Справа № 128/550/21
Іменем України
24 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2
та учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду, в режимі відеоконференції з Конотопським міськрайонним судом Сумської області, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.08.2020 за № 12020020100000591, по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Золакар, Мартунинського району Республіки Вірменії, громадянина України, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , одруженого, освіта середня повна, непрацюючого, раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,
У провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває вищевказане кримінальне провадження, по якому проводиться судовий розгляд.
У судовому засіданні 24.11.2025 обвинуваченому ОСОБА_4 судом роз'яснено можливість звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК та закриття з цих підстав кримінального провадження, оскільки на момент судового розгляду закінчились строки давності притягнення до кримінальної відповідальності. Крім того, судом роз'яснено право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
У судовому засіданні 24.11.2025 захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заявив усне клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав клопотання захисника, погоджується на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, розуміє, що звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі?статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою, зазначив, що за іншими кримінальними правопорушеннями до кримінальної відповідальності не притягувався.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував щодо звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, зазначивши, що ОСОБА_4 за іншими кримінальними правопорушеннями до кримінальної відповідальності не притягувався. Також просив застосувати спеціальну конфіскацію щодо грошових коштів у сумі 400 грн, а оптичний диск просив залишити у матеріалах кримінального провадження.
Заслухавши учасників судового провадження, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_4 , маючи умисел на надання неправомірної вигоди службовій особі, переслідуючи мету уникнути відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 10.08.2020 в період часу з 11 год 23 хв до 11 год 31 хв, перебуваючи в салоні автомобіля марки «Lexus LX 450 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що у цей момент перебував на 377 кілометрі автомобільної дороги М-12 «Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам?янка», а саме: в с. Якушинці, Вінницького району Вінницької області, неодноразово висловив пропозицію службовій особі - інспектору роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області капралу поліції ОСОБА_6 про надання останньому неправомірної вигоди у сумі 400 гривень за непритягнення його до адміністративної відповідальності за таких обставин.
Так, поліцейським роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області капралом поліції ОСОБА_6 , який згідно з п. 1 примітки до ст. 364 КК України є службовою особою, відповідно до Дислокації сил та засобів роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області у складі екіпажу №1020 на службовому автомобілі марки «Mitsubishi» моделі «Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_2 , за допомогою лазерного пристрою вимірювання швидкості «TruCam» №000303 здійснювалася перевірка дотримання швидкісного режиму учасниками дорожнього руху на 377 кілометрі автомобільної дороги М-12 «Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам?янка», а саме: в с. Якушинці, Вінницького району Вінницької області. У ході вищевказаної перевірки 10.08.2020 близько 11 год 20 хв інспектором поліції ОСОБА_6 виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме: перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, вчинене водієм автомобіля марки «Lexus LX 450 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 , у зв?язку із чим інспектором здійснено зупинку зазначеного автомобіля. Надалі під час того, як інспектором поліції ОСОБА_6 , відповідно до ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію» та ч. 2 п. 5 розділу 1 та розділу 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015, здійснювалось складання матеріалів про адміністративне правопорушення, ОСОБА_4 , перебуваючи у салоні керованого ним автомобіля, усвідомлюючи, що працівник поліції є службовою особою, який згідно зі ст. 222 КУпАП уповноважений розглядати справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 122 КУпАП, та накладати адміністративне стягнення шляхом винесення відповідної постанови, розуміючи незаконність своїх дій та достовірно знаючи про кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди службовій особі, не звертаючи уваги на попередження інспектора поліції ОСОБА_6 про кримінальну відповідальність за висловлення пропозиції та надання неправомірної вигоди службовій особі, діючи умисно, запропонував та поклав до нагрудної сумки інспектора поліції ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 400 гривень у якості неправомірної вигоди за невинесення відносно нього постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 122 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, тобто пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду та надання такої вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
У частині першій статті 285 КПК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ч. 8 ст. 284 КПК України, закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
У статті 44 КК України визначено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
Згідно зі ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, на даний час є нетяжким злочином.
Застосування інституту давності обумовлене зменшенням суспільної небезпечності кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила, внаслідок спливу певного проміжку часу.
Строк давності - це передбачений статтею 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
У частині першій статті 49 КК встановлено диференційовані строки давності, тривалість яких є пропорційною тяжкості кримінального правопорушення й суворості покарання.
Згідно з ч. 3 ст. 49 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Тобто скоєння впродовж строку давності нового кримінального проступку чи нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або менш суворі за видом заходи примусу, не впливає на перебіг диференційованих строків давності.
Судом установлено, що, крім обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, згідно з обвинувальним актом у даному кримінальному провадженні, ОСОБА_4 інше кримінальне правопорушення не вчинив, тому диференційовані строки давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не переривалися та відраховуються з 10.08.2020 (з дня вчинення кримінального правопорушення, зазначеного в обвинувальному акті).
Таким чином, строки давності по кримінальному правопорушенню, передбаченому ч. 1 ст. 369 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесене до нетяжкого злочину, минули.
У частині третій статті 288 КПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
З огляду на вищевикладене, враховуючи ті обставини, що ОСОБА_4 притягується до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесене до нетяжкого злочину, з 10.08.2020 (день вчинення кримінального правопорушення) минуло більше п'яти років, обвинувачений ОСОБА_4 не заперечує проти закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав і дає згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 369 КК України, суд доходить висновку, що ОСОБА_4 слід звільнити від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України, тому усне клопотання сторони захисту слід задовольнити.
Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 13.08.2020 наклав арешт на речові докази, який слід скасувати.
У матеріалах кримінального провадження щодо ОСОБА_4 наявні постанови про приєднання до кримінального провадження речового доказу від 11.08.2020 та від 03.09.2020, відповідно до яких грошові кошти у сумі 400 (чотириста) гривень, а саме: одну купюру номіналом 200 (двісті) гривень серії СН 1542662 та одну купюру номіналом 200 (двісті) гривень серії ГВ 8690004, та оптичний диск, який містить на собі відеофіксацію кримінального правопорушення, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12020020100000591.
Питання щодо речових доказів суд вирішує на підставі статті 100 КПК України.
У частині першій статті 96-2 КК України визначено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Відповідно до ч. 3 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується також у разі, коли особа не підлягає кримінальній відповідальності у зв'язку з недосягненням віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, або неосудністю, або звільняється від кримінальної відповідальності чи покарання з підстав, передбачених цим Кодексом, крім звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Враховуючи викладене, не може бути застосовано спеціальну конфіскацію та вилучено у власність держави майно (у даному випадку грошові кошти у сумі 400 грн), про що у судовому засіданні просив прокурор, оскільки ОСОБА_4 слід звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Вказане узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 (справа № 138/2740/16-к).
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні; запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не застосовувався; цивільний позов не заявлявся.
Керуючись статтями 49, 96-2 КК України, статтями 100, 284-286, 288, 372 КПК України, суд -
Усне клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 - задовольнити.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань11.08.2020 за № 12020020100000591, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, - закрити на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України.
Арешт, накладений Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалою слідчого судді від 13.08.2020 на майно: грошові кошти у сумі 400 (чотириста) гривень, а саме: одну купюру номіналом 200 (двісті) гривень серії СН 1542662 та одну купюру номіналом 200 (двісті) гривень серії ГВ 8690004, які вилучено під час огляду місця події 10.08.2020 із чоловічої сумки чорного кольору, яка знаходилася на передньому пасажирському сидінні службового автомобіля марки «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та яку поміщено до пломбувального пакету НПУ №INZ 2012716, - скасувати.
Речовий доказ -грошові кошти у сумі 400 (чотириста) гривень, а саме: одну купюру номіналом 200 (двісті) гривень серії СН 1542662 та одну купюру номіналом 200 (двісті) гривень серії ГВ 8690004, - повернути по належності.
Речовий доказ - оптичний диск, який містить на собі відеофіксацію кримінального правопорушення, - залишити у матеріалах даного кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.