21.11.25
Справа № 635/5883/24
Провадження № 2 /635/1744/2025
21 листопада 2025 року смт Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Назаренко О.В.,
за участю секретаря судових засідань Літінської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розмір аліментів, визначений судовим наказом Харківського районного суду Харківської області у справі №635/4222/24 від 23 квітня 2024 року, змінити, стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини віх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячну, з часу набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що судовим наказом Харківського районного суду Харківської області від 23.04.2024 (справа № 635/4222/24 провадження №2-н/635/1655/2024) з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягувати з дня пред'явлення заяви про видачу судового наказу до суду, тобто з 19.04.2024 і до досягнення дитиною повноліття. На даний час на підставі судового наказу Московського районного суду м. Харкова від 24.12.2021 (справа №643/23084/24 провадження №2-н/643/6605/2021) з нього стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей від попереднього шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 23.12.2021 та до досягнення дітьми повноліття. Залишок заробітку позивача після виплат аліментів на утримання дітей, а також незначний розмір заробітку (доходу), часті зміни місця роботи, збільшення витрат, обумовлене збільшенням цін на товари та послуги, не забезпечує його життєвих потреб та ставить у тяжке матеріальне становище. Тому просить зменшити розмір аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 до 1/6 частки від всіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно з часу набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Аргументи учасників справи.
25 липня 2024 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, в якому вона заперечує проти задоволення позовних вимог позивача. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивачем ОСОБА_1 не доведено обставини погіршення його матеріального становища, пов'язані саме зі сплатою аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 від усіх видів доходу. Крім того, доводи, на які він посилається, обґрунтовуючи позовні вимоги, не відповідають дійсності оскільки, аліменти на утримання неповнолітніх дітей від попереднього шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 сплачує не регулярно, не у повному обсязі, а під час їх спільного проживання для цього використовувались не його особисті, а спільні кошти. Посилання на незначний розмір заробітку (доходів), витрати на сплату комунальних платежів та забезпечення власної життєдіяльності, зріст цін на товари та послуги на мають бути взяті до уваги, оскільки встановлений судовим наказом розмір аліментів обраховується не у конкретній сумі, а у виді частки від заробітку, тобто він враховується при визначені щомісячної суми, яка підлягає сплаті. Також ОСОБА_2 зазначила, що зменшення розміру аліментів негативно вплине на забезпечення життєдіяльності та розвитку їх сина, оскільки вона також утримує своїх престарілих батьків.
15 серпня 2024 року представником позивача надано письмові пояснення, відповідно до яких зазначає, що зміна матеріального становища є підставою для зміни розміру аліментів. Розмір аліментів, на які просить зменшити позивач, не порушує інтересів дитини. Також зазначає, що відповідач не надала доказів на переказ коштів своїм батькам.
Участь у справі сторін та інших учасників справи.
Позивач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений. Матеріали справи містять заяву представника позивача - адвоката Лопатюк Ю.Л. про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлена. Матеріали справи містять заяву представника відповідача - адвоката Санкіна А.В. про розгляд справи без участі відповідача та його представника. Доводи, викладені у відзиві та інших документах підтримують у повному обсязі, просять у задоволенні позову відмовити.
Рух справи.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11 червня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судовим наказом Харківського районного суду Харківської області від 23.04.2024 (справа № 635/4222/24 провадження №2-н/635/1655/2024) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягувати з дня пред'явлення заяви про видачу судового наказу до суду, тобто з 19.04.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно Декларації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі декларацій, та довідок про доходи №№881 та 882 від 26.08.2024 ОСОБА_1 обіймає посаду поліцейського ППОП Головного управління Національної поліції в Харківській області.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України, статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частинами 1, 2 статті 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Статтею 192 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них.
За змістом частини 1 статті 192 Сімейного кодексу України зміна сімейного стану платника аліментів є самостійною підставою для зменшення розміру аліментів незалежно від розміру отримуваного ним доходу.
Отже, за змістом ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Разом з тим, стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів лише за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів. У свою чергу, особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
Вказане кореспондується з положеннями правової позиції Верховного Суду України у справі за № 143цс13 від 05.02.2014 року, яка враховується судом, якою визначено, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку, а статтями 11, 12 вказаного Закону передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей. Якщо платник аліментів не має доходу взагалі, розмір аліментів обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості.
Отже, зменшення розміру аліментів можливе при настанні певних умов.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Частиною 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відсутність позиції відповідача по суті позову не є підставою для задоволення позовних вимог, якщо вони не обґрунтовані та доказово не підтверджені.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилається на те, що внаслідок частої зміни постійного місця роботи він отримує заробітну плату, яка після сплати аліментів, комунальних платежів, не забезпечує йому нормальний рівень життя.
З цього приводу суд зазначає, що згідно з декларацією за 2023 рік та довідками про доходи №№881 та 882 від 26.08.2024, виданими Головним управлінням національної поліції в Харківській області, ОСОБА_1 має стабільний дохід, що спростовує твердження щодо його зниження.
З урахуванням вимог ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що належних та допустимих доказів того, що змінились обставини, що існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів (а саме від 23.04.2024), визначені ст.192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано. Також, позивачем не надано і доказів зміни його матеріального стану, стану здоров'я, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі.
Відповідачем надано відомості про погіршення стану здоров'я неповнолітнього ОСОБА_3 , що потребує збільшення витрат на його лікування та реабілітацію.
Суд звертає увагу на те, що відповідно розмір аліментів, які стягуються з позивача, відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини сторін та суперечитиме її інтересам.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19.
Частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
На думку суду вимога позивача про зменшення розміру аліментів буде значно звужувати законне право малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на належне утримання, яке передбачене нормами СК України.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, а також їх достатність і взаємний зв'язок, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог про зменшення розміру аліментів на малолітню дитину ОСОБА_3 , у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає, оскільки такі вимоги позивача про зменшення розміру аліментів будуть значно звужувати законні права малолітньої дитини на належне утримання, які передбачені нормами СК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 13, 80, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, ст.192 СК України, суд,
у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ;
представник позивача: адвокат Лопатюк Юлія Леонідівна, РНОКПП: НОМЕР_2 , м. Харків, вул. Чернишевського, б. 54;
відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 ;
представник відповідача: адвокат Санкін Антон Володимирович, м. Харків, вул. Мефодіївська, 15.
Повний текст рішення складено 24 листопада 2025 року.
Суддя О.В.Назаренко