Справа № 132/3739/25
Провадження № 2-а/132/52/25
Рішення
Іменем України
24 листопада 2025 року м. Калинівка
Калинівський районний суд Вінницької області у складі головуючого - судді Карнауха Н.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій поліцейського батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Мельника Олександра Юрійовича протиправними, визнання незаконною та скасування постанови серії ЕНА №6073437 від 03.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП,
І. Короткий зміст заявлених вимог та позиції позивача.
До Калинівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій поліцейського батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Мельника Олександра Юрійовича протиправними, визнання незаконною та скасування постанови серії ЕНА №6073437 від 03.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 03.11.2025 поліцейським 2 взводу 1 роти БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капралом поліції Мельником Олександром Юрійовичем відносно позивача було складено постанову серія ЕНА № 6073437 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень за те, що позивач 03.11.2025 о 9 годині 25 хвилин в м. Калинівка по вул. Незалежності (Леніна), керуючи автомобілем «LEXUS LX 570», дн НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів, чим порушив п. 18.1 ПДР.
ОСОБА_1 дійсно 03.11.2025 о 9:25 год. в м. Калинівці по вул. Незалежності (Леніна) керував автомобілем марки «LEXUS LX 570», дн НОМЕР_1 . Розминувся з патрульною поліцією. Проїхавши 200 метрів, вони його наздогнали, позивач зупинився, до автомобіля підійшов поліцейський, капрал поліції, ОСОБА_2 . Поліцейський сказав, що ОСОБА_1 не пропустив пішохода, який рухався по нерегульованому пішохідному переходу. Позивач пояснив, що відповідно до п. 18.1 ПДР водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. В його ситуації пішохід стояв на відстані 1-2 метра від нерегульованого пішохідного переходу, ОСОБА_1 знизив швидкість, однак, наміру у пішохода переходити дорогу не було, пішохід не ступав на проїжджу частину дороги, просто стояв на тротуарі, можливо когось чекав, тому позивач продовжив рух далі. Позивач просив поліцейського надати відеофіксацію порушення, однак, на усі його пояснення поліцейський не реагував. Позивач виявив бажання скористатись правом на правову допомогу, однак, його клопотання було проігноровано, та не вжито жодних дій щодо можливості йому реалізувати своє право на отримання такої допомоги.
ІІ. Короткий зміст відзиву та позиція відповідача.
До суду засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 19.11.2025 надійшов відзив представника відповідача за дорученням - Грінченка Дениса Миколайовича, до якого долучено два відеозаписи: з відеореєстратора службового автомобіля поліцейських та нагрудної бодікамери поліцейського Мельника О.Ю.
У відзиві представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з таких підстав.
03.11.2025 нарядом батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП під час патрулювання по вул. Незалежності в м. Козятин, Хмільницького району, Вінницької області, близько 09 год. 25 хв. виявлено транспортний засіб - LEXUS LX 570, д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість та не зупинився чим створив перешкоду для пішохода, порушив пункт 18.1 ПДР України.
Після зупинки ТЗ, поліцейський відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» представився водію та повідомив причину зупинки. Після виконання вимог частини третьої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський відповідно до підпункту «а» пункту 2.4 ПДР пред'явив водію законну вимогу про надання для перевірки документів, передбачених підпунктами «а», «б», «ґ» пункту 2.1 ПДР, а саме: посвідчення водія відповідної категорії; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водієм виявився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - позивач, який виконав законну вимогу поліцейського, пред'явивши для перевірки вищевказані документи.
Встановивши всі обставини справи та факт вчинення адміністративного правопорушення, поліцейським, після розгляду справи було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Позивачу роз'яснено порядок виконання та оскарження даного рішення. Після цього, поліцейським винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6073437 від 03.11.2025 з накладенням на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу розміром 340 грн.
Факт вчинення адміністративного правопорушення та розгляд справи було зафіксовано на портативний відеореєстратор № 476856 та відеореєстратор службового ТЗ.
При перегляді відеозапису із автомобільного відеореєстратора, вбачається, що пішохід наблизившись до пішохідного переходу, помітив транспортний засіб позивача, який рухався з інтенсивною швидкістю без жодних намірів зупинитись, у зв'язку із чим пішохід для забезпечення безпеки власного життя та здоров'я зупинився перед самим пішохідним переходом та очікував безпечного моменту для переходу проїжджої частини.
Тобто, позивач, під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, незважаючи на те, що в цей момент пішохід вже стояв безпосередньо перед пішохідним переходом та збирався здійснювати перехід проїжджої частини, позивач не знизив швидкість та без зупинки ТЗ проїхав ділянку пішохідного переходу, чим створив суттєву перешкоду для пішохода.
Крім того перебування пішохода перед пішохідним переходом, а не безпосередньо на його ділянці обґрунтовано сукупністю деяких фізичних аспектів, зокрема: масою транспортного засобу та швидкістю його руху, які з урахуванням принципу раціонального сумніву, позбавляли позивача змоги вчасно зупинитись у потрібному місці та надати можливість пішоходу здійснити перехід проїжджої частини дороги у безпечний спосіб.
Також підтвердженням того, що пішохід все ж таки мав на меті перейти дорогу є факт самого переходу пішоходом через проїжджу частину дороги уже після проїду ТЗ позивача.
Доводи позивача стосовно того, що працівником поліції не було ознайомлено його із відеодоказом не знаходять свого підтвердження, так-як працівник поліції ознайомлював позивача із відео, однак останній не погодився із його змістом.
ІІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Із позовною заявою до батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Шишман Ю.В. звернувся до Калинівського районного суду Вінницької області 06.11.2025.
За результатами перевірки матеріалів позовної заяви на відповідність вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України, ухвалою судді від 10.11.2025 вказану позовну заяву залишено без руху через те, що всупереч вимогам в позовній заяві ОСОБА_1 не зазначено: адреси електронної пошти позивача, інформації про наявність або відсутність в нього електронного кабінету. Крім того, у позовній заяві не наведено відомостей щодо відповідача: ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, адреси електронної пошти, інформації про наявність або відсутність електронного кабінету. Всупереч п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві не зазначено власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної - протягом десяти днів із дня отримання копії цієї ухвали. Вказану ухвалу направлено позивачу для відома та виконання.
Після цього, до Калинівського районного суду Вінницької області 11.11.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в новій редакції, зі змісту якої вбачається, що недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області від 13.11.2025 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій поліцейського батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Мельника Олександра Юрійовича протиправними, визнання незаконною та скасування постанови серії ЕНА №6073437 від 03.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Відкрито провадження у справі за цим позовом. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Встановлено строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін: відповідачу в строк для подання відзиву, позивачу - разом з позовом або не пізніше двох днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов, протягом 7 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження. Зобов'язано відповідача надати суду протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали, всі наявні матеріли, які стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідно до постанови серії ЕНА №6073437 від 03.11.2025.
Вказану ухвалу направлено сторонам для відмова та виконання.
Після цього до суду засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 19.11.2025 надійшов відзив представника за дорученням відповідача - Департаменту патрульної поліції - Грінченка Дениса Миколайовича, до якого долучено два відеозаписи: з відеореєстратора службового автомобіля поліцейських та нагрудної бодікамери поліцейського Мельника О.Ю.
Також до суду засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 19.11.2025 представником відповідача Грінченком Д.М. подано клопотання про розгляд цієї справи в судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 21.11.2025 вказане клопотання представника відповідача залишено без задоволення через його необґрунтованість, продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Інших заяв, клопотань від учасників у справі станом на 21.11.2025 до суду не надходило.
Враховуючи наведене, згідно із ч.ч. 5, 8 ст. 262 КАС України справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Поліцейським батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, капралом поліції, Мельником О.Ю. 03.11.2025 винесено постанову серії ЕНА №6073437 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, накладення на нього штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 3).
Згідно із цією постановою, 03.11.2025 о 09:25:46 в м. Калинівці Хмільницького району Вінницької області, по вул. Незалежності (Леніна), 5, водій керуючи транспортним засобом марки «LEXUS LX 570», ДНЗ НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів, порушив п. 18.1 Правил дорожнього руху.
Долученим до відзиву на позов представника відповідача відеозаписом з відеореєстратора патрульного автомобіля поліцейських зафіксовано, як цей автомобіль рухається по проїжджій частині. При наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою «зебра», видно, як назустріч автомобілю поліцейських рухається легковий автомобіль чорного кольору та проїжджає нерегульований пішохідний перехід (09:24:31 відеозапису). В момент наближення цього легкового автомобіля чорного кольору до вказаного пішохідного переходу та його проїзду, на відстані орієнтовно не менше одного метра від початку дорожньої розмітки «зебра», перед пішохідним переходом, перебуває пішохід, який не рухається. Безпосередньо на пішохідному переході, позначеному дорожньою розміткою, пішоходи відсутні. При наближенні до пішохідного переходу автомобіль поліцейських та інший зустрічний автомобіль зупинились перед пішохідним переходом, після чого пішохід почав рух по пішохідному переходу. Автомобіль поліцейських виконав розворот ліворуч.
З наданого суду представником відповідача відеозапису з нагрудної бодікамери поліцейського Мельника О.Ю. вбачається, що цей відеозапис починається з того, як поліцейський виходить зі свого службового автомобіля та підходить до автомобіля марки «LEXUS LX 570», ДНЗ НОМЕР_1 , який перебуває в нерухомому стані на краю проїжджої частини (09:25:46 відеозапису). Поліцейський звертається до водія цього автомобіля, яким виявся ОСОБА_1 , та повідомляє, що на пішохідному переході стояв пішохід, водночас водій його не пропустив. ОСОБА_1 одразу зауважив, що пішохід перебував на відстані двох метрів від пішохідного переходу. В процесі подальшої розмови з поліцейськими ОСОБА_1 звертав їх увагу, що він зобов'язаний пропустити пішохода, за умови, що такий пішохід перебуває на пішохідному переході. Поліцейські наполягали на тому, що пішохід мав намір перейти проїжджу частину, однак, автомобіль, яким керував ОСОБА_1 , йому завадив це зробити.
Цим відеозаписом зафіксовано також обставини роз'яснення поліцейськими водію його прав та винесення постанови.
V. Позиція суду.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення.
Положеннями ч. 1 ст. 269, ст. 286 КАС України встановлено, що у адміністративних справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Окрім того, відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, відповідач, підтверджуючи правомірність свого рішення про притягнення позивача до відповідальності, повинен надати суду всі наявні у нього докази, що свідчать про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями ч. 1 ст. 222 КУпАП встановлено, що адміністративні справи щодо порушень правил дорожнього руху, передбачені, зокрема, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП, розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Пунктом 18.1 розділу 18 «Проїзд пішохідних переходів і зупинок транспортних засобів» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), встановлено, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Згідно із положеннями п. 1.10 Правил дорожнього руху пішохідний перехід - ділянка проїзної частини, острівця безпеки чи розділювальної смуги або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.38.1-5.41.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч. Регульованим вважається пішохідний перехід, рух по якому регулюється світлофором чи регулювальником, нерегульованим - пішохідний перехід, на якому немає регулювальника, світлофори відсутні або вимкнені чи працюють у режимі миготіння жовтого сигналу.
Тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.
Положеннями розділу 34 «Дорожня розмітка» Правил дорожнього руху встановлено, що горизонтальна розмітка має таке значення: 1.14.1, 1.14.2, 1.14.3 («зебра», у тому числі червоно-білого кольору) - позначають нерегульований і регульований пішохідний перехід на проїзній частині дороги чи на велосипедній доріжці, зокрема 1.14.2 - пішохідний перехід з підвищеною вірогідністю виникнення дорожньо-транспортних пригод, 1.14.3 - місце переходу осіб з порушенням зору.
Відповідно до вимог ст.ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.
Згідно із п.п. 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 за № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 55 та ч. 3 ст. 62 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частинами 1-3 ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Склад адміністративного правопорушення включає: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкта, суб'єктивну сторону.
Оскільки дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КУпАП і полягають у тому, що він 03.11.2025 о 09:25:46 в м. Калинівці Хмільницького району Вінницької області, по вул. Незалежності (Леніна), 5, керуючи транспортним засобом марки «LEXUS LX 570», ДНЗ НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів, порушив п. 18.1 Правил дорожнього руху, то відповідно до положень ст. 280 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейський зобов'язаний, серед іншого, встановити наявність пішоходів на нерегульованому пішохідному переході при наближенні до нього транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 .
При цьому необхідно враховувати, що вказані обставини мають бути підтверджені належними доказами, а оцінка фактичних обставин справи має здійснюватися у межах повноважень, визначених законом, із дотриманням принципів об'єктивності та всебічності розгляду справи.
Водночас із дослідженого судом відеозапису з реєстратора патрульного автомобіля поліцейських вбачається, що транспортний засіб - автомобіль чорного кольору, наближався до пішохідного переходу, позначеного горизонтальною дорожньою розміткою білого кольору 1.14.1 «зебра» та проїхав його. В цей час пішохід, зафіксований цим відеозаписом, перебував не на пішохідному переході, позначеному відповідною дорожньою розміткою, а на відстані орієнтовного одного метра від цієї розмітки, на тротуарі. З відеозапису вбачається, що пішохід вийшов на пішохідний перехід та почав рухатися по ньому уже після того, як автомобіль чорного кольору проїхав пішохідний перехід.
В той же час, пунктом 18.1 розділу «Проїзд пішохідних переходів і зупинок транспортних засобів» Правил дорожнього руху визначено обов'язки водія транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися за умови перебування пішоходів на такому пішохідному переході.
Поряд з цим, згідно із оскаржуваною постановою серії ЕНА №6073437 від 03.11.2025 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, вчинив правопорушення - не пропустив пішохода о 09:25:46 03.11.2025. Однак, відеозаписом з нагрудної бодікамери поліцейського ОСОБА_2 зафіксовано, що на початку цього відеозапису о 09:25:43 03.11.2025, тобто, в момент вчинення правопорушення відповідно до цієї постанови, автомобіль марки «LEXUS LX 570», ДНЗ НОМЕР_1 , перебуває в нерухомому стані, на краю проїжджої частини.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 у справі №560/751/17 виснував, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП. Обов'язок ж доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача покладений на відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Згідно із пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Статтею 62 Конституції України регламентовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, в силу принципу невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеності невинуватості цієї особи.
Зміст загальноприйнятого європейського стандарту доказування «поза розумним сумнівом» сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, полягає в тому, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У постанові від 21 січня 2020 року (справа № 754/17019/17) Верховний Суд зазначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Таким чином, судом встановлено, що згідно із оскаржуваною постановою серії ЕНА №6073437 від 03.11.2025 позивач 03.11.2025 о 09:25:46 в м. Калинівці Хмільницького району Вінницької області, по вул. Незалежності (Леніна), 5, керуючи транспортним засобом марки «LEXUS LX 570», ДНЗ НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів, порушив п. 18.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Позивач в позові заперечив факт перебування пішохода на нерегульованому пішохідному переході в момент його наближення до цього переходу на транспортному засобі. Вказані обставини підтверджуються дослідженими судом відеодоказами.
Таким чином, перевіряючи позицію сторін, досліджуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові про адміністративне правопорушення та не підтверджено жодним доказом. Водночас дослідженими судом відеодоказами спростовано факт вчинення позивачем ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній повинні бути зазначені докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження обставин, викладених в оскаржуваній постанові про накладення на позивача штрафу, а також на спростування обставин, зазначених у позові, суд дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, є недоведеною.
При цьому, суд бере до уваги те, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до відповідальності, місцевий загальний суд як адміністративний, зокрема, має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
При таких обставинах, суд дійшов висновку, що відповідачем поза розумним сумнівом не доведено, що притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності здійснено з дотриманням вимог закону. Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, при винесенні оскаржуваної постанови в діях ОСОБА_1 посадовими особами належним чином не встановлена та не доведена доказами. Тому, постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6073437 від 03.11.2025, винесена поліцейським батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Мельником О.Ю., згідно із якою накладено на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, є протиправною і підлягає скасуванню.
Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 необхідно закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
VІ. Судові витрати.
Пунктом 5 частини 1 статті 244 КАС України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При поданні цього позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 605,6 грн., який підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 19 Конституції України, ст.ст. 7, 122, 245, 268, 280 КУпАП, керуючись ст.ст. 2, 77, ч. 6 ст. 162, ст.ст. 242-246, 268-271, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції - задовольнити повністю.
Постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6073437 від 03.11.2025, винесену поліцейським батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, капралом поліції, Мельником Олександром Юрійовичем, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, вул. Федора Ернста, 3 в м. Києві) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складене 24.11.2025.
Учасники процесу:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок № 3.
Представник відповідача - Грінченко Денис Миколайович, адреса: пров. Кондрацького, 1А в м. Козятин Хмільницького району Вінницької області, РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Н.П. Карнаух