Справа № 643/10624/25
Провадження № 1-кп/643/912/25
21.11.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові об'єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221130000067 від 12.01.2025, №12025221170000315 від 03.02.2025, №12025221190000597 від 23.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, -
У провадженні Салтівського районного суду міста Харкова перебуває об'єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221130000067 від 12.01.2025, №12025221170000315 від 03.02.2025, №12025221190000597 від 23.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні 21 листопада 2025 року звернулася до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 . В обґрунтування клопотання посилалася, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, просила продовжити стосовно обвинуваченого строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
Посилалася, що вказані ризики підтверджуються тим, що ОСОБА_6 вчинив ряд тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Зазначила, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду, усвідомлюючи, що за злочини, вчинення яких йому інкримінуються, може бути призначене покарання у виді реального позбавлення волі. Посилалася, що обвинувачений офіційно непрацевлаштований, не має постійного джерела доходу та законних засобів до існування. Виконуючи вимоги ст. 23 КПК України, суд буде безпосередньо допитувати всіх свідків та потерпілих, анкетні дані яких відомі обвинуваченому, відтак існує ризик, що обвинувачений може вчинити спроби неправомірного впливу на цих осіб з метою надання необхідних для нього показань. Зазначила, що з урахуванням тяжкості вчинених ОСОБА_6 правопорушень, за наявності наведених у клопотанні ризиків, забезпечити його належну поведінку під час судового розгляду неможливо шляхом обрання більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Прокурори ОСОБА_3 , ОСОБА_5 підтримали клопотання прокурора ОСОБА_4 , просили його задовольнити.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні 21 листопада 2025 року проти задоволення клопотання прокурора не заперечувала. Зауважувала, що вироком Шевченківського районного суду міста Харкова від 14 листопада 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні 21 листопада 2025 року не висловив заперечень проти заявленого прокурором клопотання.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд доходить висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , з огляду на таке.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15 травня 2025 року ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 51 день - тобто до 01 липня 2025 року включно. Визначено ОСОБА_6 суму застави у розмірі 151400 грн. У подальшому ухвалами Салтівського районного суду міста Харкова строк тримання під вартою ОСОБА_6 було продовжено на шістдесят днів, востаннє - до 27 листопада 2025 року включно.
Відтак, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 закінчується 27 листопада 2025 року.
У відповідності до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.
Правилами ст. 178 КПК України закріплено обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема, тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Характер інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень та їх фактичні обставини свідчать про його суспільну небезпеку. Санкція ч. 4 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Вирішення питання про продовження строків тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочинів, які, відповідно до положень ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів, суспільну небезпечність злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, а також особистість обвинуваченого, наявність постійного місця проживання та міцність соціальних зв'язків, моральні переконання, майновий стан та зв'язки з державою.
Ураховуючи тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях - у виді позбавлення волі на строк до восьми років, беручи до уваги те, що дії обвинуваченого, за вчинення яких він обвинувачується, носять характер тяжких злочинів, він не має офіційного місця роботи, як наслідок, офіційного постійного та стабільного джерела доходу, суд доходить висновку, що застосування більш м'яких запобіжних заходів стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 є неможливим.
Такі обставини суд ураховує, надаючи оцінку доводам прокурора про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Поряд з цим, у суду відсутні підстави вважати, що в обвинуваченого наявні міцні соціальні зв'язки, які зменшують ризики у даному кримінальному провадженні. Як убачається з даних, що містяться в обвинувальному акті, ОСОБА_6 має двох дітей, один з яких є повнолітнім. Інших відомостей про те, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, матеріали справи не містять.
Також суд погоджується з доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - можливість обвинуваченого незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, позаяк на даний час потерпілі та свідки по даному кримінальному провадженню не допитані.
Ураховуючи, що ОСОБА_6 не працює, в нього відсутнє стабільне джерело доходу, ризик, на наявність якого посилався прокурор, визначений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, - можливість спроби обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення, є обґрунтованим та продовжує існувати.
Зважаючи на тяжкість злочинів, вчинення яких інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_6 , та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, які викладені в ухвалі про застосування запобіжного заходу, суд вважає, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, доведені прокурором та продовжують існувати.
Водночас, суд ураховує, що характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування суворих запобіжних заходів, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не обравши до особи запобіжні заходи, а саме тримання під вартою. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Так, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим, у разі визнання їх винуватими, беручи до уваги вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що наявні обґрунтовані підстави для продовження застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Серед іншого, суд зважає на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Зазначені обставини у сукупності свідчать про продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, виправдовують тримання особи під вартою, а також про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, тому суд вважає за доцільне продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою строком на шістдесят днів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 197, 199 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, - задовольнити.
Строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, продовжити на шістдесят днів - до 19 січня 2026 року включно.
Установити строк дії ухвали до 19 січня 2026 року включно в частині продовження строку тримання під вартою.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - у той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Повний текст судового рішення у формі ухвали складено 24 листопада 2025 року.
Суддя : ОСОБА_1