133/3686/25
2/133/2071/25
Іменем України
24.11.25 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Дурач О.А.
з участю секретаря Блащук Н.І.,
розглянувши в м. Козятин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" (адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8), представник позивача - Романенко Михайло Едуардович (адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) до ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-
29.09.2025 р. позивач звернувся до суду з зазначеною заявою. Провадження у справі відкрито 01.10.2025 р.
Короткий зміст вимог позовної заяви
23.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір № 102581046 на суму 12000 грн. у формі електронного документа, з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Первісний кредитор зобов'язання до договором виконав, перерахував 12000 грн. 23.05.2021 р. на банківську картку відповідача, яку відповідач зазначив у заявці при укладенні Кредитного договору, що підтверджується Платіжним дорученням.
За даним договором відповідач не виконував належним чином свої зобов'язання, утворилась заборгованість в загальній сумі 53700 грн., яка складається з заборгованості по кредиту - 12000 грн., заборгованості по несплаченим відсоткам за кредитом - 40500 грн., заборгованість за комісійними винагородами - 1200 грн., що підтверджується відомістю щоденних нарахувань та погашень за період з 23.05.2021 р. по 21.08.2021 р.
14.09.2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи фінанс» уклали договір відступлення права вимоги № 08Т, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Вказане додатково підтверджується реєстром прав вимоги, платіжною інструкцією. Сума боргу відповідачем не погашена.
У зв'язку із невиконанням договору, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 102581046 від 23.05.2021 р. на вказану суму, а також судові витрати у справі, в тому числі витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.
Позиція відповідача
Відповідач відзив не надав.
Процедура судового розгляду
Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 01.10.2025 р. постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Відповідачу ухвала надсилалась рекомендованим листом за зареєстрованим місцем проживання, тому вважається, що відповідач ухвалу отримав, протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали не надав відзив на позов в порядку, визначеному ст.178 ЦПК України, не надав заяву про розгляд даного провадження з викликом сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено що 23.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір № 102581046 у формі електронного документа, з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Умовами договору узгоджений порядок повернення кредиту, розмір відсотків, який підлягає до сплати за користування кредитними коштами. Так, сума кредиту - 12000 грн. Згідно п. 1.3 Договору, кредит надається строком на 30 днів з 23.05.2021 р., пунктом 1.4 Договору визначено терміни повернення кредиту - 22.06.2021 р. Пунктом 1.5.1 передбачено комісію за надання кредиту - 1200 грн., яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово. порядок прологнації його дії. Договором визначено порядок погашення кредиту, стандартну (базову) процентну ставку - 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6). річних , що становить 0,55% від суми кредиту за кожен день користування ним.
Первісний кредитор зобов'язання до договором виконав, перерахував 12000 грн. 23.05.2021 р. на банківську картку відповідача, яку відповідач зазначив у заявці при укладенні Кредитного договору, що підтверджується квитанцією від 23.05.2021 р.
За даним договором відповідач не виконував належним чином свої зобов'язання, утворилась заборгованість. Суд звертає увагу, что строк дії договору визначений сторонами 30 днів, тобто останнім днем строку договору є 22.06.2021 р.
Як визначено п. 4.2. Договору, сторони погоджуються що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору, у розмірі, визначеному в п. 1.6 договору є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Таким чином, фактично заборгованість відповідача по даному кредитному договору, складає 53700 грн., яка складається з заборгованості по кредиту - 12000 грн., заборгованості по несплаченим відсоткам за кредитом - 40500 грн., що підтверджується що підтверджується відомістю щоденних нарахувань та погашень за період з 23.05.2021 р. по 21.08.2021 р. Також, згідно даної відомості, відповідачу нараховано комісію 1200 грн.(п. 1.5.1 Договору).
14.09.2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи фінанс» уклали договір відступлення права вимоги № 08Т, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Вказане додатково підтверджується реєстром прав вимоги, платіжною інструкцією. Сума боргу відповідачем не погашена.
Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» N675-VIII від 03.09.2015року (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини 1статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч.1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо нарахування відсотків, суд зазначає наступне.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
Згідно положень ст. 625 ЦК України Відповідальність за порушення грошового зобов'язання боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2).
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду нагадує, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання (пункт 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц). Тому наслідки порушення грошового зобов'язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов'язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.
Якщо грошове зобов'язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов'язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов'язання залишається при цьому незмінним.
Отже, у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).
Також Велика Палата Верховного Суду нагадує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Також слід мати на увазі, що, на відміну від розміру процентів за "користування кредитом", розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).
Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19).
Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 57).
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. В даному випадку, сторонами обумовлено нормами договору , що нараховані проценти після закінчення строку дії договору, є процентами за користування чужими коштами, в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК Укрїани, що приймається судом до уваги.
Щодо комісії.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).
Відповідно до пункту 1.5.1 кредитного договору, позичальник сплачує банку комісію за надання кредитних ресурсів у розмірі 10 % від суми кредиту у день укладення кредитного договору. Сплата комісії здійснюється в гривні, в розмірі 1200 грн.
Виходячи з наведеного, нарахування винагороди за надання кредитних ресурсів (комісії) суперечить вимогам чинного законодавства України. Позивач не мав права встановлювати такі платежі, оскільки вони покладають на боржників обов'язок компенсувати можливі фінансові ризики банківської установи. Отже, в частині позову про стягнення заборгованості за комісійними винагородами в сумі 1200 грн. слід відмовити.
Висновки суду за результатами розгляду позову
Зібрані докази вказують на те, що ТОВ «Мілоан» і відповідач уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом. Відповідач підписав цей договір одноразовим ідентифікатором. При укладанні кредитного договору відповідачем вчинено ряд дій, без здійснення яких договір був би не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.
Відповідач був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного кредитного договору, однак не виконав грошове зобов'язання по поверненню кредитних коштів, а тому заборгованість по договору кредиту (тіло кредиту, проценти) в межах строку кредитування підлягає стягненню за рішенням суду. До позивача на законних правових підставах (договори факторингу) перейшло право вимоги до відповідача по вищевказаному кредитному договору від 23.05.2021 р. Наданий товариством розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору та є правильним. Відповідачем не надано доказів на його спростування. Натомість, заборгованість за комісійними винагородами не підлягає стягненю з відповідача в сумі 1200 грн., оскільки її стягнення суперечить нормам закону, що встановлено судом. Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором підлягають задоволенню частково. З відповідача підлягає стягненню заборгованість по кредитному договору у загальній сумі 52500 грн., з якої заборгованість за тілом кредиту становить 12000 грн., за відсотками - 40500 грн. В решті позову слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат
При розподілі судових витрат суд керується нормами ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України, згідно з якими судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати в т.ч. на професійну правничу допомогу, які несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Ч. 1 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в матеріалах справи наявне платіжне доручення про сплату судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп., а суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (97%), тобто в розмірі 2349 грн. 72 коп.
Відповідно до частин першої - шостої ст. 137 ЦК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).
Як вбачається із акту надання послуг № 846 від 31.07.2025 р., адвокатом відповідно до договору про надання правової допомоги складено позовну заяву вартістю 3000 грн за дві години роботи, зроблено правовий аналіз обставин спірних правовідносин вартістю 1000 грн за годину роботи, сформовано додатки до позову, витрачено 30 хв., вартість робіт складає 500 грн., подання позовної заяви до суду шляхом надсилання поштовим відправленням- 500 грн. за 30 хв. роботи.
Разом з тим, правовий аналіз обставин спірних правовідносин входить у складання позовної заяви, а тому суд уважає, що такі витрати в сумі 1000 грн є недоведеними, а тому у їх стягненні слід відмовити.
Крім того, дана позовна заява подана до суду через підсистему «Електронний суд», а тому витрати на надсилання позову до суду в розмірі 500 грн., як зазначено позивачем, поштовим відправленням, також є необґрунтованими і у їх стягненні слід відмовити.
Отже, враховуючи, що позовні вимоги по суті задоволено частково, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 3395 грн. (97% від 3500 грн.).
Керуючись ст.ст.12,76-83,89,141,158,247,263-265,280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" (адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8), представник позивача - Романенко Михайло Едуардович (адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) до ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (04212, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ: 42649746), заборгованість за кредитним договором № 102581046 від 23.05.2021 р. в загальній сумі 52500 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот) грн., яка складається з: 12000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 40500 грн. - заборгованість по несплаченим процентам за кредитом, станом на 27.09.2025 р.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (04212, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ: 42649746) витрати на правову допомогу в розмірі 3395 (три тисячі триста дев'яносто п'ять) грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2349 (дві тисячі триста сорок дев'ять) грн. 72 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: О.А. Дурач