Справа № 953/7313/25
н/п 2/953/3135/25
/заочне/
19 листопада 2025 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
судді Єфіменко Н.В.,
за участі секретаря Лущан В.О.,
прокурора Добронос Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах Держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова адміністрація) до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
встановив:
15 липня 2025 року до суду надійшла подана 14.07.2025 через систему «Електронний суд» позовна заява керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах Держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова адміністрація) (далі: позивач) до ОСОБА_1 (далі: відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція» (далі: третя особа-1), Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (далі: третя особа-2), про усунення перешкод Харківській обласній військовій (державній) адміністрації у користуванні і розпорядженні землями державної власності лісового фонду шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки загальною площею 0,1700га з кадастровим номером 6322083002:00:000:0509 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо даної земельної ділянки.
В обґрунтування заявленої позовної вимоги позивач посилався на ухвалення 30.03.2012 Дергачівським районним судом Харківської області рішення щодо визнання недійсним державного акту серії ЯК №594539 про право власності на земельну ділянку розміром 0,1700 га за адресою: АДРЕСА_1 , виданий відповідачу, визнаний недійним запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відповідача на зазначену земельну ділянку, зобов'язано відповідача звільнити та привести у придатний для використання стан земельну ділянку і повернути за належністю Данилівському дослідному державному лісгоспу УкрНДІЛГА. Разом з тим, як вбачається з Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 6322083002:00:000:0509, вказана земельна ділянка не скасована у Державному земельному кадастрі. Так, на теперішній час земельна ділянка з кадастровим номером 6322083002:00:000:0509 обліковується у Державному земельному кадастрі з цільовим призначенням: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, в інформації про власника містяться відомості про ОСОБА_1 . Така ситуація фактично є перешкодою у володінні, розпорядженні та користуванні земельною ділянкою, яка фактично є землями лісогосподарського призначення, з боку належного розпорядника - Харківської обласної військової адміністрації та постійного користувача - ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція».
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
У судовому засіданні прокурор позов підтримала з підстав викладених у позовній заяві.
До судового засідання відповідач та треті особи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з'явились. Відповідач причину неявки не сповістила, представники третіх осіб подали заяви про розгляд справи за своєї відсутності.
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Передбачені ст.223 ЦПК України підстави відкладення розгляду справи судом не встановлені.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи належне повідомлення учасників справи, відсутність підстав відкладення судового розгляду, суд вважає за можливе провести розгляд справи за їх відсутності відповідача та третіх осіб.
Зважаючи на неявку відповідача, відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі даних та доказів, при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223, 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини:
З листа ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» №292 від 12.06.2025 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6322083002:00:000:0509(10) за матеріалами лісовпорядкування станом на 2013, згідно наданих координат, частково знаходиться в межах земель лісового фонду кварталу 163 Південного лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 6322083002:00:000:0509 (10) з межами кварталу 163 Південного лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» становить 0,1560 га з загальної площі ділянки 0,1700 га.
30.12.2012 заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області визнаний недійсним державний акт серії ЯК №594539 на право власності на земельну ділянку розміром 0,17 га за адресою: АДРЕСА_1 , виданий на ім'я відповідача; визнаний недійсним запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності відповідача на земельну ділянку розміром 0,17 га; зобов'язано відповідача звільнити та привести у придатний для використання стан земельну ділянку 0,17га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6322083002:00:000:0509.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 375334958 від 22.04.2024, поземельної книги від 26.01.2010, власником земельної ділянки кадастровий номер: 6322083002:00:000:0509 площею 0,17 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , на підстав державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯК №594539, є відповідач.
Встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд висновує:
Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 ЦК України.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу, що передбачено ст. 8, 9 Конституції України, а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст.16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Аналіз норм процесуального права, а також норм ст. 4, 15, 16 ЦК України дає підстави стверджувати, що захисту в суді підлягає не будь яке право особи, а саме порушене.
Звертаючись до суду з позовом, особа повинна довести як те, що її права були дійсно порушеними, так і особу, яка їх порушила.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12.06.2013 в справі №6-32цс13.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів, що зазначено у ч.3 ст.152 ЗК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (провадження №14-2цс21) зроблений висновок, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98)».
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом, що передбачено ч.7 ст.9 Закону України «Про Державний земельний кадастр».
Згідно з ч.1 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття поземельної книги на таку ділянку.
Відповідно до ч.10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 2 ст.152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.
При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв'язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 зазначено, що під ефективним захистом порушених інтересів держави слід розуміти захист, який здійснюється з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача. Тобто, при обранні способу захисту ключовим повинна виступати можливість відновлення порушених інтересів держави.
Судом встановлено, що рішенням 30.12.2012 заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області визнаний недійсним державний акт серії ЯК №594539 на право власності на земельну ділянку розміром 0,17 га за адресою: АДРЕСА_1 , виданий на ім'я відповідача; визнаний недійсним запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності відповідача на земельну ділянку розміром 0,17 га; зобов'язано відповідача звільнити та привести у придатний для використання стан земельну ділянку 0,17га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6322083002:00:000:0509.
При цьому, земельна ділянка кадастровий номер 6322083002:00:000:0509.не є земельною ділянкою за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а відноситься до земель лісового фонду державної форми власності, що підтверджується рішенням Дергачівського районного суду Харківської області.
Разом з тим, як вбачається з Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 6322083002:00:000:0509, данні про її цільове призначення та власника у Державному земельному кадастрі не скасовані. Земельна ділянка обліковується з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), в інформації про власника містяться данні відповідача.
Таким чином, у Поземельній книзі на земельну ділянку з кадастровим номером 6322083002:00:000:0509 зазначені відомості, що не відповідають дійсності.
За наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що зазначене фактично є перешкодою у володінні, розпорядженні та користуванні відповідною земельною ділянкою, яка є землею лісогосподарського призначення, з боку належного розпорядника Харківської обласної військової адміністрації, у зв'язку з чим ефективно захистити право власника на земельну ділянку лісового фонду можливо лише шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 12, 76,141, 164, 206,263-265, 280-283 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов Керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах Держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова адміністрація) до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, - задовольнити.
Усунути перешкоди Харківській обласній військовій (державній) адміністрації, ЄДРПОУ: 23912956 у користуванні і розпорядженні землями державної власності лісового фонду шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки загальною площею 0, 1700 га з кадастровим номером 6322083002:00:000:0509 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо даної земельної ділянки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури витрати зі сплати судового у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Київська окружна прокуратура в інтересах Держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова адміністрація), ЄДРПОУ 23912956, м. Харків, вул. Сумська, буд.64.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .
Третя особа-1: Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», ЄДРПОУ 00994058, м. Харків, П'ятихатки, а/c 9424
Третя особа-2: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ЄДРПОУ 39792822, м. Харків, вул. Космічна, буд.21, пов. 8-9.
Суддя Н.В. Єфіменко