Справа № 638/16057/20
Провадження № 2/638/379/25
13 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Семіряд І.В.,
за участю секретарів Подосокорської А.О., Межирицької В.Ю.,
Поддубкіної А.В., Дудка Є.М.,
за участю
позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Шевченківського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець Іван Олександрович про визнання недійсним договору дарування, скасування рішення державного реєстратора,-
20.11.2020 до Дзержинського районного суду міста Харкова звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування квартири. В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 знаходилась у шлюбі з ОСОБА_5 з 1998 року та до самого дня його смерті. Від шлюбу мають сина ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер . Сімейну квартиру за адресою АДРЕСА_1 вони придбали під час шлюбу за спільні кошти, але договір купівлі- продажу квартири було оформлено на матір ОСОБА_5 - ОСОБА_3 . Одразу після цієї угоди, вона та син були зареєстровані та фактично проживали у цій квартирі з 06.03.2002. У 2006 році чоловік вирішив щоб його мати зробила на нього договір дарування цієї квартири. Оскільки у квартирі був зареєстрований неповнолітній син, потрібна була письмова згода, чоловік наполягав, щоб вона надала згоду та пообіцяв, що у майбутньому оформить квартиру на спільного сина, та повіривши йому, вона надала письмову згоду. 29.05.2006 на чоловіка його мати оформила договір дарування квартири. 27.09.2019 на дому за тяжким станом здоров'я ОСОБА_5 уклав договір дарування квартири. Внаслідок укладання спірного договору дарування квартири, відповідач порушив їх право на спадкування за законом у належній за законом частки у спадковому майні (квартирі) після ОСОБА_5 . Спадкова справа була відкрита 10.11.2020. Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 є ОСОБА_1 , як дружина, його син ОСОБА_2 та його мати ОСОБА_3 . Станом на момент вчинення оспорюваного договору дарування квартири внаслідок хронічного стійкого психічного розгляду ОСОБА_5 не здатен був усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Ще з 2015 року ОСОБА_6 зловживав спиртними напоями та вживав невідомі ліки, що виразилось на його здоров'ї та психіці. Він постійно був у психомоторному збудженні, мав схильність до суїциду та появляв агресію. Психічний стан здоров'я чоловіка тільки погіршувався і 07.11.2017 він наковтався лікарських препаратів та без свідомості доставлений в ургентному порядку до медичної установи, через три дні ОСОБА_6 виписали із лікарні за його агресивну поведінку. За кермом автівки неодноразово їздив у стані наркотичного сп'яніння, 20.05.2018 його зупинила поліція та зафіксувала стан наркотичного сп'яніння. 04.10.2018 ОСОБА_6 в стані наркотичного сп'яніння скоїв ДТП, де отримав черепно- мозкову травму. Психічний стан ОСОБА_5 тільки погіршувався і він неодноразово потрапляв у лікарні у важкому стані, неконтактний, дезорієнтовний у місці та часу. Неодноразово ОСОБА_5 був доставлений в ургентному порядку, без свідомості до лікарень. З липня 2019 року ОСОБА_5 був прикутий до ліжка, у нього з'явились пролежні. Стан здоров'я весь час погіршувався, у нього були постійні головні болі, страждав ослабленням пам'яті, зниженням інтелекту, не міг згадати де він знаходиться, мав проблеми з орієнтуванням, слабкістю суджень, нездатністю оцінювати ситуацію, свої можливості, розумових процесів уповільнений, депресивний стан, з'явились психічні відхилення, у зв'язку з чим він неодноразово лікувався у лікарні. За наслідками хвороб йому постійно потрібен був догляд. Деякий час чоловік знаходився зі своєю матір'ю ОСОБА_3 в квартирі, вона напросилась нібито допомагати сину. У цей період, скориставшись його станом, ОСОБА_3 та її донька швидко поміняли вхідні замки у квартирі і саме тоді позбавили позивачі доступу до тяжкохворого чоловіка та до квартири. Після цього ОСОБА_3 стала ігнорувати дзвінки, перестала пускати до квартири, не дозволяла бачити чоловіка. За день до укладення спірного договору у ОСОБА_5 загострились хвороби. Усі психічні та фізичні діагнози були постановлені ОСОБА_5 до укладення договору. Через декілька днів після укладення договору дарування позивачі були зняті з місця реєстрації, де фактично проживали 17 років та були остаточно позбавлені права користування квартирою. На теперішній час у суді розглядається справа про визнання рішення про зняття з реєстрації місця проживання незаконним та поновлення реєстрації. Окрім того, органом досудового розслідування відкрито кримінальне провадження за ознаками ч. 3 ст. 190 КК України. У зв'язку з чим позивачі просять визнати недійсним договір дарування квартири та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
17.11.2020 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання заяви (справа №638/15800/20). Вказаною ухвалою суду заборонено вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо відчуження (реєстрації та перереєстрації права власності) квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 , до розгляду по суті позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування квартири, третя особа - Приватний нотаріус ХМНО Ємець І.О.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2020 вказану справу передано в провадження судді Дзержинського районного суду м. Харкова Омельченко К.О.
11.12.2020 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова (суддя Омельченко К.О.) відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче засідання.
09.02.2021 відповідачем ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що позовна заява є незаконною та необґрунтованою, доводи позивача надуманими, підстави для визнання договору недійсним відсутні, а тому у задоволені позову має бути відмовлено. Подані позивачами докази не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони належним чином не посвідчені. Оспорюваний договір був укладений раніше ніж помер ОСОБА_5 , а отже раніше відкриття спадщини, у зв'язку з чим укладення договору не могло порушувати прав позивача на спадкування та не може бути підставою його недійсності. Наявність хвороб та захворювань у ОСОБА_5 , в тому числі тих, на які посилаються позивачі, також не обґрунтовують позовних вимог, адже суд не може брати до уваги документи, додані до позовної заяви через те, що вони подані з порушенням вимог, встановлених ЦПК України та є недопустимими, з зазначених документів не вбачається можливим встановити особливості психічного стану ОСОБА_5 саме станом на 27.09.2019, а з виписки із медичної картки стаціонарного хворого вбачається, що ОСОБА_5 виписаний у стані із позитивною динамікою, після чого до моменту в день укладення договору за медичною допомогою не звертався. Посилання позивачів, що ОСОБА_5 був встановлений діагноз шизофренія не знаходить під собою достатньо правових підстав. Матеріали справи не містять доказів відмови нотаріуса у вчинені нотаріальної дії, в тому числі, якщо є сумніви у тому, що фізична особа, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки своїх дій або ця особа діє під впливом насильства. ОСОБА_1 не проживала із ОСОБА_5 останні роки його життя, а лише формально була прописана у його квартирі, не перебували у подружніх стосунках та не проживали разом, про що свідчить ряд позовних проваджень за позовом ОСОБА_5 , про розірвання шлюбу, поділу майна, що знаходиться у сумісній власності. ОСОБА_5 був позивачем у зазначених позовах, що свідчить про те, що на момент пред'явлення позовів ОСОБА_5 та ОСОБА_1 вже не проживали однією сім'єю, не були пов'язані спільним побутом, не мали взаємних прав та обов'язків. ОСОБА_1 вже зверталась до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним ще за життя ОСОБА_5 , але у якості підстав визнання правочину недійсним ОСОБА_1 посилалась на укладення договору під впливом тяжкої обставини. Не заслуговують на увагу посилання позивачів на кримінальні провадження, адже відсутні судові рішення. Також не заслуговують на увагу посилання на оформлення довіреності, так як договір дарування оформлено особисто ОСОБА_5 . У Міському психоневрологічному диспансері №3 ОСОБА_5 жодного разу лікування не проходив. Що стосується позовної вимого про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та номеру запису про право власності відповідач зазначає, що рішення суб'єкта державної реєстрації прав на державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, тому скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав у такому разі не є належним способом захисту прав або інтересів позивача. У зв'язку з чим відповідач просила відмовити у задоволенні позову.
22.03.2021 розпорядженням керівника апарату Дзержинського районного суду м. Харкова №02-06/699 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи - відповідно до наказу голови суду №02-03/28 від 03.03.20212 про відрахування зі штату судді ОСОБА_8 у зв'язку зі смертю.
23.03.2021 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи справу передано в провадження суддя Семіряд І.В.
05.04.2021 позивачем ОСОБА_7 , позивачкою ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначено, що відповідач вказує, що подані докази не засвідчені належним чином, проте стандарт на який посилається відповідач, не є джерелом права, яке застосовується судом. У разі задоволення позовних вимог, їх законні права та інтереси будуть захищені та поновлені у повному обсязі, оскільки визнання недійсним договору дарування квартири, який є підставою переходу права власності та скасування рішення державного реєстратора є належним способом захисту. Висновки відповідача про відсутність в матеріалах справи належних, допустимих та достовірних доказів є хибними та передчасними, оскільки для визначення наявності стану (тимчасовий психічний розлад, тощо) необхідно призначити судову - психіатричну експертизу. У матеріалах справи є підтверджуючі копії виписок з постановленим ОСОБА_5 діагнозами психічних та неврологічних захворювань, які ставилися ще до вчинення договору дарування квартири. Захворювання, які були наявні у ОСОБА_5 спрогресували до інвалідності І групи по неврологічним захворюванням, тобто його стан після захворювання істотно та невідворотно з кожним днем погіршувався і ні про яку позитивну динаміку не можна казати. Також існують досить обгрунтовані сумніви у доброчесності та сумлінності дій приватного нотаріуса Ємець І.О., який посвідчував цей договір дарування квартири на дому за станом здоров'я, цей нотаріус є стороною у багатьох справах з приводу оспорювання договорів щодо відчуження нерухомості. Також заперечують проти виклику свідків, який зазначений у відзиві, оскільки вказаного свідка вони бачать перший раз, немає жодних доказів того, що він має будь-яке відновшення до ОСОБА_5 і взагалі був знайомий з ним, а також відсутні докази того, що він був присутній під час оформлення спірного договору дарування квартири, всі його показання можуть бути надуманими. У зв'язку з чим просили задовольнити позовні вимоги.
19.05.2021 позивачем ОСОБА_2 подано додаткові пояснення у справі, у яких зазначено, що клопотання про призначення посмертної судово- психіатричної експертизи його батькові ОСОБА_5 підтримує. 04.10.2018 його батько у стані наркотичного сп'яніння вчинив ДТП та отримав тяжкі пошкодження, у точу числі тяжку ЧМТ, внаслідок чого був госпіталізований до політравми. Ця важка ЧИТ призвела до пошкодження мозолистого тіла та появи гематом (крововиливів) у головному мозку, які призвели до масефекту у вигляді здавлення прилеглих відділів мозку. Фактично його батько отримав не тільки важку ЧМТ, але за її наслідком ще й стислення головного мозку у вигляді гематом. Крім цього під час лікування у нього виявляли стан оглушення та періодичне психомоторне збудження. При виписці 26.10.2018 йому були зроблені рекомендації під нагляд на лікування у невролога та психіатра. ОСОБА_5 отримав тяжкі невідворотні наслідки та зміни у психічному стані ще після попередньої важкої ЧМТ із гематомами у вигляді здавлення мозку у жовтні 2018 року. Під час стаціонарного лікування були виявлені субдуральні крововиливи, збільшення бокових та третього шлуночка, субарахноїдальні протори розширені та інше. Під час лікування у червні 2019 року ОСОБА_5 був під наглядом багатьох лікарів, у тому числі психіатра, при виписці йому були встановлені рекомендації лікування у невролога, нарколога, психіатра. Через 9 днів після виписки він був знову госпіталізований в ургентному порядку і знову з ЗЧМТ та струсом головного мозку. Фактично це була вже третя ЧМТ за 8 міс. Крім ЧМТ ОСОБА_5 встановили тядків судинні та неврологічні захворювання. У томографічному дослідженні від 28.06.2019 під час стаціонару було виявлено збільшення зони ураження у вигляді набряку з ділянкою геморагічного просочування справа коркових парасагіттальних відділів обох потиличних, тім'яних, а також дорсальних відділів лобової частки справа. ОСОБА_5 хронічно та систематично зловживав алкогольними, медичними та наркотичними засобами. ОСОБА_5 був під наглядом лікарів, у тому числі психіатра.
20.05.2021 представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подано заперечення на відповідь на відзив, у яких вказано, що позивачами пропущено строк на подання відповіді на відзив. Копії документів, поданих позивачами не засвідчені, є неспроможними їх посилання на практику Верховного Суду, адже вказана практика стосується господарського судочинства. Окрім того, численна судова практика не містить відображення такого способу захисту цивільних прав як скасування номеру запису про право власності. Наявність хвороб та захворювань у ОСОБА_5 не доводить що він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. З наданих документів не можливо встановити особливості психічного стану. Клопотання про витребування доказів має бути залишено без розгляду, оскільки вона подана без додержання ч. 4 ст. 183 ЦПК України. Клопотання про призначення експертизи не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_5 ніколи не лікувався, не стояв на обліку в КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3», а тому медична документація у даній установі щодо ОСОБА_5 відсутня, а це позбавляє експертів можливості дати відповідь на постановлені питання. Крім того, висновок експерта це доказ, а докази подаються разом з позовною заявою. У зв'язку з чим представник відповідача просив залишити відповідь на відзив, клопотання про витребування доказів, клопотання про призначення експертизи, клопотання про виклик свідків без розгляду.
20.05.2021 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова, за клопотанням позивачів, витребувано докази.
16.08.2021 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова, за клопотанням позивача ОСОБА_2 , призначено у справі посмертну судово - психіатричну експертизу ОСОБА_5 , проведення якої доручено КНП «Обласна клінічна лікарня №3».
15.09.2022 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова підготовче засідання у справі закрито.
24.10.2022 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова визнано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Семіряд І.В. необгрунтованою, справу передано до канцелярії для виконання вимог ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
26.10.2022 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова (суддя Штих Т.В.) заяву про відвід судді Семіряда І.В. при розгляді цивільної справи залишено без задоволення.
ЗУ «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» № 4273-IX від 26.02.2025, який набрав чинності 25.04.2025, змінено найменування місцевих загальних судів, зокрема Дзержинський районний суд м. Харкова змінено на Шевченківський районний суд м. Харкова. Зміна найменування місцевого загального суду не призвела до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позов, у подальшому у судові засідання не з'являлася, надала заяву про проведення розгляду справи без її участі.
Позивач ОСОБА_2 , який брав участь у судовому засіданні, в режимі відеконференції, позов підтримав, просив задовольнити, зазначив, що його батько - ОСОБА_5 постійно зловживав алкогольними напоями, наркотичними засобами, від чого був психічно нездоровим. При укладення договору дарування він присутнім не був, батько його не пускав до квартири. Батька бачив останній раз 23.09.2020. Перед смертю ОСОБА_5 не вживав алкоголь, так як не міг виходити.
Представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, з підстав, які зазначені у відзиві. ОСОБА_9 не мешкала з ОСОБА_5 останні роки, у них не було родини, у них були спори з приводу розірвання шлюбу. Для укладення договору дарування ОСОБА_3 нотаріуса запросила додому, оскільки ОСОБА_5 був лежачою людино, а матір діяла за його дорученням. Чи надавались медичні документи ОСОБА_5 нотаріусу , коли він прийшов для посвідчення договору, не знає. Після того як договір дарування було оформлено ОСОБА_5 продовжував жити у квартирі, а потім його перевели до хоспісу. Проте ОСОБА_5 не мав психічних захворювань.
У судове засідання, призначене на 13.11.2025, представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подано клопотання про відкладення судового засідання, яке мотивоване тим, що він бере участь у розгляді кримінального провадження, окрім того ОСОБА_3 виявила бажання взяти участь у судовому засіданні та надати пояснення, проте через хворобу не змогу прибути до суду. Також, сторона відповідача заперечує проти висновку експерта №493, а тому бажає надати пояснення та заявити відповідні клопотання.
Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Окрім того, представником відповідача зазначено, що відповідача заперечує проти висновку експерта, проте не надано жодного письмового пояснення на час розгляду справи, хоча висновок експерта надійшов до суду 30.10.2025, був розміщений у Електронному суді, тобто адвокат, який є користувачем Електронного суду, був ознайомлений з висновком експерта одразу після його надходження до суду. Також, відповідач та її представник могли скористатися право на участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, проте з таким клопотанням до суду не зверталися.
Третя особа - Приватний нотаріус ХМНО Ємець І.О. у судовому засідання пояснив, що він посвідчував договір дарування, все було з дотриманням норм закону. Дарувальник був у адекватному стані. Договір було посвідчено у квартирі по АДРЕСА_2 , за місцем мешкання дарувальника. ОСОБА_5 все розумів, що хоче подарувати квартиру, його рішення було добровільним. Договір дарування ОСОБА_5 читав, а також читав договір їх юрист, потім цей договір було оголошено у голос нотаріусом. Для укладення договору його запросила ОСОБА_3 та її юрист, вони привезли оригінали документів. До укладення договору дарування ані ОСОБА_5 , ані ОСОБА_3 та юриста не знав. Коли приїхав йому пояснила, що ОСОБА_5 після ДТП, він лежав на полу, сказав, що після ДТП та йому краще на полу. При ньому ОСОБА_5 квартирою не пересувався, при укладенні договору так і перебував у лежачому стані. Після оголошення договору з ним всі погодилися. Оформлення договору було з дотримання норм закону.
На питання позивача нотаріус зазначив, що оцінки квратири не було, так як це не передбачено. Медичні документи ОСОБА_5 не вимагав, так як це передбачено. Уточнював чи точно бажають укласти договір дарування, а не будь-який інший, ОСОБА_5 відповів, що точно договір дарування хоче укласти. ОСОБА_5 сказав, що хоче договір дарування, так як квартира раніше належала його матері. ОСОБА_5 тверезий та у нього (нотаріуса) не викликало жодних сумнівів у його адекватності під час спілкування. ОСОБА_5 був бадьорий та сумнівів у адекватності не було. Не було враження. Що ОСОБА_5 дарує квартиру через тяжкі обставини, він ( ОСОБА_5 ) казав, що забезпечений. Майновий стан не повинен був перевіряти. Оригінали документів на квартиру приніс юрист з ОСОБА_3 , а потім ці ж документи було надано вже у квартирі. Особи було посвідчено. Додому його (нотаріуса) було запрошено, оскільки ОСОБА_5 був після ДТП, у нього травмовані ноги. У дарувальника не потрібно питати чи не псих він, чи не вживає наркотики, чи були у нього травми.
На питання представника відповідача нотаріус зазначив, що ОСОБА_5 орієнтувався у подіях при укладенні договору, у разі якщо це було не так - договір дарування не був би посвідчений.
Суд, вислухавши пояснення позивачів, представника відповідача, третю особу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_5 , що підтвердується копією свідоцтва про шлюб (повторне), видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції у Харківській області, актовий запис 78, відповідно до якого ОСОБА_5 28.08.1998 зареєстрував шлюб з ОСОБА_10 (том 1 а.с. 26).
Позивач ОСОБА_2 є сином померлого ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, видане Зміївським відділом реєстрації актів громадського стану Харківської області, актовий запис 99, де батьком позивача зазначено ОСОБА_5 (том 1 а.с. 27).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №160246378 від 20.03.2019 ОСОБА_5 , на підстав договору дарування №1737 від 05.05.2006, був власником квартири АДРЕСА_3 (том 1 а.с. 30)
27.09.2019 ОСОБА_5 уклав договір дарування на користь ОСОБА_3 , за яким ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_3 прийняла у дар належну ОСОБА_5 чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_3 . Договір посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О., зареєстровано у реєстрі за №5697 (том 1 а.с. 172).
Укладення ОСОБА_5 договору дарування спірної квартири на користь ОСОБА_3 також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №232663211 від 16.11.2020 (том 1 а.с. 31).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, видане Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис 17565. (том 1 а.с. 28).
Позивач ОСОБА_2 та позивачка ОСОБА_1 вважають договір дарування квартири недійсним, оскільки на момент його укладення ОСОБА_5 , внаслідок хронічного стійкого психічного розладу не здатен був усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_5 зловживав алкогольними напоями, наркотичними засобами та отримав тяжкі черепно-мозкові травми.
З наданого витягу «адмінпрактика» вбачається, що Управлінням патрульної поліції у місті Борисполі 20.05.2018 було складено адміністративний протокол на ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння (том 1 а.с. 32)
Постановою Дзержинського (нині - Шевченківського) районного суду м. Харкова від 10.12.2018 №638/14945/18 ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, призначено адміністративне стягнення. Постанова суду мотивована тим, що ОСОБА_5 04.10.2018 керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння та став учасником ДТП (том 1 а.с. 33).
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.09.2018 №355/708/18 ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, через те, що ОСОБА_5 керував автомобілем у стані наркотичного сп'яніння, огляд проводився у лікаря- нарколога, результат позитивний (том 1 а.с. 141-143).
З виписки із медичної картки стаціонарного хворого 1-е нх відд. №13462 вбачається, що ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні з 06.06.2019 по 19.06.2019 з діагнозом важка ЧМТ, забій головного мозку, пластиначаті субдуральні крововиливи лобної ділянки, забій м'яких тканин потиличної ділянки, психорганічний синдром, анемія, ГХ 2 ст. також у виписці зазначено, що ОСОБА_5 на продуктивний контакт недоступний, свідомість - психорагнічний синдром, психо- моторне збудження, зловживає алкоголем, часто турбують запаморочення, часто падає (том 1 а.с. 34)
У виписці із медичної картки стаціонарного хворого 1-е нх відд. №15197 зазначено, що ОСОБА_5 проходив стаціонарне лікування у період з 28.06.2019 по 12.07.2019, діяагнох ЗЧМТ, струс головного мозку, забій м'яких тканин обличчя зліва, стан після перенесених ЧМТ, ДЕП, токсична енцефалопатія, психорганічний синдром, ІХС, кардіоскрелоз. Також у виписці зазначено, що ОСОБА_5 доставлени з дому, зі слів рідних останнім часто перестав їсти, часто падає, б'ється головою. Свідомість - енцефалопатія, контактний, частково дезорієнтовний в місці та часу (том 1 а.с. 35).
Відповідно до виписки з історії хвороби №17662 , ОСОБА_5 проходив лікування з 27.07.2019 по 30.07.2019 з діагнозом гранулюючий пролежень лівого кульшового суглобу, бешихи лівого стегна, еритематозна форма (том 1 а.с. 36).
Згідно з випискою із медичної картки стаціонарного хворого - ОСОБА_5 проходив лікування з 30.07.2019 по 09.08.2019, з діагнозом флегнома лівого стегна (том 1 а.с. 37).
З висновку відділу комп'ютерного - томографічного дослідженні від 28.06.2019 вбачається, що у ОСОБА_5 визначаються практично симетричні зони ураження у вигляді набряку, з ділянкою геморагічного пропитування праворуч кіркових парасигатальних відділів обох потиличних, тім'яних, а також дорсальних відділів лобої частки праворуч. У порівнянні з попереднім дослідженням від 12.06.2019 опис зони ураження збільшився, наріс набряк (том 1 а.с. 146).
За життя ОСОБА_5 його дружина ОСОБА_1 зверталася до суду з заявою про визнання ОСОБА_5 недієздатним та призначення опікуна, що підтверджується ухвалою про відкриття провадження у справі №638/15331/19 від 11.11.2019 Дзержинського районного суду м. Харкова (том 1 а.с. 41). Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.12.2020 №638/15331/19 провадження у справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв'язку з тим, що настала смерть ОСОБА_5 (том 1 а.с. 126-127).
Окрім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зверталися до суду з позовом до Департаменту реєстрації ХМР, третя особа - ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії, що підтверджується ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова про відкриття провадження №638/12779/20 від 24.09.2020 (том 1 а.с. 42). Підставою вказаного позову стало зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке відбулося на підставі заяви ОСОБА_3 (том 1 а.с. 43). Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.02.2021 №638/12779/20 позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задоволені частково, визнано протиправною та скасовано рішення Департаменту реєстрації ХМР щодо зняття ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з місця реєстрації за адресою АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 115). Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Харківського апеляційного суду від 22.06.2021 рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2021 року в оскаржуваній частині - залишити без змін. Постановою Верховного Суду від 29.06.2022 рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 02 лютого 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року залишити без змін.
З довідки про зареєстрованих у приміщенні осіб від 21.11.2019 вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 інформація щодо зареєстрованих осіб відсутня (том 1 а.с. 45).
19.02.2020 ОСОБА_1 звернулася з заявою про вчинення шахрайських дій до СВ Шевченківського ВП ГУ НП в Хо, що підтверджується витягом з ЄРДР №12020220480000717 (том 1 а.с. 46).
Окрім того, ОСОБА_1 17.04.2020 зверталася з заявою про ненадання допомоги особі, яка перебуває у небезпечному для життя стані, а саме неповідомлення про такий стан особи належним установам, що підтверджується витягом з ЄРДР №12020220480001526 (том 1 а.с. 47).
Після смерті ОСОБА_5 його син ОСОБА_2 звернувся до Приватного нотаріуса ХМНО Трубінкова С.О. з заявою про прийняття усією спадщини, яка залишилася після смерті його батька ОСОБА_11 . Заява зареєстрована у книзі обліку і реєстрації спадкових справа за №3 18.01.2021, спадкова справа №19/2020, номер у спадковому реєстрі 66726840 (том 1 а.с. 114).
Після смерті ОСОБА_5 його дружина ОСОБА_1 звернулася до Приватного нотаріуса ХМНО Трубінкова С.О. з заявою про прийняття усією спадщини, яка залишилася після смерті його батька ОСОБА_11 . Заява зареєстрована у книзі обліку і реєстрації спадкових справа за №55 10.11.2020, спадкова справа №19/2020.
Відповідно до довідки Приватного нотаріуса ХМНО Трубнікова С.О. від 15.05.2021 №126/02-14 - за матеріалами спадкової справи №19/2020 після смеріт ОСОБА_5 наявні дані про те, що до складу спадкоємців ОСОБА_5 - його дружина ОСОБА_1 , син ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_3 (том 1 а.с. 148).
За клопотанням позивачів судом призначено у справі посмерту судово- психіатричну експертизу ОСОБА_5 , проведення якої доручено Комунальному некомерційному підприємству «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» Харківської обласної ради. Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384,385 КК України. На вирішення експерта поставлено наступні питання: чи страждав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на психіатричний розглад або психічне захворювання на момент укладення договору дарування квартири 27.09.2019? чи міг ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на момент укладення договору дарування квартири усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними? (том 1 а.с. 203-204).
Відповідно до висновку судово- психіатричного експерта №597 КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» від 22.11.2021 - ОСОБА_5 , за представленими даними, на момент укладення договору дарування квартири 27.09.2019, виявляв хронічний, стійкий психічний розлад у формі органічного розладу особистості. ОСОБА_5 за представленими даними, на момент укладення договору дарування квартири, 27.09.2021, відповідно до свого психічного стану, був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (том 1 а.с. 206-2010).
Заперечуючи проти вказаного висновку №597 позивачем ОСОБА_1 надано лист ДУ «Інститу психіатрії, судово- психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України». Відповідно до вказаного листа від 28.06.2022 №01/04/254 та листа від 17.08.2022 №01/04/392, які надано на запит позивачки ОСОБА_1 , КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» не має законних підстав проводити судово- психіатричні експертизи взагалі та не мало повноважень проводити посертну судово- психіатричну експертизу 22.11.2021. КНП ХОР «Обласна психіатрична лікарня №3» станом на 22.11.2021 не було державної спеціалізованої установою судово- психіатричної експертизи Міністерства охорони здоров'я України (том 1 а.с. 243-244, а.с. 245-246).
Міністерство охорони здоров'я України листом від 01.08.2022 №10-18/17/1093/ЗПІ-22//1347 повідомили, що КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» станом на 21.11.2021 не належало до сфери управління МОЗ (том 1 а.с. 247).
Згідно з листом Міністерства охорони здоров'я від 25.07.2022 №13.1-18/17/1075/ЗПІ-22//1307 - у 2021 судово- психіатричні експертизи мали право проводити ДУ «Центр психічного здоров'я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров'я України» та державна установа «Науково- дослідний інститут психіатрії Міністерства охорони здоров'я України». Відповідно до положень Статуту державної установи «Інститут психіатрії, судово - психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України, затвердженого наказом МОЗ України від 27.09.2021 №2065, Інститут є державною спеціалізованою установою судово- психіатричних експертиз, створено з метою проведення судово- психіатричних, судово- психологічних, комплексних судових судових експертиз, тому і у 2021 році і станом натепер Інститут та його територіальні підрозділи є установою, що має право проводити судово- психіатричні експертизи (том 1 а.с. 249).
Відповідно до листа Міністерства охорони здоров'я України від 31.08.202 №03-06/Х-8767//9880-зв - До сфери управління МОЗ України відноситься державна установа «Інститут психіатрії, судово- психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» (том 1 а.с. 248).
02.08.2019 Міністерство охорони здоров'я України направило лист №03-2-22/37268/2-19 керівникам структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних та Київської міських державних адміністрації, яким інформувало, що відповідно до положень ст. 3 ЗУ «Про судову експертизу» судова - експерта діяльність здійснюється на принципах законності. Згідно з положеннями ст. 7 ЗУ «Про судову експертизу» виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово- експерта діяльність, пов'язана з проведенням судово- психіатричних експертиз. При цьому до державних спеціалізованих установ судових експертиз відносяться державні спеціалізовані судово- психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України.
Водночас, до 2018 року проведення судово- психіатричних експертиз регулювалося Порядком проведення судово- психіатричних експертиз, затверджених наказом МОЗ від 08.10.2001 №397. Цим порядком, у порушення вимог ЗУ «Про судову експертизу» передбачалося, що судово- психіатрична експертиза проводиться в Українському науково- дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, центрах сдуово- психіатричних експертиз, відділеннях, які є структурними підрозділами психоневрологічних лікарень, психоневрологічних диспансерів.
Відповідно до положень ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників. медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами. В той же час, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про судову експертизу» - Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Тобто, законодавець в двох спеціальних законодавчих актах чітко розмежовує поняття «заклад охорони здоров'я» і «судово- психіатрична установа Міністерства охорони здоров'я України», «судова експертиза» і «медична допомога».
Тому, наказом МОЗ України від 08.05.2018 року №865 наказ МОЗ України від 08.10.2001 №397 було скасовано та нормативно- правові акти МОЗ приведено у відповідності до вимог ЗУ «Про судову експертизу» в частині суб'єктів, які здійснюють судово- психіатричну експертизу, а саме пунктом 3 Порядку проведення судово- психіатричної експертизи, передбачено, що судово - психіатричні експертизи проводять державні спеціалізовані судово- психіатричні установи МОЗ України.
Відповідно до ст. 71 Основ законодавства України про охорону здоров'я» проведення судово-медичної і судово-психіатричної експертизи призначається особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором або судом у порядку, встановленому законодавством, для вирішення питань, що потребують спеціальних знань в сфері судової медицини або судової психіатрії. Організаційне керівництво судово-медичною і судово-психіатричною службами здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Ст. 7 ЗУ «Про судову експертизу» визначено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України. Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.
Згідно п.3 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.05.2018 № 865, судово-психіатричні експертизи проводять державні спеціалізовані судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України.
Таким чином, ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» та п.3 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.05.2018 року № 865 визначено, що судово-психіатричні експертизи проводять виключно державні спеціалізовані судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України.
Комунальний заклад охорони здоров'я Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня № входив до переліку установ, в яких проводяться судово-психіатричні експертизи, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 червня 2017 року № 722.
Разом з тим, 17.07.2019 Міністерство охорони здоров'я України наказом № 1626, у відповідності до положень ст. 7 ЗУ «Про судову експертизу», статті 71 Основ законодавства України про охорону здоров'я, абзацу четвертого підпункту 8 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267, пункту 3 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 травня 2018 року № 865, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 червня 2018 року за № 719/32171 та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров'я України до вимог законодавства, визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства охорони здоров'я України від 29 червня 2017 року № 722 «Про організацію служби судово-психіатричної експертизи».
Тобто, Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3», на момент складення висновку судово- психіатричного експерта №597 від 22.11.2021, не було державною спеціалізованою установою та не мало права проводити судово-психіатричну експертизу.
Окрім того, у висновку експерта №597, а саме п. 14 та п. 24 зазначено, що експертизу проведено: члени комісії: ОСОБА_12 - освіта - вища, спеціальність - лікар- судово- психіатричний експерт, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта - 93, кваліфікаційний клас - 1 клас, стаж- 24 роки, посада - головний судовий експерт; ОСОБА_13 освіта - вища, спеціальність - лікар- судово- психіатричний експерт, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта - 798, кваліфікаційний клас - 2 клас, стаж- 21 роки, посада - головний судовий експерт: провідний спеціаліст: Авраменко О.В -освіта - вища, спеціальність - лікар- судово- психіатричний експерт, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта - 86, кваліфікаційний клас - 1 клас, стаж- 26 роки, посада - головний судовий експерт.
З листа Міністерства охорони здоров'я від 16.10.2023 №3.1-18/17/2680/ЗПІ-23//3157, який надано на запит позивача ОСОБА_2 , вбачається, що посвідчення судового експерта за №798 станом на 22.11.2021 експертно- кваліфікаційною комісією МОЗ України з атестації та присвоєння кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів судово- психіатричними експертам та позбавлення кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів судово- психіатричних експертів не видавалося. Довідково проіформовано, що відповідно до ст. 9 ЗУ «Про судову експертизу» атестовані судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладено на Міністерство юстиції України (том 4 а.с. 128).
Аналізуючи зазначені листи та норми Закону, суд вважає, що висновок судово- психіатричного експерта №597 від 22.11.2021, складений КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» не може бути взятий до уваги при вирішенні питань «чи страждав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на психіатричний розглад або психічне захворювання на момент укладення договору дарування квартири 27.09.2019? чи міг ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на момент укладення договору дарування квартири усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними?». Оскілький вказаний висновок складено не державною спеціалізованою установою, яка не мала права проводити судово-психіатричну експертизу.
15.11.2022, за заявою ОСОБА_1 від 02.11.2022 про проведення посмертної судово- психіатричної експертизи про здатність ОСОБА_5 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент вчинення договору дарування квартири 27.09.2019, Черкаською філією судово- психіатричних експертиз ДУ «Інститут психіатрії, судово- психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» складено висновок судово- психіатричного експерта №90.
Так, відповідно до вказаного висновку - на момент вчинення договору дарування квартири, 27.09.2019, ОСОБА_5 страждав на хронічний, стійкий психічний розгляд - органічний психічний розлад поліетіологічного походження: внаслідок повторних черепно- мозкових травм з забоєм головного мозку, ураження стовбурових структур на рівні мозолистого та та гіпертонічної та інтоксикаційної енцефалопатії, з вираженим інтелектуально- мнестичним зниженням, емоційно- вольовими розладами, транзиторними порушеннями свідомості та галюцинаторно- маяними включеннями, що позбавляло його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент вчинення договору дарування квартири 27.09.2019 (том 2 а.с. 82-91 (копія) та а.с. 202-211 (оригінал)).
Ухвалою 22.12.2023 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова, за клопотанням позивача ОСОБА_2 , призначено повторну посмертну судово- психітаричну експертизу ОСОБА_5 , проведення якої доручити Кропивницькій філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України». Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384,385 КК України. На вирішення експерта поставити наступні питання: чи страждав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на хронічний, стійкий психіатричний розглад або психічне захворювання на момент укладення договору дарування квартири 27.09.2019, який посвідчений вдома у зв'язку з хворобою останнього? чи був ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за своїм психічним станом здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент укладення договору дарування квартири 27.09.2019, який посвідчений вдома у зв'язку з хворобою останнього?
29.01.2024 листом №59 Кропивницької філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» повернуті без виконання , через складність даного експертного дослідження, відсутність достатнього практичного досвіду судових експертів закладу, комісійний розгляд у складі не менше трьох лікарів судово- психіатричних експертів не можливий (том 4 а.с. 185).
За клопотанням позивача ОСОБА_2 , ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.04.2024 направлено матеріали справи до Одеської філії судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» для проведення повторної посмертної судово- психітаричної експертизи ОСОБА_5 , яка призначена ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.12.2024 (том 4 а.с. 196-197).
30.10.2025 на адресу суду надійшов висновок з Одеської філії судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України».
Відповідно до складеного Одеською філією судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» висновку судово- психіатричного експерта №493 від 14.07.2025 - за результатами проведеного повторного посмертного судово- психіатричного дослідження, експерт - психіатр дійшов до висновків, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час укладання договору дарування квартири ІНФОРМАЦІЯ_4 , який посвідчений вдома у зв'язку з хворобою останнього, страждав на ронічний, стійкий психіатричний розлад, а саме «органічний розлад особистості та поведінки сполученого ґенезу (інтоксикаційни, травматичний, судинний, інфекційний, дисметаболічний), з вираженим експлазивним варіантом психоорганічного синдрому, із значним зниженням когнітивних функцій, періодичними депресивними та псизотичними включеннями, транзиторними порушеннями свідомості за анамнезом» (що відповідач діагностичним критеріям рубрики «F07.9» за Міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду).
За своїм психічним станом, у зв'язку з наявними у нього хронічним, стійким психічним розладом, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент укладення договору дарування квартири, 27.09.2019, який посвідчений вдома, у зв'язку з хворобою останнього, був абсолютно не здатним усвідомлювати (розуміти) значення свої дій та керувати ними, прогнозувати їх можливі наслідки (том 4 а.с. 203-221).
Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ст. 717 ЦК України визначено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
У ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну свідому уяву про предмет договору та досягли згоди про всі його істотні умови.
Ч. 1 ст. 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та позивачка ОСОБА_1 позбавлені прийняти спадщину після смерті батька та чоловіка як спадкоємці першої черги, так як на момент смерті ОСОБА_5 уклав договір дарування спірної квартири на користь ОСОБА_3 , що і змусило позивачів звернутись з даним позовом до суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що спірним договором порушуються права позивачів, так як у разі визнання недійсним спірного договору дарування квартири, після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями його майна є сторони у даній справі.
При цьому підставою для визнання правочину недійсним на підставі, яка передбачена зазначеною нормою, повинна бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Тобто, для визнання правочину недійсним необхідна наявність факту, що особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 105 ЦПК України зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст. 89 ЦПК України.
Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
За правилами ч. 6 ст. 81 ЦПК України - висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях.
Отже, для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій ч. 1 ст. 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постановах Верховного Суду України: від 29.02.2012 у справі № 6-9цс12, від 17.09.2014 у справі № 6-131цс14. Окрім того, у постановах Верховного суду від 05.02.2018 №404/4956/15-ц, від 25.07.2018 №416/13806/14 судом було зазначено, що підставою для визнання правочину недійсним згідно зі ст. 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду 496/4851/14-ц 11.11.2019 відступив від висновку Верховного Суду , висловленого у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі у справі № 465/1217/16-ц (провадження № 61-1333св18) про застосування до спірних правовідносин положень статті 225 ЦК України, яка передбачає можливість визнати недійсним правочин, вчинений дієздатною фізичною особою в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними та зазначила, що підставою для визнання правочину недійсним згідно зі статтею 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
При проведені експертиз у Одеській філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (висновок №493 від 14.07.2025) та у Черкаській філії судово- психіатричних експертиз ДУ «Інститут психіатрії, судово- психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» (висновок №90 від 15.11.2022) експерти дали повний і обґрунтований аналіз стану здоров'я ОСОБА_5 на день укладання спірного договору дарування та його поведінки. Експертні висновки містять аналіз всіх медичних документів, дій та пояснень, що документально підтверджені. Експертам були надані матеріали цивільної справи, медична документація. Дослідження проводилося експертами, які мають фахову підготовку в даній області знань.
Хоча у висновку №90, який складено Черкаською філією судово- психіатричних експертиз ДУ «Інститут психіатрії, судово- психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» не зазначено, про абсолютну неспроможність ОСОБА_5 в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, а лише вказано про він був не здатен усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент вчинення договору дарування, проте разом у сукупності з іншими доказами, дослідженими у судовому засідання, вказаний висновок бере судом до уваги при ухвалені рішення.
У зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що саме висновок Одеської філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (висновок №493 від 14.07.2025) є належним доказом в розмінні ст.ст.77, 102 ЦПК України, так як містить інформацію щодо предмету доказування, є найбільш повним та обґрунтованим, якими досліджені всі докази, судовим експертом в судовому засіданні наведені та підтверджені всі викладені в ньому доводи, висновок відповідає вимогам встановленим законом України «Про судову експертизу», а тому оспорюваний договір повинен бути визнаний недійсним відповідно до ч.1 ст. 225 ЦК України.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» У разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності проводиться на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
У зв'язку з чим, вимоги позивачів про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 48909737 від 27.09.2019 та номер запису про право власності 33434919 від 27.09.2019 на квартиру АДРЕСА_3 , задоволенню не підлягають, оскільки визнання недійсним договору, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію прав, є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Позивачем ОСОБА_7 було заявлено клопотання про постановлення окремої ухвали відносно КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня №3» та про постановлення окремою ухвали стосовно адвоката Мірошника Р.С.
Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Тлумачення ч. 1 ст. 262 ЦПК України свідчить, що суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо під час вирішення спору встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності.
ч. 2 ст. 262 ЦПК України передбачає, що суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.
Отже, постановлення окремої ухвали є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) саме на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.
Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2018 року в справі № 761/32388/13-ц дійшов висновку, що при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов'язком.
Суд зазначає, що підстави для постановлення окремої ухвали відносно КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» та адвоката Мірошника Р.С. відсутні, оскільки судом у рішенні суду надано оцінку як висновку експерта так і доказам, наданим адвокатом.
Позивачем ОСОБА_2 заявлено клопотання про застосування до відповідача ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_4 заходів процесуального примусу у вигляді штрафу та визнання їх дій зловживанням процесуальними правами. Також позивачем ОСОБА_2 заявлено клопотання про стягнення з КЗОЗ «Обласний центр медико- соціальної експертизи» Філії Шевченківський МСЕК та КНП «Березанська міська лікарня Березанської міської ради» штрафу за не виконання ухвали суду про витребування доказів.
Представником відповідача Мірошник Р.С. заявлено клопотання про визнання подання позивачем ОСОБА_1 клопотання про долучення висновку експерта до матеріалів справи зловживанням процесуальними правами та застосування до неї заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.
Відповідно до позиції КЦС ВС, викладеної в ухвалі від 13 жовтня 2021 по справі № 707/1491/21 зловживання процесуальними правами - це цивільне процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників цивільного процесу (їх представників), що спричиняють порушення процесуальних прав інших учасників цивільного процесу (їх представників), з метою перешкоджання гарантованому у пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правосуддю, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).
Зловживання правами характеризуються умислом, спрямованим на порушення порядку цивільного судочинства. Характерними ознаками зловживання процесуальними правами є: формальне, непропорційне використання процесуального права всупереч легітимній меті, з якою це право встановлено нормами цивільного процесуального права, недобросовісність дій, умисний характер, завідома несумлінність.
Суд звертає увагу на те, що саме з метою виконання такого завдання сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Отже, якщо сторона здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей або без певної правової мети, вона виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від таких дій. І саме на це спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Ці заходи передбачені у частині четвертій статті 44, частині першій статті 143, пункті 5 частини першої статті 144, статті 148 ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК України суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, неодноразове подання заяв з однотипними та аналогічними вимогами, яким неодноразово була надана оцінка як судом першої та і судом апеляційної інстанцій.
Зважаючи на ці факти, суд не можу визнати дії представника відповідача ОСОБА_4 та позивача ОСОБА_1 зловживанням процесуальним правом, адже сторони користувалися процесуальними правами, здійснювали процесуальні дії з метою сприяння суду у здійсненні правосуддя, а не для досягнення інших цілей. З цих же мотивів відсутні підстави для застосування штрафу.
Також відсутні підстави для стягнення штрафу КЗОЗ «Обласний центр медико- соціальної експертизи» Філії Шевченківський МСЕК та КНП «Березанська міська лікарня Березанської міської ради», оскільки вказаними установами виконано ухвалу суду про витребування доказів, надано відповідні медичні документи, на підставі яких і було проведено експертизу.
Позивачем ОСОБА_2 подано заяву про стягнення понесених судових витрат, а саме стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у розмірі 66509,60 грн, пов'язані з проведенням посмертних судово-психіатричних експертиз.
Позивачем ОСОБА_1 подано заяву про стягнення понесених судових витрат, а саме стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у розмірі 70602 грн, пов'язані з проведенням посмертних судово-психіатричних експертиз та судового збору 1681,60 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.
ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивачем вчасно подано докази на підтвердження понесених ним витрат на проведення експертизи.
Так, позивачем ОСОБА_2 понесено витрати на проведення експертиз у розмірі 66509.60 грн.
За проведення посмертних судово-психіатричних експертиз по справі: 17092,40 грн як оплата рахунку за проведення судово-психіатричної експертизи, за результатами якої складено висновок судово-психіатричного експерта № 597 від 22.11.2021. Вказані витрати підтверджуються: копіями Договору про надання послуг з проведення судово психіатричної експертизи № 40 від 28.10.2021, рахунку № 40 від 29.10.2021 та квитанцією № 35486194 про здійснення касової операції на суму у розмірі 17092,40 грн. з відповідним призначенням платежу за проведення експертизи та 49417 , 20 грн. (ця сума є 1/2 від загальної суми коштів для проведення повторної експертизи позивачем , інша половина сплачена позивачем ОСОБА_1 ) як оплата рахунку за проведення повторної судово-психіатричної експертизи, за результатами якої складено висновок судово-психіатричного експерта № 493 від 14.07.2025. Вказані витрати підтверджуються: копіями Листа Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.07.2024, Листа Одеської філії СПЕ ДУ «ІСП МОЗ України» від 24.07.2024 із зазначенням суми коштів, яку необхідно перерахувати для проведення експертизи, квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 34 від 26.09.2024 на суму у розмірі 49417,20 грн з відповідним призначенням платежу за проведення експертизи.
Отже, позивачем ОСОБА_2 належними доказами підтверджено понесені ним витрати для проведення експертизи, з урахуванням задоволення позовної вимоги про визнання договору дарування недійсним, тобто тієї вимоги на доказування якої були проведені експертизи, вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на його користь.
Так, за проведення посмертних судово-психіатричних експертиз по справі ОСОБА_1 понесено наступні витрати: 21184 , 80 грн як оплата рахунку за проведення судово-психіатричної експертизи, за результатами якої складено висновок судово-психіатричного експерта № 90 від 15.11.2022, що долучено судом до матеріалів справи. Вказані витрати підтверджуються: копіями договору про проведення судово психіатричної експертизи № 5 від 02.11.2022, Додатком № 1 до Договору № 5 зі специфікацією вартості, квитанцією № 31 про здійснення касової операції від 03.11.2022 на суму у розмірі 21184,80 грн з відповідним призначенням платежу за проведення експертизи; 49417, 20 грн. (ця сума є 1/2 від загальної суми коштів для проведення повторної експертизи , яка була необхідна, інша половина сплачена позивачем ОСОБА_14 ) як оплата рахунку за проведення повторної судово-психіатричної експертизи, за результатами якої складено висновок судово-психіатричного експерта № 493 від 14.07.2025. Вказані витрати підтверджуються: копіями Листа Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.07.2024, Листа Одеської філії СПЕ ДУ «ІСП МОЗ України» від 24.07.2024 із зазначенням суми коштів, яку необхідно перерахувати для проведення експертизи, квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 31 від 26.09.2024 року на суму у розмірі 49417,20 грн з відповідним призначенням платежу за проведення експертизи.
Отже, позивачем ОСОБА_1 належними доказами підтверджено понесені нею витрати для проведення експертизи, з урахуванням задоволення позовної вимоги про визнання договору дарування недійсним, тобто тієї вимоги на доказування якої були проведені експертизи, вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на її користь.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами (Ч. 9 ст. 139 ЦПК України).
Клопотань про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами не надходило.
При цьому, суд зазначає, що витрати на проведення експертиз підлягають стягненню у повному обсязі на користь позивачів, не дивлячись на те, що позов задоволено частково, оскільки експертизи були проведені за клопотаннями сторони позивача, саме для доведення позовної вимоги про визнання договору дарування недійсним, тобто тієї позовної вимоги, яка судом задоволена у повному обсязі.
Що стосується стягнення судового збору у розмірі 1681,60 грн.
Ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При звернені до суду саме позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір.
Позов задоволено частково, а саме задоволено одну позовну вимогу, з двох заявлених, отже судовий збір підлягає стягненню пропорційно до задоволених вимог, у сумі 840,80 грн (1681,60 грн2).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 141, 158, 200, 259 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України ст. ст. 215, 369, 369, 717 ЦК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець Іван Олександрович про визнання недійсним договору дарування, скасування рішення державного реєстратора- задовольнити частково.
Договір дарування квартири АДРЕСА_3 , укладений на користь ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець Іваном Олександровичем, серія та номер 5697 від 27.09.2019, - визнати недійсним.
У задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору, пропорційно до задоволених вимог - 840,80 грн, витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз - 21184,80 грн та 49417,20 грн, а всього 71442 (сімдесят одна тисяча чотириста сорок дві) грн 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз - 17092,36 грн та 49417,20 грн, а всього 66509 (шістдесят шість тисяч п'ятсот дев'ять) грн 56 коп.
До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У зв'язку з перебуванням судді Семіряд І.В. у нарадчій кімнаті з 14-50 год. 20.11.2025 до 14-30 год. 24.11.2025 у кримінальному провадженні №12023221200002966 від 05.12.2023 з обвинувальним актом у відношенні ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 185 ч. 4, 15 ч. 2 - 186 ч. 4, 357 ч. 1 КК України, повний текст рішення складено 24.11.2024.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 .
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована АДРЕСА_1 .
Третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О., АДРЕСА_4 .
Суддя: І.В. Семіряд