Справа № 128/4034/25
24 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2
та учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.06.2025 за №12025020050000399, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України,
У провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.06.2025 за №12025020050000399, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, по якому проводиться судовий розгляд.
У судовому засіданні 24.11.2025 захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 підтримав попередньо подане 21.11.2025 через систему «Електронний суд» та зареєстроване у Вінницькому районному суді Вінницької області 24.11.2025 клопотання про зміну запобіжного заходу. Клопотання обґрунтовує тим, що «у матеріалах кримінального провадження наявні медичні довідки, які підтверджують, що ОСОБА_4 страждає на хронічне захворювання шлунку та стійкі функціональні розлади кишківника (хронічні закрепи). Ці хвороби потребують постійного медичного нагляду, спеціального дієтичного харчування та відповідного лікування, яке неможливо забезпечити в умовах слідчого ізолятора. Медична частина СІЗО не має можливостей для повноцінного лікування подібних хронічних станів, відтак подальше тримання під вартою загрожує погіршенням здоров'я обвинуваченого. Стан здоров?я ОСОБА_4 є підставою для обрання більш м?якого запобіжного заходу, що дозволить йому отримувати необхідне лікування. ОСОБА_4 має постійне місце проживання, де фактично і зареєстрований, він проживає разом із батьками (матір?ю та батьком) за вказаною адресою. Обвинувачений не ухилявся від органів досудового розслідування: до моменту затримання він перебував за місцем проживання, добровільно впустив працівників поліції та СБУ, не робив спроб залишити територію України. Немає жодних даних, що після повідомлення про підозру він намагався переховуватися чи планував втечу за кордон, навпаки, він усвідомлює відповідальність і готовий співпрацювати зі слідством. Твердження сторони обвинувачення про нібито ризик втечі базується лише на емоційних висловлюваннях обвинуваченого про намір колись виїхати до рф, проте ці слова були сказані під тиском обставин і не підтверджуються жодними реальними діями (підозрюваний не робив жодних підготовчих кроків для виїзду). До того ж на обвинуваченого можуть бути покладені зобов?язання, що унеможливлять втечу (здача закордонного паспорта, носіння електронного браслета тощо). Враховуючи міцні соціальні зв?язки ОСОБА_4 - родину, житло, близьких, ризик його переховування є мінімальним. ОСОБА_4 раніше не судимий, до інкримінованих подій не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності. За місцем проживання та від знайомих характеризується виключно позитивно: конфліктів із сусідами чи правопорушень у минулому не мав. Відсутність судимостей і позитивна характеристика особи підтверджують, що ОСОБА_4 не схильний до протиправної поведінки і раніше сумлінно дотримувався закону. Це вказує на низький ризик того, що він вчинятиме нові правопорушення чи порушуватиме процесуальні обов?язки в разі обрання м?якшого запобіжного заходу. Підозра за ч. 3 ст. 436-2 КК України фактично ґрунтується на відеозаписі розмови обвинуваченого зі співробітником СБУ, що відбулась у будинку обвинуваченого 22.06.2025. Наявність у обвинуваченого потенційного права на громадянство рф або бажання виїхати за кордон не свідчать про проросійську ідеологію чи ризики для українського суспільства. Ці обставини не можуть слугувати підставою для тримання особи під вартою. Вважає, що альтернативний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту повністю усуне можливі ризики та водночас забезпечить дотримання прав обвинуваченого. В умовах домашнього арешту ОСОБА_4 зможе отримувати необхідне лікування, перебувати під наглядом родини та не матиме доступу до засобів вчинення потенційних правопорушень. Це є розумним компромісом між інтересами правосуддя та правами людини в даній ситуації. Тому просить змінити запобіжний захід щодо ОСОБА_4 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем його постійного проживання, із покладенням на нього таких обов?язків: не залишати місце проживання цілодобово без дозволу слідчого судді; здати на зберігання уповноваженим органам свій паспорт(и) громадянина України для виїзду за кордон; носити за можливості електронний засіб контролю (браслет); не спілкуватися зі свідками у даному кримінальному провадженні; прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду».
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні 24.11.2025 підтримав клопотання свого захисника та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні 24.11.2025 заперечив проти зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу, а частиною другою статті 183 КПК України визначені випадки, коли може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка являється частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, визначено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 24.06.2025 обвинуваченому ОСОБА_4 обрав запобіжний захід - тримання під вартою, строк дії якого продовжувався ухвалами суду.
Судом установлено, що запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Відповідно до положень, викладених в ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, у справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Суд зважає на те, що злочини, за якими обвинувачується ОСОБА_4 , віднесені відповідно до ст. 12 КК України до нетяжких та тяжких злочинів, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України, позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, а також дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який офіційно непрацевлаштований, постійного самостійного заробітку не має, не має засобів для існування, неодружений, не має міцних соціальних зв'язків, тому дає достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе, з метою уникнення від покарання, переховуватися від суду, а також впливати на свідків по даному кримінальному провадженню, які у судовому засіданні ще не допитувалися.
У справі «Мацнеттер проти Австрії» (заява №2178/64) суд зазначив, що обґрунтоване побоювання, що обвинувачений ухилятиметься від правосуддя, становить законну підставу для тримання під вартою.
Враховуючи вищезазначене, тяжкість обвинувачення, особу обвинуваченого ОСОБА_4 ,обрання відносно обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить, на думку суду, запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд вважає виправданим на даний час тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, - не встановлено.
Стороною захисту не доведено, що наведені прокурором ризики відпали та обвинуваченому можливо змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Сторона захисту, вказуючи про наявність у ОСОБА_4 захворювань, лікування яких неможливо забезпечити в умовах слідчого ізолятора, на підтвердження викладених обставин не долучає належних доказів.
Так, до клопотання про зміну запобіжного заходу захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 долучив ксерокопії медичних документів, які вказують на стан здоров'я ОСОБА_4 ще 2020-2021 роках.
Жодних відомостей, які б свідчили про неможливість на даний час перебування ОСОБА_4 за станом здоров'я в умовах СІЗО, до клопотання не долучено.
Суд враховує наявність у ОСОБА_4 певних хвороб, проте не вважає ці обставини визначальними та переконливими, оскільки вони не свідчать про те, що для обвинуваченого будуть існувати стримуючі фактори, здатні вплинути на його процесуальну поведінку чи зменшити встановлені ризики.
Що стосується доводів захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про те, що підозра за ч. 3 ст. 436-2 КК України фактично ґрунтується на відеозаписі розмови обвинуваченого зі співробітником СБУ, що відбулась у будинку обвинуваченого 22.06.2025, однак відеозапис «розмови» в будинку обвинуваченого, здобутий поза межами передбачених КПК слідчих дій і без адвоката, не може використовуватися судом як доказ вини, що ставить під сумнів обґрунтованість підозри в цілому, суд зазначає, що встановлення винуватості чи невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення є завданням подальшого судового провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається та продовжується. Натомість вказані доводи спочатку мають бути перевірені під час судового розгляду та при ухваленні остаточного судового рішення.
Враховуючи викладене, для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків переховування від суду, впливу на свідків, з метою запобігання спроби вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи тяжкість злочинів, відсутність в обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого, суд вважає виправданим на даний час тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, тому клопотання сторони захисту слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 177, 183, 331, 372 КПК України, суд -
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.