Справа № 645/4748/25
Провадження № 2/645/2529/25
19 листопада 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Спесивцева О.В.,
за участі секретаря судового засідання- Асєєвої К.М.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Константинової Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до Харківської міської ради
про визнання права власності,
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, в якому просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,6 кв.м., житловою площею 27,8 кв.м. в порядку спадкування за заповітом після смерті матері, ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову вказує, що батькам позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві приватної спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 43,6 кв.м., житловою площею 27,8 кв.м. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 14.05.1966 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 . Після його смерті спадщину фактично прийняла його дружина та мати позивача, ОСОБА_2 , оскільки проживала спільно з ним на час відкриття спадщини. Після смерті чоловіка стан здоров'я ОСОБА_2 значно погіршився, вона потребувала догляду та постійної допомоги. Позивач з липня 2009 року постійно проживав в квартирі АДРЕСА_1 разом з матір'ю, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, на спільні кошти купували побутову техніку, сплачували комунальні платежі за квартиру. На придбання ліків та проведення лікування витрачалися кошти зі спільного бюджету. Також він здійснював догляд за нею, так як вона була похилого віку, мали ряд важких захворювань, потребувала стороннього догляду. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 . За життя нею складено заповіт посвідчений 15.11.2017 року державним нотаріусом Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори згідного якого вона все майно, де б таке не було, та з чого б воно не складалось, і взагалі все, що буде належати їй на час смерті та на що за законом матиме право заповідала своєму синові- ОСОБА_1 . За заявою позивача від 10.02.2025 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Герасимовою О.О. заведено спадкову справу №10/2025. Позивач вказує, що інших заяв про прийняття або відмову від прийняття спадщини в матеріалах спадкової справи не має, свідоцтва про право на спадщину на будь-яке майно після смерті ОСОБА_2 не видавалось. Листом від 27.02.2025 року №37/01-16 приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Герасимова О.О. повідомила, що за інформацією, отриманою зі Спадкового реєстру після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якої за відсутністю документів на підтвердження факту прийняття спадщини позивачем після смерті матері у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 відмовлено. Вказує, що неможливість отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом є порушенням його права власності, оскільки унеможливлює визнання такого права з боку держави перед іншими суб'єктами цивільних та інших правовідносин. Статтями 1268 та 1269 ЦК України презюмується, що коли спадкоємець постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу. Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,6 кв.м., житловою площею 27,8 кв.м. в порядку спадкування за заповітом після смерті матері, ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 17.07.2025 прийнято справу до провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
05.08.2025 року до суду від представника позивача - адвоката Костянтинової Г.В. надійшли клопотання про виклик свідків та витребування доказів.
Ухвалою суду від 06.08.2025 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Герасимової О.О., копію спадкової справи, яка була заведена після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 та витребувано у Відокремленого підрозділу Четвертої Харківської міської нотаріальної контори (вул. Василя Мельникова, буд. 2, м. Харків), відомості щодо звернення із заявою про прийняття спадщини, або про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживав за адресою: АДРЕСА_2 .
12.08.2025 року від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Герасимової О.О. надійшли витребувані документи.
01.09.2025 року до суду від представника відповідача - ОСОБА_4 надійшли письмові пояснення, в яких вказує, що підставою вважати спадкоємця таким, що прийняв спадщину відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України є саме факт постійного його проживання із спадкодавцем на момент смерті останнього. Разом з тим, згідно паспорта позивача, місце його проживання зареєстровано у квартирі АДРЕСА_3 . Посилання позивача на факт проживання з 2009 по час смерті ОСОБА_2 разом за адресою: АДРЕСА_2 не свідчить, що було змінено місце його постійного проживання. Зазначає, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. В зв'язку з чим, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 15.09.2025 продовжено строк проведення підготовчого провадження по цивільній справі та повторно витребувано у Відокремленого підрозділу Четвертої Харківської міської нотаріальної контори відомості щодо звернення із заявою про прийняття спадщини, або про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживав за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 08.10.2025 року повторно витребувати у Відокремленого підрозділу Четвертої Харківської міської нотаріальної контори відомості щодо звернення із заявою про прийняття спадщини, або про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживав за адресою: АДРЕСА_2 .
23.10.2025 року до суду від Четвертої Харківської міської нотаріальної контори надійшла відповідь від 14.10.2025 року №1085/01-15/П, в якій повідомлено, що згідно відомостей зі Спадкового реєстру після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавались. А тому, надати відомості щодо звернення із заявою про прийняття спадщини чи відмовою від прийняття спадщини від спадкоємців вищевказаного спадкодавця немає можливості.
Ухвалою суду від 23.10.2025 року задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків та викликано в судове засідання в якості свідків: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_5 ; ОСОБА_7 , адреса: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_8 , адреса: АДРЕСА_7 . Попереджено свідків про кримінальну відповідальність за ст. 384-385 КК України за завідомо неправдиві показання чи за відмову давати показання на вимогу суду. Закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено її до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у визначеному законом порядку, в письмових поясненнях просила розглядати справи без її участі.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно копії свідоцтва про право власності на житло, виданого 21.12.1994 року Органом приватизації житлового фонду Харківського управління спеціальних та монтажних робіт, яке зареєстровано в КП «ХБТІ» 21.12.1994 року, реєстровий №В-14757, оригінал якого був оглянутий у судовому засіданні, квартира №51 в житловому будинку АДРЕСА_8 , загальною площею 43,6 кв.м., житловою площею 27,8 кв.м. належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 8).
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 14.05.1966 року та є батьками позивача, що підтверджується копіями свідоцтва про їх одруження, свідоцтва про народження позивача та паспорта позивача (а.с. 9-10).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Харкову Харківського міського управління юстиції (а.с. 10 зворот).
Згідно відповіді Четвертої Харківської міської нотаріальної контори надійшла відповідь від 14.10.2025 року №1085/01-15/П повідомлено, що згідно відомостей зі Спадкового реєстру після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавались. А тому, надати відомості щодо звернення із заявою про прийняття спадщини чи відмовою від прийняття спадщини від спадкоємців вищевказаного спадкодавця немає можливості.
Позивач вказував, що після смерті ОСОБА_3 стан здоров'я його матері погіршився, в зв'язку з чим, він з липня 2009 року постійно проживав разом з нею в квартирі АДРЕСА_1 , вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, на спільні кошти купували побутову техніку, сплачували комунальні платежі за квартиру. Також він здійснював догляд за нею, так як вона була похилого віку, мали ряд важких захворювань, потребувала стороннього догляду. На придбання ліків, проведення лікування витрачалися кошти зі спільного бюджету.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданим Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 10 зворот).
За життя ОСОБА_2 склала заповіт посвідчений 15.11.2017 року державним нотаріусом Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори згідного якого вона все майно, де б таке не було, та з чого б воно не складалось, і взагалі все, що буде належати їй на час смерті та на що за законом матиме право заповідала своєму синові- ОСОБА_1 (а.с. 11).
За заявою позивача від 10.02.2025 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Герасимовою О.О. заведено спадкову справу №10/2025 (а.с. 50-64).
Позивач вказує, що інших заяв про прийняття або відмову від прийняття спадщини в матеріалах спадкової справи не має, свідоцтва про право на спадщину на будь-яке майно після смерті ОСОБА_2 не видавалось.
Листом від 27.02.2025 року №37/01-16 приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Герасимова О.О. повідомила позивача про відсутність підстав для видачі свідоцтва про прийняття спадщини, оскільки відсутні документи на підтвердження факту прийняття спадщини позивачем після смерті матері (а.с. 11)
Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,6 кв.м., житловою площею 27,8 кв.м. в порядку спадкування за заповітом після смерті матері, ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із частиною 1 статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).
Згідно з частиною 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина 1 та 2 статті 1220 ЦК України).
У частинах 1 та 2 статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частини 1 статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина 1 статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Подібні правові висновки щодо застосування частини 3 статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212 св 19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308 св 18), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290 св 20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380 св 20), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620 св 21), від 19 квітня 2023 року у справі № 2-516/2007 (провадження № 61-11834 св 22).
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті 1216, 1217 ЦК України).
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За змістом пункту 3.19 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини 3 статті 1268 ЦК України необхідним є встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.
Статтею 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи. Фізична особа незалежно від наявності зареєстрованого місця проживання (місця реєстрації) має можливість на здійснення своїх прав та інтересів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року в справі № 761/40889/20 (провадження № 61-14588св21)).
Частина 3 статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20).
Як було встановлено під час розгляду справи, місце проживання позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_9 .
Позивач вказував, що його батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були зареєстровані та проживали спільно за адресою АДРЕСА_10 . Після смерті батька позивача, стан здоров'я його матері - ОСОБА_2 , погіршився, на підтвердження чого надав до суду копії медичних висновків (а.с. 23-24). Зазначив, що оскільки мати позивача потребувала догляду та постійної допомоги, позивач з липня 2009 року постійно проживав в квартирі АДРЕСА_1 разом з матір'ю, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, на спільні кошти купували побутову техніку, сплачували комунальні платежі за квартиру. Також він здійснював догляд за нею, так як вона була похилого віку, мала ряд важких захворювань, потребувала стороннього догляду. На придбання ліків, проведення лікування витрачалися кошти зі спільного бюджету.
Вказані обставини підтверджується також поясненнями допитаних в якості свідків у судовому засіданні ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Так, свідок ОСОБА_5 пояснила, що з 1964 року зареєстрована та фактично проживає у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_8 . Вказала, що підтримувала дружні стосунки з батьками позивача, спілкувалася з ними. Підтвердила, що позивач фактично проживав зі спадкодавцем ОСОБА_2 за вказаною адресою тривалий час до моменту її смерті. Зазначила, що ОСОБА_2 розповідала їй, що відносини з позивачем у неї були добрі, бюджет був спільний.
Свідок ОСОБА_6 повідомила суду, що з 1964 року мешкає за адресою АДРЕСА_8 в одному під'їзді з позивачем та його батьками. Вказала, що добре знала батьків позивача, підтримувала добросусідські відносини з ними, часто спілкувалася з його матір'ю, зокрема, ходила у гості. Зазначила, що між позивачем та її матір'ю були добрі відносини, позивач постійно проживав та піклувався за неї.
Свідок ОСОБА_7 вказав, що проживає за адресою: АДРЕСА_8 , у квартирі, яка розташована в одному під'їзді з квартирою батьків позивача. Зазначив, що з ОСОБА_2 він часто спілкувався на вулиці, допомагав їй поливати квіти на клумбі. Батьки позивача довгий час проживала спільно, проте після смерті батька, позивач переїхав до матері та почав постійно з нею мешкати. Також вказав, що похороном матері займався саме позивач.
Свідок ОСОБА_8 зазначила, що мешкає на 5-му поверсі в одному під'їзді з позивачем та його батьками за адресою АДРЕСА_8 . Вказала, що мала добрі стосунки з батьками позивача, постійно спілкувалася з його матір'ю. Зазначила, що позивач мешкав з матір'ю постійно, піклувався про неї, відвозив до медичних закладів, мали спільний бюджет, разом купляли продукти.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 міститься висновок про те, що добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Надані позивачем докази та встановлені під час судового розгляду справи обставини підтверджують, що на час смерті ОСОБА_2 , її син ОСОБА_1 проживав разом з нею.
Як вбачається зі змісту пояснень, в обґрунтування заперечень Харківська міська рада посилається лише на різні адреси реєстрації. Між тим, як вже вказувалось вище цивільне законодавство не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, а тому реєстрація позивача за адресою за іншою адресою, яка відмінна від адреси спадкодавиці, не свідчить про необґрунтованість позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року в справі №523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20), вказано, що у справах позовного провадження факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов'язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов'язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Отже, встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем є передусім питаннями доведення обставин, що входять до предмета доказування в справі, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення, а зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке встановлення не є необхідним.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Цей факт при вирішенні спору між спадкоємцями підлягає встановленню у мотивувальній частині судового рішення. Не пред'явлення окремої позовної вимоги про встановлення факту прийняття спадщини спадкодавцем не є підставою для відмови в позові про визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2024 року в справі № 642/4502/17 (провадження №61-14982св23)).
На підставі викладеного, суд відхиляє посилання відповідача на те, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що спадщина була ним фактично прийнята, оскільки на час смерті її матері вони проживали разом. Вказані обставини відповідачем не спростовано, доказів, що позивач фактично мешкала за іншою адресою, окремо від спадкодавці відповідачем не надано.
Відповідно до частини першої статті 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.
Главою 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, передбачені обставини, при наявності яких нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження; про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» судам роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
З наданою нотаріусом письмової відповіді від 27.02.2025 року №37/01-16 вбачається, що вона фактично є відмовою у видачі свідоцтва про право на спадщину. Оформлення відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину у вигляді відповіді на заяву, а не постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, не змінює суті такого документу нотаріуса і зводиться до відмови заявнику у видачі свідоцтва.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Судувід 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 22 лютого 2022 року в справі № 761/36873/18 (пункт 9.21) та інших.
У рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що норма 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
З урахуванням наведеного, оскільки той факт, що позивач проживав однією сім'єю зі спадкодавцем є доведеним, суд доходить до висновку, що ефективним і обґрунтованим є обраний позивачем спосіб захисту у вигляді вимоги щодо визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,6 кв.м., житловою площею 27,8 кв.м. в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення вимог.
Керуючись ст.ст. 141, 206, 247, 258-259, 268, 280-282 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності -задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,6 кв.м., житловою площею 27,8 кв.м. в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_10 .
Представник позивача - адвокат Константинова Ганна Вікторівна, свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльності №1292 від 08.08.2012 року.
Відповідач - Харківська міська рада, адреса: 61003, м.Харків, майдан Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243.
Повний текст рішення складено 24.11.2025 року.
Головуючий суддя О.В. Спесивцев