2/130/2010/2025
130/3255/25
"20" листопада 2025 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі судді Костянтина Шепеля,
із секретарем судового засідання Раїсою Буга,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
приходить до такого.
Позиція позивача
Представник позивача ТОВ «Коллект Центр» звертається до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 5046928 від 12 травня 2021 року в розмірі 55196,53 грн, а також стягнути понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 16000 грн. Позов обґрунтовано тим, що відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту не виконує, а тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
На підтвердження позовних вимог представник позивача надав копію договору про надання споживчого кредиту, копію графіку платежів, копію паспорта споживчого кредиту, копію анкети-заяви на кредит, копію правил надання фінансових кредитів, копію довідки про ідентифікацію, копію платіжного доручення, копії розрахунків заборгованості, копію договору факторингу, копії реєстрів боржників, копію договору про відступлення права вимоги.
У відповіді на відзив представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що відповідно до умов договору після настання строк кредитування, згідно з пунктом 1.3. термін повернення кредиту і сплати винагород визначений пунктом 1.4 змінюється пропорційно строку пролонгації. З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка тривалий час продовжувала строк кредитування на підставі пункту 2.3.2 договору шляхом сплати відповідних сум, а також, що строк кредитування автоматично продовжувався у зв'язку із наявною заборгованістю на підставі пункту 2.3.2. договору.
Позиція відповідача
Відповідач надала відзив на позовну заяву в якому просить суд позовні вимоги задовольнити частково, а саме в розмірі 10738 грн, з яких 6938 грн заборгованість за тілом кредиту та 3000 грн заборгованість за процентами та 800 грн заборгованість за комісією, судовий збір та понесені витрати на адвоката задовольнити пропорційно задоволеним позовним вимогам. Свою позицію обгрунтовує тим, що позивачкою дійсно було укладено кредитний договір з ТОВ «Мілоан», відповідно до якого вона отримала кошти в сумі 8000 грн на строк 30 днів зі сплатою процентів та комісії. Однак, ознайомившись з позовною заявою вважає, що суму відсотків нараховано поза межами строку кредиту. Договором передбачено строк кредитування 30 днів, строк якого може бути продовжений, однак не може перевищувати 60 днів. А тому вважає, що відсотки за умовами договору мають бути нараховані лише за 30 днів за користування кредитом.
Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання
Справа надійшла до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області 27 жовтня 2025 року (а.с. 1).
Ухвалою суду від 3 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно з положеннями статті 279 Цивільного процесуального кодексу України та здійснено повідомлення відповідача про розгляд цієї справи в порядку частини одинадцятої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Оголошення було опубліковано 3 листопада 2025 року.
Ухвала про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, а також копія позовної заяви з додатками були надіслані відповідачу рекомендованим листом за останньою відомою адресою місця реєстрації, підтвердженою інформацією УДМС України у вінницькій області (а.с. 94).
10 листопада 2025 року на адресу суду повернувся конверт із відміткою на довідці Укрпошти про причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 101).
6 листопада 2025 року надходить заява представника відповідача - адвоката Височанської А.В. про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 97-98).
13 листопада 2025 року надходить відзив на позовну заяву (а.с. 105-107).
20 листопада 2025 року надходить відповідь на відзив (а.с.108-113).
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.
Відповідно до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин
З матеріалів справи встановлено, що 12 травня 2021 року відповідачка оформила на сайті ТОВ «Мілоан» анкету-заяву на кредит № 5046928, в якій вказав значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема: номер мобільного телефону, дату народження, паспортні дані, ідентифікаційний номер, місце проживання, реєстрації (а.с. 65).
12 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 5046928, за яким кредитодавець надав відповідачу кредит в сумі 8000 грн, з умовою сплати комісії в сумі 800 грн та процентів за стандартною процентною ставкою 5% в день. Строк кредитування 30 днів, з можливістю неодноразової пролонгації.
Разом з тим, згідно з пунктом 2.3.1.2 договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позивальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється за кількістю днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) процентною ставкою, наведеною в пункті 1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, які дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Водночас, у пункті 4.2 розділу 4 договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору, в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця. Тобто, в даному випадку, кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту (а.с. 26-29).
Аналогічна інформація міститься в паспорті споживчого кредиту № 5046928 від 12 травня 2021 року, підписаному відповідачем електронним підписом (а.с.64).
Згідно з копією квитанції від 12 травня 2021 року № 1645517793, ТОВ «Міолан» через систему платежів LigPay було переведено фінансову операцію по переказу коштів на підставі договору № 5046928 - на номер карки 516875*76 здійснено переказ коштів в сумі 8000 грн (а.с.71).
Відповідно до копії відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 5046928 від 12 травня 2021 року, ОСОБА_1 нараховувались щоденно проценти згідно з пунктом 1.5.2 та п. 2.3.1.1 кредитного договору (а.с. 72-73).
16 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» був укладений договір факторингу № 16/12-2021-43, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" передало ТОВ «Вердикт Капітал» належні йому права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між кредитором і боржниками (а.с. 10-18).
Згідно з копією акту приймання -передачі реєстру боржників від 16 грудня 2021 року до договору відступлення прав вимоги №16/12-2021-43, кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників (а.с. 20) .
Відповідно до копії з Реєстру боржників до договору факторингу № 16/12-2021-43 від 15 грудня 2021 року, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору № 5046928 в сумі 30913,53 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом в сумі 6938 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 23175,53 грн та заборгованістю за комісією в сумі 800 грн (а.с. 22-25).
10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» був укладений договір відступлення права вимоги № 10-01/2023, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язаннями, передбаченими даними кредитними договорами, перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (а.с. 30-42).
Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до копії з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня2023 року, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору 5046928 в сумі 55196,53 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом в сумі 6938 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 47458,53 грн та заборгованістю за комісією в сумі 800 грн (а.с. 45-48).
Суд зауважує, що згідно з наданим позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість у заявленій товариством сумі 55196,53 грн розрахована станом на 10 січня 2023 року, і є не зрозумілою та не відповідає умовам укладеного договору, та не надано жодних доказів на підтвердження заборгованості, що не може бути перевірено судом на правильність нарахування такої заборгованості, а тому є неналежними та не приймаються судом.
В той же час, реєстр боржників із зазначенням суми боргу не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 6 лютого 2019 року у справі №361/2105/16-ц.
З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів суд доходить висновку про укладення та підписання відповідачем договору про надання фінансових послуг за допомогою одноразового паролю ідентифікатора; невиконання ним, як позичальником своїх зобов'язань щодо повернення отриманих в борг коштів та наявності у нього боргових зобов'язань перед ТОВ «Коллект Центр», яке набуло прави вимоги за вищевказаним договором за договором факторингу.
Юридична кваліфікація встановлених обставин
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України між сторонами виникло зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтями 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 639 Цивільного кодексу України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що кредитний договір підписаний відповідачкою електронним підписом та відповідно до чинного законодавства.
Відповідачка через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав відповідачці за допомогою засобів зв'язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідачка використала для підтвердження підписання кредитних договорів. Без здійснення зазначених вище дій відповідачко кредитний договір не був би укладеними сторонами.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 523 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статей 1080, 1084 Цивільного кодексу України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Кредитніий договір укладений між відповідачем та первісним кредитором, а також укладені послідуючі договори факторингу, кінцевим кредитором за якими є ТОВ «Коллект центр», у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто в силу положень статті 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності указаних правочинів.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
З огляду на те, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку ні первісному кредитору, а ні ТОВ «Коллект центр» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, то суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача суми фактично отриманих нею кредитних коштів.
Також наявні підстави і для стягнення з відповідача процентів за користування кредитами, оскільки, як зазначено вище, відповідач підписала кредитний договір в якому сторонами узгоджено умови кредитування, тобто відповідач погодилась у письмовому вигляді з умовами кредитування, зокрема щодо нарахування відсоткової ставки за користування кредитними коштами. Однак суд зазначає таке.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові нарахування позивачем відсотків за користування коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним.
У постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 2 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначено, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Згідно із умовами договору №5046928 від 12 травня 2025 року, кредит надано у розмірі 8000 грн, на 30 днів, під 1,25 % процентної ставки. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% за день.
Відсоткова ставка 1,25 % за один день користування кредитом від 8000 грн становить 300 грн за день (8000 : 100 х 1,25%). Таким чином, заборгованість за тілом та відсотками за 30 днів становить 3000 грн (300 х 30).
Відповідно до пункту 2.3.1.2 договору, сторони погодили умови його пролонгації на 60 днів. Таким чином, у період з 12 червня 2021 року по 26 серпня 2021 року, що є строком кредитування, нарахування процентів на залишок кредиту здійснювався кредитором за ставкою 5% , що відповідає пункту 1.6 та відомостям про щоденні нарахування.
Саме тому ТОВ «Коллект Центр» має право на стягнення процентів за користування кредитом за 90 днів. Нарахування та стягнення із ОСОБА_1 процентів за користування кредитом поза визначеними строками суперечить вищевказаним вимогам Цивільного кодексу України та висновкам Верховного Суду. З огляду на зазначене нарахування відсотків за користування кредитом після закінчення терміну кредитування є неправомірним.
Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню кредит (основний борг) за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 5046928 від 12 травня 2021 року у розмірі 30113,53 грн, з яких 6938 грн сума позики, 23175,53 грн - проценти за користування кредитом.
Також суд вбачає підстави для стягнення з відповідача комісії за кредитним договором в сумі 800 грн, що передбачено договорами.
Суд зазначає, що законодавство, яке регулює порядок укладення договорів споживчого кредитування в Україні, зазнало змін у 2017 році з прийняттям Закону України «Про споживче кредитування». До цього часу судова практика у питанні можливості встановлення кредитором комісії в кредитному договорі захищала боржника як слабку сторону в кредитних правовідносинах. Однак з прийняттям в 2017 році Закону України «Про споживче кредитування» змінилася і судова практика.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Відповідно до частини першої статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Висновки суду
Давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному представником позивача в позовній заяві, відповідачем у відзиві, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог - без стягнення заборгованості за відсотками в сумі 24283 грн.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
З огляду на те, що позов задоволено частково (56,01 % від заявленої суми боргу), а тому суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 1356,79 грн, іншу частину суми сплаченого позивачем судового збору, залишити за позивачем.
Разом з тим, за правилами частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представником позивача подано до суду договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 1 липня 2024 року, укладений між позивачем та АО "Лігал Ассістанс» (а.с. 57-60), та розрахунки за конкретний вид наданих послуг (а.с.61), заявку про надання юридичної допомоги № 654 від 1 вересня 2025 року на суму 16000 грн (а.с. 62). Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково (56,01 %), суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог в розмірі 8961,60 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 259, 263, 264, 265, 273, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі статей 509, 525, 526, 549, 610, 611, 625, 634, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1077, 1080, 1084 Цивільного кодексу України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 5046928 від 12 травня 2021 року в розмірі 30 913 (тридцять тисяч дев'ятсот тринадцять) грн 53 коп, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1356 (одна тисяча триста п'ятсот шість) грн 79 коп та витрати на правову допомогу в розмірі 8961 (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят одна) грн 60 коп.
В частині стягнення заборгованості за відсотками в сумі 24283 грн - відмовити.
На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його винесення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Ім'я (найменування) сторін:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр", місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3,офіс 306, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації АДРЕСА_1 .
Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ