Справа № 713/3532/25
Провадження №2/713/1211/25
про залишення позовної заяви без руху
21.11.2025 м. Вижниця
Суддя Вижницького районного суду Чернівецької області Кибич І.А. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , де третіми особами є ОСОБА_4 , орган РАЦС муніципалітету Афіни, Грецької Республіки, Вижницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вижницькому районі Чернівецької області західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, про визнання батьківства та внесення змін в актовий запис про народження дитини, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою про визнання батьківства та внесення змін в актовий запис про народження дитини до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , де третіми особами є ОСОБА_4 , орган РАЦС муніципалітету Афіни, Грецької Республіки, Вижницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вижницькому районі Чернівецької області західного міжрегіонального управління міністерства юстиції.
Відповідно до ч.1, 2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Відповідно до ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язків досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Позовна заява ОСОБА_1 не може бути призначена до розгляду, підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.175 ЦПК України.
Згідно із п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Доказами до позову про визнання батьківства можуть бути, наприклад: - докази, що свідчать про спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (довідка про склад сім'ї, витяги з погосподарських та домових книг, особисті листи, сімейні фотокартки, рішення судів в інших справах тощо); покази свідків, яким відомо про відносини сторін та про їх батьківство щодо дитини; висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи (що є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку).
Згідно норм чинного ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Верховним Судом було роз'яснено, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (постанова Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 591/6441/14-ц).
Позивачем не долучено доказів спільного проживання з ОСОБА_3 , а також доказів, що підтверджують визнання останньою батьківства ОСОБА_1 . Також не додано доказів, які підтверджують факт проживання неповнолітньої дитини разом з ОСОБА_3 .
Таким чином, позивачу необхідно надати повний обсяг доказів, що підтверджують обставини, викладені у змісті позовної заяви та надати їх копії для всіх учасників справи.
Згідно ч.2 с т. 129 СК України до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Водночас, у позовній заяві позивач вказує, що у вересні 2025 року дізнався зі слів ОСОБА_3 про те, що вона народила сина ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак доказів на підтвердження вказаних обставин не надано.
Позивач не зазначає поважні причини пропуску строку на звернення до суду із заявою про визнання батьківства та не заявляє клопотання про поновлення даного строку.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.129 СК України, особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.
Позивач звертаючись з даним позовом визначив відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Однак не обґрунтував, які саме вимоги заявлено до матері дитини, а також не зазначив, у чому полягає порушення, невизнання чи оспорювання його прав з її сторони.
Позивачем помилково зазначено неповнолітню дитину ОСОБА_5 третьою особою у справі. Відповідно до ст. 53 ЦПК України третя особа повинна мати самостійний юридичний інтерес щодо предмета спору. Неповнолітня дитина не має цивільної процесуальної дієздатності, а її інтереси у суді можуть представляти лише законні представники згідно зі ст. 39, 43 ЦПК України. Позивач не навів жодного правового обґрунтування необхідності залучення дитини як третьої особи.
Позивач у позовній заяві зазначив третьою особою Орган РАЦС муніципалітету Афіни Грецької Республіки, однак не зазначив підстави залучення даного органу до участі у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Аналогічна норма передбачена і статтею 80 Закону України «Про міжнародне приватне право», де зазначено, що у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
Враховуючи вищевикладене, виникає необхідність вручення документів по справі залученій позивачем третій особі на території іншої держави, а саме на території Грецької Республіки.
Міжнародним договором, яким передбачено вручення судових документів відповідачам на території Грецької Республіки є Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року.
Відповідно п. 2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008року № 1092/5/54, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.
Відповідно до ст.2 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов'язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав.
Ст. 3 цієї Конвенції визначено, що орган влади чи судовий працівник, компетентний, відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.
Відповідно до ст.5 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави. З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно. Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.
У такому разі саме на позивача покладається обов'язок забезпечити подання до суду належно оформлених, перекладених, нотаріально посвідчених документів, після чого вони направляються судом до Міністерства юстиції України.
Суд звертає увагу позивачки на те, що оформлення документів для їх можливого використання як за кордоном, так і на території України є проставлення апостиля, запровадженого Гаазькою Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, до якої приєдналися більше ніж 90 країн (Австрія, Сполучене Королівство Великобританії, Данія, Італія, Іспанія, Греція, Німеччина, Португалія, Південна Корея, США, Франція, Швейцарія, Швеція, Польща та інші).
Таким чином, позивачу необхідно оформити позовну заяву та документи, що додаються до неї, у відповідності до вимог п. 2.3 розділу 2 вказаної вище Інструкції та надати суду належним чином завірений ще один переклад позовної заяви з додатками.
Крім того, згідно п. 6.1 розділу VI Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, у разі, якщо правова допомога запитується або надається на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, застосовуються відповідні положення цієї Інструкції з урахуванням викладеного в пунктах 6.2-6.14 цієї Інструкції.
Так, відповідно до п. 6.7 даної Інструкції, суд чи інший компетентний орган України надсилає доручення на підставі Конвенції про вручення до Центрального органу іноземної держави, визначеного запитуваною державою відповідно до статті 2 цієї Конвенції, напряму.
За таких обставин позовна заява повинна відповідати вимогам ЦПК України, які регулюють питання виклику в судове засідання особи, яка проживає за межами України, та питання звернення суду України із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду (ч. 8 ст. 130, ст. 498, 499 ЦПК України).
Відповідно до вищевказаних вимог закону позивачу необхідно подати позовну заяву та додані до неї документи у перекладі на офіційну мову Грецької Республіки або іншу мову, встановлену відповідним міжнародним договором, які будуть надіслані третій особі.
Наведені недоліки унеможливлюють вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 185 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , де третіми особами є ОСОБА_4 , орган РАЦС муніципалітету Афіни, Грецької Республіки, Вижницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вижницькому районі Чернівецької області західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, про визнання батьківства та внесення змін в актовий запис про народження дитини, - залишити без руху.
Копію ухвали направити позивачу і повідомити про необхідність виправити зазначені недоліки заяви.
Для усунення недоліків надати строк 10 (десять) днів з дня отримання позивачем ухвали про залишення заяви без руху.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути позивачу.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Іван КИБИЧ