149/1991/25
2/133/1841/25
Іменем України
24.11.25 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Дурач О.А.
за участю: секретаря судового засідання Блащук Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ), представник позивача - адвокат Лабик Руслан Романович (адреса: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 ), третя особа - ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНИ" (адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40), про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, -
25.06.2025 р. позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа - ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНИ", про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого. 11.08.2025 року до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області з Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області за підсудністю надійшла дана позовна заява. 14.08.2025 року, ухвалою суду відкрито провадження по даній справі у загальному провадженні, призначено підготовче судове засідання.. Справу призначено до розгляду ухвалою суду від 12.09.2025 р.
Короткий виклад обставин позовної заяви.
Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що 06.04.2025 року близько 17 години 40 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «MAN TGL 8.250», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Київській в с. Махнівка Хмільницького району Вінницької області у напрямку м. Житомир, в районі 245 км, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 , який перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись на велосипеді «ARDIS» у попутному напрямку, змінив напрямок руху ліворуч та виїхав на смугу руху автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 від отриманих травм загинув на місці події.
За фактом ДТП Головним управлінням Національної поліції в місті Києві матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020000000566.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження №12025020000000566, ОСОБА_3 , отримав тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми голови, шиї та грудної клітки: забитої рани в ділянці лівої вушної раковини, саден в лобовій ділянці справа, перелому шийного відділу хребта з переломом двох перших хребців, з ушкодженням мозку на цьому рівні, садна в ділянці лівого променево-зап'ясного суглобу, двох саден в ділянці правої кисті, саден в ділянці лівого кульшового суглоба та лівого стегна; тупої травми грудної клітки - синця в ділянці грудної клітки зліва, переломів другого-четвертого ребер зліва без ушкодження пристінкової плеври, забій лівої легені. Вказані ушкодження, що складають сполучну травму, виникли від травматичної дії (ударів) тупих твердих предметів (в т.ч. виступаючі частини транспортного засобу, асфальтне покриття дороги тощо), 06.04.25, перед настанням смерті, можливо, за обставин дорожньо-транспортної пригоди, як зазначено в обставинах справи у постанові Смерть ОСОБА_3 настала від перелому на рівні шийного відділу хребта з переломами дуг перших двох шийних хребців та ушкодженням довгастого мозку на цьому рівні вказана травма шиї відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент її заподіяння (п. 2.1.3 е «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р.), стоїть в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_3 …. При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт у концентрації 1,7 проміле, що відповідно орієнтовної таблиці, може вказувати на алкогольне сп'яніння середнього ступеня померлого перед настанням смерті.
Постановою про закриття кримінального провадження 29.04.2025 року, прийнятою старшим слідчим відділу СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майором поліції Мазур Юрієм Анатолійовичем, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020000000566 від 06.04.2025 року, закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 , водія автомобіля марки «MAN TGL 8.250», державний номерний знак НОМЕР_1 , складу правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.
Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність, пов'язані, експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «MAN TGL 8.2501 державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок дії якого загинув потерпілий, була застрахована у ПРАТ "СК "ПЗУ УКРАЇНА", відповідно до догові обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР222028686 (чинного на дату ДТП), що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ.
Відповідно до частини 1 статті 35 Закону №1961-IV, в редакції чинній на дату ДТП для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Керуючись вищевказаними положеннями Закону №1961-IV, 18.04.2025 p. представник позивача повідомив Страховика про настання страхового випадку звернувся, в порядку визначеному Законом №1961-IV, із заявами на виплаті страхового відшкодування.
Серед заявлених Позивачем до відшкодування вимог, містились: 32000,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди належної дружині потерпілого; 32000,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди належної синові потерпілого; 288000,00 грн. страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника.
Позивач зазначає, що сума відшкодування моральної шкоди (по 32000,00 грн. кожному), яку має здійснити страховик є значно меншою ніж та фактична, яку було завдано позивачу. Саме тому позивач прийняв рішення про звернення в суд з позовом до водія транспортного засобу «MAN TGL 8.250», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким спричинено ДТП, за відшкодуванням решти розміру заподіяної шкоди.
Позивач наголошує, що, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, смерть потерпілого настала на місці дорожньо-транспортної пригоди та була прямим причинним наслідком цієї пригоди.
В силу вимог ст. 1194 Цивільного кодексу України, оскільки ОСОБА_2 , застрахував цивільно-правову відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу, то на нього покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка наступає у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.
Щодо розрахунку моральної шкоди, встановленої п. 27.3 ст. 27 Закону № 1961-IV, позивач зазначає, що загальний розмір такого відшкодування (регламентної виплати) зазначеним в законі особам, становить 12 мінімальних заробітніх плат. Особами, які мають право на такі виплати є матір потерпілого ОСОБА_4 , дружина ОСОБА_1 , син ОСОБА_5 . На день настання страхового випадку в 2025 році встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 8000 грн. З урахуванням викладеного, загальний розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 96000 грн. (12*8000 грн.=96000 грн.) Отже, частка частка, яка припадає на кожну особу, що має право на отримання страхового відшкодування, в порядку пункту 27.3. Закону № 1961-IV, за шкоду, заподіяну смертю Потерпілого дорівнює по 32 000,00 грн. для кожного (96000/3 осіб=32000 грн.)
Щодо страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника, позивач зазначає, що на його утриманні перебував син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, він є особою, яка має право на відшкодування шкоди у зв'язку з загибеллю його батька. (ч.ч. 1,2 ст. 1200 ЦК України). Згідно п. 27.2 ст. 27 Закону № 1961-IV, загальний розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітніх плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, а тому мінімальний гарантований розмір страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника, становить 288000 грн. (36*8000 (мінімальна заробітна плата в жовтні 2025 р.).
Щодо ліміту відповідальності Страховика.
Зазначає, що постановою Правління Національного банку України від 30.05.2022 р. № 109, з 01.07.2022 р. та на дату ДТП розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, було встановлено у сумі 320000 грн. на одного потерпілого.
По даному страховому випадку сума страхового відшкодування становить 384000 грн., що перевищує 320000 грн. страхової суми. В такому разі страхове відшкодування, яке належить для виплати всім особам, які на нього претендують, становить 320 000,00 грн. та складається з: 32000,00 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, відповідно до п. 27.3 ст.27 Закону 2961-IV належної матері потерпілого (12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку (8000,00*12=96000,00/3 = 32'000,00 грн.); 32000,00 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, відповідно до п. 27.3 ст.27 Закону 2961-IV належної дружині потерпілого (12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку (8000,00*12=96000,00/3 = 32000,00 грн.); 32000,00 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, відповідно до п. 27.3 ст.27 Закону 2961-IV належної сину потерпілого (12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку (8000,00*12=96000,00/3 = 3'000,00 грн.); 224 000,00 грн. - в рахунок відшкодування решти шкоди пов'язаної і втратою годувальника належної сину потерпілого, в межах ліміту страхової суми (відповідно до п 27.2. ст.27 Закону №1961-IV - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку (8000,00*36=288000,00; 320000 -96000 =224000 грн.)).
Щодо відповідальності ОСОБА_2 позивач зазначає, що З матеріалів справи вбачається те, що смерть потерпілого настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки вказаний факт жодною із сторін не заперечується; потерпілий являється чоловіком ОСОБА_1 , ОСОБА_5 - вказаний факт підтверджується свідоцтвами про шлюб та народження позивача; син потерпілого являється дитиною-інвалідом, вказаний факт підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 ; водій з часу ДТП і по сьогодні ні матеріально, ні морально навіть не намагався допомогти позивачу.
Моральну шкоду, заподіяну їй, позивачу ОСОБА_6 та їх спільному сину ОСОБА_5 , позивач обґрунтовує тим, що їх сімейні зв'язки з потерпілим, хоча вони і не проживали 10 років разом, були міцними, він допомагав фізично та матеріально по господарству, забезпечував емоційну та матеріальну підтримку їй та дитині, на момент загибелі батька, ОСОБА_7 було 13 років, що стало величезним ударом для його психіки, як дитини-інваліда з діагнозом синдром Дауна , відбулося посилення постійного смутку, горя, тривоги, депресивних станів, характерних для втрат близької людини, проблеми зі сном, кошмари, порушення апетиту, значні труднощі в навчанні та розвитку, різке зниження успішності, замкнутість, агресія або апатія, складнощі в спілкування з оточуючими, необхідність адаптації до життя без одного з батьків. Зазначає про порушення нормального життєвого укладу, на зміни соціального статусу та життєвих планів, дружині доводиться адаптуватися до життя без чоловіка, порушення довгострокових життєвих планів, перерозподіл обов'язків (особливо щодо догляду за дитиною-інвалідом).
Враховуючи те, що після смерті чоловіка (батька), дружина та син у майбутньому позбавлені будь-якої підтримки і допомоги від загиблого, а також те, що смерть ОСОБА_9 частково змінила їхнє життя у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв'язки, а також з урахуванням інвалідності сина та його діагнозу (синдром Дауна ) і необхідності забезпечення його особливих потреб, позивач у своїй позовній заяві оцінив мінімальний розмір грошового відшкодування завданої йому моральної шкоди у грошовому еквіваленті 300000 грн. для неповнолітнього сина та аналогічну суму для дружини, який був визначений з урахуванням тієї матеріальної і нематеріальної допомоги, яку надавав потерпілий, а також з урахуванням грубої необережності потерпілого. Проте, враховуючи частку моральної шкоди, яку має здійснити страховик (по 32000 грн. кожному), то решта суми моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 та ОСОБА_5 внаслідок смерті ОСОБА_3 в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача становить по 204000 грн. для кожного. Просить стягнути з відповідача вказану суму.
Позиція відповідача
Відповідач надав відзив на позовну заяву відповідності до положень ст. 178 ЦПК України, відповідно до якого з позовом не згоден. Зазначає, що ОСОБА_3 перебував в стані алкогольного сп'яніння; ОСОБА_3 грубо порушив правила дорожнього руху, змінивши напрямок руху та виїхав на зустрічну смугу руху автомобілю; грубе порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху знаходиться в причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди; ОСОБА_10 діяв відповідно до вимог Правил дорожнього руху; ОСОБА_2 не мав технічної можливості попередити наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 . Позивач не проживала з загиблим ОСОБА_3 більше 10 років, про що зазначається в позовній заяві. Не проживання в шлюбі понад 10 років свідчить, що шлюб існував лише формально, однак не зважаючи на це, позивач визначає розмір моральної шкоди в тому ж розмірі, як і на дитину. Також відповідачем було надано брату потерпілого 10 000,00 грн. компенсації на поховання ОСОБА_3 (копія розписки додається). Крім цього, відповідно до ч.4 ст. 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення. При цьому, просить врахувати і його матеріальний стан. Відповідно до податкової декларації від 02.08.2025 року дохід відповідача за перше півріччя 2025 року становив 137 500 грн. (копія податкової декларації та квитанції №2 додаються). Наведене свідчить, що середньомісячний дохід відповідача становить 22916,66 грн., з яких він сплачує 4 124,99 грн. податку з доходів фізичних осіб (18%) та 1 145,83 грн. військового збору (5%), відповідно отримує лише 17 645,84 грн. Також, наявна заборгованість перед АТ «Приватбанк» в розмірі 61 232,11 грн. (копія довідки банку додається).
Процедура судового розгляду
Сторони, третя особа та їх представники у судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, сторони надали заяви (відповідач у відзиві), у якій просять провести розгляд справи у їх відсутність, позивач на задоволенні позовних вимог наполягає. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України сторона позивача зазначає, що докази на підтвердження понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу будуть, подані до суду згодом. Суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутністю вказаних учасників, враховуючи подані сторонами заяви, відсутність заяв та клопотань про відкладення розгляду справи, наявність достатніх матеріалів, які свідчать про права та взаємовідносини сторін для правильного вирішення даного провадження.
Зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
06.04.2025 р. Головним управлінням Національної поліції в місті Києві матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020000000566.
Як вбачається з Постанови про закриття кримінального провадження від 29.04.2025 року, прийнятою старшим слідчим відділу СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майором поліції Мазур Юрієм Анатолійовичем, в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12025020000000566, 06.04.2025 року близько 17 години 40 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «MAN TGL 8.250», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Київській в с. Махнівка Хмільницького району Вінницької області у напрямку м. Житомир, в районі 245 км, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 , який перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись на велосипеді «ARDIS» у попутному напрямку, змінив напрямок руху ліворуч та виїхав на смугу руху автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 від отриманих травм загинув на місці події. Даною постановою кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020000000566 від 06.04.2025 року, закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 , водія автомобіля марки «MAN TGL 8.250», державний номерний знак НОМЕР_1 , складу правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.
Так, згідно з висновком судово-медичної експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження №12025020000000566, ОСОБА_3 , отримав тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми голови, шиї та грудної клітки: забитої рани в ділянці лівої вушної раковини, саден в лобовій ділянці справа, перелому шийного відділу хребта з переломом двох перших хребців, з ушкодженням мозку на цьому рівні, садна в ділянці лівого променево-зап'ясного суглобу, двох саден в ділянці правої кисті, саден в ділянці лівого кульшового суглоба та лівого стегна; тупої травми грудної клітки - синця в ділянці грудної клітки зліва, переломів другого-четвертого ребер зліва без ушкодження пристінкової плеври, забій лівої легені. Вказані ушкодження, що складають сполучну травму, виникли від травматичної дії (ударів) тупих твердих предметів (в т.ч. виступаючі частини транспортного засобу, асфальтне покриття дороги тощо), 06.04.25, перед настанням смерті, можливо, за обставин дорожньо-транспортної пригоди, як зазначено в обставинах справи у постанові Смерть ОСОБА_3 настала від перелому на рівні шийного відділу хребта з переломами дуг перших двох шийних хребців та ушкодженням довгастого мозку на цьому рівні вазана травма шиї відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент її заподіяння (п. 2.1.3 е «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р.), стоїть в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_3 …. При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт у концентрації 1,7 проміле, що відповідно орієнтовної таблиці, може вказувати на алкогольне сп'яніння середнього ступеня померлого перед настанням смерті.
Згідно даних свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В довідці про причину смерті № 39 зазначено, причиною смерті ОСОБА_3 тупу травму шиї.
Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність, пов'язані, експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «MAN TGL 8.2501 державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок дії якого загинув потерпілий, була застрахована у ПРАТ "СК "ПЗУ УКРАЇНА", відповідно до догові обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР222028686 (чинного на дату ДТП), що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ.
18.04.2025 p. представник позивача повідомив Страховика про настання страхового випадку звернувся, в порядку визначеному Законом №1961-IV (№ 1949 від 18.04.2025 р.)., звернувся із заявами на виплаті страхового відшкодування. Серед заявлених Позивачем до відшкодування вимог, містились: 32000,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди належної дружині потерпілого; 32000,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди належної синові потерпілого; 288000,00 грн. страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника.
На переконання суду, усі досліджені докази є належними та допустимими.
Щодо родинних стосунків ОСОБА_3 , суд зазначає, що його матір'ю є ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , дружина - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , сином - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 .
Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 , дитина ОСОБА_5 має інвалідність з дитинства. Дитина проходить програми реабілітації, згідно індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю № 775 від 26.12.2024 р., страждає захворюванням синдром Дауна .
Щодо матеріального стану відповідача судом досліджено розписку щодо надання відповідачем брату потерпілого 10 000,00 грн. компенсації на поховання ОСОБА_3 податкову декларацію від 02.08.2025 року та квитанцію № 2, згідно якої за перше півріччя 2025 р. дохід відповідача за перше півріччя 2025 року становив 137 500 грн. Наведене свідчить, що середньомісячний дохід відповідача становить 22916,66 грн., з яких він сплачує 4 124,99 грн. податку з доходів фізичних осіб (18%) та 1 145,83 грн. військового збору (5%), відповідно отримує лише 17 645,84 грн. Також, наявна заборгованість перед АТ «Приватбанк» в розмірі 61 232,11 грн., що підтверджується копією довідки банку. Суд погоджується з доводами відповідача в частині визначення його доходів, оскільки вони підтверджуються наданими суду доказами та відповідачем не спростовані.
Норми права, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Згідно з ст. 3 ч. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені статтею 1167 ЦК України, зокрема, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується, зокрема, її дітям (ч.2 ст.1168 ЦК України).
Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, врегульовано статтею 1187 ЦК України, відповідно до положень частини 2 даної норми права шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання (ч.1 ст.1200 ЦК України).
Шкода відшкодовується, зокрема, дитині до досягнення нею вісімнадцяти років (п.1 ч.1 ст.1200 ЦК України).
Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини 1 статті 1200 ЦК України, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував (ч.2 ст.1200 ЦК України).
Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної внаслідок втрати годувальника, та інших доходів (ч.3 ст.1200 ЦК України).
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування); до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі Закон №1961-ІУ).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників (ст.3 Закону №1961-ІУ).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 Закону №1961-ІУ).
Страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст.6 Закону №1961-ІУ).
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (ч. 1 ст.22 Закону №1961-ІУ).
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов'язана зі смертю потерпілого (ст.23 Закону №1961-ІУ).
Стаття 27 Закону №1961-ІУ передбачає відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого. Так, даною нормою Закону передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди (п.27.1); страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами; загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п.27.2); страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим); загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (п.27.3); страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть; загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п.27.4); відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено вигляді одноразової виплати; загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку (п.27.5).
Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час дорожньо-транспортної пригода була застрахована, ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, становить 320000.
Отже, деліктні відносини ОСОБА_2 по відшкодуванню шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, в даному випадку поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, де ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» як страховик завдавача шкоди відповідає перед ОСОБА_1 в межах суми страхового відшкодування, що в загальній сумі становить 320000 грн.
Щодо розрахунку моральної шкоди, встановленої п. 27.3 ст. 27 Закону № 1961-IV, суд погоджується з розрахунком позивача, виходячи, що загальний розмір такого відшкодування (регламентної виплати) зазначеним в законі особам, становить 12 мінімальних заробітніх плат. Особами, які мають право на такі виплати є матір потерпілого ОСОБА_4 , дружина ОСОБА_1 , син ОСОБА_5 . На день настання страхового випадку в 2025 році встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 8000 грн. З урахуванням викладеного, загальний розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 96000 грн. (12*8000 грн.=96000 грн.) Отже, частка частка, яка припадає на кожну особу, що має право на отримання страхового відшкодування, в порядку пункту 27.3. Закону № 1961-IV, за шкоду, заподіяну смертю потерпілого дорівнює по 32 000,00 грн. для кожного (96000/3 осіб=32000 грн.)
Щодо страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника, щодо сина потерпілого, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає, що дійсно він є особою, яка має право на відшкодування шкоди у зв'язку з загибеллю його батька. (ч.ч. 1,2 ст. 1200 ЦК України).
Згідно пункту 27.2 статті 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами; загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Отже, мінімальний гарантований розмір страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника, становить 288000 грн. (36*8000 (мінімальна заробітна плата в жовтні 2025 р.). таким чином, суд погоджується з розрахунком відшкодування, наданого позивачем.
Судом перевірено за встановлено, що дійсно по даному страховому випадку сума страхового відшкодування становить 384000 грн., що перевищує 320000 грн. страхової суми. В такому разі страхове відшкодування, яке належить для виплати всім особам, які на нього претендують, становить 320 000,00 грн. та складається з: 32000,00 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, відповідно до п. 27.3 ст.27 Закону 2961-IV належної матері потерпілого (12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку (8000,00*12=96000,00/3 = 32000,00 грн.); 32000,00 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, відповідно до п. 27.3 ст.27 Закону 2961-IV належної дружині потерпілого (12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку (8000,00*12=96000,00/3 = 32000,00 грн.); 32000,00 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, відповідно до п. 27.3 ст.27 Закону 2961-IV належної сину потерпілого (12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку (8000,00*12=96000,00/3 = 3'000,00 грн.); 224 000,00 грн. - в рахунок відшкодування решти шкоди пов'язаної і втратою годувальника належної сину потерпілого, в межах ліміту страхової суми (відповідно до п 27.2. ст.27 Закону №1961-IV - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку (8000,00*36=288000,00; 320000 -96000 =224000 грн.)).
У відповідності до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язання сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Під час розгляду даного провадження судом встановлено, що заявлені позивачем вимоги не покриваються встановленим лімітом страхового відшкодування.
Відповідно до положень частини 3 статті 23 ЦК України моральна шкода визначається судом залежно, зокрема, від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Щодо ОСОБА_2 кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Проте, ОСОБА_2 відповідає за завдання моральної шкоди на підставі пункту 1 частини 2 статті 1167 ЦК України без вини як володілець транспортного засобу, так як шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу).
Статтею 1193 ЦК України передбачено урахування вини потерпілого і матеріальне становище фізичної особи, яка завдала шкоди.
Відповідно до положень частини 2 статті 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а у разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
В діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення не встановлено, потерпілий ОСОБА_3 в момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у стані середнього алкогольного сп'яніння (1,7 проміле) та як водій велосипеда грубо порушив Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_2 не мав технічної можливості попередити наїзд на велосипедиста.
Зазначені обставини в силу положень частини 2 статті 1193 ЦК України є підставою для урахування ступеня вини потерпілого ОСОБА_3 та, відповідно зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, що заявлена, з 204000 грн. на позивача та їх спільної дитини з потерпілим до 100000 грн. на кожного з них. При цьому суд враховує та приймає до уваги обґрунтування розміру моральної шкоди, зазначеної позивачем.
Витрати ОСОБА_2 на поховання ОСОБА_3 склали 10000 грн., що підтверджено доказами.
Судом також враховується матеріальне становище відповідача ОСОБА_2 , підтверджене матеріалами провадження.
Зазначені обставини в силу положень частини 3 статті 23 ЦК України підлягають врахуванню при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди (як відсутність вини особи, яка завдала моральної шкоди, та обставин, які мають істотне значення) для зменшення розміру грошового відшкодування шкоди щодо позивача та їх спільної дитини з потерпілим.
Вказане, в силу частини 3 статті 23 ЦК України є обставинами, які мають істотне значення, рівно як і відсутність вини заподіювача шкоди, розмір грошового відшкодування моральної шкоди Зюльковським як володільцем джерела підвищеної небезпеки, з урахуванням вимог розумності та справедливості, підлягає визначенню в сумі 100000 грн. щодо позивача та 100000 грн. щодо сина потерпілого.
Висновки суду
Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши наведені норми матеріального права, суд прийшов до висновку, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження завдання позивачу та неповнолітньому ОСОБА_5 моральної шкоди, смертю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної події, проте такі вимоги підлягають частковому задоволенню. З урахуванням вимог розумності та справедливості, стягненню на користь позивача та неповнолітнього ОСОБА_5 з відповідача підлягає сума на відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000 грн. кожному У задоволенні позовних вимог в іншій частині слід відмовити.
Щодо судових витрат
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, з урахуванням часткового задоволення вимог щодо стягнення моральної шкоди. Так, розмір судового збору, з урахуванням ціни позову - 408000 грн., складає 4080 грн. По даному позову вимоги задоволено в загальному розмірі 200000 грн., отже до стягнення підлягає судовий збір в розмірі 2000 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України сторона позивача зазначає, що докази на підтвердження понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу будуть, подані до суду пізніше, а тому вказане питання наразі не вирішується.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 263-268, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ), представник позивача - адвокат Лабик Руслан Романович (адреса: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 ), третя особа - ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНИ" (адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40), про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_1 , моральну шкоду, завдану смертю її чоловіка, ОСОБА_3 , внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки в розмірі 100000 (сто тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду, завдану смертю батька ОСОБА_3 , внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки в розмірі 100000 (сто тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , на користь держави, судовий збір в сумі 2000 (дві тисячі) грн.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Копію рішення направити сторонам протягом двох днів, в електронній формі - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса відсутня.
Суддя: О.А. Дурач