19 листопада 2025 року
м. Київ
Справа № 761/3693/23
Провадження № 51-2501км 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Київського апеляційного суду від 31 березня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022101110000294 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Павлівка Білоцерківського району Київської області, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України.
Зміст рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 31 серпня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 436-2 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки без конфіскації майна; за ч. 3 ст. 436-2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі положень ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і 6 місяців з покладенням обов'язків, передбачених положеннями ст. 76 КК України.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, щовін, маючи намір на поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії РФ проти України, зареєстрував у соціальній мережі «Facebook» обліковий запис за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_2 ? id НОМЕР_1 » з інтернет-профілем користувача, позначеного як « ОСОБА_8 ».
У подальшому 29.05.2022, о 20:40, перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , використовуючи персональну електронну обчислювальну машину (далі - ПЕОМ) з маркуванням «Ник Ник», під'єднану до мережі Інтернет, на своїй персональній сторінці соціальної мережі «Facebook», діючи умисно, поширив публікацію (відеоматеріал) під назвою « Зерно в Украине оказалось чужое », у якій міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії РФ проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України та глорифікації осіб, які здійснюють збройну агресію РФ проти України, розпочату у 2014 році.
Крім того, ОСОБА_7 18.06.2022, о 18:52, перебуваючи за місцем свого мешкання у АДРЕСА_1 , використовуючи ПЕОМ з маркуванням «Ник Ник», під'єднану до мережі Інтернет, на своїй персональній сторінці соціальної мережі «Facebook», діючи умисно, повторно, поширив матеріали, а саме публікацію (відеоматеріал) під назвою «Китай ответил США авианосцем», у якій міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії РФ проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікації осіб, які здійснюють збройну агресію РФ проти України, розпочату у 2014 році.
Київський апеляційний суд 31 березня 2025 року скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання за ч. 2 ст. 436-2 КК України й ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 436-2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без конфіскації майна.
У решті вирок місцевого суду в частині призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі положень ч. 1 ст. 70 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі положень ст. ст. 75, 76 КК України залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить вирок апеляційного суду щодо нього скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог КПК України й призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Вказує, що відповідно до висновку експерта судової лінгвістичної експертизи від 08.11.2022 у відеоматеріалах, розміщених в мережі «Фейсбук» на персональній сторінці користувача « ОСОБА_8 » (відповідно до їх текстового відтворення за протоколом огляду від 18.08.2022) міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014, у тому числі шляхом представлення збройної агресії РФ проти України як внутрішнього громадського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснюють збройну агресію РФ проти України, розпочату у 2014 році, однак експерт констатує внесенні в мережу Інтернет на персональній сторінці соціальної мережі «Фейсбук» публікацію (відеоматеріал) російського пропагандиста, блогера ОСОБА_9 , а не ОСОБА_7 , як кримінально карані діяння.
При цьому він не заперечує кваліфікацію дій російського пропагандиста ОСОБА_9 й відповідні висновки експертизи в цій частині, але вказує, що цей відеоматеріал не належить йому, він розмістив лише заперечення на так звану дискусію: «Зерно в Украине оказалось чужое» та «Китай ответил США авианосцем».
Отже, визначений у експертному висновку текст належить іншій особі, а не йому, а у відеоматеріалі від 29.05.2022 є лише його вставка «Зерно в Украине оказалось чужое» та у відеоматеріалі від 18.07.2022 - «Китай ответил США авианосцем».
Апеляційний суд під час перегляду цього кримінального провадження не надав належної оцінки всім доводам апеляційної скарги сторони захисту; не звернув уваги, що у висновку експерта та у змісті протоколу огляду Інтернет-ресурсу, а саме соціальної мережі «Facebook», зазначена неправильна дата відеоматеріалу 18.07.2022, яка є в дійсності 18.06.2022, а тому протокол огляду Інтернет-ресурсу соціальної мережі «Facebook» від 18.08.2022 є недопустимим доказом, оскільки описується подія іншої дати, яка взагалі не відбувалася.
Судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, про які захисник зазначав у апеляційній скарзі.
Вказує, що як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, не було звернуто уваги на ті обставини, що під час внесення тексту на своїй персональній сторінці він не міг давати звіт своїм діям й керувати ними, оскільки в 70-х роках в Москві перебував в умовах стаціонару в психіатричній лікарні; матеріали про це з РФ витребувані не були, а також не було призначено судово-психіатричної експертизи на предмет осудності.
Апеляційний суд своїх висновків належним чином не мотивував, не навів вичерпних доводів щодо необґрунтованості апеляційної скарги захисника, обмежившись посиланням на докази, покладені в основу вироку, без їх дослідження й загальним формулюванням про доведеність винності засудженого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали подану скаргу.
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За приписами ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, виходячи з наведених положень процесуального закону, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Як убачається з матеріалів провадження, апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, належно перевірив доводи, зокрема апеляційної скарги захисника, які здебільшого аналогічні за змістом доводам касаційної скарги засудженого ОСОБА_7 , надав на них вичерпні відповіді й навів мотиви.
За приписами ст. 94 КПК України суд під час ухвалення відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку.
Згідно зі змістом ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, крім іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин провадження, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене й обвинувачений винний у його вчиненні.
У поданій касаційній скарзі засуджений, крім іншого, посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону під час апеляційного провадження, що, на його думку, є достатньою підставою для скасування судового рішення.
Верховний Суд вважає доводи засудженого такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження й вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції під час судового розгляду було всебічно та ретельно досліджені всі здобуті й надані суду докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Зокрема, відповідно до протоколу огляду від 18.08.2022 у період з 14.30 по 17.00 оглянуто Інтернет-ресурс - соціальну мережу «Facebook», а саме поширені на сторінці користувача « ОСОБА_8 » публікації (відеоматеріали) із заголовками « Зерно в Украине оказалось чужое » та «Китай ответил США авианосцем» (т. 1 а.п. 61-65).
Згідно з протоколом обшуку з додатком від 02.01.2023 за місцем мешкання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , було проведено обшук, під час якого вилучено системний блок персонального комп'ютера з маркуванням «Ник Ник» (т. 1 а.п. 90-96).
Відповідно до протоколу огляду від 03.01.2023 оглянуто системний блок персонального комп'ютера з маркуванням «Ник Ник» та встановлено, що ОСОБА_7 власноруч поширював пропагандистські публікації (відеоматеріали) із заголовками « Зерно в Украине оказалось чужое » та « Китай ответил США авианосцем » (т. 1 а.п. 98-102).
Згідно з висновком експерта судової лінгвістичної експертизи від 08.11.2022 № 28300/22-39 у відеоматеріалах, розміщених у мережі «Facebook» на персональній сторінці користувача « ОСОБА_8 » (відповідно до їх текстового відтворення за протоколом огляду від 18.08.2022) міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії РФ проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснюють збройну агресію РФ проти України, розпочату у 2014 році (т. 1 а.п. 70-76).
Доводи про те, що у висновку судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи експерт констатує внесенні в мережу Інтернет на персональній сторінці соціальної мережі «Фейсбук» публікацію (відеоматеріал) російського пропагандиста, блогера ОСОБА_9 , а не ОСОБА_7 , є безпідставним, оскільки вказаний висновок не містить будь-яких посилань на публікацію згаданого блогера.
Про те, що на сторінці користувача « ОСОБА_8 » в соціальній мережі «Facebook» були поширені відеоматеріали проросійського пропагандиста « ОСОБА_10 » із заголовками « Зерно в Украине оказалось чужое » та « Китай ответил США авианосцем » свідчать дані протоколу огляду Інтернет-ресурсу - соціальної мережі «Facebook» від 18.08.2022, а не висновок експерта Київського НДІСЕ МЮ України від 08.11.2022 № 28300/22-39 (т. 1 а.п. 61-65).
Також згідно з даними протоколу огляду сторінки користувача « ОСОБА_8 » в соціальній мережі «Facebook» від 18.08.2022 убачається, що на сторінці користувача « ОСОБА_8 » поширені відповідні відеоролики з сторінки « ОСОБА_10 », що власне й інкриміновано засудженому.
Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що наведеними у вироку доказами підтверджено, що на сторінці користувача « ОСОБА_8 » в соціальній мережі «Facebook» були розміщені відеоматеріали з сторінки користувача « ОСОБА_10 », які містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснюють збройну агресію РФ проти України розпочату у 2014 році.
Стосовно доводів про неправильну дату розміщення відповідного відеоматеріалу колегія суддів вбачає таке.
Згідно з положенням ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до змісту ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Згідно з даними протоколу огляду Інтернет-ресурсу - соціальної мережі «Facebook» від 18.08.2022 міститься скріншоп, де вбачається, що на сторінці користувача « ОСОБА_8 » ІНФОРМАЦІЯ_5 відеоматеріал проросійського пропагандиста « ОСОБА_10 » із заголовком « Китай ответил США авианосцем » (т. 1 а.п. 61-65).
Зазначена у змісті цього протоколу інша дата опублікування відеоматеріала 18.07.2022, а не 18.06.2022 (т.1 а.с. 62), не є підставою для визнання протоколу огляду Інтернет-ресурсу - соціальної мережі «Facebook» від 18.08.2022 недопустимим доказом.
При цьому й в обвинувальному акті й у вироку місцевого суду дата поширення другої публікація зазначена саме 18.06.2022.
Будь-яких протиріч у досліджених доказах, що мають істотне значення для висновків суду, не встановлено. Тому місцевий суд правильно та цілком обґрунтовано поклав ці докази в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 , оскільки вони здобуті з дотриманням норм чинного законодавства, а також підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.
Окрім того, судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_7 під наглядом лікаря-психіатра не перебуває, а тому посилання в касаційній скарзі на те, що під час вчинення інкримінованих дій засуджений не розумів зміст своїх дій та/чи не міг керувати ними,не вбачаються належно вмотивованими (т. 1 а.п. 116).
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у повторному дослідженні доказів колегія суддів також вважає необґрунтованими.
Відповідно до змісту ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. Тобто обов'язковою умовою для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, є неповнота їх дослідження або наявність певних порушень при їх дослідженні. При цьому незгода з оцінкою певних конкретних доказів не є підставою для їх повторного дослідження.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що захисник ОСОБА_6 у апеляційний скарзі, окрім іншого, просив про повторне дослідження доказів, а саме дослідити протокол огляду Інтернет-ресурсу - соціальної мережі «Facebook» від 18.08.2022; висновок експерта судової лінгвістичної експертизи від 08.11.2022 № 28300/22-39.
Суд апеляційної інстанції, вислухавши думки всіх учасників судового провадження, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність заявленого клопотання, не знайшов достатніх підстав для його задоволення, оскільки захисником не наведено переконливих аргументів, які б давали апеляційному суду підстави вважати, що зазначені докази були досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. Незгода сторони захисту з оцінкою доказів не є підставою для їх повторного дослідження. При цьому іншої оцінки окремим доказам, порівняно з оцінкою цих доказів місцевим судом, суд апеляційної інстанції не давав.
Суд апеляційної інстанції перевірив під час апеляційного перегляду доводи поданої апеляційної скарги сторони захисту, вмотивовано погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині доведеності вини засудженого ОСОБА_7 . У рішенні апеляційного суду належним чином зазначено підстави, на яких воно ґрунтується. Ухвала апеляційного суду відповідає приписам статей 370, 419 КПК України.
Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та/чи істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам повно й усебічно розглянути провадження й постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, у матеріалах провадження під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів касаційного суду вбачає необхідним залишити касаційну скаргу засудженого без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Керуючись положеннями ст. ст. 370, 412, 419, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Київського апеляційного суду від 31 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3