Справа № 137/1307/25
"11" листопада 2025 р.
Літинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Гопкіна П.В.,
за участю секретаря Іванової І.О.,
сторін у справі
представника позивачки - адвоката Данилюка П.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Літин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
19.09.2025 до суду із вказаним позовом звернувся представник позивачки - адвокат Данилюк П.П. (котрий уповноважений представляти інтереси позивачки на підставі ордеру серії АВ № 1233774 від 05.07.2025 (а.с. 14) яким просив визнати за позивачкою право власності на земельні ділянки кадастрові номери 0522484200:04:000:0033 площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та 0522484200:04:000:0032 площею 0,1500 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 на підставі набувальної давності, оскільки позивачка ОСОБА_1 добросовісно і безперервно користується ними з 1997 року, сплачує податки, а спадкоємців попередніх власників немає.
Позивачка ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилась. Натомість її представник - адвокат Данилюк П.П. у судовому засіданні повідомив, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , не були приватизовані. Позивачка дізналася, що раніше ділянка площею 0,40 га біля будинку за адресою АДРЕСА_1 була передана ОСОБА_2 , спадкоємців після його та ОСОБА_3 немає, і ніхто не звертався за їхніми правами. З 1997 року, після смерті ОСОБА_3 , довірителька відкрито та безперервно користується земельною ділянкою, обробляє її, проводить ремонти на будинку, доглядає сад та город, сплачує податки. Використання ділянки є відкритим, сусіди можуть підтвердити факти її користування. Таким чином, позивачка фактично набула право власності на земельні ділянки шляхом набувальної давності.
Представник відповідача Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області до судового засідання не з'явився. Надіслали на електронну адресу суду листа, відповідно до якого просили розгляд справи проводити у відсутність представника селищної ради. Позов визнають. (а.с. 23).
Як зазначено у ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Заслухавши позицію представника позивачки, покази свідків, дослідивши матеріали справи, враховуючи визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Свідок ОСОБА_4 дав покази, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований з 2024 року. Він добре знайомий з ОСОБА_1 , вони знайомі з дитинства, та дружив із її батьком, ОСОБА_5 . Свідок зазначив, що після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які проживали за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_6 доглядала за господарством, обробляла город, виконувала ремонт у будинку та вела господарство. Свідок підтвердив, що спадкоємців у подружжя ОСОБА_7 не було, і найріднішою для них була саме ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_3 - ОСОБА_6 продовжувала відкрите та безперешкодне користування будинком і земельною ділянкою: доглядала город, ремонтувала будинок, ночувала на місці, і сусіди це бачили. Свідок допомагав їй у цих роботах з 1997 року і впевнений, що ОСОБА_6 користується ділянкою відкрито, безперервно та добросовісно з 1997 року до теперішнього часу.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомила, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Їй відома справа у суді. Вона підтвердила, що ОСОБА_1 є її сусідкою та знайомою. Позивачка довгий час приїжджала до села, оскільки була далекою родичкою ОСОБА_3 , яка разом із ОСОБА_2 не мала дітей. Після смерті ОСОБА_2 (приблизно 1995 року) та ОСОБА_9 (1997 року) ОСОБА_6 доглядала за господарством, обробляла город, доглядала за будинком і проживала там, здійснювала відкрито господарську діяльність і користується земельною ділянкою до теперішнього часу. Свідок додала, що ОСОБА_4 допомагав ОСОБА_1 доглядати город, обробляти дерева та підтримувати будинок. Земельні ділянки, розташовані під будинком і для господарського призначення, належать ОСОБА_1 : вона їх обробляє, сплачує податки та робить внески на їх утримання. Свідку відомо, що після смерті Глушко податки на землю сплачувала позивачка, але точну дату початку сплати свідок не пам'ятає.
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 6) зазначається, що позивачка ОСОБА_1 є власницею житлового будинку з прибудовою та господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 .
випискою з погосподарської книги виданою Літинською селищною радою Вінницького району Вінницької області за № 02.04/275 від 19.11.2024 за 1996-2000 роки (а.с. 7) зазначається, що за адресою АДРЕСА_1 проживали ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 ( НОМЕР_2 ), спадкоємців після їх смерті не зареєстровано.
Архівним витягом від 13.09.2024 (а.с. 8) зазначається, що рішенням №5 Літинської сільської ради від 01.04.1994 (15 сесія 21 скликання), ОСОБА_2 передано в приватну власність земельну ділянку площею 0,80 га для ведення підсобного господарства, з яких 0,40 га розташовані біля будинку по АДРЕСА_1 .
Довідкою Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області за № 322 від 27.11.2024 зазначається, що ОСОБА_10 з 1997 року сплачує податки та користується земельними ділянками :
-0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка),
-0,1500 га для ведення особистого селянського господарства,
що розташовані за адресою АДРЕСА_1 . Підстава - книга погосподарського обліку №10, особовий рахунок № НОМЕР_3 .
Витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, видані на ім'я ОСОБА_1 04.10.2024 та 07.10.2024 зазнається інформація про земельні ділянки, зокрема:
-0522484200:04:000:0033 - площа 0,2500 га, категорія земель житлової та громадської забудови, вид використання - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою АДРЕСА_1 ;
-0522484200:04:000:0032 - площа 0,1500 га, категорія земель сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою АДРЕСА_1 .
Листом Державного нотаріального архіву Вінницької області від 27.10.2025 (а.с. 35) підтверджується, що спадкові справи на майно ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не виявлені у фонді Літинської державної нотаріальної контори за 1996-2003 роки, що зберігаються в Державному нотаріальному архіві Вінницької області.
Листом за № 635-22.20-28 від 29.10.2025 (а.с. 37) зазначається, що у Державному реєстрі актів цивільного стану є актовий запис про смерть ОСОБА_11 №34 від 25.12.1996, складений виконавчим комітетом Літинецької сільської ради. Актові записи про смерть ОСОБА_3 та інших спадкоємців відсутні в архіві Хмільницького відділу.
Статтею 4 ЦПК України визначено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Позивачкою обрано такий спосіб судового захисту як визнання права власності за набувальною давністю на земельні ділянки.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 344 ЦК України, право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК України).
Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 5, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права.
Дана правова позиція підтримана в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 №910/17274/17, і, зокрема, вказано, що оскільки за змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
У постанові від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Судом встановлено, що земельні ділянки являються безтитульними та номінально без правової підстави належать позивачці ОСОБА_1 . Відтак звернення останньої до суду з позовом про визнання права власності за набувальною давністю є нічим іншим, як способом легітимізації належного нерухомого майна.
Отже, враховуючи те, що на земельні ділянки за адресою АДРЕСА_1 відсутні правовстановлюючі документи, а позивач добросовісно, відкрито, безперервно володіє земельними ділянками, що є предметом позову більше десяти років, не приховуючи цей факт (сплачує податки, обробляє земельні ділянки та ін.), інші особи не претендують на майно, суд вважає за можливе, відповідно до чинного законодавства України, визнати в порядку набувальної давності за позивачкою ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки в порядку набувальної давності.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 259, 263-268 ЦПК України, ст. ст. 2, 328, 344 ЦК України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності за набувальною давністю на земельні ділянки:
-з кадастровим номером 0522484200:04:000:0033, площею 0,2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);
-з кадастровим номером 0522484200:04:000:0032, площею 0,1500 га, для ведення особистого селянського господарства,
які розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя : Гопкін П. В.