Справа № 645/1800/25
Провадження № 1-кп/645/348/25
24 листопада 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі судових засідань - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України,
встановив:
В провадженні Немишлянського районного суду м. Харкова знаходиться вказана кримінальна справа.
Під час досудового розслідування відносно обвинуваченого - ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який востаннє продовжено ухвалою Немишлянського районного суду м.Харкова від 03.10.2025 року на строк до 01.12.2025 року.
Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу згідно положень ст.331 КПК України, прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію обвинуваченого, просив змінити запобіжний захід на непов'язаний із триманням під вартою.
Суд, вислухавши учасників судового розгляду, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора з наступних підстав.
Статтею 194 КПК України визначено, що підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження є наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжні заходи як заходи процесуального примусу застосовуються до обвинуваченого з метою запобігти можливості приховатися від слідства і суду, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні та здійсненню правосуддя, а також запобігти спробам продовжити злочинну діяльність і полягають у обмеженні свободи пересування (ст. 177 КПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років. Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не був засуджений, не одружений, має малолітню дитину, не працює.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Крім того, з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, суд вважає, що у цьому судовому провадженні є наявним суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які посилався прокурор, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України - суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини. Тому суд не визначає розмір застави обвинуваченому ОСОБА_4 .
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який не може перевищувати 60 днів, без визначення розміру застави, на підставі п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, з утриманням у ДУ "Харківській слідчий ізолятор" до 22 січня 2026 року включно.
Строк дії ухвали встановити до 22.01.2026 року включно.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для виконання.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Суддя: ОСОБА_1