОЮ» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором позики № 3035607 від 26.08.2021 (а.с.42 зворот -48).
Відповідно до копій актів приймання-передавання Реєстру боржників від 09.02.2022 до договору факторингу № 09/02-2022 від 09.02.2022 (а.с.45), копії реєстру боржників від 09.02.2022 до Договору факторингу № 09/02-2022 від 09.02.2022 (а.с.45зворот - 46) та копії платіжного доручення № 0329670000 від 09.02.2022 (а.с.44 зворот), що підтверджує оплату за договором факторингу, передбачену п.7.1 Договору Факторингу (а.с.43), на підставі чого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» отримало право грошової вимоги до відповідачки за договором про споживчий кредит № 3035607 від 26.08.2021 у розмірі 4026,10 грн.
Пунктом 2.3 зазначеного договору факторингу передбачено, що за цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов'язань за договорами про надання фінансових послуг, право вимоги за якими передається.
31.08.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір позики № 75139334 на умовах повернення позики в кінці строку позики, відповідно до якого Товариство надало відповідачці кредит у розмірі 2000,00 грн, а відповідачка зобов'язалася повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором на наступних умовах: Розмір кредиту 2000,00 грн; орієнтований строк повернення кредиту 30 днів з моменту отримання кредиту; дата повернення позики (останній день) 30.09.2021; процентна ставка (занижена) 0,01 % в день, фіксована; процентна ставка базова 1,99 %; процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70 % ( не застосовується в період карантину); орієнтована реальна річна процентна ставка 3,71%, орієнтована загальна вартість позики 2006,00 грн (п.2 Договору позики); проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики (п. 4 Договору).
Пунктом 3 Договору передбачено, що Позикодавець надає Позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг кредитодавця, кредитного посередника(за наявності) та третіх осіб за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п.п. 13-14 Договору вбачається, що цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. Договір укладений на взаємовигідних умовах, на принципах ст.ст.6, 627 ЦК України.
Підписанням цього договору відповідачка підтвердила, що ознайомилася на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Також ознайомилася на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ТМ «MYCREDIT»), в якій визначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також із правилами постійно діючої акції під умовною назвою «OH MY FREEDOM (перша позика 0.01%)›› для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ТМ «MYCREDIT»), розміщених за адресою https://mycredit.ua/ua/akcii/ (п. 5.1 Договору). До моменту підписання Договору вивчила цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, їй зрозумілі (п. 5.2 Договору). Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
До матеріалів справи додано Правила в редакції від 12.08.2021. Доказів того, що на дату укладення договору Первісним кредитором відповідачу були надані Правила в іншій редакції матеріали справи не містять.
Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до п.6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/ несвоєчасного повернення позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) нараховуються проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
У розділі 7 Правил визначено порядок продовження строку користування позикою.
Так, згідно п. 7.1 Правил позичальник має право продовжити строк користування позикою (далі - Пролонгація). За продовження строку користування позикою, позичальник сплачує товариству проценти на умовах, обраних позичальником для здійснення певного виду пролонгації.
Відповідно до п.п. 7.12-7.16 Правил, з метою недопущення наслідків понадстрокового користування позикою сторони домовились, що у разі якщо у позичальника на дату закінчення строку позики наявна заборгованість за договором позики й позичальником не оформлено пролонгацію, строк позики автоматично подовжується на один календарний день (далі Автопролонгація). Строк авто пролонгації обчислюється з дня, що слідує за днем закінчення строку позики. При авто пролонгації змінюється кінцева дата строку позики та кінцева дата строку (терміну) дії договору позики на один календарний день. Проценти під час авто пролонгації нараховуються за базовою процентною ставкою, вказаною в договорі позики. Позичальник не заперечує та погоджується, що авто пролонгація може здійснюватися необмежену кількість разів та не потребує додаткового документального оформлення з боку сторін. Позичальник погоджується, що застосування повторної авто пролонгації здійснюється за умови наявності непогашеної позики (її частини) та не потребує додаткової згоди позичальника.
Подовження строку позики на умовах авто пролонгації припиняється в разі якщо на протязі 90 автопролонгацій поспіль позичальником не погашено позику.
Згідно п. 9.7 Правил, якщо під час дії особливих умов виконання договору позики, встановлених для позичальника в рамках програми лояльності, позичальником буде допущено порушення умов, визначених правилами програми лояльності, особливі умови виконання договору позики для позичальника втрачають силу, а нараховані згідно умов договору позики проценти підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою, розмір якої зазначається в договорі позики, та оплаті позичальником в повному обсязі на загальних умовах за весь період дії договору позики незалежно від запропонованих особливих умов програми лояльності.
Із зазначеного вище вбачається, що умовами договору та Правилами передбачено нарахування відсотків за фактичний строк користування позикою поза межами 30-денного (пільгового) строку користування позикою та загальний строк користування позикою не перевищує 120 днів користування позикою поспіль.
Відповідачем було укладено Кредитний договір за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням кредитного договору позичальник отримав від Позикодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами Договору. Під час укладання Договору, Відповідач мав усвідомлювати всі ризики, пов'язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору. Зокрема, Відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків.
Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Касаційного Цивільного Суду в складі Верховного Суду від 12.04.2022 по справі №756/6038/20 незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов кредитного договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.
Кошти кредиту були перераховані відповідачці Товариством відповідно до умов договору № 75139334 від 31.08.2021 у розмірі 2000,00 грн на картку зазначену відповідачкою під час оформлення кредитного договору, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК “ФІНЕКСПРЕС»» № КД-000029984/ТНПП від 19.05.2025 (а.с.28 зворот).
27.01.2022 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 27/01/2022, у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором № 75139334 від 31.08.2021 (а.с.37 зворот-42).
Відповідно до копій актів приймання-передавання Реєстру боржників від 27.01.2022 до договору факторингу № 27/01/2022 від 27.01.2022 (а.с.40), копії реєстру боржників від 27.01.2022 до Договору факторингу № 27/01/2022 від 27.01.2022 (а.с.41-42) та копії платіжного доручення № 32465 від 27.01.2022, що підтверджує оплату за договором факторингу, передбачену п.7.1 Договору факторингу (а.с.38), на підставі чого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» отримало право грошової вимоги до відповідачки за договором позики № 75139334 від 31.08.2021 у розмірі 6776,00 грн.
Пунктом 2.4 зазначеного договору факторингу передбачено, що за цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов'язань за договорами про надання фінансових послуг, право вимоги за якими передається.
Згідно договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», у тому числі за договорами позики № 75139334 від 31.08.2021 та № 3035607 від 26.08.2021 (а.с.48 зворот - 52).
Відповідно до копії акту прийому передачі Реєстру боржників від 10.01.2023 до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (а.с.51), копії акту зарахування зустрічних вимог від 28.02.2023 (а.с.51 зворот), копії реєстру боржників від 10.01.2023 до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги Т.3 (а.с.52 зворот-54) ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» отримало право грошової вимоги до відповідачки.
Із копій витягу Реєстру Боржників від 10.01.2023 до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 вбачається, що відповідачка станом на дату відступлення права вимоги мала загальну заборгованість у розмірі 11035,65 грн (а.с.59 зворот - 60), а саме: за договором про споживчий кредит № 3035607 від 26.08.2021 у розмірі 4223,05 грн; за договором позики № 75139334 від 31.08.2021 у розмірі 6812,60 грн.
Враховуючи положення ст. ст. 514, 516 ЦК України, згідно з якими до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, а заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, позивач набув право вимоги за договорами позики № 75139334 від 31.08.2021 та № 3035607 від 26.08.2021.
Суд погоджується з позицією позивача щодо стягнення інфляційних збитків у сумі 32,00 грн та нарахованих 3% річних у розмірі 4,60 грн за договором позики № 75139334 від 31.08.2021, оскільки відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, кредитор/позикодавець має право на отримання від боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на свою вимогу сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, у період з 27.01.2022 до 23.02.2022. Враховуючи те, що строк дії договору закінчився з урахуванням п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (а.с.9-14) 29.12.2021 тобто до введення у дію на території країни особливого режиму «Воєнного стану», а тому заборони застосування ч.2 ст. 625 ЦК України, передбаченої п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання у період з 29.12.2021 по 24.02.2022 не існувало.
Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як встановлено ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законам; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року
по справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3-4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у різі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч. 1 ст. З Закону України «Про електронну комерцію»). При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19.
На підставі наведених вище правових норм, беручи до уваги те, що зазначені вище договори підписані відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, наявність якого разом з електронним підписом первісного кредитору підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, є доведеним факт укладення між сторонами електронних договорів позики № 75139334 від 31.08.2021 та № 3035607 від 26.08.2021, та про те, що позичальниця всі умови договорів цілком зрозуміла та своїм підписом підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Оскільки договори позики № 75139334 від 31.08.2021 та № 3035607 від 26.08.2021, які підписані сторонами, є чинними, у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, тому вбачається, що між первісними кредиторами та відповідачкою, як позичальницею, виникли договірні відносини щодо користування позичковими коштами.
Таким чином, сторони укладених договорів № 75139334 від 31.08.2021 та № 3035607 від 26.08.2021 узгодили розмір кредиту/позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідачки для укладення такого Договору, на вказаних у договорах умовах шляхом підписання договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України ПРОПОЗИЦІЮ укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього ДОГОВОРУ. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ПК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), які засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.
За таких обставин зобов'язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.
Згідно вимог ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.
Згідно ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 12 ЦПК України передбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Із матеріалів справи вбачається, що факт отримання коштів відповідачкою не заперечувався, однак, як встановлено у судовому засіданні відповідачка в односторонньому порядку відмовилася від виконання зобов'язань та відповідних виплат на погашення позики у строки передбачені договорами не здійснювала. Згідно зі статтею 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові від 26 грудня 2019 року № 467/555/19 Верховний Суд, виснував, що «враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами спірного кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З огляду на зазначене, відповідачка, підписанням договорів позики № 75139334 від 31.08.2021, № 3035607 від 26.08.2021 та всіх додатків до них на сайті позикодавців, шляхом введення коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, приєднавшись до Публічної пропозиції Позикодавців та отримавши грошові кошти, висловила своє волевиявлення та підтвердила своє погодження з усіма умовами договорів, як прийнятними для неї. Про прийняття відповідачкою усіх умов договору свідчить також те, що остання не скористалася своїм правом, передбаченим ст. 15 ЗУ «Про споживче кредитування» та не відмовилася від його умов (отримання позики), що також передбачено п. 9 Договору позики № 75139334 від 31.08.2021 та п.7.3 Договору позики № 3035607 від 26.08.2021.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із викладеного вище вбачається, що законом визначено право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору за умови дотримання вимог закону при укладенні договору.
Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачкою договорів позики № 75139334 від 31.08.2021 та № 3035607 від 26.08.2021. Розрахунки підтверджують існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Копії договорів відступлення права вимоги підтверджують перехід всіх прав грошової вимоги за зазначеними вище договорами, до позивача по справі.
Враховуючи, що відповідачка взяті на себе зобов'язання за договорами позики № 75139334 від 31.08.2021 та № 3035607 від 26.08.2021 у строки передбачені договорами належним чином не виконувала, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідачки на користь позивача підлягають задоволенню у загальній сумі 11035,65 грн, а саме за договором позики № 75139334 від 31.08.2021 у розмірі 6812,60 грн: заборгованість за тілом кредиту 2000,00 грн, заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 4776,00 грн, нараховані 3% річних - 4,60 грн та за договором про споживчий кредит № 3035607 від 26.08.2021 у розмірі 18326,70 грн: заборгованість за тілом кредиту - 1300,00 грн, заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 13736,70 грн.
Відповідно до пункту 6 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено копію Договору про надання правової допомоги з АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» № 01-07/2024 від 01.07.2024 (а.с.64-65), копію заявки на надання юридичної допомоги № 24 від 02.06.2025 (а.с.66 зворот), копію прайс-листа Адвокатського об'єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а.с.65 зворот - 66), копію витягу з Акту № 11 про надання юридичної допомоги від 30.06.2025 (а.с.67), а тому з урахуванням вимог ст.137 ЦПК України суд вважає, що з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн. Клопотань про зменшення суми витрат на правничу допомогу в порядку ч.5 ст. 137 ЦПК України від відповідачки на адресу суду не надходило.
Згідно позиції ВС висловленої у Постанові КЦС ВС року по справі № 275/150/22 від 13.03.2025, у розумінні положень частини п'ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, обґрунтованого цією стороною відповідного клопотання щодо недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, а тому суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 28 листопада 2023 року у справі № 940/1004/22, провадження № 61-2675св23).
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача у разі задоволення позовних вимог, таким чином сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується електронною платіжною інструкцією № 0538600117 від 15.07.2025 (а.с.1), підлягає стягненню з відповідачки на його користь.
Керуючись ст.ст. 525-527, 530, 598-599, 610, 615, 625-626, 628, 629, 634, 1054, п.18 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, ЗУ «Про електронну комерцію», ЗУ "Про електронні довірчі послуги", суд,
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП - НОМЕР_1 ), зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за договорами позики № 75139334 від 31.08.2021 та № 3035607 від 26.08.2021, у загальному розмірі 11035,65 (Одинадцять тисяч тридцять п'ять) гривень 65 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП - НОМЕР_1 ), зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) у рахунок відшкодування понесених витрат на правову допомогу в розмірі 9000,00 (Дев'ять тисяч) гривень 00 коп. та витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 (Дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області, протягом тридцяти днів, починаючи з дня проголошення, чи отримання копії рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.О.Дамчук