Справа№ 953/10264/25
н/п 3/953/2760/25
"21" листопада 2025 р. суддя Київського районного суду м. Харкова Єфіменко Н.В., розглянувши адміністративний матеріал стосовний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
16 серпня 2025 о 12:11 ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volvo», р.н. НОМЕР_1 , по пр-ту Академіка Курчатова, буд.5 у м. Харкові у стані наркотичного сп'яніння, огляд проводився у закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, буд.18-А, що підтверджується висновком лікаря №1931 від 02.09.2025.
Особа стосовно якої складений протокол - ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дати, час та місце розгляду справи, до судових засідань 07.10.2025, 14.10.2025, 28.10.2025, 14.11.2025, 21.11.2025 не з'явився, причину неявки не сповістив, клопотань про відкладення розгляду не подавав.
Захисник Клострейх О.В. у судовому засіданні просила закрити провадження посилаючись на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за неповідомлення підстав зупинки транспортного засобу, недоведеності факту керування транспортним засобом, відсутність у працівників поліції повноважень складення протоколу стосовно військовослужбовців, недотримання порядку огляду військовослужбовця, передбаченого ст.266-1 КУпАП, не виклик на місце зупинки ВСП, складення протоколу з порушенням вимог ст.254 КУпАП через понад місяць з моменту зупинки, відсутність направлення на огляд у медичний заклад, відсутність акту огляду, який є невід'ємною частиною висновку, не роз'яснення прав та порушення процедури медичного огляду в частині відібрання зразків біологічного середовища для лабораторного дослідження у дві ємності. Також захисник просила застосувати аналогію закону, - ст.69 КК України та не призначати ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами за його перебування на військовій службі на посаді водія-електрика, як такого, що унеможливіть виконання обов'язків служби.
Вислухавши захисника, дослідивши матеріали справи, доходжу наступного:
Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння… проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння… поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд осіб на стан алкогольного сп'яніння… здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Згідно п. 2.9 "а" ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
В рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., ЄСПЛ у складі Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбачено ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №459990 від 20.09.2025; відеозаписом; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1931 від 02.09.2025; рапортом працівника поліції від 20.09.2025.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння.
На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суду не надано.
Зважаючи на певний час, об'єктивно необхідний для проведення лабораторного дослідження з метою визначення стану наркотичного сп'яніння, наслідком якого і вирішується питання складання протоколу про адміністративне правопорушення, наявність в матеріалах справи запрошення ОСОБА_1 на 20.09.2025, тобто дату вирішення цього питання, доводи захисника щодо порушення вимог ст.254 КУпАП є неспроможними.
Так, протокол про адміністративне правопорушення складений після отримання уповноваженою особою висновку лікаря №1931 від 02.09.2025, а саме 20.09.2025, тобто у дату та час на який інспектором поліції призначений розгляд справи, про що належним чином повідомлений ОСОБА_1 .
Щодо доводів захисника про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис не є безперервним, монтованим, суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, - зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому, відображений факт проходження огляду ОСОБА_1 у медичному закладі, результати якого надають підстави для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, всупереч доводів захисника підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст.130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані сп'яніння. Так, вимога поліцейського про проходження водієм в установленому порядку огляду для визначення стану сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, пов'язується лише з наявністю ознак такого сп'яніння у водія, а не з встановленням підстав для зупинки транспортного засобу.
Також, з оглянутого відеозапису вбачається, як момент зупинки транспортного засобу так і відсутність у ОСОБА_1 заперечень факту свого керування цим транспортним засобом.
Посилання на відсутність в матеріалах справи направлення до медичного закладу не заслуговує на увагу, оскільки після його заповнення працівником поліції, таке направлення залишається в медичному закладі, а до матеріалів справи долучається у випадку відмови особи від проходження огляду. Оскільки ОСОБА_1 від огляду у медичному закладі не відмовлявся, направлення на огляд залишилось у закладі охорони здоров'я при його проходженні. Факт виписування такого направлення також об'єктивно підтверджений відеозаписом.
Акт огляду на стан сп'яніння долучення до матеріалів у разі проходження такого огляду на місці зупинки транспортного засобу або за відмови від проходження огляду.
Слід зазначити, що за змістом п.2 розд. І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов'язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, визначених п.3, п.4 розд. І цієї Інструкції. Так, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. У даному випадку, ОСОБА_1 дійсно не повідомлені ознаки наркотичного сп'яніння. Разом з тим, з відеозапису вбачається, що він видав працівникам поліції заборонену речовину рослинного походження, зеленого кольору, яку він сам назвав «наркотичною», а відтак, у працівників поліції були обґрунтовані підстави підозрювати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння. Відповідно, вимога поліцейського про проходження водієм відповідного огляду була законною, а доводи захисту у цій частині також безпідставні.
За відсутності ОСОБА_1 під час складення проколу та наявності доказів його належного повідомлення про відповідні дату та час, посилання захисника на порушення вимог ст. 268 КУпАП суд вважає безпідставними.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, як на відсутність у поліцейського повноважень на проведення огляду на стан сп'яніння, суд вважає безпідставними. Так, ОСОБА_1 як учасник дорожнього руху, згідно ст.15 КУпАП несе адміністративну відповідальність за порушення, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, на загальних підставах.
За невжиття стороною захисту заходів задля спростування результатів лабораторного дослідження, твердження про порушення порядку відібрання біологічних зразків носить гіпотетичний характер, а відтак до уваги судом не приймається.
Отже, належних та допустимих доказів на спростування вищевикладеного висновку суду та, відповідно, обґрунтованості підстав закриття провадження у справі, захисником не надано. Істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для закриття провадження у справі, судом також не встановлено.
При накладенні стягнення суд, враховуючи обставини справи, те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Підстав застосування ст.69 КК України, суд не вбачає, зважаючи на наступне:
Стаття 69 КК України визначає можливість призначення судом більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
Тоді як законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
Положення КУпАП містять певні види адміністративних стягнень, які мають застосовуватись за вчинення адміністративних правопорушень.
При тому, аналогія закону можлива при застосуванні норм процесуального закону, а не матеріального права, тобто КПК України, а не КК України.
Натомість ч. 4 ст. 3 КК України прямо визначає заборону застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією.
Так, за вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Даний вид стягнення, визначений законодавцем як основний і є безальтернативним.
При тому, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч.1 ст.33 КУпАП визначають обов'язок суду застосувати стягнення у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, тобто не наділяють можливістю часткового застосування законодавчо визначеної безальтернативної санкції.
У відповідності зі ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» та в порядку ст.40-1 КУпАП, суд стягує з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в дохід Держави судовий збір.
Разом з тим, військовослужбовці звільняються від сплати судового збору на підставі п. 12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Керуючись ст. 130, 283, 284, 294 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір»,
постановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до вимог ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. На підставі ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується штраф в подвійному розмірі, тобто 34 000 грн.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає чинності після закінчення строку на її оскарження та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
Суддя Н.В. Єфіменко