Справа № 636/3239/21 Провадження 1-кс/636/1417/25
24.11.2025
Слідчий суддя Чугуївського міського суду Харківської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного Шевченка та його захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, по кримінальному провадженні за № 62020170000001821 від 27.11.2020 відносно обвинуваченого
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, уродженця Червоноармійське Перше Вовчанського району Харківської області, з повною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, із задовільним станом здоров'я, не є особою з інвалідністю, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі ст. 89 КК України немаючого судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
встановив:
Прокурор Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що не з'явився вчасно до військової частини без поважних причин в умовах особливого періоду, тобто скоїв злочин, передбачений ч.4 ст.407 КК України. В останні 4 судові засідання обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не прибув і не повідомив про причини своєї не явки. Дана обставина унеможливила розгляд справі по суті у розумний строк.
Таким чином, єдиним засобом подальшого розгляду справи є обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Необхідність обрання стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_5 переховується від суду, у зв?язку з тим, що за місцем реєстрації та фактичного проживання останній не з'являється, на виклики не реагує.
Водночас обвинувачений, усвідомивши можливість отримання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, переховується від суду, незаконно впливати на свідків по вказаному кримінальному провадженню, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що може привести до перешкоджання встановлення істини по справі, а тому наявні ризики для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на момент вчинення злочину, солдат ОСОБА_5 вважається військовослужбовцем, який проходив військову службу.
Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують солдата захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення ОСОБА_5 підтверджується зібраними у ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження доказами у їх сукупності та взаємозв'язку, а саме: актом службового розслідування, протоколами пояснень свідків, а також іншими матеріалами кримінального провадження.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб: переховуватися обвинуваченим від суду, незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у обранні запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно обвинуваченого.
Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо обвинувачений буде перебувати на волі.
Так, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість переховування обвинуваченого від суду, обґрунтовується наступним:
ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, та за які законодавством передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, у зв'язку з чим є усі підстави вважати, що останній з метою уникнення від даного покарання буде переховуватись від органу досудового розслідування. Вказана обставина створює передумову для уникнення кримінальної відповідальності, останній може переховуватися від органу досудового розслідування або суду.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. ОСОБА_5 перебуваючи на свободі може незаконно впливати прямо чи опосередковано на свідків, враховуючи те, що він не застосовував зброю для залякування свідків, не виключає можливості повторення вище зазначених дій з метою залякування свідків з метою впливати на них, що свідчить про наявність ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
До того ж, показання свідків надані на досудовому слідстві не мають для суду наперед встановленої сили. Натомість суд досліджує всі докази безпосередньо в судовому засіданні.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується тим, що обвинувачений через тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення може продовжити переховуватись від органів досудового розслідування та суду, в тому числі і на тимчасово окупованій території України, і тим самим вчинити дезертирство повторно, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України є особливо тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років позбавлення волі.
Оцінюючи в сукупності викладене, варто прийти до висновку, що інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку ОСОБА_5 та відповідно до ст. 194 КПК України, йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
23.11.2025 року о 20.00 год. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Прокурор ОСОБА_6 в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити, вказав, що існують ризики того, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду у зв'язку з покаранням, яке загрожує останньому у разі визнання його винним у вчиненні злочину, а також може продовжити злочинну діяльність.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив відмовити у задоволені клопотання прокурора. Просив суд обрати запобіжний захід, який не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 вважає, що ризики, викладені у клопотанні прокурора відсутні, просив не обирати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та просив обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Слідчий суддя заслухав думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, вивчив клопотання та додані до нього документи, приходить до наступного.
Стаття 178 КПК України зобов'язує суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 цього кодексу, оцінити в сукупності й всі обставини перелічені цією статтею.
Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Суд ґрунтується на принципі презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред'явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред'явленого обвинувачення, суспільну небезпеку злочинних дій, в яких підозрюється ОСОБА_7 , а також дані про особу підозрюваного та міцність його соціальних зв'язків, а саме: ОСОБА_5 є громадянином України, повну середню освіту, не працює, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, має задовільний стан здоров'я, не є особою з інвалідністю, на підставі ст. 89 КК України немаючого судимостей, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного злочину.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, за які законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість злочинів, у вчиненні яких він підозрюється, що може спонукати підозрюваного до переховування від органів досудового слідства та суду, може вчинити інший злочин чи продовжити злочин, у якому підозрюється, а також вік та стан здоров'я підозрюваного, а тому вважає, що застосування відносно ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу неможливо для запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, та обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58).
Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення (злочину), дані про особу підозрюваного, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на це, інші більш м'які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і його належну поведінку, а також запобігти спробам переховування від суду та вчиненню іншого злочину.
Також, суд ураховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України вважає, що відсутні підстави для визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти встановленого порядку проходження військової служби в умовах воєнного стану, ухилявся від явки до суду у зв'язку із чим був оголошений в розшук судом.
Керуючись ст.ст. 176-178, 184, 193, 196, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 по кримінальному провадженні за № 62020170000001821 від 27.11.2020 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком 60 (шістдесят) днів - до 21 січня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.
Слідчий суддя