Справа № 141/950/25
Провадження № 2/141/447/25
24 листопада 2025 року с-ще Оратів
Суддя Оратівського районного суду Вінницької області Слісарчук О.М., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
18.11.2025 до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, враховуючи, що відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, судом 19.11.2025 було направлено запит до Оратівської селищної ради Вінницької області про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 .
24.11.2025 до суду надійшов лист Оратівської селищної ради № 3242/08.01-18 від 20.11.2025, зі змісту якого убачається, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , знята з реєстрації місця проживання 05.06.2025 у зв'язку зі смертю.
Розглянувши лист Оратівської селищної ради Вінницької області № 3242/08.01-18 від 20.11.2025, а також матеріали позовної заяви у справі № 141/950/25, суд доходить наступних висновків.
За загальними правилами ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи (ч. 1 ст. 46 ЦПК України).
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи ( ч. 1ст. 47 ЦПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Відповідно до Постанови від 16 травня 2018 року по справі №183/4229/14 Верховний Суд зазначив, що Цивільний процесуальний кодекс України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.
Так, відповідно до норм статті 55 Цивільного процесуального кодексу України визначено порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв'язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже процесуальне правонаступництво тісно пов'язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
Таким чином суд приходить до обґрунтованого висновку, що процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку відповідно до статті 55 Цивільного процесуального кодексу України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, тим більше, що із позовної заяви вбачається, що позивач здійснював нарахування суми заборгованості по сплаті кредиту і за період після смерті позичальника.
Разом з тим суд враховує, що залучення судом правонаступників відповідача, який помер ще до звернення позивача до суду, потребує зміни підстав та предмету позову, оскільки вимоги боржника за кредитним договором і вимоги до спадкоємців боржника мають різні матеріально-правові підстави, що в свою чергу порушує принцип диспозитивності цивільного процесу, а також суперечить положенню статті 49 Цивільного процесуального кодексу України, щодо неможливості одночасної зміни і підстав і предмету позову.
Згідно з пунктом сьомим частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Разом з тим спірні правовідносини щодо кредитних зобов'язань допускають правонаступництво. Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. Загальні правила пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців визначається нормами статті 1281 Цивільного кодексу України. Однак, як вже зазначалося вище, залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, порушення яких є недопустимим.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18 (провадження № 14-35цс20), викладено такі правові висновки: «Цивільне процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв'язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже процесуальне правонаступництво тісно пов'язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні. Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 Цивільного процесуального кодексу України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства.
За таких обставин, оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог статті 25 Цивільного кодексу України припинено, та в силу вказаного вище не могла бути стороною у справі, провадження у справі в частині позовних вимог, пред'явлених до відповідача, яка на час звернення з позовом до суду вже поиерла, підлягало закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Подібні правові висновки викладено також Верховним Судом у постановах: від 16 травня 2018 року у справі № 183/4229/14 (провадження № 61-5330св18), від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18), від 05 квітня 2021 року у справі № 200/21020/15-ц (провадження № 61-9921св19) та багатьох інших.
Судова практика з указаного процесуального питання є сталою та сформованою. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 Цивільного процесуального кодексу України).
Таким чином, приймаючи до уваги предмет позовних вимог та той факт, що відповідач ОСОБА_1 померла до відкриття провадження у справі, у зв'язку з чим її процесуальна правоздатність припинилась, а правовідносини не допускають правонаступництво, суд вважає, що у відкритті провадження у справі слід відмовити.
Принагідно суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений права відповідно до ст. 1281 ЦК України звернутися до суду до спадкоємців, які прийняли спадщину, що є самостійним предметом доказування, відтак захист прав позивача має здійснюватись шляхом пред'явлення позову за тими же вимогами шляхом подання окремого позову до спадкоємців майна померлої ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 186, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд
У відкритті провадження у цивільній справі № 141/950/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити на підставі п. 6 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів після її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя О.М. Слісарчук