Суддя Паляничко Д. Г.
Справа № 644/5743/25
Провадження № 2-а/644/175/25
24.11.2025
24 листопада 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Паляничко Д.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Костильова О.В.,
одноособово, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
1.Стислий виклад:
1.1.1. позиції позивача
26 червня 2025 року до Індустріального районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1 /позивач), в особі представника - адвоката Царьова Романа Валерійовича, який діє на підставі ордеру серії ВІ № 1313224 від 17.06.2025, звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі за текстом - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /відповідачі) про поновлення строку на оскарження та скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 387-1п від 14.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 грн 00 коп
В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначив, що постановою № 387-1п від 14.12.2024 винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за неявку по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 28.10.2024 об 11 год 00 хв, яка була направлена позивачу за адресою: АДРЕСА_4 . Проте ОСОБА_1 з 03.06.2024 зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку зі зміною місця реєстрації, позивач став на облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 , куди також звернувся з заявою на відстрочку на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у якій зазначив адресу: АДРЕСА_1 .
За таких обставин, позивач вважає, що вищевказана постанова винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому справа про адміністративне правопорушення повинна бути закрита на підставі ч. 4 ст. 276 КУпАП.
Заразом, позивач просить поновити строк на оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 387-1п від 14.12.2024, оскільки зазначена вище постанова отримана ним 17.06.2025.
1.2.заперечень відповідача
05 листопада 2025 року на адресу Індустріального районного суду м. Харкова, через систему «Електронний суд», надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому відповідач просив поновити строк на його подачі до суду, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, вважав їх не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а також просив суд залишити постанову № 387-1п від 14.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 грн 00 коп без змін, витрати по сплаті судового збору та правової допомоги покласти на позивача, у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вказаного вище, відповідач зазначив, що відповідно до п.4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
«Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 передбачена процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, а саме: п.41. належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.
17.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 військовозобов'язаному ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» направлена повістка №704839 за задекларованим місцем проживання, а саме АДРЕСА_4 .
24.10.2024 зазначена вище повістка № 704839 повернута до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з відсутністю ОСОБА_1 за вказаною адресою, про що свідчить печатка на довідці про причини повернення. Отже, ОСОБА_1 був оповіщений належним чином про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 28.10.2024 о 11 год 00 хв, однак у вказаний час до ІНФОРМАЦІЯ_1 не з'явився про поважні причини неприбуття не повідомив, чим порушив ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
11.12.2024 стосовно правопорушника ОСОБА_1 уповноваженою на те особою, складено протокол № 387-1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, роз'яснено ст.63 Конституції України, його права, передбачені ст. 268 КУпАП, позивач отримав другий примірник протоколу, про що особисто поставив свій підпис. З метою реалізації права на захист та можливості взяти участь у засіданні, висловити заперечення, надати докази, тощо, розгляд справи було призначено на 14.12.2024.
14.12.2024 о 10 годині 00 хвилин відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення скоєне громадянином ОСОБА_1 . На розгляд справи позивач не з'явився, про дату та час розгляду справи був належним чином повідомлений. Клопотань щодо переносу розгляду справи від позивача не надходило.
Від імені ІНФОРМАЦІЯ_1 справу про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП розглядав начальник підполковник ОСОБА_3 .
2.заяви, клопотання
26.06.2025 разом з позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про поновлення порушеного строку на адміністративне оскарження постанови № 387-1п по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
15 липня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - адвоката Царьова Р.В., який діє на підставі ордеру серії ВІ № 1270651 від 06.01.2025, надійшла заява про усунення недоліків.
27.10.2025 на адресу Індустріального районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Царьова Р.В. надійшла заява про повторне витребування матеріалів адміністративного провадження за постановою № 387-1п від 14.12.2024, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
05.11.2025 на адресу Індустріального районного суду м. Харкова, через систему «Електронний суд», надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 з доданими документами про виклик по адміністративній справі стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, заразом відповідач просить провести розгляд справи у його відсутність.
05 листопада 2025 року на адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли матеріали адміністративного провадження за постановою № 387-1п від 14.12.2024 на виконання ухвали суду.
24.11.2025 до суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Царьова Р.В., надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів та проведення розгляду справи у відсутність позивача та його представника.
3.інші процесуальні дії у справі
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 26.06.2025 справа № 644/5743/25 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 02.07.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови залишення без руху та надано строк десять днів для усунення недоліків.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 22.07.2025 поновлено ОСОБА_1 строк для подання позовної заяви про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та відкрито провадження по вищевказаній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 27.10.2025 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 надати суду матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 387-1п від 14.12.2024.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Царьов Р.В у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, звернулися до суду з заявою, у якій просять провести розгляд справи у їх відсутність.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 М. Харкова Михайлов О.М. у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, звернувся до суду з заявою, у якій просить провести розгляд справи у його відсутність.
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
4. Обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та докази
Вирішуючи спір, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли адміністративні правовідносини у сфері законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також щодо порушенням призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Судом досліджено позов та відзив на позов, проаналізовано матеріали судової справи № 644/5743/25, досліджено та оцінено докази на належність, допустимість, достовірність, а також достатність як кожного окремо, так у їх сукупності та встановлено.
11.12.2024 оператором мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 солдатом ОСОБА_4 складено протокол № 387-1п про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, скоєне ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в якому зазначено, що 17.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 військовозобов'язаному ОСОБА_1 поштовим зв'язком АТ «Укрпошта» направлена повістка № 792204 за місцем його реєстрації (проживання), а саме: АДРЕСА_4 , про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 28.10.2024 об 11 год 00 хв для звірки військово-облікових даних.
24.10.2024 зазначена вище повістка № 792204 повернута до ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку відсутністю ОСОБА_1 за вказаною адресою.
У графі «Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу…» ОСОБА_1 вказав, що не має.
З витягу з наказу № 211 від 24.04.2024 командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_9 », вбачається, що підполковника ОСОБА_2 призначено на посаду начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 .
14.12.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 387-1П від 14.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн 00 коп за порушення ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки ОСОБА_1 був оповіщений належним чином про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 28.10.2024 об 11 год 00 хв для звірки військово-облікових даних, однак у зазначений час до ІНФОРМАЦІЯ_1 не з'явився, про поважні причини неприбуття не повідомив.
Як зазначено у постанові, ОСОБА_1 не з'явився за викликом по повістці, яка була направлена за адресою зареєстрованого місця проживання, та повернулася у зв'язку з відсутністю ОСОБА_1 за вказаною адресою.
З наданої копії повістки № 792204 на ім'я ОСОБА_1 , описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення № 0600298258568, рекомендованим повідомленням АТ «Укрпошта» про вручення поштового відправлення № 0600298258568 судом установлено, що відправлення за № 0600298258568 повернулося як неотримане позивачем, у зв'язку «закінченням встановленого терміну зберігання».
З відомості ІКС Оберіг, наданого відповідачем, судом вбачається, що у персональних даних ОСОБА_1 місце проживання/перебування зазначено АДРЕСА_4 , станом на 13.10.2024.
Як вбачається з розширених даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів від 01.11.2025, ОСОБА_1 , взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_1 29.05.2024, цього ж дня уточнено дані та зазначено місце реєстрації та фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
За інформацією з витягу Реєстру територіальної громади м. Харкова від 18.06.2024 судом установлено місце реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 03.06.2024.
5. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
Адміністративне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що згідно з протоколом № 387-1п від 11.12.2024 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, ОСОБА_1 викликано ІНФОРМАЦІЯ_1 для звірки військово-облікових даних, що не відповідає положенням ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 10 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок», оскільки така мета виклику як «звірки військово-облікових даних» не передбачена нормами чинного законодавства України.
Так, п. 10 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок» регламентує, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації (…), прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд (…).
Тотожні положення містить п. 3 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», зокрема: інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, та постановою КМУ «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» № 560 від 16.05.2024, згідно з яким: за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Суд ставиться критично до аргументів відповідача, що ОСОБА_1 викликано до ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином, оскільки опис вкладення до рекомендованого відправлення, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, довідка про причини повернення АТ «Укрпошта» за номером поштового відправлення 0600298258568 надані відповідачем разом з відзивом на позовну заяву не містять номера абонента, за яким отримуються електронні комунікаційні послуги щодо мобільного зв'язку адресата (одержувача), що суперечить п.п. 1 п. 32 постанови Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», за приписами якого поштове відправлення супроводжує така інформація, що надається відправником або зазначається на поштовому відправленні, якщо обов'язковість її надання (зазначення на поштовому відправленні) встановлена оператором поштового зв'язку: (…) номер абонента, за яким отримуються електронні комунікаційні послуги щодо мобільного або фіксованого зв'язку відправника та адресата (одержувача) (для реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів, крім поштових карток, листів без оголошеної цінності, відправлень для сліпих) (…).
Крім цього, опис вкладення не містить ані підпису, ані печатки АТ «Укрпошта», що суперечить п. 17 постанови Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», оскільки послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв'язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей.
Згідно з п. 6.8. Порядку пересилання відправлень «Укрпошта Стандарт», затвердженого Наказом ПАТ «Укрпошта» від 25.04.2017 № 507 (зі змінами), при прийманні відправлень Стандарт з описом вкладення відправник заповнює бланк опису у двох примірниках. Працівник ОПЗ перевіряє відповідність вкладення опису, розписується на обох його примірниках і проставляє відбиток календарного поштового штемпеля. Один примірник опису вкладається до відправлення Стандарт, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник ОПЗ повинен зазначити номер відправлення Стандарт. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до відправлення Стандарт, вартість вкладення (предметів) може не зазначатися.
Суд бере до уваги, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з довідкою АТ «Укрпошта» про причини повернення за номером поштового відправлення 0600298258568, наданий відповідачем, містить відомості, що поштове повідомлення повернуто як не отримане позивачем, у зв'язку з «закінченням встановленого терміну зберігання», що є неналежним повідомленням ОСОБА_1 про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 28.10.2024 згідно з п.41. «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Відповідно до п.41. вищевказаного «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.
Суд ставиться критично до аргументів відповідача щодо невиконання вимог відповідача та порушення позивачем ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо не прибуття на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповідомлення про зміну місця реєстрації, оскільки згідно з наданим позивачем розширеним витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів Резерв + судом установлено, що ОСОБА_1 уточнив дані 29.05.2024 та зазначив місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , крім цього, в свою чергу 11.12.2024 відповідач мав нагоду уточнити у позивача всі необхідні дані, однак, такою можливістю не скористався, а 14.12.2024 виніс оскаржувану постанову про накладення на позивача адміністративне стягнення.
Суд звертає увагу, що повістка про виклик ОСОБА_1 на 28.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 направлена відповідачем 17.10.2024 за адресою: АДРЕСА_4 , що суперечить наявній інформації, якою володів ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки місце реєстрації ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , про що зазначено позивачем при уточненні даних 29.05.2024.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
6.Мотивована оцінка.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні докази у справі, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач у своєму позові та відповідач у наданому відзиві на позов, оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , підлягають задоволенню та з урахуванням вищевикладених обставин, законним і справедливим буде скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 387-1п від 14.12.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З наведеного вбачається, що для кваліфікації дій за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення, тобто вчинення такого порушення особою в особливий період.
Враховуючи те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації, суд бере до уваги, що на момент притягнення позивача до адміністративного правопорушення діяв особливий період.
Як вбачається судом з матеріалів справи, позивачем заперечується факт оповіщення його про необхідність прибуття 28.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому з метою повного та всебічного розгляду цієї справи необхідним є з'ясування факту належного інформування позивача про обов'язок з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому, відповідач наполягав на тому, що позивач був у встановленому законом порядку повідомлений про необхідність прибуття по повістці на 28.10.2024, адже відповідна повістка повернулась з відміткою про не отримання «відсутність адресата за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Суд не може погодитися із постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 від № 387-1П від 14.12.2024, яка оскаржується, оскільки під час її винесення не в повній мірі було дотримано вимоги ст. 235, 276, 278 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.
Суд зауважує, що відповідно до підпункту 2) пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 № 560: «Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання».
Змінами, внесеними постановою КМУ від 08.10.2024 № 1147 до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ № 270 від 05.03.2009, відповідно до п. 73, 82, 86 яких вбачається, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_1» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_1», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_1». Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_1», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
З наведеного судом вбачається, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_1 необхідна сукупність обставин: 1) направлення повістки за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов'язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
Заразом, матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_1», що не може гарантувати його отримання кінцевим адресатом, відповідно не можна вважати належним способом повідомлення у розумінні вказаних норм чинного законодавства.
Крім цього, матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600298258568 з описом вручення зазначеної вище повістки № 792204, тоді коли відповідач у відзиві посилається на повістку № 704839, що також суперечить обставинам, якими обгрунтовує відповідач свої доводи, на ім'я ОСОБА_1 відповідно до якого, поштове повідомлення за № 0600298258568 повернулося, у зв'язку «за закінченням встановленого терміну зберігання», що є неналежним повідомленням про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та повністю спростовує доводи відповідача щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є грубим порушенням підпункту 2) пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 № 560.
Заразом, матеріали справи місять розширені дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів від 01.11.2025, згідно яких ОСОБА_1 уточнив дані 29.05.2024, зазначивши адресу реєстрації: АДРЕСА_1 , та став на обліку до ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові, що повністю спростовує доводи відповідача щодо зазначеного місця проживання/перебування, згідно даних відомостей ІКС «Оберіг», станом на 13.10.2024.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).
На переконання суду, вказане є суттєвим порушенням порядку надсилання та вручення поштової кореспонденції в цій категорії відправлень, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
Резюмуючи усе викладене вище, суд зазначає, що вина позивача, яка полягала у порушенні вимог ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII, не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП .
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Так, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).
Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП , суд дійшов переконання, що вимоги ОСОБА_1 , підлягають задоволенню, тому законним і справедливим буде скасувати постанову № 387-1п ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.12.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу на суму 17 000 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно нього закрити.
Ухвалюючи судове рішення, суд керується ст. 322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов переконання про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.
У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18.07.2006 Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
7.Порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Позивача незаконно, несправедливо та необґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності, чим порушили його права передбачені Конституцією України, а також положеннями чинного законодавства щодо порядку притягнення до адміністративної відповідальності.
Зокрема, відповідачем не доведено складу адміністративного правопорушення, а при складанні протоколу та постанови допущено значні порушення вимог закону, зокрема рішення відповідача ґрунтується на загальних нормах права, без конкретики у посиланні на обставини справи, проігноровано наявні докази надані позивачем, що підтверджують факт невиконання відповідачем норм чинного законодавства щодо належного виклику військовозобов'язаного задля уточнення військово-облікових даних в межах визначених строків тощо, чим грубо порушено право на об'єктивний розгляд справи тощо, що стало причиною звернення за захистом до суду, гарантованим ч.4 ст. 32 Конституції України.
8. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Встановленим судом фактам відповідають адміністративним правовідносинам щодо порушенням призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, які регулюються Конституцією України, Закону України «Про оборону України», Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» , Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку від 11.04.2024 № 3633-ІХ), Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені ст.210, 210-1 КУпАП). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як встановлено ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.
Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною 3 цієї статті за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку від 11.04.2024№ 3633-ІХ) під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідно до абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з абз. 4 п.1 ч. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633-ІХ 1) під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскаржувана постанова наведеним вимогам не відповідає, оскільки прийнята не на підставі та не у спосіб, що передбачені КУпАП (зокрема, без урахування положень примітки до ст. 210 КУпАП), необґрунтовано, тобто, без урахування всіх обставин, які є важливими для прийняття такого рішення, а відтак, підлягає скасуванню.
При цьому, суд наголошує, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності належних доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, адже у справах «Енгель та інші проти Нідерландів» («Engel and Others v. the. Netherlands», 08.06.1976, no. 5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72, 5370/72), «Озтюрк проти Німеччини» («Ozturk v. Germany», 21.02.1984, no. 8544/79), «Лутц проти Німеччини» («Lutz v. Germany», 25.08.1987, no. 9912/82), тлумачить поняття «кримінальний» автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо.
Європейський суд з прав людини по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, у рішеннях яких неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardov. Spain» від 06.12.1998 Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитись на користь цієї особи.
Відповідно до ч.2 ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч.1ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Більш того, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення визначені ст. 247 КУпАП. Відповідно до п.1 цієї статті провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
9.Норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в частині невиконання військового обов'язку щодо дотримання правил військового обліку позивачем щодо неповідомлення про зміну місця реєстрації, оскільки притягнення до адміністративної відповідальності відбулось саме за не прибуття без поважних причин до ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що є предметом оскаржуваної постанови.
Усі інші норми права на які посилались сторони судом розглянуті та застосовані.
10.Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 становить 3028 грн 00 коп.
Позивачем сплачено судовий збір у сумі 605,60, що підтверджується квитанцією № 8476-6551-3381-6462 від 26.06.2025.
Згідно з п.2 ч.5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.139 КАС України у зв'язку із задоволенням позову, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат по сплаті судового збору у сумі 605,60 гривень.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 2, 6-9, 72-77, 139, ч.4 ст.229, ст. 241-246, 250, 255, 268, 269, 271, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 387-1П від 14.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 грн 00 коп задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 387-1П від 14.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Повне ім'я/найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 27.02.2007 Ленінським РВ ГУ МВС України в Харківській області, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_13 , тел. НОМЕР_5 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , тел. НОМЕР_6 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_14 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 , юридична адреса АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_16 , тел. НОМЕР_7 .
Суддя Д.Г. Паляничко