2/130/1088/2025
130/1327/25
"30" жовтня 2025 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Порощука П.П.,
за участі секретаря Маліщук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заяви про стягнення заборгованості за договором,-
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором. В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач зазначив, що 28.04.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір №21118388434117, у відповідності до якого відповідач отримав кредит. 01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування'та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір №1-12, у відповідності до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» передало (відступило) ТОВ «Вердикт Капітал» належні йому права вимоги до боржників, зокрема до відповідача за договором №21118388434117. Однак, 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023, у відповідності до якого ТОВ «Вердикт Капітал» передало (відступило) ТОВ «Коллект Центр» належні йому права вимоги до боржників, зокрема до відповідача за договором №21118388434117. У свою чергу, ТОВ «Коллект Центр» 18.02.2025 передало (відступило) ТОВ «Факторинг Партнерс» відповідно до договору №18-02/25 належні йому права вимоги до боржників, зокрема до відповідача за договором №21118388434117. Крім того, 06.05.2021 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 укладено договір №555146815741, у відповідності до якого відповідач отримав кредит. 18.12.2023 року ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимогами за кредитними догворами , в тому числі за договором №555146815741. Всупереч умовам вищевказаних кредитних договорів відповідач не виконав своїх зобов'язань, заборгованість не погасив. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами в розмірі 44531,30 грн., також понесені позивачем судові витрати.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в наданій до суду заяві просив розгляд справи провести у його відсутність, позовні вимоги підтримав.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, до суду повернувся конверт з відміткою про причини повернення «Адресат відсутній за вказаною адресою», причини його неявки суду невідомі, будь-яких заяв та клопотань суду не надав.
Згідно з положеннями ч.7 та 8 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленим про розгляд його справи судом, відзиву на позовну заяву не надіслав.
З огляду на вищезазначене суд, на підставі ч.5 ст.279 ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Таким чином, суд приходить до висновку про доцільність проведення спрощеного позовного провадження у даній справі, так як дана справа відноситься до малозначних, оскільки позовні вимоги позивача складають 44531,30 грн., тобто ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Крім того, ніхто із учасників по справі заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подавав.
Відповідно до ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню зважаючи на таке.
Суд, оцінюючи, належність, допустимість й достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 28.04.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір №21118388434117, у відповідності до якого відповідач отримав кредит (а.с.24-32). 01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір №1-12, у відповідності до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» передало (відступило) ТОВ «Вердикт Капітал» належні йому права вимоги до боржників, зокрема до відповідача за договором №21118388434117 (а.с.52-56). Однак, 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023, у відповідності до якого ТОВ «Вердикт Капітал» передало (відступило) ТОВ «Коллект Центр» належні йому права вимоги до боржників, зокрема до відповідача за договором №21118388434117 (а.с.63-68). У свою чергу, ТОВ «Коллект Центр» 18.02.2025 передало (відступило) ТОВ «Факторинг Партнерс» відповідно до договору №18-02/25 належні йому права вимоги до боржників, зокрема до відповідача за договором №21118388434117 (а.с.8-11). Крім того, 06.05.2021 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 укладено договір №555146815741, у відповідності до якого відповідач отримав кредит (а.с.33-38). 18.12.2023 року ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимогами за кредитними договорами , в тому числі за договором №555146815741 (а.с.57-59).Всупереч умовам вищевказаних кредитних договорів відповідач не виконав своїх зобов'язань, заборгованість не погасив.
Згідно ст.ст.526, 1049 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно вимог ст.629 ЦК України, договір є обов 'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позичкодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому.
У відповідності до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За вищенаведених обставин, суд прийшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами, є зобов'язальними, кредитодавці виконалі свої зобов'язання за кредитними договорами належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти, проте відповідач, отримавши кредитні кошти, в порушення взятих на себе зобов'язань, суму боргу по кредиту не повернув.
Суд звертає увагу на те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування факту отримання кредитних коштів, а також обставин та доказів наданих позивачем.
Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу (постанова Верховного Суду від 23.12.2020 року у справі №127/23910/14-ц).
Відповідач, власних розрахунків заборгованості не надав та не заявляв клопотання щодо призначення експертизи, отже належними та допустимими доказами не спростував розмір боргу.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн. (а.с.7), а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України.
Щодо вимог про відшкодування понесених позивачем витрат на надання правничої допомоги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До матеріалів справи позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 02.07.2024 року про надання адвокатом правничої допомоги (а.с.19-20), витяг з акту про надання юридичної допомоги від 31.03.2025 року (а.с.263, заявка на надання юридичної допомоги №1087 (а.с.22).
Суд враховує, що спірні правовідносини виникли у сфері кредитних правовідносин, а саме стягнення заборгованості за кредитним договором, що є однією із найпоширеніших категорій судових спорів, а тому формування правової позиції, не потребує значних часових та інтелектуальних затрат для особи, яка надає професійні юридичні послуги. Більш того, представник не брав участі в судових засіданнях.
З врахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про відшкодування понесених відповідачем витрат на правову допомогу в розмірі 16000 грн.
Керуючись ст.ст.4,10-13,76-81,263-265,268,273,280-283 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ід.н. НОМЕР_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» (ЕДРПОУ 42640371, вул.Гедройця Єжи,6 офіс 521, м.Київ, 03150) заборгованість за договорами №2111838843411 від 28.04.2021 року та №555146815741 від 06.05.2021 року у розмірі 44531,30 грн., також сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 16000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Порощук П.П.