24 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 991/9195/23
Провадження № 51 - 4444 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргуОСОБА_4 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 05 серпня 2025 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 серпня 2025 року,
встановив:
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 05 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 , який представляє інтереси ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2017 року у справі №757/60896/17-к, подане в межах кримінального провадження № 4 2019000000002238 від 22 жовтня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 27 ч. 3, ст. 191 ч. 5 КК України, і ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 серпня 2025 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на зазначену ухвалу суду на підставі ст. 399 ч. 4 КПК України.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати зазначені вище судові рішення та скасувати арешт на майно. ОСОБА_4 вважає, що оскаржувані судові рішення суперечать загальним засадам кримінального провадження, протирічать вимогам Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, постановлені без дотримання вимог кримінального процесуального законодавства, впливають на непорушне право власності та доступу до правосуддя.
Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії ухвал, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити відповідно
до ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України з таких підстав.
Відповідно до ст. 19 ч. 2, ст. 129 ч. 1 п. 8 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише
на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією
та законами України.
Частиною першою статті 1 КПК України встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого
та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.
Відповідно до ст. 424 КПК України ухвала слідчого судді не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Відповідно до ст. 392 ч. 2 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Ухвала Вищого антикорупційного суду від 05 серпня 2025 року постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ст. 392 ч. 1 КПК України, а тому вона відповідно до вимог ст. 392 ч. 2 КПК України окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Згідно з приписами ст. 399 ч. 4 КПК України суддя-доповідач апеляційного суду відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Саме цими нормами процесуального закону керувався суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 05 серпня 2025 року.
Таке рішення апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року у справі № 456/3303/21 (провадження № 51-5257 кмо 21), відповідно до якого ухвала суду про накладення арешту на майно, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ст. 392 ч. 1 КПК України, не підлягає окремому апеляційному оскарженню.
Отже, ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена відповідно до вимог ст. 399 ч. 4 КПК України.
Крім того, ст. 392 ч. 2 КПК України передбачено, що ухвалу судді (суду) про арешт майна може бути переглянута під час апеляційного оскарження вироку
у відповідному кримінальному провадженні. Це свідчить про те, що чинне законодавство не виключає можливості перегляду відповідної ухвали судді (суду), але визначає певний порядок для реалізації цього.
За таких обставин, доводи касаційної скарги щодо порушення судами вимог КПК України, а також порушення права ОСОБА_4 на її власність та доступ до правосуддя під час оскарження судових рішень є безпідставними. Крім того, у особи, інтересів якої стосується судове рішення у кримінальному провадженні, за умов, передбачених КПК України, є можливість надати заперечення проти такої ухвали, яка постановлена під час судового розгляду і окремому оскарженню не підлягає, при оскарженні остаточного рішення у кримінальному провадженні, що забезпечує доступ до правосуддя та зберігає баланс рівності учасників кримінального провадження.
Відповідно до ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, зокрема, якщо з касаційної скарги, копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, з касаційної скарги та копій судових рішень колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 05 серпня 2025 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 серпня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3