133/4237/25
1-кс/133/659/25
Іменем України
21.11.25 м. Козятин
Слідчий суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 ,з участю:секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділення поліції № 2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12025020230000470 від 10.11.2025 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-
10.11.2025 року до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області надійшло вказане клопотання, за ухвалою суду від 11.11.2025 р. встановлені судом недоліки усунуті. Клопотання мотивоване наступним. Досудовим розслідуванням встановлено, що 09.11.2025 року о 21:36 год. до ЧЧ ВП № 2 надійшло повідомлення про те, що в період часу з 07.10.2025 по 09.11.2025 гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , зайшла на території домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , належне гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Перебуваючи на території вказаного домоволодіння ОСОБА_5 , шляхом зриву навісного замка проникла до житлового будинку ОСОБА_6 , звідки таємно викрала бензокоси «Дніпро-М», бензопили «Фореста» та одяг, чим спричинила останній матеріальної шкоди.
09.11.2025 в період часу з 22 годин 14 хвилин по 22 годину 45 хвилин на підставі заяви гр. ОСОБА_5 , було проведено огляд місця події будинку АДРЕСА_1 , під час чого було виявлено та вилучено:
- штани камуфляжні синього кольору;
- жіночі черевики чорного кольору;
- жіноча шуба сірого кольору;
- куртка зеленого кольору;
- джинси синього кольору марки «KARVILA»;
- куртка синього кольору;
- куртка-бомбер чорного кольору;
- куртка сіро-чорного кольору марки «Nike»;
- куртка синього кольору марки «Hugoboss»;
- куртка світло-сірого кольору;
- пуховик чорного кольору марки «Адідас»;
- кросівки сірого кольору;
- чоловіча нагрудна сумка чорного кольору марки «Gorand»;
- бензопила «Фореста»;
- бензокоса «Дніпро-М»
10 листопада 2025 року вищеописані вилучені об'єкти на підставі ст. ст. 98, 110 КПК України в рамках вказаного кримінального провадження визнані в якості речового доказу, а тому виникла необхідність у накладанні на них арешту. Слідчий вважає, що вказані об'єкти відповідають критеріям, зазначеним уч.2 ст.167 КПК України, а саме зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, є об'єктом або предметом протиправних дій. Вказане майно належить потерпілій ОСОБА_6 . Просив накласти арешт на вищевказане тимчасово вилучене майно та після проведення необхідних експертних та слідчих дій повернути власнику під зберігальну розписку.
Слідчий, прокурор, власник майна ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, повідомлялись належним про дату, час, місце розгляду клопотання. Слідчий та прокурор надали заяви, згідно яких сторона обвинувачення підтримує доводи клопотання, просять справу розглядати за їх відсутності. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутністю вказаних осіб, відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України та, враховуючи, що у слідчого судді є достатні дані вважати, що суб'єкт подачі клопотання підтримує його доводи.
Перевіривши надані матеріали та дослідивши докази по цих матеріалах, встановив наступне.
09.11.2025 року о 21:36 год. до ЧЧ ВП № 2 надійшло повідомлення про те, що в період часу з 07.10.2025 по 09.11.2025 гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , зайшла на території домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , належне гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Перебуваючи на території вказаного домоволодіння ОСОБА_5 , шляхом зриву навісного замка проникла до житлового будинку ОСОБА_6 , звідки таємно викрала бензокоси «Дніпро-М», бензопили «Фореста» та одяг, чим спричинила останній матеріальної шкоди.
09.11.2025 в період часу з 22 годин 14 хвилин по 22 годину 45 хвилин на підставі заяви гр. ОСОБА_5 , було проведено огляд місця події будинку АДРЕСА_1 , під час чого було виявлено та вилучено:
- штани камуфляжні синього кольору;
- жіночі черевики чорного кольору;
- жіноча шуба сірого кольору;
- куртка зеленого кольору;
- джинси синього кольору марки «KARVILA»;
- куртка синього кольору;
- куртка-бомбер чорного кольору;
- куртка сіро-чорного кольору марки «Nike»;
- куртка синього кольору марки «Hugoboss»;
- куртка світло-сірого кольору;
- пуховик чорного кольору марки «Адідас»;
- кросівки сірого кольору;
- чоловіча нагрудна сумка чорного кольору марки «Gorand»;
- бензопила «Фореста»;
- бензокоса «Дніпро-М»
10листопада 2025 року вищеописані вилучені об'єкти на підставі ст. ст. 98, 110 КПК України в рамках вказаного кримінального провадження визнані в якості речового доказу.
Вирішуючи подане клопотання, суд зазначає, що положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно з нормами Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом. Отже визначальним критерієм для віднесення тих чи інших предметів до речових доказів у конкретному кримінальному провадженні виступають ознаки кримінального правопорушення, яке розслідується.Таким чином, у клопотанні слідчого належним чином розкрито, яке відношення зазначене майно має саме до цього кримінального провадження, у зв'язку з чим процесуальний статус зазначеного у клопотанні майна як речових доказів є визначеним відповідно до вимог ст.98 КПК України, оскільки постановою слідчого воно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Вилучені слідчим предмети є предметом кримінального правопорушення. Власником майна є ОСОБА_6 .
Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази слідчий суддя вважає їх належними та допустимими, їх сукупність та взаємозв'язок між ними достатній для прийняття процесуального рішення про арешт майна.
Слідчий довів, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Вказане майно має відношення до даного кримінального провадження, а його дослідження є необхідним для повного, швидкого, якісного проведення досудового розслідування.
Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.
Завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням може бути виконане.
Незастосування арешту майна може привести до настання наслідків, що перешкоджатимуть збереженню речових доказів.
Слідчим не доведено, що вказане майно підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, як це зазначено ним у клопотанні.
Враховуючи вищевикладене, а також правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, а також з метою забезпечення речових доказів, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню частково. Для забезпечення збереження речових доказів по вказаному провадженню, з метою забезпечення балансу між майновими правами власника та інтересами досудового слідства, слідчий суддя прийшов до висновку про доцільність застосування менш обтяжливого способу арешту майна, достатнім буде позбавити власника права на відчуження та розпорядження вказаним майном, без заборони користування таким майном, до скасування у встановленому КПК України порядку. При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що слідчим не доведено та необґрунтовано необхідність застосування способу арешту майна - заборону користування ним власником.
Частиною 2 ст. 100 КПК України визначено, що речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Правові підстави для застосування положень ч. 7 ст. 100 КПК України у даному провадженні, з огляду на зміст клопотання слідчого не вбачаються.
Таким чином, до компетенції слідчого судді не відноситься вирішення питання про порядок зберігання майна, зазначеного в клопотанні. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а тому в частині вимог клопотання визначення місця на зберігання арештованого майна слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173, 369, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ відділення поліції № 2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12025020230000470 від 10.11.2025 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - задовольнити частково.
Накласти арешт, шляхом тимчасового, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення права розпоряджатися, відчужувати на майно, - штани камуфляжні синього кольору;
- жіночі черевики чорного кольору;
- жіноча шуба сірого кольору;
- куртка зеленого кольору;
- джинси синього кольору марки «KARVILA»;
- куртка синього кольору;
- куртка-бомбер чорного кольору;
- куртка сіро-чорного кольору марки «Nike»;
- куртка синього кольору марки «Hugoboss»;
- куртка світло-сірого кольору;
- пуховик чорного кольору марки «Адідас»;
- кросівки сірого кольору;
- чоловіча нагрудна сумка чорного кольору марки «Gorand»;
- бензопила «Фореста»;
- бензокоса «Дніпро-М», які належать ОСОБА_6 .
У задоволенні клопотання у іншій частині відмовити.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ відділення поліції № 2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 .
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особами, які не викликались до суду протягом п'яти днів з дня її отримання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1