Справа № 641/8961/25
Провадження 1-кп/641/869/2025
24 листопада 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного провадження відповідно до ст.ст. 381, 382 КПК України без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226180000335 від 10.11.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Туркменістану Ашхабадської області Ашхабадського району с. Бахардок, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, який досяг пенсійного віку, без місця реєстрації, фактично проживаючого за адресою; АДРЕСА_1 , одруженого, раніше судимого - 02.06.2025 Слобідським районним судом міста Харкова за ст. 390-1 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України,
встановив:
Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним
ОСОБА_3 засуджений вироком Слобідського районного суду м. Харкова від 02.06.2025 за вчинення кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки з покладенням таких обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційного програмою.
ОСОБА_3 достовірно знаючи, що відповідно до вимог ст. 49-1 КВК України повинен дотримуватися встановлених законодавством умов та порядку відбування покарання, діючи з прямим умислом, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх протиправних діянь та бажаючи їх настання, ухилився від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, що виразилось у наступному.
Так, на виконання вищевказаного вироку Слобідським районним відділом уповноважений органу філії Державної установи «Центр пробації» у Харківській області (далі - уповноважений орган з питань пробації), 02.09.2025 ОСОБА_3 ознайомлений під особистий підпис з порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду та попереджений про притягнення до кримінальної відповідальності у разі порушення порядку та умов відбування покарання у виді пробаційного нагляду (підписка).
З метою виконання вироку суду, 02.09.2025 уповноваженим органом з питань пробації винесено постанову про встановлення днів явки на реєстрацію, згідно з якою ОСОБА_3 повинен з'являтися перший, другий та третій вівторок щомісяця, з якою засуджений ознайомився під особистий підпис.
Надалі, ухиляючись від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, 14.10.2025, 21.10.2025, 04.11.2025 та 11.11.2025, ОСОБА_3 не з'явився без поважних причин на обов'язковий день реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, чим порушив порядок та умови пробаційного нагляду, а також обов'язки покладені на нього вироком суду.
Отже, згідно ч. 3 ст. 49-3 КВК України, ОСОБА_3 систематично не виконував покладені на нього обов'язки, що сввідчить про ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.
Отже, дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 3 ст. 389 КК України, тобто ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.
Позиція обвинуваченого ОСОБА_3 щодо пред'явленого обвинувачення та висновки суду
Обвинувальний акт по даному кримінальному провадженню надійшов до суду із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку відповідно до положень ст. 302 КПК України, оскільки ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і погоджується з розглядом обвинувального акта за його відсутності, відповідно за правилами, передбаченими ст. ст. 381-382 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений, що був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_3 , що був представлений захисником ОСОБА_4 , надав письмову заяву, в якій зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, беззаперечно визнає в повному обсязі, вважає, що досудовим розслідуванням обставини вчинення кримінального правопорушення встановлені у повному обсязі та не оспорює їх.
Також, у вказаній заяві зазначив, що його згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без його участі є добровільною, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, приймаючи до уваги його заяву, в якій зазначено, що він не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини і погоджується на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт може бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
Окрім беззаперечного визнання у повному обсязі ОСОБА_3 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, його винуватість підтверджується відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України обставинами, встановленими органом досудового розслідування, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали досудового розслідування, вважає що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбуття покарання у виді пробаційного нагляду.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, а також мотиви суду при призначенні покарання
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до вимог, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, є щире каяття.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , в ході досудового розслідування не встановлено.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше судимий: 02.06.2025 Слобідським районним судом міста Харкова за ст. 390-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки, офіційно не працює, досяг пенсійного віку, одружений, на обліку у лікаря психіатра та нарколого не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.
Вимогами ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Виходячи із засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу, мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності, обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
При вирішенні питання про вид та міру покарання ОСОБА_3 суд враховує його щире каяття та визнає цю обставину, відповідно до ст. 66 КК України, такою, що пом'якшує його покарання. Обставин, що обтяжують покарання винного, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Окрім того суд враховує, що ОСОБА_3 , 1962 року народження, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває та досяг пенсійного віку.
Санкцією ч. 3 ст. 389 КК України передбачено покарання у виді обмеженням волі на строк до трьох років. Тобто вказаною статтею визначено безальтернативний вид покарання - обмеження волі.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в абзаці 7 пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами покарання» суд не вправі перейти до більш м'якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності підстав, відповідно до ст. 7 КПК України повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.
Положення ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначають вік пенсіонера, відповідно до яких особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Обвинувачений ОСОБА_3 є особою, яка досягла пенсійного віку, що підтверджується копією паспорта громадянина України (орган який видав 6315 від 11.09.2024), а тому з урахуванням ч. 3 ст. 61 КК України йому не може бути призначено покарання, визначене санкцією ч. 3 ст. 389 КК України, при тому, що санкція статті не містить альтернативних видів покарання.
Оскільки судом не встановлено підстав для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, а передбачений санкцією цієї статті вид покарання не може бути до нього застосований як до особи, що досягла пенсійного віку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 підлягає звільненню від покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 389 КК України, у зв'язку з відсутністю процесуальної можливості призначення покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Оскільки покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 389 КК України, не може бути застосовано до ОСОБА_3 та він звільняється від покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, у суду відсутні підстави для призначення йому покарання за сукупністю вироків відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України.
Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Цивільний позов не заявлено.
Судові витрати та речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався та підстав для його обрання немає.
Прокурором подано суду матеріали кримінального провадження № 12025226180000335 від 10.11.2025 щодо ОСОБА_3 , зібрані відповідно до вимог КПК України, які підлягають зберіганню разом зі справою.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 376, 381, 382 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України.
На підставі ч. 1 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, у зв'язку з відсутністю процесуальної можливості призначення йому покарання, передбаченого санкцією цієї статті.
Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Слобідський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії судового рішення.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Оскільки вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 КПК України, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_5