17 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 537/1118/20
провадження № 61-7648св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Самойленка Михайла Олександровича на додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2025 року в складі колегії суддів Пікуля В. П., Дорош А. І., Лобова О. А.
в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики та
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позов обґрунтований тим, що згідно з договором позики від 27 жовтня 2016 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 кошти в розмірі 25 000,00 євро, про що складена розписка, відповідно до якої відповідач зобов'язався повернути цю суму до 28 жовтня 2017 року. Розписка написана відповідачем власноручно та без будь-якого примусу. З метою досудового врегулювання спору відповідачу надіслано письмову претензію від 17 вересня 2019 року рекомендованим листом, яку вручено особисто 20 вересня 2019 року. Відповіді відповідач не надав. Просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики від 27 жовтня 2016 року в розмірі 25 000,00 євро, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 1 822,60 євро.
У червні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики. Зустрічний позов обґрунтований тим, що він дійсно написав вказану розписку під психологічним тиском та погрозами розправою щодо нього з боку ОСОБА_1 та його сина внаслідок трудового конфлікту. Грошових коштів він не отримував. Просив суд визнати недійсним договір позики.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
19 березня 2021 року рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.
Визнано недійсним договір позики від 27 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з часу його укладення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат, а саме стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 840,80 грн.
З рішенням місцевого суду не погодився ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, за подання якої сплатив судовий збір у розмірі 13 489,06 грн.
02 вересня 2021 року постановою Полтавського апеляційного суду рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 19 березня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про задоволення первісного позову.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 27 жовтня 2016 року в розмірі 25 000,00 євро та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 1 822,60 євро. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат, а саме стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 21 640,96 грн.
З постановою суду апеляційної інстанції не погодився ОСОБА_2 та оскаржив її в касаційному порядку, подавши до Верховного Суду касаційну скаргу та попередньо сплативши за її подання судовий збір у розмірі 17 985,40 грн.
06 липня 2022 року постановою Верховного Суду постанову Полтавського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
09 січня 2023 року постановою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 березня 2021 року змінено в мотивувальній частині відповідно до редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
З постановою суду апеляційної інстанції не погодився ОСОБА_1 та оскаржив її в касаційному порядку, подавши до Верховного Суду касаційну скаргу та попередньо сплативши за її подання судовий збір у розмірі 16 303,60 грн.
19 грудня 2023 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 09 березня 2021 року у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2023 року залишено без змін.
У лютому 2024 року до Полтавського апеляційного суду надійшла заява
ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, в якій заявник просив ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про розподіл нерозподілених у справі судових витрат в розмірі 17 985,42 грн, що складаються з судового збору за подачу касаційної скарги в жовтні 2021 року.
29 травня 2025 року додатковою постановою Полтавського апеляційного суду заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 17 985,40 грн.
Додаткова постанова мотивована тим, що, оскільки Полтавським апеляційним судом на підставі постанови Верховного Суду від 06 липня 2022 року, якою, зокрема,касаційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено частково, постанову Полтавського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, було здійснено новий розгляд поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 березня 2021 року, за результатами якої ухвалено постанову від 09 січня 2023 року про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та зміну в мотивувальній частині рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 березня 2021 року, то суд апеляційної інстанції, з урахуванням понесених витрат в частині сплати судового збору відповідачем за первісним позовом під час подання касаційної скарги, у передбаченому цивільним процесуальним законодавством порядку, мав здійснити розподіл понесених витрат, що не було здійснено судом. ОСОБА_2 поніс витрати у вигляді сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Полтавського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року, яка була ухвалена у зв'язку з реалізацією ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, та за результатами касаційного розгляду справи скасована, то з урахуванням положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 17 985,40 грн, що було сплачено останнім на підставі квитанції від 30 вересня 2021 року № 14-654К.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
20 червня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Самойленко М. О. засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2025 року, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про ухвалення судового рішення.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що в постанові Верховного Суду від 19 грудня 2023 року, якою переглядалася постанова Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2023 року, чітко зазначено, що підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Фактично оскаржувана додаткова постанова апеляційного суду є ревізією постанови Верховного Суду від 19 грудня 2023 року.
Апеляційний суд не перевірив розмір стягнутих витрат, адже ОСОБА_2 за подання касаційної скарги в жовтні 2021 року мав сплатити 16 303,60 грн, а не 17 985,40 грн. Надміру сплачений судовий збір не може бути компенсований за рахунок іншої сторони.
Заява ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення йому не надсилалася, її необхідно було залишити без розгляду з цих підстав.
Орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у Верховному Суді становить 8 500,00 грн.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що постанова Верховного Суду від 19 грудня 2023 року ухвалена за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2023 року. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги та у зв'язку з цим зазначив про відсутність підстав для нового розподілу судових витрат. Додаткова постанова апеляційного суду стосується нерозподілених судових витрат, понесених ОСОБА_2 за подання касаційної скарги вжовтні 2021 року. Представник ОСОБА_1 звертався до апеляційного суду із запереченнями на ухвалення додаткового рішення, тобто достеменно ознайомлений зі змістом такої заяви.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно із частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Такий обов'язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд чи залишення оскаржуваного рішення без змін на Верховний Суд не покладено.
Натомість в підпункті в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України регулюється ситуація, якщо суд касаційної інстанції залишає без змін оскаржені рішення (оскаржене рішення) або скасовує судові рішення (судове рішення) та направляє справу на новий розгляд.
Підпунктом в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України, де передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Тобто безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що в постанові Верховного Суду від 19 грудня 2023 року, якою переглядалася постанова Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2023 року, чітко зазначено, що підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Постанова Верховного Суду від 19 грудня 2023 року ухвалена за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2023 року. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги та у зв'язку з цим зазначив про відсутність підстав для розподілу понесених заявником судових витрат.
Розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення в справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (висновок у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028сво18)).
Після остаточного ухвалення судового рішення у справі (після нового судового розгляду) особа не позбавлена можливості клопотати про розподіл судових витрат, зокрема, понесених у зв'язку з попереднім касаційним переглядом справи.
У цій справі остаточним рішенням є постанова Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2023 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 березня 2021 року змінено в мотивувальній частині відповідно до редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Тобто остаточним рішенням у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Саме цей суд 09 січня 2023 року мав розподілити понесені сторонами судові витрати на сплату судового збору в усіх судових інстанціях пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак у постанові Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2023 року відсутні висновки щодо розподілу судового збору в розмірі 17 985,40 грн, сплаченого ОСОБА_2 за подання касаційної скарги в жовтні 2021 року, що розглянута постановою Верховного Суду від 06 липня 2022 року. Тобто розподіл судових витрат не був вирішений у повному обсязі.
Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Оспорювана сума судового збору в розмірі 17 985,40 грн була сплачена ОСОБА_2 у порядку оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року, якою рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 19 березня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про задоволення первісного позову. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 27 жовтня 2016 року в розмірі 25 000,00 євро та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 1 822,60 євро. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат, а саме стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 21 640,96 грн.
Тобто ОСОБА_2 в касаційному порядку оскаржував як задоволення первісного позову майнового характеру про стягнення заборгованості, так і відмову в задоволенні зустрічного позову немайнового характеру про визнання позики недійсною.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон про судовий збір) в редакції станом на жовтень 2021 року за подання касаційної скарги на рішення суду сплаті підлягає судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону про судовий збір в редакції станом на жовтень 2021 року).
На момент подання позовів у 2020 році Закон про судовий збір визначав, що поданий фізичною особою позов майнового характеру обкладається судовим збором у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позов немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункти 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4).
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону про судовий збір на дату подання позовів).
Відповідно до статті 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року становить 2 102 грн.
З урахуванням вимог майнового характеру судовий збір за подання касаційної скарги у цій частині становив 16 303,80 грн (8 151,90 (1% від заявлених вимог первісного характеру)*200%), за вимоги немайнового характеру - 1 681,60 грн ((2102*0,4)*200%), разом - 17 985,40 грн.
Вказаний розмір судового збору відповідає вимогам Закону про судовий збір та сплачений ОСОБА_2 за квитанцією від 30 вересня 2021 року № 14-654К, а, отже, підлягає розподілу за рахунок сторони, якій відмовлено в задоволенні вимог - ОСОБА_1 .
Верховний Суд уважає спростованими доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 надмірно сплатив судовий збір за подання касаційної скарги, адже ОСОБА_1 не врахував, що ОСОБА_2 оскаржував як задоволення первісного позову майнового характеру про стягнення заборгованості, так і відмову в задоволенні зустрічного позову немайнового характеру про визнання позики недійсною.
Стосовно доводів заявника про те, що заява ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення йому не надсилалася, її необхідно було залишити без розгляду з цих підстав, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
За змістом частини сьомої статті 43 ЦПК України в разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Відповідно до матеріалів справи заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат подана представником ОСОБА_2 - адвокатом Гольдіновим Ю. Л. через підсистему «Електронний суд» (т. 3, а. с. 143-145).
ОСОБА_1. зареєстрований в підсистемі «Електронний суд» і має електронний кабінет, як і його представник - адвокат Самойленко М. О.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина сьома статті 14 ЦПК України).
Представник ОСОБА_1 - адвокат Самойленко М. О. ознайомився зі змістом заяви про ухвалення додаткового рішення та тричі подавав до суду свої заперечення щодо ухвалення додаткового рішення (т. 3, а. с. 248-252 (в межах заяви про відвід судді), т. 4, а. с. 8-10, 111-113).
Основними засадами судочинства в Україні є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, які в цій справі апеляційним судом дотримані, адже суд повідомляв сторони про дати розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, надав можливість ОСОБА_1 заявити свої заперечення щодо поданої ОСОБА_2 заяви про розподіл судового збору за подання касаційної скарги, чим ОСОБА_1 скористався, подавши відповідні заперечення і заявивши про можливість розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення без його участі.
Сама собою обставина щодо ненадсилання ОСОБА_2 заяви про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 не призвела до порушення прав заявника та не може бути підставою залишення відповідної заяви без розгляду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана додаткова постанова апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Самойленка Михайла Олександровича залишити без задоволення.
Додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська