19 листопада 2025 року
м. Київ
Справа № 718/2895/24
Провадження № 51-3403км 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_6 ,
засудженого (відеоконференція) ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 23 травня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024262020000806 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Селятин Путильського району Чернівецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу положень ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Зміст рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 31 березня 2025 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі положень ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Згідно з вироком ОСОБА_7 засуджено за те, що він у невстановлені досудовим розслідуванням дату і час, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, за невстановлених обставин незаконно придбав, переніс та зберігав без передбаченого законом дозволу з метою подальшого збуту 79 патронів із маркувальними позначеннями «270 02», «270 00», «539 86»; 1 патрон з маркувальним позначенням «3 86», які відповідно до висновку експерта є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї калібром 5,45 мм; підствольний гранатомет, який відповідно до висновку експерта є вогнепальною зброєю калібром 40-мм; 7 гранат, які відповідно до висновку експерта відносяться до бойових припасів та вибухових пристроїв, та які 23.02.2024 близько 15:40, перебуваючи за адресою АДРЕСА_3 , збув ОСОБА_8 за грошові кошти у сумі 40 000 грн.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 23 травня 2025 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок за апеляційною скаргою прокурора, належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги щодо безпідставності звільнення засудженого на підставі положень ст. 75 КК України від відбування покарання, не навів переконливих мотивів для їх спростування і постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.
Посилається на те, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, й безпідставно погодився із вироком суду першої інстанції щодо наявності обставин, які пом'якшують покарання, а саме щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину.
Вважає, що позитивна характеристика, відсутність судимостей, утримання неповнолітньої дитини, зайняття засудженим волонтерською діяльністю не є достатнім для належного обґрунтування висновку про можливість виправлення засудженого зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, враховуючи, що він вчинив збут зброї, боєприпасів та вибухових пристроїв.
Вказує, що з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин його вчинення та наслідків, наведені судом апеляційної інстанції мотиви для застосування положень ст. 75 КК України не є переконливими й не свідчать про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
У запереченні сторона захисту просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала подану касаційну скаргу.
Захисник за засуджений заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися положеннями статей 412-414 цього Кодексу.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 263 КК України в касаційній скарзі прокурора не оспорюються.
За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до змісту ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Однак ухвала апеляційного суду цим вимогам кримінального процесуального закону не відповідає.
Крім цього, за вимогами статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло б досягненню справедливого балансу між правами й свободами людини і захистом інтересів держави та суспільства.
Питання щодо призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або ухвалення рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені статтями 409, 414, 438 КПК України, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість
На думку колегії суддів Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на положення закону, згідно з якими при вирішенні зазначеного питання суд має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи, та враховувати, що положення ст. 75 КК України застосовуються лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави, на які необхідно послатися у рішенні.
При цьому, суд апеляційної інстанції, погоджуючись із рішенням місцевого суду щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК України, свого рішення належним чином не мотивував, зокрема не обґрунтував підстав, з яких дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.
Колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги прокурора, що поза належною увагою апеляційного суду залишилося й те, що засуджений вчинив умисний тяжкий злочин, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.
Крім цього, згідно з практикою Верховного Суду розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль щодо цього та осуд своєї поведінки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання.
Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.
В той же час суд апеляційної інстанції, посилаючись у своєму рішенні на щире каяття обвинуваченого, послався лише на те, що у ході розгляду справи районним судом ОСОБА_7 повністю визнав вину та повідомив про обставини вчиненого злочину.
Апеляційний суд також погодився з рішенням місцевого суду щодо наявності пом'якшуючої покарання обставини - активного сприяння розкриттю злочину.
Однак, під активним сприянням розкриттю злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з'ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обставина, яка пом'якшує покарання, активне сприяння розкриттю злочину не була визнана такою в обвинувальному акті органом досудового розслідування (т. 3 а.с. 3).
Крім цього, апеляційний суд, без належної оцінки залишив те, що ОСОБА_7 в період дії воєнного стану у державі незаконно придбав, зберігав боєприпаси, вибухові пристрої, зброю та здійснив їх збут за грошову винагороду.
Отже, суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок за апеляційною скаргою прокурора, доводи апеляційної скарги належним чином не перевірив, свій висновок щодо можливості виправлення ОСОБА_7 у разі застосування до нього положень ст. 75 КК України належно не обґрунтував, тим самим порушивши вимоги ст. 419 КПК України.
Враховуючи викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції з огляду на істотні порушення вимог КПК України, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі винного через м'якість у зв'язку зі звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням.
При цьому суду потрібно врахувати, що за умови підтвердження аналогічного обсягу обвинувачення, даних про особу обвинуваченого та обставин, які пом'якшують та/чи обтяжують покарання, призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись положеннями ст. ст. 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 23 травня 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3