Справа № 640/15487/18
н/п 4-с/953/37/25
"18" листопада 2025 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
судді Єфіменко Н.В.,
за участі секретаря Лущан В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про тимчасове обмеження права керування транспортними засобами, винесену при виконанні судового наказу від 12.09.2018, виданого Київським районним судом м. Харкова у справі за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів,
встановив:
12 вересня 2018 року судовим наказом Київського районного суду м. Харкова стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі частини заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 27.08.2018 до досягнення дитиною повноліття.
24.08.2025 боржником подана скарга на постанову державного виконавця про тимчасове обмеження права керування транспортними засобами, винесену під час виконання судового наказу від 12.09.2018. Одночасно боржник просив суд поновити строк на подання скарги за обізнаності про порушення своїх прав лише 13.08.2025.
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 посилався на не надсилання державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, що призвело до штучної заборгованості зі сплати аліментів та у подальшому і стало підставою винесення постанови про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. З 11.10.2022 він добровільно захищав Батьківщину. З 2022 перебував у районі бойових дій та виконував бойові завдання військової служби, отримав поранення. На сьогодні він є особою з інвалідністю ІІІ групи. Протягом 2023-2024 кілька разів перераховував на карту сина аліменти. Після накладення арешту на його банківські рахунки, його мати на його прохання переказувала кошти в оплату аліментів. Також його мати самостійно та добровільно кілька разів сплачувала своєму онуку грошові кошти. Отже, усього ним та його родичами перераховано на утримання ОСОБА_3 110 099 грн. Вважає, що державним виконавцем порушені норми ч.9, ч.10 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження».
До судового засідання боржник, стягувач та державний виконавець, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з'явились. Боржник розгляд справи просив здійснювати за своєї відсутності, стягувач та державний виконавець причину неявки не сповістили.
Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути подану скаргу за відсутності стягувача, боржника та державного виконавця.
Обставини, встановлені судом при розгляді даної скарги:
12.08.2018 судовим наказом Київського районного суду м. Харкова стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі частини заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 27.08.2018 до досягнення дитиною повноліття.
31.01.2019 державним виконавцем відкрите ВП № 58235693 з виконання вище зазначеного рішення суду.
02.08.2019 державним виконавцем винесена постанова про становлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
10.02.2020 державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника.
30.10.2024 державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Матеріали справи не містять доказів направлення боржнику та отримання останнім копій вказаних постанов.
Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання функціонування особи №33/25/635/В від 27.02.2025, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи.
Мотиви, з яких виходить суд при вирішенні даної скарги та застосовані норми права:
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі: Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Тобто, з метою забезпечення реального виконання судового рішення та ефективного захисту порушених прав ЦПК України передбачає спеціальні форми реагування, зокрема розділом VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України визначено порядок судового контролю за виконанням судових рішень в цивільних справах.
Так, ст.447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі ст.447 ЦПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Відповідно до ст.74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно зі ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Щодо клопотання заявника про поновлення строку для подання скарги суд зазначає таке.
Згідно зі ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Вивчивши доводи клопотання про поновлення строку для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, суд вважає їх обґрунтованими та визнає причини пропуску процесуального строку для подання скарги, передбаченого ч.1 ст.449 ЦПК України, поважними, а тому доходить висновку про можливість поновлення строку для подання скарги.
Щодо скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 02.08.2019.
За змістом ч.1 ст.18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.9 ст.71 Закону за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Водночас вказана стаття не зобов'язує державного виконавця перевіряти наявність таких прав у боржника, а містить припис у вигляді імперативного обов'язку виконавця винести постанови, перелік яких визначено у цій статті, адже застосування заходів, прямо передбачених ч.9 ст.71 Закону, слугують належному захисту прав дітей та сприяють встановленню механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення боржників у подальшому від виконання призначеного обов'язку із стягнення за несплату аліментів, зменшенню заборгованості зі сплати аліментів.
Отже, законодавець пов'язує вчинення виконавчих дій, а саме ухвалення переліку постанов, передбачених ст.71 Закону України із наявністю заборгованості зі сплати аліментів за певний період, терміном дії до погашення такої заборгованості.
Згідно з ч.10 ст.71 Закону тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі: якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування; використання боржником транспортного засобу у зв'язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю; проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.
Згідно з ст. 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, боржником не надані докази відсутності заборгованості зі сплати аліментів, необхідність використання транспортного засобу саме у зв'язку з інвалідністю та те, що встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування, матеріали справи не містять.
Крім того, оскаржувана постанова винесена до повномасштабного вторгнення рф на територію України, тобто до перебування боржника на службі у Збройних силах України і група інвалідності встановлена боржнику вже після винесення оскаржуваної постанови.
Посилання боржника на відсутність заборгованості за добровільної сплати аліментів ним та його матір'ю безпосередньою на карту сина є безпідставними, оскільки розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору, судом. Відповідно законодавець визначив обов'язок виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами та водночас імперативно передбачив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Розрахунок заборгованості наданий державним виконавцем, боржником не оскаржений.
Також, суд зазначає, що порушення державним виконавцем порядку надіслання сторонам виконавчого провадження копій процесуальних документів може бути підставою для визнання неправомірними таких дій (бездіяльності) державного виконавця.
Таким чином, оскаржувана постанова винесена державним виконавцем в межах повноважень та у спосіб визначений Законом, в рамках відкритого виконавчого провадження, за наявності заборгованості, що перевищує суму платежів за шість місяців, з посиланням на норми діючого законодавства України.
Враховуючи на вищевикладене, підстав задоволення скарги суд не вбачає.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, у відповідності до вимог ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.
Керуючись ст. 447, 260 ,261 ЦПК України, суд,
постановив:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання скарги, - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на подання скарги.
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про тимчасове обмеження права керування транспортними засобами, винесену під час виконання судового наказу від 12.09.2018, виданого Київським районним судом м. Харкова у справі за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення, та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня підписання її повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.
Суддя Н.В. Єфіменко