Справа № 716/290/25
24.11.2025 м. Заставна
Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Стрільця Я.С.,
з участю секретаря судових засідань Гандзюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в Заставнівського районного суду Чернівецької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Укрглобал - Фінанс» через свого представника - Руденко К.В. звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 10.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (торгова марка «CreditPlus») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 7669553, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 12 500,00 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Ощадбанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,2 % від суми кредиту за кожен день користування.
10.03.2024 року між Відповідачем та Первісним кредитором було укладено Додаткова угода до Кредитного договору (далі по тексту - Додатковий договір) згідно, якого сума кредиту була збільшена до 22 500,00 грн
Кредитний договір укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора та підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
За умовами укладеного 30.09.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» Договору факторингу № 30.09/24-Ф позивач набув права вимоги за рядом кредитних договорів, у тому числі за кредитним договором №7669553 від 10.03.2024, укладеним з відповідачем.
Стверджуючи про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість в сумі 85 600,00 грн, яка включає в себе: 22 500,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 51 975,00 грн - заборгованості за нарахованими відповідно до п. 1.5 кредитного договору процентів та 11 125,00 заборгованість за штрафом відповідно до Кредитного договору.
Означену суму заборгованості, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу позивач просить стягнути із відповідача.
Ухвалою судді Заставнівського районного суду Чернівецької області від 25.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі із викликом сторін, надано відповідачу термін на подання відзиву до суду. За клопотанням представника позивача витребувано від АТ «Ощадбанк» докази, що містять банківську таємницю.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у поданому 10.03.2025 до суду клопотанні просить справу розглядати за відсутності представника товариства, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення за місцем реєстрації судової кореспонденції, яка була повернута оператором поштового зв'язку у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. 12.03.2025 від нього на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій вказав, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення заоборгованості за нарахованими процентами у розмірі 51 975,00 грн не є співрозмірною тілу кредиту в сумі 22 500,00 грн, тому суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят % вартості) у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором. Також вказав на ту обставину, що стягнення неустойки в сумі 11 125,00 грн є безпідставними, а в задоволенні судових витрат просив відмовити.
Тому при ухваленні рішення просив зменшити розмір відсотків, щонайменше до розміру заборгованості за кредитом - 22 500,00 грн, оскільки стягнення з нього неузгоджених процентів, які більше ніж в 2 рази перевищують тіло кредиту, є спробою позивача збагатитися за його рахунок та призведе до скрутного матеріального становища відповідача.
Оскільки справа розглянута без участі сторін, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.
Дослідивши надані позивачем та витребувані судом за його клопотанням докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов таких висновків і такого рішення.
Судом установлено, що відповідно до укладеного 10.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 . Договору № 7669553 про надання споживчого кредиту (далі по тексту - Договір № 7669553), відповідач отримав кредит у розмірі 22 500,00 гривень строком на 360 днів шляхом його переказу на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Ощадбанк». Періодичність платежів зі сплати процентів становить кожні 15 днів.
Згідно з п.1.1 Договору № 7669553, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток «CreditPlus». Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
Відповідно до п.1.2 Договору № 7669553, на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
За умовами п. 1.3 - 1.4 Договору № 7669553 сума кредиту складає 22 500,00 гривень, строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
Згідно з п.1.5 Договору № 7669553 тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною процентною ставкою, що становить 2,20% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору (п.1.5.1 Договору) або зниженою - 2,09 % в день (п.1.5.2 Договору). Знижена процентна ставка застосовується за умови, якщо споживач до 20.03.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснити часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.
Денна процентна ставка за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом становить 2,20% (п. 1.7 Договору).
Відповідно до п.1.9 зазначеного Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 103 110,35% річних; за стандартною процентною ставкою з урахування періоду застосування зниженої процентної ставки 95 709,61% річних.
Згідно з п.1.8 Договору № 7669553 орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 111 500,00 грн; за стандартною процентною ставкою з урахування періоду застосування зниженої процентної ставки 111 293,75 грн.
За умовами п.2.1 Договору № 7669553 кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Пунктом 3.1 Договору № 7669553 передбачено, що проценти є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто методом «факт/факт».
Згідно п.5.1 вказаного Договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в п.5.3 договору.
За умовами п.9.2 Договору № 7669553 договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання споживачем зобов'язань за ним.
Договір підписаний зі сторони відповідача 10.03.2024 о 09:05:46 електронним підписом одноразовим ідентифікатором - С8495.
10.03.2024 відповідач ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С8495 також підписав Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до Договору про надання споживчого кредиту № 7669553 від 10.03.2024, а також Паспорт споживчого кредиту.
ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» листом № 20241014-1/1 від 14.10.2024 повідомило ТОВ «Авентус Україна» про успішність перерахування товариством на користь фізичних осіб коштів, у тому числі 10.03.2024 о 11:47:13 22 500 гривень на картку № НОМЕР_2 .
Наданим на виконання ухвали суду листом від 28.02.2025 № 46/12-11/24925/2025/ БТ, АТ «Ощадбанк» підтвердив емітування банком на ім'я ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_1 , та зазначив, що телефон НОМЕР_4 є фінансовим номером ОСОБА_1 .
Згідно з випискою за договором, на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , 10.03.2024 зараховані грошові кошти в сумі 22 500,00 грн.
Доказів належного виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Договором № 7669553 щодо повернення кредиту та сплати нарахованих процентів матеріали справи не містять, відповідач грошових коштів на виконання кредитного договору не перераховував.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 станом на 30.09.2024 становить 85 600 гривень, з яких: 22 500,00 грн - заборгованість за кредитом, 51 975,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 11 125,00 заборгованість за штрафом.
За приписами п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
30.09.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено Договір факторингу № 30.09/24-Ф, за умовами якого позивач, як фактор, зобов'язався передати в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» (клієнта) за плату, а клієнт - відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи основну суму зобов'язання (кредиту), плату за користування кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 30.09.2024 до Договору факторингу 30.09/24-Ф від 30.09.2024, ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7669553 від 10.03.2024 у загальній сумі 85 600,00 гривень.
Умовами Договору факторингу № 30.09/24-Ф передбачено, що право вимоги переходить до фактора з моменту підписання договору та надходження суми фінансування у повному обсязі на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами. Разом з правами вимоги фактору переходять всі інші пов'язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим договором.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом у справі № 761/1543/20, провадження № 61 - 10389св21 від 23.02.2022, справа № 639/86/17, провадження № 61-5039 св21від 19.01.2022, справа № 554/8549/15-ц, провадження № 61-18460св20 від 14.07.2021.
Оскільки, позивач ТОВ «Факторингова Компанія «Укрглобал - Фінанс» на підставі договору факторингу № 30.09/24-Ф від 30.09.2024 набуло право вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 7669553 від 10.03.2024, що укладений між первісним кредитодавцем ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 , то у позивача, як нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредиту та інших передбачених договором платежів у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань шляхом стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Доказів про визнання договору факторингу № 30.09/24-Ф від 30.09.2024 недійсним чи погашення боргу первісному кредитору матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положеннями ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що ТОВ «Авентус Україна» повністю виконало свої зобов'язання перед позичальником ОСОБА_1 та перерахувало на картковий рахунок відповідача кошти в сумі 22 500 грн.
Відповідач, у свою чергу, зобов'язання за Договором № 7669553 від 10.03.2024 належним чином не виконав, суму кредиту та проценти не повернув.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 7669553 від 10.03.2024 розмір заборгованості становить 85 600,00 грн. Із наданого позивачем розрахунку слідує, що відповідач коштів за кредитним договором не сплачував.
Проценти відповідачу нараховані первісним кредитодавцем за період із 10.03.2024 по 30.09.2025, тобто в межах строку кредитування, визначеного п. 1.4 Договору № 7669553.
Укладений між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем кредитний договір є споживчим, а відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування'максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування'була доповнена частиною п'ятою згідно ізЗаконом №3498-IX від 22.11.2023 року«Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року.
Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Суд враховує, що перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону.
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що договір з відповідачем було укладено 10.03.2024 року, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», умови п.п.1.5.1,1.7.1 кредитного договору в частині визначення розмірів процентної ставки, які перевищують 1% на день, протирічать законодавству та є нікчемними в силу ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», а нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного на момент укладення кредитного договору законодавства в розмірі 1% на день, що за період з моменту укладення договору та на момент відступлення права вимоги 30.09.2024 року (205 днів), а також враховуючи фактичний розмір виданого кредиту в сумі 22 500,00 грн., складає 68 625,00 грн.
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Закону.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Також суд враховує, що відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, доповненого Законом№2120-ІХ від 15.03.2022 року, встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, відповідач звільняється від сплати нарахованих згідно п.6.4 кредитного договору штрафних санкцій в сумі 11 125,00 грн.
В зв'язку з цим, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №7669553 про надання споживчого кредиту від 10.03.2024 року, яка утворилась станом на 30.09.2024 року в сумі 68 625,00 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 22 500,00 грн. та заборгованості по процентам в сумі 46 125,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст.141 ЦПК України та пропорційно до задоволених позовних вимог (80,17% від ціни позову), з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 1942 грн. 03 коп. (2422,40 : 100% х 80,17%).
В своєму позові позивач просив стягнути з відповідачки понесені витрати на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн., на підтвердження понесення яких надав копію договору про надання юридичних послуг №02/08/2024 від 02.08.2024 року із адвокатом Руденком К.В. та видану на його ім'я довіреність на представництво інтересів позивача від 26.02.2024 року, акт приймання-передачі наданих послуг №24 від 29.12.2024 року, витяг з реєстру №1 до цього акту, платіжну інструкцію про сплату коштів за договором.
Згідно вказаного вище акту вартість наданих послуг за договором склала 10 000,00 грн. та включає в себе послуги з підготовки позовної заяви та клопотання про витребування доказів.
Суд враховує, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року усправі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону №5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (Постанова Великої Палати Верховного Суду справа №755/9215/15-ц від 19.02.2020 року).
Так, відповідно до положень ч.6ст.137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витратна адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.3,5,9 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року №922/1964/21.
Також, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 року у справі №903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Суд враховує, що стосовно справ про стягнення заборгованості за кредитними договорами існує стала судова практика. Вказана справа з огляду на ціну позову, в силу ст.19 ЦПК України віднесена до категорії малозначних та розглядається в спрощеному позовному провадженні. До позовної заяви додавались документи, що були у розпорядженні позивача, а тому, підготовка документів для звернення до суду в рамках даної справи в суді першої інстанції не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.
Також суд враховує часткове задоволення позовних вимог в розмірі 80,17% від ціни позову.
За вказаних обставин, виходячи із положень ч.3ст.141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатським об'єднанням роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн є завищеними.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, стягнувши на його користь з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн.
Керуючись ст.ст.1,8,11,12 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст.207,512,514,516,517,519,526, 626,628,1048,1049,1054,1077,1078 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,89,133,137,141,211,223,247,258,259,263-268,280, 281 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №7669553 у розмірі 68 625 (шістдесять вісім тисяч шістсот двадцять п'ять гривень) 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» 1 942 (одну тисячу дев'ятсот сорок дві гривні) 03 копійок сплаченого судового збору та 5 000 (п'ять тисяч гривень) 00 копійок понесених витрат на правову допомогу.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування та ім'я сторін та інших учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», код ЄДРПОУ 41915308, адреса місце знаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.4, 03124;
Представник позивача: адвокат Руденко Костянтин Васильович, робоче місце: АДРЕСА_1 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ПТ №2412 від 23.10.2018, довіреність від 26.02.2024.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , проживає на АДРЕСА_2 .
Суддя Ярослав СТРІЛЕЦЬ