Справа № 128/3952/25
Іменем України
24 листопада 2025 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
судді Карпінської Ю.Ф.,
за участю секретаря Дусанюк Н.О.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Деал фінанс груп» звернулося до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи позовні вимоги тим, що «30.04.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №71493179, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн строком на 30 днів (з 30.04.2025 до 29.05.2025), із процентною ставкою у розмірі 0,5%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування) нараховуються 4% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позивальника. На виконання умов кредитного договору №71493179 від 30.04.2025 на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти у сумі 4 000,00 грн. Враховуючи умови договору кредиту №71493179 від 30.04.2025, заборгованість ОСОБА_1 за договором кредиту складає 13 200,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 600,00 грн - сума заборгованості за процентами, 600,00 грн - сума заборгованості за комісією; 8 000,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою. Отже, відповідач належним чином зобов'язання щодо повернення основної суми боргу за договором кредиту, заборгованості за процентами та інших нарахувань не виконала. 16.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал фінанс груп» укладено договір факторингу №16/09/25, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до фізичних осіб - боржників, в тому числі за договором кредиту №71493179 від 30.04.2025. Відповідно до реєстру прав вимог №18/09/25-02 від 18.09.2025, клієнт відступив фактору право вимоги заборгованостей до боржників на умовах, передбачених договором факторингу №16/09/25 від 16.09.2025, в тому числі до відповідача, в сумі 13 200,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 600,00 грн - сума заборгованості за процентами, 600,00 грн - сума заборгованості за комісією; 8 000,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою. Тому просять стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту №71493179 від 30.04.2025 в розмірі 13 200,00 грн, а також судові витрати, понесені на сплату судового збору та на правничу допомогу».
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 15.10.2025 відкрив провадження у даній справі та призначив судовий розгляд у порядку спрощеного позовного провадження; витребував з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) карткового рахунку № НОМЕР_1 ; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), за період з 30.04.2025 до 03.05.2025.
На виконання вимог ухвали від 15.10.2025 до Вінницького районного суду Вінницької області з АТ КБ «ПриватБанк» подано інформацію щодо ОСОБА_1 .
У судове засідання 19.11.2025 учасники справи не з'явились, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялись судом в установленому законом порядку.
Представник позивача ТОВ «Деал фінанс груп» - адвокат Ткаченко Ю.О. попередньо подала до суду заяву, у якій просить розгляд справи проводити без участі представника ТОВ «Деал фінанс груп», не заперечує щодо постановлення заочного рішення.
У частині третій статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася без повідомлення причин, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася судом у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки за адресою зареєстрованого місця проживання. Заяв про розгляд справи без її участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачем у запропонований судом строк до суду не подано.
Крім того, інформація щодо розгляду справи міститься на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет (вебадреса сторінки - http://vnr.vn.court.gov.ua).
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За згодою сторони позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 19.11.2025 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом установлено, що 30.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71493179,згідно з умовами якого кредитодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту або достроково та сплатити кредитодавцю плату від суми кредиту; сума кредиту - 4 000,00 грн, строк кредитування - 30 днів, процентна ставка в день - 0,5%, комісія за надання кредиту - 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 600,00 грн), що підтверджується копією такого договору (а.с. 9-12).
Відповідно до копії довідки про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір №71493179 від 30.04.2025, ідентифікована Товариством з обмеженою відповідальністю«1 Безпечне агентство необхідних кредитів»; одноразовий ідентифікатор - 80104 (а.с. 13).
Згідно з копією платіжної інструкції від 30.04.2025, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відправило на картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 4 000,00 грн (а.с. 16).
З відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 22.10.2025 убачається, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 (а.с. 75).
На підтвердження факту отримання та користування кредитними коштами ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» на виконання вимог ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області від 15.10.2025 надало суду виписку від 22.10.2025 за договором за період з 30.04.2025 до 03.05.2025 по картці, з якої убачається, що 30.04.2025 на картку ОСОБА_1 відбулося зарахування коштів в сумі 4 000,00 грн (а.с. 75 зі звороту - 76).
Згідно з копією розрахунку заборгованості від 18.09.2025, заборгованість ОСОБА_1 за договором №71493179 від 30.04.2025, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , складає 13 200,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 600,00 грн - сума заборгованості за процентами, 600,00 грн - сума заборгованості за комісією, 8 000,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою (а.с. 7).
16.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп»укладено договір факторингу №16/09/25, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб (а.с. 25-26).
Відповідно до копії реєстру прав вимог №18/09/25-02 від 18.09.2025, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Деал фінанс груп»заборгованість ОСОБА_1 за договором №71493179 від 30.04.2025, яка станом на момент відступлення прав вимоги становить 13 200,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 600,00 грн - сума заборгованості за процентами, 600,00 грн - сума заборгованості за комісією, 8 000,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою (а.с. 22).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 (справа № 2-383/2010) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У Законі України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої та дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У нормах статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Як убачається з копії кредитного договору №71493179 від 30.04.2025 він підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Аналіз указаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 (справа № 906/1174/18) зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 (справа № 910/12525/20) зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
16.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп»укладено договір факторингу №16/09/25.
Відповідно до копії реєстру прав вимог №18/09/25-02 від 18.09.2025, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Деал фінанс груп»заборгованість ОСОБА_1 за договором №71493179 від 30.04.2025, яка станом на момент відступлення прав вимоги становить 13 200,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 600,00 грн - сума заборгованості за процентами, 600,00 грн - сума заборгованості за комісією, 8 000,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп»набуло право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З копій розрахунків заборгованості від 18.09.2025 убачається, що заборгованість ОСОБА_1 за договором №71493179 від 30.04.2025, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , складає 13 200,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 600,00 грн - сума заборгованості за процентами, 600,00 грн - сума заборгованості за комісією, 8 000,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
Згідно з укладеним 30.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 договору надання коштів у кредит №71493179, кредитодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту або достроково та сплатити кредитодавцю плату від суми кредиту; сума кредиту - 4 000,00 грн, строк кредитування - 30 днів, процентна ставка в день - 0,5%, комісія за надання кредиту - 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 600,00 грн).
Тому нарахування процентів та комісії кредитором здійснювалося за умовами договору надання коштів у кредит №71493179 від 30.04.2025, з якими відповідач ОСОБА_1 ознайомилася та погодилася.
У постанові ВП ВС від 13.07.2022 (справа № 496/3134/19) зазначено, що Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Отже, оскільки долучені до позовної заяви докази підтверджують надання коштів ОСОБА_1 , отримання і використання таких коштів останньою, нарахування відсотків та комісії, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку ні Товариству з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ні його правонаступнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп»не повернуті, тобто відповідачем не виконано договірні зобов'язання, суд вважає позовні вимоги у частині стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту, процентів та комісії обґрунтованими та такими, що слід задовольнити.
Водночас позивач при розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором надання коштів у кредит №71493179 від 30.04.2025 вказує про наявність у ОСОБА_1 заборгованості за пенею/неустойкою у розмірі 8 000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
З 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який діє і до даного часу.
У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки договір надання коштів у кредит №71493179 укладений 30.04.2025, тобто після 24.02.2022, а тому нарахована пеня/неустойка у розмірі 8 000,00 грн не може бути стягнена з відповідача ОСОБА_1 за прострочення виконання (невиконання) зобов'язань за договором надання коштів у кредит №71493179 від 30.04.2025.
Враховуючи викладене, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» слід задовольнити частково, а саме: стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Деал фінанс груп»заборгованість за договором надання коштів у кредит №71493179 від 30.04.2025 у розмірі 5 200,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 600 грн - сума заборгованості за процентами, 600,00 грн - сума заборгованості за комісією.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, доказів на спростування встановлених судом обставин не надала.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача, у порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України, судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 954,30 грн (5 200,00 грн ? 2 422,40 грн / 13 200,00 грн) слід стягнути з відповідача на користь позивача.
У частині другій статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У статті 59 Конституції України закріплено право кожної людини на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої та третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 (справа № 379/1418/18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Судом установлено, що 22.08.2025 між адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп»було укладено договір №22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги.
Крім того, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу до позову долучено копію витягу з акту №1-ДІЛ від 22.09.2025 приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, з якого убачається, що адвокатом Ткаченко Ю.О. надано правничу допомогу ТОВ «Деал фінанс груп» щодо боржника ОСОБА_1 ; акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, з якого убачається, що ТОВ «Деал фінанс груп» передало, а адвокат Ткаченко Ю.О. прийняла на себе зобов'язання надати правничу допомогу щодо боржника ОСОБА_1 , а також копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 24.09.2025.
Отже, стороною позивача подано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має урахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» указано, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зважаючи на умови договору про надання правничої допомоги, виконані адвокатом роботи та надані послуги, беручи до уваги ціну даного позову, а також те, що позовні вимоги задоволено судом частково, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1 772,70 грн (5 200,00 грн ? 4 500,00 грн / 13 200,00 грн) слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 10, 12, 19, 81, 133, 137, 141, 211, 247, 258-260, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» (код ЄДРПОУ 44280974) заборгованість за договором надання коштів у кредит №71493179 від 30.04.2025 у загальному розмірі 5 200(п'ять тисяч двісті) грн 00 коп., з яких: 4 000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 600,00 грн - сума заборгованості за процентами, 600,00 грн - сума заборгованості за комісією.
Решту позовних вимог залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» (код ЄДРПОУ 44280974) понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 954 (дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн 30 коп. та на правничу допомогу в сумі 1 772 (одна тисяча сімсот сімдесят дві) грн 70 коп.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп», адреса місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, оф. 40/3, Київської області.
Відповідач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення - 24.11.2025.