Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/11076/25
Провадження № 1-кп/644/1006/25
24.11.2025
24 листопада 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
розглянувши в залі судових засідань Індустріального районного суду м. Харкова, в порядку спрощеного кримінального провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226100000315 від 23.10.2025, за обвинувальним актом від 18.11.2025 стосовно:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Раївки Шевченківського району Харківської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Індустріального районного суду м. Харкова від 08.09.2025 за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 НМДГ, що становить 850 грн,
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
20 листопада 2025 року до Індустріального районного суду м. Харкова надійшли матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226100000315 від 23.10.2025, стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі за текстом - обвинувачений/ ОСОБА_2 ), за обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, з обвинувальним актом, затвердженим прокурором Куп'янської окружної прокуратури Харківської області від 18.11.2025, реєстром матеріалів досудового розслідування (т. 2 а.с. 1-6) та розписками про отримання обвинуваченим копій обвинувального акту та доданих до нього матеріалів досудового розслідування (т. 2 а.с. 11, 12), та його захисником - адвокатом ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 9, 10), яка діє в інтересах обвинуваченого на підставі доручення № 005-270008621 від 18.11.2025 (т. 1 а.с. 58).
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 24.11.2025 призначено проводити розгляд у кримінальному провадженні № 12025226100000315 від 23.10.2025, стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК України, з урахуванням положень параграфа № 1 цього кодексу (т. 2 а.с. 19).
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
22.10.2025 близько 10 годині 00 хвилин, ОСОБА_2 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , в ході сварки зі ОСОБА_4 (надалі за текстом ОСОБА_4 /потерпілий), яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи з умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи небезпечні наслідки, підійшов до ОСОБА_4 , та наніс один удар кулаком правої руки в область лівої бровної дуги, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді садна, синця і забій м'яких тканин лівої бровної дуги, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №12-14/186-Шв/25 від 23.10.2025, є легким тілесним ушкодженням.
З огляду на зазначене, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Дії обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд кваліфікує як кримінальне правопорушення-проступок, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК, з урахуванням положень цього параграфа (ч. 2, 3 ст. 381 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 382 КПК України суд у п'ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 298-2 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.
Відповідно до ч. 1 ст. 302 КПК України встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Згідно з ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.
Прокурором в обвинувальному акті заявлено клопотання про розгляд обвинувального акта від 18.11.2025 у кримінальному провадженні за № 12025226100000315 від 23.10.2025, стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні на підставі ч. 1 ст. 302 КПК України, мотивуючи тим, що обвинувачений ОСОБА_2 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 58), беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акту за його відсутності, що підтверджується наданою суду заявою щодо визнання своєї винуватості, згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні (т. 2 а.с. 3-4, 12-13).
Відтак, вищевказані обставини, які встановлені органом досудового розслідування у формі дізнання, відповідно до ч.2 ст.382 КПК України, судом не досліджувалися з огляду на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до його письмової заяви (т. 2 а.с. 12-13), яка складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах обвинуваченого на підставі доручення № 005-270008621 від 18.11.2025 (т. 1 а.с. 58), на ім'я прокурора Куп'янської окружної прокуратури Харківської області повідомив, що вину у скоєнні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, у кримінальному провадженні № 12025226100000315 від 23.10.2025 беззаперечно визнає, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами (т. 2 а.с. 12-13), а також ознайомлений та обізнаний з обмеженнями права на апеляційне оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, надав згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні, його згода є добровільною (т. 2 а.с. 7-8). Крім того, у цій заяві захисником ОСОБА_2 - адвокатом ОСОБА_3 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості обвинувачений, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами та добровільність згоди ОСОБА_2 на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні за його відсутності (т. 2 а.с. 13).
За приписами ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у скоєнні кримінального проступку, заяву обвинуваченого, складену в присутності його захисника - адвоката ОСОБА_5 , щодо визнання ним своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, у зв'язку з чим, у суду відсутні підстави піддавати сумніву добровільність такої позиції обвинуваченого, тому з урахуванням клопотання прокурора, добровільності та щирості зазначеної вище позиції обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає розгляду в порядку, визначеному ст. 381, 382 КПК України, тобто без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
Потерпілий ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , склав письмову заяву, яка додана до обвинувального акта, в якій висловив згоду зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами в межах кримінального провадження № 12025226100000315 від 23.10.2025 за фактом нанесення йому легкого тілесного ушкодження ОСОБА_2 , за обвинувачення останнього у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України, вказав, що ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, та погодився на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні за його відсутності (т. 2 а.с. 14).
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі «Бортнік проти України» від 27.01.2011 (п. 40) суд зазначав, що ст. 6 Конвенції не перешкоджає особі добровільно відмовитись - відкрито чи опосередковано - від свого права на деякі гарантії справедливого суду (рішення щодо прийнятності у справі «Квятковська проти Італії» від 30.11.2000 та рішення у справі «Піщальніков проти Росії» від 24.09.2009). Проте, для того, щоб відмова від права брати участь у судовому розгляді була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути встановлена у недвозначній формі і супроводжуватись мінімальними гарантіями, співмірними з її важливістю (див. рішення у справі «Пуатрімоль проти Франції» від 23.11.1993, пункт 31).
Відтак, спрощене провадження щодо кримінального проступку, регламентоване главою 30 КПК України, не порушує прав сторін кримінального провадження, з врахуванням того, що обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження та їх позиція є добровільною (т. 2 а.с. 7-8, 9), у зв'язку із чим суд вважає, що наявні підстави для розгляду обвинувального акту у порядку, встановленому ст. 381-382 КПК України.
Отже, враховуючи викладене вище, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження № 12025226100000315 від 23.10.2025, оцінивши зібрані в ході досудового розслідування докази, їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку, що подія кримінального проступку та діяння, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_2 , має місце, це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, вина ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, знайшла своє підтвердження та доведена доказами, встановленими органом досудового розслідування, поза розумним сумнівом.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.10.2021 у справі №166/361/19, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було учинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Відповідно до обвинувального акту від 18.11.2025, обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_2 є щире каяття (т. 2 а.с. 2).
З правового висновку Верховного Суду у постанові від 20.04.2021 в справі № 457/529/20 вбачається, що щире каяття - це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї кримінально караної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше кримінальних правопорушень. Вказана форма посткримінальної поведінки особи свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності.
Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 кримінальне провадження № 629/847/15-к).
Суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_2 щиро покаявся, визнавав свою вину, що вбачається із матеріалів кримінального провадження, адже доведеність винуватості ґрунтується, зокрема й на зізнавальних показаннях обвинуваченого (т. 1 а.с. 69-70, 71-72, т. 2 а.с. 13), що свідчить про належну критичну оцінку своєї протиправної поведінки та готовність нести кримінальну відповідальність, що також підтверджує наявність вищевказаної пом'якшуючої обставини.
Відповідно до обвинувального акту від 18.11.2025, обставини, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_2 не встановлено.
На підставі наведеного, суд дійшов переконання, що підстав сумніватися в правдивості й достовірності показань обвинуваченого не має, крім цього суд зауважує, що норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп'яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню й оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94, 337 КПК.
Мотиви призначення покарання.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 згідно з вимогами ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують покарання, та вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_2 судом установлено, що ОСОБА_2 народився 09 серпня 1983 року (т. 1 а.с. 36-37), проходив строкову військову службу з 13.05.2002 по 04.11.2003 у в/ч НОМЕР_1 на посаді гранатометника (т. 1 а.с. 41), на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, що підтверджується довідкою № 01-17/708 від 12.11.2025 (т. 1 а.с. 39). Крім того, згідно вимоги від 15.11.2025 про судимість ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом установлено, що 01.09.2025 стосовно обвинуваченого направлено до суду обвинувальний акт за ч. 1 ст. 125 КК України (т. 1 а.с. 49), згідно вироку Індустріального районного суду м. Харкова від 08.09.2025 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 850,00 грн, вирок набрав чинності 09.10.2025 (т. 1 а.с. 46-48), ОСОБА_2 сплатив штраф, що підтверджується квитанцією про сплату штрафу № 7 від 13.11.2025 (т. 1 а.с. 44), у зв'язку з чим, був знятий з обліку Куп'янського РС № 3 філії ДУ «Центр пробації» в Харківської області, на підставі довідки Куп'янського РС № 3 про зняття з обліку № 40 від 13.11.2025 (т. 1 а.с. 43), але має судимість згідно з ч. 1, 2 ст. 88 КК України та п. 7 ч. 1 ст. 89 КК України.
За інформацією, наданої ДОП ВПД № 1 Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_6 , судом установлено , що ОСОБА_2 за час мешкання зарекомендував себе посередньо, офіційно ніде не працює, протягом 2024-2025 років притягувався до адміністративної відповідальності, на обліку ВПД № 1 Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області не перебуває (т. 1 а.с. 45).
Отже, під час призначенні покарання суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема в справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Також у справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи.
При цьому, суд також виходить із положень ст.50 КК України відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з роз'яснень п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Так, відповідно до ст. 12 КК України вчинене ОСОБА_2 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України кваліфікується, як кримінальний проступок.
Санкцією ч. 1 ст. 125 КК України передбачено покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
Вивченням судом відомостей про особу обвинуваченого встановлено, що він раніше судимий за злочин проти життя та здоров'я, який скоїв у серпні 2025 року, за що засуджений вироком Індустріального районного суду м. Харкова від 08.09.2025 за ч. 1 ст. 125 КК України, який набрав чинності 09.10.2025 (т. 1 а.с. 46-48), до покарання у виді штрафу, який сплатив, у зв'язку з чим, знятий з обліку Куп'янського РС № 3 філії ДУ «Центр пробації» в Харківської області, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, особу винного, його вік, стан здоров'я, відсутність будь-яких доказів того, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю першої або другої групи, з урахуванням обставин, які пом'якшують його покарання, зокрема щире каяття, та відсутність обтяжуюючих обставин, а також відсутність офіційного працевлаштування, вважає, що виправлення обвинуваченого можливо при призначенні йому покарання за скоєння кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт на строк двохсот годин, оскільки покарання у вид штрафу, призначене вироком Індустріального районного суду м. Харкова від 08.09.2025 за ч. 1 ст. 125 КК України, не досягло своєї мети, і після набраня чинності 09.10.2025 зазначеним вище вироком (т. 1 а.с. 46-48), ОСОБА_2 знову скоїв кримінальне правопорушення 22 жовтня 2025 року, дії якого кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України в межах цього кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 КК України громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у своїй постанові від 02.11.2021 (справа № 750/5031/18, провадження № 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадках, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Суд наголошує, що повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві. Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Судом не встановлено підстав для застосування ст. 69 та 75 КК України.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_2 , офіційно не працевлаштований, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтвердили наявність у нього доходу, тому, суд дійшов переконання, що призначення покарання у виді штрафу та його виконання обвинуваченим не відповідатиме тяжкості правопорушення, а тому буде явно несправедливим та становитиме особистий надмірний тягар для обвинуваченого, а також, суд дійшов переконання, що факт призначення покарання у вид штрафу, призначене вироком Індустріального районного суду м. Харкова від 08.09.2025 за ч. 1 ст. 125 КК України, не досягло своєї мети, і після набраня чинності 09.10.2025 зазначеним вище вироком (т. 1 а.с. 46-48), ОСОБА_2 знову скоїв кримінальне правопорушення 22 жовтня 2025 року, дії якого кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України в межах цього кримінального провадження, що додатково свідчить про недоцільність і недієвість призначення ОСОБА_2 покарання у вигляді штрафу, який за своєю сутністю є грошовим стягненням, тоді коли обвинувачений офіційно не працевлаштований та не має доходу, що фактично унеможливить належне виконання покарання призначене судом.
Призначення покарання у виді виправних робіт, згідно з ч. 1 ст. 57 КК України відбувається за місцем роботи засудженого, оскільки ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований, зазначене унеможливлює призначення вказаного покарання.
Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов переконання, що покарання у виді двохсот годин громадських робіт призначене ОСОБА_2 , в межах установленої санкції за ч. 1 ст. 125 КК України, є справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Конвенції, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета і невідворотність покарання.
Підстав для застосування до обвинуваченого більш тяжкого покарання чи менш тяжкого, з врахуванням тяжкості скоєного, його особи, суд не знаходить.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Підстави застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні.
Розмір пропонованої винагороду викривачу - відсутній.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у межах кримінального провадження № 12025226100000315 від 23.10.2025 не застосовувався, а суд не вбачає підстав для його застосування.
Витрати на проведення експертизи під час досудового розслідування та речові докази відсутні.
Керуючись ст. 368 - 371, 373-374, 381-382, 394, 395 КПК України, на підставі ч. 1 ст. 125 КК України, суд
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.
Матеріали кримінального провадження № 12025226100000315 від 23.10.2025 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у справі № 644/11076/25.
Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини (ч.1 ст. 394 КПК України).
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Суддя ОСОБА_1