справа № 619/10471/24
провадження № 1-кп/619/232/25
іменем України
24 листопада 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілої ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12023221230002378 відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, одруженого, із повною вищою освітою, раніше не судимого, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
Судом встановлено, 19.11.2023 року 19 год. 40 хв. водій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керуючи технічно справним транспортним засобом, автомобілем «KIA» моделі «K5» із р.н. « НОМЕР_1 », здійснював перевезення двох пасажирів на задньому сидінні, рухаючись із швидкістю 63 км/год по вул. Центральна в с. Вільшани Харківського району Харківської області зі сторони м. Харкова в напрямку м. Богодухів Харківської області, чим грубо порушив вимоги пунктів 12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, згідно з яким:
12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
12.9. Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
Проїхавши зону дії пішохідного переходу, рухаючись по вул. Центральна в с. Вільшани маючи з зоні об'єктивної видимості перешкоду у вигляді пішохода, маючи технічну можливість запобігти наїзду, не вжив заходів до зменшення швидкості, а ж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, чим грубо порушив вимоги пункт правил п.п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:
12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Порушення п.п. 12.3. Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_7 знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з настанням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди у результаті якої пішохід ОСОБА_5 , отримала тілесні ушкодження, що відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень по ознаці тривалості розладу здоров'я, а саме: «Закритого перелому кісток тазу: переломи верхніх гілок лонних кісток із залученням передніх відділів кульшових западин, уламковий перелом нижньої гілки правої лонної кістки, поперечний перелом нижньої гілки лівої лонної кістки, переломи бічних мас крижової кістки із зсувом, перелом поперечного відростку 5-го поперекового хребця», які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров'я строком не менш 3-х тижнів (п.п. 2.2.1.а,б,в, 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тілесних ушкоджень» Наказ № 6 від 17.01.1995 року).
13.02.2025 до початку судового розгляду представником потерпілої ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_4 до ОСОБА_7 в рамках кримінального провадження пред'явлено цивільний позов, у якому ставиться питання про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 19435 грн. 42 коп. заподіяної матеріальної шкоди та 150000 грн моральної шкоди.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 02.07.2025 залучено ТДВ «СК «Кредо» (проспект Моторобудівників, 34, Запоріжжя, Запорізька область, 69000) до участі у кримінальному провадженні за цивільним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_7 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному, пояснивши суду про обставини викладені вище. Цивільний позов не визнав.
Представник потерпілої, ОСОБА_4 та потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримали подану позовну заяву та просили суд про її задоволення. Просили призначити покарання ОСОБА_7 в межах санкції ч.1 ст.286 КК України.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_7 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, роз'яснивши при цьому учасникам судового провадження положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку. Таким чином, суд обмежився дослідженням доказів, поясненнями обвинуваченого та вивченням даних про його особу, без дослідження інших письмових доказів, які стосуються фактичних обставин справи.
Аналізуючи зібрані та досліджені докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_7 є доведеною, дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.1 ст.286 КК України - тобто порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Суд, вивчивши дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 встановив, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, згідно характеристики з місця проживання зарекомендував себе з посереднього боку.
При призначенні покарання суд, враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та визнання вини.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого у відповідності до ст.67 КК України судом не встановлено.
У відповідності до ст.8 ч.1 Конституції України в України діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
Згідно ст.46 Конвенції та ст.2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При призначенні покарання ОСОБА_7 суд керується вимогами ст.65 КК України, роз'ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, його наслідки, а також дані про особу обвинуваченого, щире каяття, враховуючи думку потерпілої, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому основне покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.1 ст.286 КК України та додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Підстав для застосування ст.69 КК України суд не вбачає.
Разом із цим, виходячи із встановлених обставин, ставлення обвинуваченого до скоєного, даних про його особу, суд приходить до переконання про можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання, з застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України.
Призначення покарання ОСОБА_7 з застосуванням статті 75 КК України, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
На думку суду таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Крім того, на думку суду, призначена міра покарання надасть можливість обвинуваченому, ОСОБА_7 , сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчиненні ним протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою.
Щодо цивільного позову представника потерпілої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 19435 грн. 42 коп. заподіяної матеріальної шкоди та 150000 грн моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 02.07.2025 залучено ТДВ «СК «Кредо» до участі у кримінальному провадженні за цивільним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Виходячи із змісту ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ч.1, 3, 5 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п.8, 9 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
За змістом частин першої-другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно долучених до позовної заяви чеків про сплату необхідних потерпілій медикаментів, послуг та інших необхідних речей, сума матеріальної шкоди становить 19435 грн. 42 коп.
Враховуючи наявність протиправної поведінки обвинуваченого, завданих ним збитків, причинного зв'язку між поведінкою заподіювача шкоди та збитками, відповідно до ст. 22 ЦК України, неможливістю зменшення розміру шкоди, передбаченою ч.4 ст.1193 ЦК України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди у повному обсязі, а саме в сумі 19435 грн. 42 коп.
В обґрунтування позовних вимог морального характеру представник потерпілої ОСОБА_4 посилається на те, що протиправними діями ОСОБА_7 здоров'ю позивачки спричинено значної шкоди, тому протягом тривалого часу вона була позбавлена нормального способу життя, і взагалі її життя зазнало змушених змін, оскільки тривалий час позивачка не вставала з ліжка. Крім того, вона була позбавлена можливостей реалізації своїх звичок і бажань. Життя позивачки було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями, стражданнями. Враховуючи присутність психологічно-травмуючого фактору, а також з урахуванням обставин, встановлених при розгляді кримінального провадження, користуючись принципами розумності та справедливості, розмір моральної шкоди позивач оцінює у розмірі 150000 грн. Вказану суму позивач вважає мінімальною компенсацією за перенесені постраждалою фізичних та душевних страждань.
Вирішуючи питання щодо заявленого позову в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 23 ЦК України моральна шкода, серед іншого полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням іншим обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних чи фізичних страждань, наявності інших негативних наслідків, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану (п. 9 постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Обов'язковому доказуванню під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння і її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, з'ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або шкоди немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її збагачення.
На підставі викладеного, суд виходячи з принципу розумності та справедливості, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілій ОСОБА_5 підлягають задоволенню частково на суму 75 000 грн.
Прокурором клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу під час судового провадження не заявлялось. Враховуючи наведене, а також засади змагальності та диспозитивності кримінального провадження, суд не вбачає підстав за власною ініціативою вирішувати питання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Накладений ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 27.11.2023 арешт підлягає скасуванню відповідно до ч.4 ст.174 КПК України.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує відповідно до ст.124 КПК України.
Керуючись ст.ст. 373, 374, 395 КПК України, -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити покарання у вигляді обмеження волі на строк 2 (два) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього зобов'язання.
Встановити ОСОБА_7 іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Згідно зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов'язки:
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов адвоката ОСОБА_4 в інтересах потерпілої ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_5 19435 грн. 42 коп. матеріальної шкоди та 75000 грн моральної шкоди.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати: за проведення експертизи №СЕ-19/121-23/27733-ІТ в розмірі 4 543 гривні 68 копійок; за проведення експертизи №СЕ-19/121-24/28058-ІТ в розмірі 3 183 гривні 60 копійок; за проведення експертизи №СЕ-19/121-24/32344 в розмірі 9 550 гривні 80 копійок.
Накладений ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 27.11.2023 арешт на майно, а саме: легковий автомобіль марки «КІА» моделі «К5» сірого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , ключі від легкового автомобіля марки «КІА» моделі «К5» сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 - скасувати.
Речові докази: легковий автомобіль марки «KIA» моделі «K5» сірого кольору д.н.з. « НОМЕР_1 » - вважати повернутим ОСОБА_8 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 - вважати повернутим ОСОБА_7 , ключі від легковий автомобіль марки «KIA» моделі «K5» сірого кольору д.н.з. « НОМЕР_1 » - вважати повернутим ОСОБА_7 .
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілій та прокурору.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.349 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_1