24 листопада 2025 року
м. Київ
справа №761/41352/24
провадження № 13-92зво25
Суддя Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1 перевірила заяву захисника ОСОБА_2 про перегляд за винятковими обставинами ухвали Печерського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року та ухвали Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і
Як убачається з наявних у Верховному Суді матеріалів, доданих до заяви захисника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року строком до
03 лютого 2024 року із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 467 740 261,17 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року залишено без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 з доповненнями, внесеними захисниками ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 , залишено без задоволення.
09 жовтня 2025 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив рішення в об'єднаній справі «Бєлобородов та інші проти України» і за скаргою №24320/24 ОСОБА_3 , відповідно до якого було встановлено порушення пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо надмірної тривалості попереднього ув'язнення, зокрема непереконливість мотивів, використаних судами; не вивчення можливості застосування інших запобіжних заходів; непереконливість та повторюваність мотивування, наведеного судами в процесі розгляду судової справи; не вивчення судами в ході провадження можливості застосування інших заходів для забезпечення явки в суд.
Посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ, 12 листопада 2025 року захисник ОСОБА_2 звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд за винятковими обставинами ухвали Печерського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року та ухвали Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, в якій просив скасувати вищевказані судові рішення та застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Перевіривши заяву на відповідність вимогам ст. 462 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), вважаю, що вказану заяву слід залишити без руху з таких підстав.
Положеннями ч.1 ст.462 КПК України передбачено, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами подається в письмовій формі.
Усупереч цим положенням, захисник звернувся до суду в інтересах ОСОБА_3 із заявою про перегляд ухвали за винятковими обставинами, що не передбачено нормами КПК України та перешкоджає перегляду вказаних судових рішень за виключними обставинами.
Відповідно до ст. 462 КПК України заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами повинна відповідати вимогам до її форми та змісту, встановленим ч. 2 цієї статті.
Зокрема, особа, яка подає заяву до суду має чітко зазначити судове рішення, про перегляд якого за виключними обставинами подається заява.
ОСОБА_2 , звертаючись до Верховного Суду, просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак строк дії вказаних судових рішень вже закінчився, що позбавляє можливості Суд переглянути вказані судові рішення за виключними обставинами.
Також захисник, посилаючись на положення ст.467 КПК України щодо визначення повноважень Суду при перегляді судового рішення за виключними обставинами, зазначив, що такі повноваження стосуються і запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного ОСОБА_3 ухвалою суду, строк дії якої не закінчився станом на 10.11.2025 року.
Така неузгодженість позиції сторони захисту, наведеної в заяві, перешкоджає Великій Палаті визначитися з предметом перегляду.
Крім того, викладена у заяві ОСОБА_2 вимога про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не відповідає положенням
ч.1 ст. 467 КПК України щодо повноважень Великої Палати за наслідками розгляду заяви за виключними обставинами.
Зазначені недоліки заяви перешкоджають вирішенню питання про прийняття до розгляду Великою Палатою заяви ОСОБА_2 і є підставою для залишення заяви без руху та надання захиснику строку для усунення зазначених недоліків.
Відповідно до ч. 3 ст. 464 КПК України до заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, яка не оформлена згідно з вимогами, передбаченими
ст. 462 цього Кодексу, застосовуються правила ч. 3 ст. 429 КПК України.
Керуючись статтями 429, 462, 464 КПК України, суддя
Заяву захисника ОСОБА_2 про перегляд за винятковими обставинами ухвали Печерського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року та ухвали Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без руху.
Установити захиснику ОСОБА_2 строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі неусунення недоліків у вказаний строк заяву буде повернуто захиснику.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Великої Палати
Верховного Суду ОСОБА_1